Провадження № 2/211/1160/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.

при секретарі Зоріній С.М.,.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ Криворізьке локомотивне депо про скасування наказу про припинення трудового договору та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що з він працював помічником машиніста електровоза в структурному підрозділі Криворізького локомотивного депо ( ТЧ-2 Кривий Ріг) Регіональної філії «Придніпровської залізниці» АТ «Українська залізниця». 12.02.2019 року на станції Нікополь, за його участю трапилась транспортна подія, наслідок якої було здійснено проїзд забороненого показання вихідного світлофора Н1 електровозом ВЛ8-45 з поїздом № НОМЕР_1 з наступним розрізом стрілочного переводу № 2 на колії 1А без сходження з рейок рухомого складу.

12.03.2019 року наказом № 139/п «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», випадок транспортної події, який стався 12.02.2019 року на станції Нікополь, згідно з вимогами пункту 18 розділу ІІІ додатку до Положення про кваліфікацію транспортних подій на залізницях України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 03.07.2017 року № 03.07.2017 року № 235, було кваліфіковано - як інцидент.

22.02.2019 року наказом № 145/14 по Регіональній філії «Придніпровської залізниці» АТ «Українська залізниця» структурному підрозділу Криворізьке локомотивне депо «Про позбавлення посвідчення помічника машиніста електровоза ОСОБА_1 » було позбавлено його посвідчення помічника машиніста електровоза у відповідності до вимог п. 13 Положення про дисциплінарну відповідальність працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 року № 55 та пунктом 4.1 Положення про порядок видачі посвідчення на помічника машиніста локомотивом, моторвагонним рухомим складом на мережі залізниць, загального користування України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 08.05.2012 року № 16-Ц.

З 12.02.2019 року він не працює, тому 01.03.2019 року, звернувся з особистою заявою до в\о начальника Криворізького депо ОСОБА_2 ознайомити його, у відповідності до ст.. 57 КЗпП України та п. 4.1.2; п. 4.1.3 колективного договору п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємства - з графіком роботи.

04.03.2019 року він знову звернувся з особистою заявою до до в\о начальника Криворізького депо ОСОБА_2 та повідомив, що у зв`язку з позбавленням його посвідчення помічника машиніста електровоза, 18.04.2008 року по теперішній час він працює помічником машиніста електровоза, просить надати йому роботу не пов`язану з керуванням локомотивом строком на три місяці, відповідно до його освіти по Нікопольському оборотному депо.

05.03.2019 року він отримав повідомлення за № 299 від в\о начальника Криворізького локомотивного депо ОСОБА_2 з пропозицією продовжити роботу в нових умовах, з переліком вакансій, та він погодився на вакансію бригадира 5 розряду строком на три місяці у відповідно до Постанови № 55 від 296.01.1993 року Кабінету Міністрів України. Але, незважаючи на його згоду продовжити роботу в нових умовах, на вакансії бригадира 5 розряду, він був звільнений наказом № 131/ос від 07.03.2019 року за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Вважає його звільнення незаконним та просить суд скасувати наказ № 131/ос від 07.03.2019 року «Про припинення трудового договору» та стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 03 квітня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

18.06.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вважають позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 на оперативній нараді при керівництві депо, кадрових співробітників та в присутності голови профспілкового комітету відмовився від запропонованої вакантної посади. Просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивачем вказано, що 05.03.2019 року він отримав повідомлення за № 299 від в\о начальника Криворізького локомотивного депо ОСОБА_2 з пропозицією продовжити роботу в нових умовах з переліком вакасій, і до видачі наказів № 173/ТЧ, № 174/ТЧ погодився на вакансію бригадира 5 розряду. Таким чином, зазначені обставини свідчать, про його згоду працювати, та не можуть наводитись як аргумент, що обґрунтовує необхідність його звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України. Відповідач у відзиві на позовні вимоги, не довів, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю, а тому представник позивача Вільна профспілка залізничників України вважає, що наказ № 131/ос від 07.03.2019 року «Про припинення трудового договору», є незаконним, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У судове засідання сторони не з`явилися, до суду надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, ОСОБА_1 на позовних вимогах наполягає, представник відповідача Ручка М.В. просив у задоволенні позову відмовити та позовну заяву залишити без розгляду.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справ, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Положеннями ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював помічником машиніста електровоза в структурному підрозділі Криворізького локомотивного депо ( ТЧ-2 Кривий Ріг) Регіональної філії «Придніпровської залізниці» АТ «Українська залізниця» та був звільнений 07.03.2019 року внаслідок недостатньої кваліфікації за п. 2 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 11-12 - копія трудової книжки).

12.02.2019 року на станції Нікополь, за участю позивача трапилась транспортна подія, наслідок якої було здійснено проїзд забороненого показання вихідного світлофора Н1 електровозом ВЛ8-45 з поїздом № НОМЕР_1 з наступним розрізом стрілочного переводу № 2 на колії 1А без сходження з рейок рухомого складу .

12.03.2019 року наказом № 139/п «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», випадок транспортної події, який стався 12.02.2019 року на станції Нікополь, згідно з вимогами пункту 18 розділу ІІІ додатку до Положення про кваліфікацію транспортних подій на залізницях України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 03.07.2017 року № 03.07.2017 року № 235, було кваліфіковано - як інцидент.

22.02.2019 року наказом № 145/14 по Регіональній філії «Придніпровської залізниці» АТ «Українська залізниця» структурному підрозділу Криворізьке локомотивне депо «Про позбавлення посвідчення помічника машиніста електровоза ОСОБА_1 » було позбавлено посвідчення помічника машиніста електровоза у відповідності до вимог п. 13 Положення про дисциплінарну відповідальність працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 року № 55 та пунктом 4.1 Положення про порядок видачі посвідчення на помічника машиніста локомотивом, моторвагонним рухомим складом на мережі залізниць, загального користування України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 08.05.2012 року № 16-Ц.

Так, ч.6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Згідно ст.148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця після його виявлення, не рахуючи часу тимчасової непрацездатності чи відпустки; та не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ст.149КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від порушника письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівнику під розписку.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в Постанові № 9від 06.11.1992р.«Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 26.10.1995 р., № 15 від 25.05.1998 р., - у спорах з приводу порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147, 148, 149КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

З аналізу норм трудового права, що регулює дані правовідносини, зокрема порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, слід дійти висновку, що для правомірного притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідна наявність сукупності таких умов: Порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника і які прямо випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку та пов`язані з ним, та прямо на нього покладені; Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків як проступок має бути винним і не пов`язаним з поважними причинами; Для накладення дисциплінарного стягнення має бути встановлена подія (проступок) і обов`язково вина працівника, і дані обставини (подія і склад порушення) мають бути доведені саме роботодавцем, є неприпустимим перекладення на працівника обов`язку по доказуванню своєї невинуватості. Щодо процедури застосування дисциплінарного стягнення працівнику має бути надана можливість дати письмові пояснення; для надання пояснень працівник повинен знати конкретно за який проступок він притягається до дисциплінарної відповідальності.

У трудовому спорі в суді обов`язок по доказуванню законності і обґрунтованості накладення дисциплінарного стягнення, покладається не на позивача, а на відповідача.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 40 КЗПП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строк його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внасліок стану здоров`я, яка перешкоджає продовженню даної роботи. Звільнення з підстав, зазначених у п. 2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.

Частина перша статті 43 КзпП України визначає, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених, у тому числі, пунктом 2 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.21 постанови від 01 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Позивача 01.02.2019 року було прийнято до Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо.

Частина перша статті 252 КЗпП України формулює загальне положення, яке покладає на власника або уповноважений ним орган обов`язок створення для працівників підприємства, установи, організації обраних до складу виборної профспілкової організації, можливості для здійснення їхніх повноважень.

Частиною другою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»і частиною другою статті 252 КЗпП України передбачено, що однією з гарантій можливості здійснення такими особами своїх повноважень є заборона притягнення їх до дисциплінарної відповідальності без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є.

Згідно із частиною шостоюстатті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

За аналогією правило частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» слід застосувати й до передбачених частиною другою статті 252 КЗпП України, частиною другою статті 41 цього Закону випадків отримання згоди профспілкового органу на притягнення працівників - членів виборних профспілкових органів до дисциплінарної відповідальності.

Саме такий правовий висновок міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року та у правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-163цс14.

За таких обставин за наявності зазначеної відмови профспілкового органу, яка містить обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність у власника права на притягнення ОСОБА_1 (який є членом профспілки) до дисциплінарної відповідальності без згоди виборного органу профспілки.

05.03.2019 року ОСОБА_1 отримав повідомлення за № 299 від в/о начальника Криворізького локомотивного депо ОСОБА_2 з пропозицією продовжити роботу в нових умовах, з переліком вакансій та 05.03.2019 року погодився на вакансію бригадира 5 розряду строком на три місяці у відповідності до Постанови № 55 від 26.01.1993 року Кабінету Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наказ № 131/ос від 07.03.2019 року «Про припинення трудового договору» є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до позовної заяви не обґрунтовано розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яку плати позивач просить стягнути на його користь ( сума, підстави, докази , тощо ).

В клопотанні представника відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду, суд вважає необхідним відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст..13ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» , він підлягає стягненню з відповідача на користь держави за вимоги про скасування дисциплінарного стягнення у розмірі 768,40 грн. на користь держави .

Керуючись ст.ст. 12,13,19,76-81,141,258-259,264-265,354-355 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурний підрозділ Криворізьке локомотивне депо про скасування наказу про припинення трудового договору та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково .

Скасувати наказ № 131/ос від 07.03.2019 року «Про припинення трудового договору» щодо ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства « Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 768 ( сімсот шістдесят вісім) грн.. 40 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:

. О. Сарат