ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2019 року

Київ

справа №855/183/19

адміністративне провадження №А/9901/146/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Івашків Р.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кирян О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови в частині та зобов`язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року (колегія суддів у складі: Горяйнова А.М., Коротких А.Ю., Файдюка В.В.)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

25 червня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії (далі - відповідач, ЦВК, Комісія), в якому позивач просив:

- скасувати постанову ЦВК від 23 червня 2019 року № 1202 в частині відмови у реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого у порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 77;

- зобов`язати ЦВК зареєструвати кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого у порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 77.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ЦВК незаконно відмовила йому в реєстрації кандидатом у народні депутати України, адже подана ним автобіографія відповідала вимогам закону.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції керувався тим, що встановлений у пункті 2 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» перелік відомостей, що має містити автобіографія, є імперативним.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 зобов`язаний був відобразити в автобіографії відомості про посаду (заняття) та місце роботи, оскільки вказана інформація може мати вплив на усвідомлення вибору під час голосування. Враховуючи повідомлені в адміністративному позові обставини, належним виконанням вимог пункту 2 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» було б зазначення позивачем у автобіографії що він не працює та посад не займає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи скаржника та виклад позиції інших учасників справи

Позивач подав апеляційну скаргу на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким скасувати постанову ЦВК від 23 червня 2019 року № 1202 в частині відмови йому у реєстрації кандидата у народні депутати України, висунутого у порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 77 та зобов`язати ЦВК зареєструвати його кандидатом у народні депутати України, висунутого у порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 77.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що він помилково зазначив в автобіографії те, що був підприємцем лише з 1996 року по 2016 рік. Станом на 28 червня 2019 року він є фізичною-особою підприємцем. Його підприємницька діяльність була зупинена 2 лютого 2017 року через реорганізацію та подальше розширення сфери його підприємницької діяльності. Але станом на 28 червня 2019 року реорганізація його підприємницької діяльності не звершена через відкриття кримінального провадження щодо викрадення обладнання, необхідного для функціонування його підприємства.

Зазначає, що дані про те, що він є підприємцем лише до 2016 року слід вважати помилкою, а тому ЦВК повинно відповідно до частини третьої статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» надати йому можливість виправити автобіографію.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову та просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Рух адміністративної справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2019 року відкрито провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 1 липня 2019 року о 11:30 год.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в позовній заяві та в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції, позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив відмовити в її задоволенні.

Фактичні обставини справи

19 червня 2019 року ОСОБА_1 особисто подав до ЦВК заяву про самовисунення кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі № 77 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Постановою ЦВК від 23 червня 2019 року № 1202 йому відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати.

Вказана постанова обґрунтована тим, що всупереч вимогам пункту 2 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» в поданій ОСОБА_1 автобіографії не вказано відомостей про посаду (заняття) та місце роботи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 17.11.2011 № 4061-VI «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон № 4061-VI), Законом України від 30.06.2004 №1932-IV «Про Центральну виборчу комісію» (далі - Закон № 1932-IV), в редакціях, що були чинними на момент виникнення цих правовідносин, та підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на їх виконання.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 76 Конституції України народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Згідно з частиною третьою статті 77 Конституції України, порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 30.06.2004 №1932-IV «Про Центральну виборчу комісію» (далі - Закон № 1932-IV) ЦВК є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

За змістом пункту 6 статті 19 Закону № 1932-IV Комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

У судовому процесі встановлено, що 19 червня 2019 року позивач звернувся до ЦВК із заявою про самовисування кандидатом у народні депутати України та просив зареєструвати його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 77 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року. До цієї заяви позивач додав: автобіографію кандидата у народні депутати України; заяву про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини кандидата у народні депутати України; документ про внесення грошової застави; фотографії кандидата розміром 4x6 см; ксерокопію паспорта громадянина України кандидата у народні депутати України; передвиборну програму кандидата у народні депутати України, інші документи - диск. Ці документи були прийняті ЦВК 19 червня 2019 року о 11:05 год.

За результатами розгляду вказаної заяви та документів 23 червня 2019 року ЦВК прийняла постанову № 1202, якою, поміж інших, відмовила в реєстрації кандидатом в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 77 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року. Підставою для відмови вказано пункт 2 частини першої статті 60 Закону № 4061-VI, а саме: невідповідність поданої автобіографії вимогам пункту 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI - не містить відомостей щодо посади (заняття) та місця роботи.

Зазначені обставини у судовому процесі не оспорюються. Тоді як спірним є правомірність відмови позивачу у реєстрації кандидатом у народні депутати України з підстав зазначення в поданій ним до ЦВК автобіографії інформації про трудову діяльність, згідно якої він протягом 1996-2016 років займався підприємницькою діяльністю, але після цього часу не вказано ані про підприємницьку діяльність, ані про жодну іншу трудову діяльність.

Частиною першою статті 9 Закону № 4061-VI передбачено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Згідно з частиною другою статті 55 Закону № 4061-VIЦВК реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів, зокрема автобіографії кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 60 Закону № 4061-VI ЦВК відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, зокрема, в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Частиною третьою статті 60 Закону № 4061-VI передбачено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Роз`яснення щодо застосування деяких положень Закону № 4061-VI під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, затвердженого постановою ЦВК від 29 травня 2019 року № 909, ЦВК реєструє кандидата в депутати за умови отримання документів, передбачених частиною першою статті 54, частинами першою, другою статті 55 Закону, які обов`язково повинні містити відомості, зазначені у наведених нормах Закону.

При цьому документ вважається таким, що не поданий для реєстрації кандидатом у депутати, в разі відсутності в ньому відомостей, які обов`язково повинні міститися у такому документі (абзац четвертий цього пункту).

Норми частини третьої статті 60 Закону № 4061-VI чітко встановлюють можливість виправлення кандидатом у народні депутати України недоліків та неточностей у поданих останнім документах. Водночас законодавцем встановлена чітка заборона щодо оцінки таких недоліків та неточностей як підставу для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України.

Ототожнення відповідачем в оспорюваній Постанові ЦВК недоліків указаних позивачем відомостей в автобіографії з відсутністю такого документу, не відповідає змісту правового регулювання вищевказаних норм. Оскільки під неподаннями документів для цілей застосування пункту 2 частини другої статті 60 Закону № 4061-VI слід розуміти виключно фізичну відсутність будь-якого з документів, передбаченого у частині другій статті 55 цього ж Закону.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на час звернення із заявою про реєстрацію його кандидатом у народні депутати України автобіографія позивача містила відомості про трудову діяльність, а саме: « 1996-2016 роки - займався підприємницькою діяльністю». Неточність, на думку відповідача, про що не вказано в оскаржуваній постанові, полягала в тому, що позивач не вказав актуальних даних в розділі трудова діяльність на дату подання документів на реєстрацію.

Отже, аргументи відповідача про те, що відсутність в поданій автобіографії відомостей щодо посади (заняття) та місця роботи ОСОБА_1 прирівнюється до відсутності такого документу, суперечать вказаним нормам Закону № 4061-VI.

Щодо громадської роботи позивача в ГО «Лава», про яку вказано в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції (а.с. 55), то суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що суд першої інстанції вийшов за межі предмету та підстави позову, оскільки відмова відповідача, зазначена в постанові ЦВК від 23 червня 2019 року № 1202, полягала в тому, що автобіографія позивача не містить відомостей щодо посади (заняття) та місця роботи, тобто відомості про трудову діяльність, а не громадську роботу.

З урахуванням викладеного, правова позиція ЦВК, якою відповідач мотивує правомірність своєї відмови зареєструвати позивача кандидатом у народні депутати України, є проявом надмірного формалізму при прийнятті документів, який у даному випадку створив необґрунтовані перешкоди для реалізації права позивача на балотування.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України та вимог частини другої статті 19 Конституції України, оскільки автобіографія позивача містила відомості про його трудову діяльність, однак період такої діяльності містив неточності. Неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для формальної відмови в реєстрації кандидата в депутати.

На наведені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, крім того, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та приймаються судом апеляційної інстанції в якості належних.

Згідно з приписами частини першої статті 278 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, установивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше визначене законом рішення.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на зазначене та з метою повного захисту прав позивача, апеляційний суд доходить висновку про визнання протиправною та скасування постанови ЦВК від 23 червня 2019 року № 1202 в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 77 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Враховуючи, що визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення ЦВК відбулося на стадії, коли реєстрація кандидатів у народні депутати України закінчилася, Суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати ЦВК зареєструвати ОСОБА_1 . кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 77 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового рішення про задоволення позову, а саме тих позовних вимог, які були заявлені позивачем у суді першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно з положеннями статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною дев`ятою статті 273 КАС України передбачено, що суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, установлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи те, що при поданні адміністративного позову до Шостого апеляційного адміністративного суду позивачем був сплачений судовий збір, що підтверджується квитанцією, яка знаходиться в матеріалах справи, Суд дійшов до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ЦВК на користь позивача, сплаченого ним судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 768,40 грн.

Ураховуючи те, що при поданні апеляційної скарги до Верховного Суду судовий збір позивачем не був сплачений, Суд вважає за необхідне стягнути на користь бюджету за рахунок бюджетних асигнувань ЦВК за подання апеляційної скарги на судове рішення судовий збір у розмірі 1152,60 грн.

Керуючись статтями 139, 272, 273, 278, 292, 293, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі № 855/183/19 скасувати.

Ухвали нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 23 червня 2019 року № 1202 в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 77 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Зобов`язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом в народні депутати, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 77 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної виборчої комісії (місцезнаходження: 01133, м. Київ, пл. Лесі Українки,1; ідентифікаційний код 21661450) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1152 (одну тисячу сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної виборчої комісії (місцезнаходження: 01133, м. Київ, пл. Лесі Українки,1; ідентифікаційний код 21661450) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуюча суддя: Ж.М. Мельник-Томенко

Судді: А.В. Жук

Н.М. Мартинюк