МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 р.

№ 400/3241/18

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:

Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018

про:

визнання дій неправомірними,

ОСОБА _1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом (арк. спр. 41-43), що містив вимоги:

визнати неправомірними дій Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (надалі - Управління або відповідач) щодо припинення виплати позивачу пенсії по втраті годувальника;

скасувати рішення Управління про припинення виплати позивачу пенсії;

зобов`язати Управління поновити виплату позивачу пенсії по втраті годувальника з 27.02.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що у відповідача не було законних підстав для припинення виплати пенсії.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 57-58) Управління вказало, що припинило виплату пенсії позивачу на підставі рішення від 29.03.2017 з 01.04.2017, відповідно до пункту 12 «Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (надалі - Порядок № 365). З урахуванням того, що з 01.08.2018 виплату пенсії позивачу було поновлено, відповідач просив закрити провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 18.04.2019 (арк. спр. 122) суд відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Відповідач надав письмові пояснення (арк. спр. 79-81, 124-125) стосовно підстав та обставин виплати, припинення виплати та поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 за період 2014-2018 роки.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористалася.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала, представник Управління просив у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з довідкою від 22.12.2014 № 4801000903 (надалі - Довідка, арк. спр. 82), ОСОБА_1 була взята на облік Управлінням соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (надалі - Департамент) як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Позивач перебувала на обліку в Управлінні та отримувала пенсію в зв`язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058).

29.03.2017 Управління прийняло «Рішення про припинення виплати пенсії» № 23/57 (надалі - Рішення, арк. спр. 89), яким, з посиланням на підпункт 5 пункту 12 Порядку № 365, на підставі пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058, припинило з 01.04.2017 виплату ОСОБА_1 пенсії.

Як вказано в Рішенні «… інформація управління Служби безпеки України в Миколаївській області свідчить про виїзд ОСОБА_1 на територію України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження …».

Згідно з підтвердженими документально поясненнями відповідача, виплату пенсії позивачу було поновлено з 01.08.2018, тобто ОСОБА_1 , відповідно до Рішення, була позбавлена права на отримання пенсії в період з 01.04.2017 по 31.07.2018.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з чинною станом на 29.03.2017 редакцією підпункту 5 пункту 12 Порядку № 365 (нормою, якою відповідач обґрунтував Рішення), соціальні виплати припиняються у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Яка саме інформація є підставою для припинення соціальних виплат, у підпункті 5 пункту 12 Порядку № 365 не вказано. На думку відповідача, до такої інформації відносяться відомості про перетин ОСОБА_1 митного кордону України.

З цього приводу суд зазначив таке.

По-перше, відповідач на свій розсуд визначив, що належить до інформації, про яку йдеться у підпункті 5 пункту 12 Порядку № 365.

По-друге, відповідач не надав суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів одержання ним відповідної інформації. Доданий до письмових пояснень аркуш з інформацією про перетин ОСОБА_1 04.11.2016 митного кордону України (арк. спр. 88) не може бути визнаний доказом.

По-третє, згідно з підпунктом 2 пункту 4 Порядку, наявність інформації про виїзд внутрішньо переміщеної особи за кордон є підставою для додаткової перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. Будь-якої інформації щодо проведеної перевірки та її результатів матеріали справи не містять.

Крім того, згідно з пунктами 11, 13, 14 Порядку № 365, рішення про припинення соціальних виплат приймає комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворена районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, на підставі подання структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (пункт 10 Порядку № 365).

Рішення було прийнято не комісією, а начальником Управління; інформації про наявність відповідного подання матеріали справи не містять.

У відзиві Управління зазначило про скасування Довідки.

Згідно з підпунктом 4 пункту 12 Порядку № 365, скасування довідки внутрішньо перемішеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», є самостійною підставою для припинення соціальних виплат.

Проте, згідно з наявним в матеріалах справи листом Департаменту (арк. спр. 91) Довідку було скасовано 13.05.2017, отже, ця обставина не могла бути підставою для прийняття Рішення.

Крім того, Управління не довело того факту, що Довідку було скасовано з підстав, визначених статтею 12 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (надалі - Закон № 1706). Відповідно до частини першої статті 12, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Відповідач надав витяг з протоколу № 6 засідання комісії Департаменту з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 05.05.2017 (арк. спр. 90).

Проте, і цей документ не міг бути підставою для припинення відповідачем виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2017.

Відносно законності припинення соціальних виплат суд зазначив таке.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 1706, громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 14 Закону № 1706 визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Як вказано вище, Рішення відповідач прийняв на підставі пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону № 1058, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

{Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідач, обґрунтовуючи Рішення пунктом 5 частини першої статті 49 Закону № 1058, не вказав норму закону, що передбачає припинення виплати пенсії громадянину України в зв`язку з виїздом його за кордон.

Про те, що припинення виплати пенсії на підставі пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058 є законним лише у випадку, коли таке припинення передбачено саме законом (а не іншими нормативними актами), вказано у постанові Верховного Суду України від 03.05.2018 у зразкові справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі (справа № 805/402/18 провадження № Пз/9901/20/18): «… 78. Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами …».

Порядок № 365 не є законом, тому його норми не є підставами для припинення виплати пенсії.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач припинив з 01.04.2017 (а не з 27.02.2017, як вказано у позові) виплату позивачу пенсії протиправно, оскільки законних підстав для прийняття Рішення в Управління не було. З урахуванням того, що пенсію, відповідно до Рішення, ОСОБА_1 відповідач не виплатив за період з 01.04.2017 по 31.07.2018, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання Управління здійснити відповідні виплати.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом стягнення суми сплаченого позивачем судового збору з відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 29.03.2017 Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області «Рішення про припинення виплати пенсії» № 23/57.

3. Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника за період з 01.04.2017 (першого квітня дві тисячі сімнадцятого року) по 31.07.2018 (тридцять перше липня дві тисячі вісімнадцятого року).

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 704,80 грн., що був сплачений платіжною квитанцією від 17.01.2019 № 3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна