ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2019 року № 640/1845/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. при секретарі судового засідання Кириллові М.С.,

за участі представників :

позивача - адвокат Бражник Жанна Сергіївна (довіреність б/н від 24.01.2019 б/н),

позивача - адвокат Перникоза Дмитро Олегович (довіреність б/н від 24.01.2019),

відповідача - Диба Юлія Дмитрівна (довіреність від 05.03.2019 № 835-26-15-10-03-17),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Елеваторна Компанія"

до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

рішення за результатами розгляду скарги,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Елеваторна Компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 14.11.2018 №00014301402, №00014281402, №00014321402, №00014291402, №00014311402, рішення Державної фіскальної служби України про розгляд скарги від 21.01.2019 № 2895/6/99-99-11-04-01-25.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за загальними правилами позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Ухвалою від 12.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позові вимоги обґрунтовано тим, що позивач дійсно мав фінансово - господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ "ГЛОБАЛ ХІЛЛ" та ТОВ "СОРВЕЛ ІНВЕСТ", які мали реальний характер та за якими було надані послуги складського зберігання зерна, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Також відповідач зазначив про те, що позивачем не встановлено факту дарування зерна позивачу та/або його наступного продажу третім особам.

Також позивач зазначив про те, що він був створений шляхом виділу майна, статутного капіталу, прав та обов`язків з іншої юридичної особи ТОВ "Луї Дрейфу Компані Україна" та на момент виділу майна, в тому числі активів на загальну суму 85 361 738,56 грн. позивача не існувало як окремої юридичної особи та він не міг вступити у господарські відносини, в тому числі отримати майно на безоплатній основі, у той час, як виділ та передача вказаного майна були одним з етапів створення позивача, що підтверджується протоколом загальних зборів позивача від 31.03.2014 № 103.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, надав суду відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що у ТОВ "ГЛОБАЛ ХІЛЛ" відсутня можливість придбавати та постачати товари, роботи та послуги, оскільки у підприємства відсутня будь - яка матеріально - технічна база необхідна для здійснення господарської діяльності, на підприємстві працює лише директор, відсутнє реальне джерело походження товару, протягом періоду своєї діяльності товариство не здійснювало реалізацію товару, що був переданий позивачу та наявний вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2017 та інформація в рамках кримінального провадження №42017000000004299 внесеному до ЄРДР від 17.11.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України. Також відповідач 1 зазначив про те, що з наявного вироку Приморського районного суду міста Одеси від 18.04.2017 у справі № 522/6362/17 провадження № 1-кп/522/1000/17 встановлено, що від імені ТОВ «COPBEJIІНВЕСТ» діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, яка, крім того, не мала ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства.

Водночас відповідач 1 зазначив про те, що перевіркою встановлено, що згідно з документами, наданими до перевірки, встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся, не включило до складу доходу суму, пропорційну сумі нарахованої амортизації тих основних засобів, які безоплатно одержані від ТОВ "Луї Дрейфу Компані Україна" на суму 11 724 663 гривень, та факт відсутності реєстрації податкових накладених в ЄРПН за червень 2017 року на загальну суму 378108,00 грн. та порушення строків реєстрації податкової накладеної від 07.05.2018 № 471/0003.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на адміністративний позов суду не надав.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

В період з 29.08.2018 по 09.10.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Елеваторна Компанія" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2015, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 17.04.2015 по 30.06.2018.

За результатами перевірки складено акт від 17.10.2018 № 704/26-15-14-02-01-14/39184446, яким з урахуванням розгляду заперечень на зазначений акт встановлено наступні порушення:

- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4163 в результаті чого занижено суми податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 10964795 грн.;

- пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198, пункту 181.1 статті 181, пункту 189.1 статті 189, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України результаті чого занижено суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті сплаті до бюджету на суму на суму 8143307 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумок податкового кредиту на суму 428875 грн.;

- пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1023,07 грн. та відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 378108,00 грн.;

- пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та розділ 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 щодо подання з помилками податкових розрахунків (форма №1-ДФ), за І квартал 2015 року - II квартал 2018 року

14.11.2018 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №00014301402, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2018 року на суму 428 875,00 грн.;

- №00014291402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 13 513 874 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 2 549 079,00 грн.;

- №00014281402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 10 179 134,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 2 035 827,00 грн.;

- №00014311402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2018 року на 2 944 384,00 грн.;

- №00014321402, яким застосовано штраф на загальну суму 189 156,31 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішення Державної фіскальної служби України від 21.01.2019 № 2895/6/99-99-11-04-01-25 податкові повідомлення - рішення від 14.11.2018 №00014301402, №00014281402, №00014321402, №00014291402, №00014311402 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями та рішенням від 21.01.2019 № 2895/6/99-99-11-04-01-25 звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені частково з огляду на наступне.

Пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України встановлено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з пунктом 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві фінансів України 14.12.1999 за № 860/4153 встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку .

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об`єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995 за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Отже, господарські операції для цілей їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів чи послуг або в разі якщо придбані/реалізовані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть бути відображені податковому обліку навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування показників податкової звітності має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивачем на підтвердження факту існування фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "СОРВЕЛ ІНВЕСТ" надано суду копію договору відповідального зберігання від 30.06.2016 № 10 та з ТОВ "ГЛОБАЛХІЛЛ" договору відповідального зберігання зерна від 07.07.2016 № 23, які є аналогічними та предметом яких є надання послуг відповідального зберігання сільськогосподарської продукції (зернові та/або олійні).

Відповідно до пункту 2.2 вказаних договорів прийом продукції за кількістю здійснюється шляхом зважування продукції на вагах зберігача, за якістю - шляхом проведення аналізу лабораторією зберігача відповідно до методик, передбачених державними стандартами і діючими інструкціями. В підтвердження приймання продукції або її частини зберігач, не пізніше ніж на наступний день видає поклажедавцю реєстр накладних, в якому вказується залікова вага, на основі реєстрів видається поклажодавцю складська квитанція, просте, або подвійне складське свідоцтво згідно з формою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003.

Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 договорів відповідального зберігання від 30.06.2016 № 10 та від 07.07.2016 № 23 встановлено, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця видати чи переоформити продукцію за умови повного розрахунку поклажодавця із зберігачем за цим договором за приймання, доробку, зберігання та відвантаження/переоформлення Продукції та за наявності нижче вказаних документів, наданих поклажодавцем: оригінального листа з проханням видати або переоформити Продукцію, підписаного керівником поклажодавця, при цьому підпис має бути завіреним оригінальною печаткою поклажодавця; оригіналу складського документу на продукцію, виданого зберігачем; довіреності суворої звітності на отримання або переоформлення продукції;

Згідно з підпунктом 3.1.5 пункту 3.1 вказаних договорів зберігач відвантажує продукцію за вказівкою поклажодавця з випискою накладних, якісних посвідчень, зі складанням акта приймання-передачі виконаних робіт, податкових накладних на виконані роботи/послуги й акта-розрахунку убутку продукції. Видаткові/прибуткові накладні на продукцію, акти приймання - передачі і податкові накладні оформлюються сторонами щомісяця в тому ж податковому періоді, у якому проведена оплата послуг зберігання і (у разі потреби) доробки Продукції.

Відповідно до підпункту 3.1.9 пункту 3.1 договорів відповідального зберігання від 30.06.2016 №10 та від 07.07.2016 №23 в разі переоформлення продукції на іншого власника, новий власник зобов`язаний укласти договір відповідального зберігання зі зберігачем.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 зазначених договорів встановлено, що поклажодавець зобов`язаний забезпечити надходження продукції зберігачу за товарно-транспортними накладними. При доставці продукції на зберігання, забезпечити вантаж усіма необхідними супроводжувальними документами згідно діючих нормативних документів, в тому числі в обов`язковому порядку надходження продукції має супроводжуватися свідоцтвами про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів, радіонуклідів та ГМО. У разі відсутності таких свідоцтв, експертиза проводиться Зерновим складом за рахунок поклажодавця з розрахунку _6,72 грн. за 1 тонну з ПДВ.

Згідно з пунктом 4.2 вказаних договорів відповідального зберігання від 30.06.2016 № 10 та від 07.07.2016 № 23 за отримані послуги поклажодавець зобов`язаний здійснити розрахунок не пізніше 10 числа кожного місяця за послуги, надані протягом попереднього місяця, згідно актів виконаних робіт та рахунків, наданих зберігачем. Розрахунок за відвантаження продукції здійснюється поклажодавцем не пізніше дати відвантаження.

Відповідно до реєстрів складських квитанцій до договорів зберігання від 30.06.2016 № 10 та від 07.07.2016 № 23 за ним було передано на відповідальне зберігання пшеницю м`яку, ячмінь, кукурудзу, соняшник.

Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про карантин рослин" встановлено, що особи, які здійснюють господарську діяльність, пов`язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов`язані: виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи; виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів; зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із статтею 27 цього Закону.

Наказом Міністерства аграрної політики України №414 від 23.08.2005 "Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах, країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів" зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.09.2005 за № 1121/11401 (чинних на момент коли за твердження позивача він мав фінансово - господарські правовідносини з ТОВ "ГЛОБАЛ ХІЛЛ" та ТОВ "СОРВЕЛ ІНВЕСТ") визначається порядок перевезення підкарантинних матеріалів в межах країни.

Відповідно до пункту 5.3 зазначених Правил - карантинний сертифікат супроводжує кожну окрему партію підкарантинних матеріалів, що перевозяться в одному судні, баржі, вагоні, контейнері, автотранспортному засобі. Термін дії карантинного сертифіката - 15 днів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №705 від 12.05.2007 року "Про деякі питання реалізації Закону України "Про карантин рослин" насіння соняшнику, подрібнене або не подрібнене, пшениця і сумі пшениці та жита (меслин), кукурудза, ячмінь - включено до переліку підкарантинних матеріалів і об`єктів.

Таким чином, перевезення насіння соняшнику, пшениці, ячменя, кукурудзи в межах України здійснюється виключно у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, та який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та їх упаковку.

Факт отримання позивачем на відповідальне за договорами відповідального зберігання від 30.06.2016 № 10 та від 07.07.2016 № 23 сільськогосподарської продукції від ТОВ "ГЛОБАЛ ХІЛЛ" та ТОВ "СОРВЕЛ ІНВЕСТ" та надання послуг за вказаними договорами мають засвідчувати наступні документи: реєстр накладних, складська квитанція, просте або подвійне складське свідоцтво, лист з прохання видати або переоформити продукцію підписаний керівником поклажодавця та завірений оригіналом печатки, довіреність суворої звітності на отримання або переоформлення продукції, видаткові/прибуткові накладні, якісні посвідчення, акт приймання - передачі виконаних робіт, акт - розрахунку убутку продукції, товарно - транспортна накладна, рахунки, карантинні сертифікати.

У разі переоформлення продукції на іншого власника, новий власник зобов`язаний укласти договір відповідального зберігання зі зберігачем.

Позивачем на підтвердження факту отримання на відповідальне за договорами відповідального зберігання від 30.06.2016 № 10 та від 07.07.2016 № 23 сільськогосподарської продукції від ТОВ "ГЛОБАЛ ХІЛЛ" та ТОВ "СОРВЕЛ ІНВЕСТ" та надання послуг за вказаними договорами, простих або подвійних складських свідоцтв, видаткових/прибуткових накладних, якісних посвідчень, рахунків та карантинних сертифікатів суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином позивачем не надано суду належних документів визначених умовами договорів відповідального зберігання від 30.06.2016 №10 та від 07.07.2016 №23 та вимогами чинного законодавства на підтвердження факту отримання на відповідальне за вказаними договорами сільськогосподарської продукції від ТОВ "ГЛОБАЛ ХІЛЛ" та ТОВ "СОРВЕЛ ІНВЕСТ".

Крім того суд звертає увагу на наступне.

Вироком Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська від 27.09.2017 у справі №202/5731/17 (провадження №1-кп/202/374/2017) встановлено, що ТОВ «Глобалхілл» було придбано та переоформлено 22.06.2016 без наміру здійснювати господарську діяльність, пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, виключно з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим слідством осіб, діючи за попередньою змовою.

Вироком Приморського районного суду міста Одеси від 18.04.2017 у справі № 522/6362/17 (провадження № 1-кп/522/1000/17) встановлено, що 07.04.2015 за договором купівлі продажу частки статутного (складеного) капіталу ТОВ «Сорвел Інвест» (100%) було придбано з метою прикриття незаконної діяльності, а саме, здійснення безтоварних операцій, оформлення фіктивних угод без наміру їх подальшого виконання.

Вказаним вироком встановлено, що незаконна діяльність ТОВ «Сорвел Інвест» полягала у тому, що невстановлені слідством особи, використовуючи реквізити ТОВ «Сорвел Інвест», розрахункові рахунки та печатки, здійснювали документальне оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств-контрагентів, після чого такі документи передавались замовникам «послуг» (підприємствам - вигодонабувачам), з метою ухилення від оподаткування, шляхом незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток, обготівковування грошових коштів.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати підтвердженим факт отримання на відповідальне за договорами відповідального зберігання від 30.06.2016 № 10 та від 07.07.2016 № 23 сільськогосподарської продукції від ТОВ "ГЛОБАЛ ХІЛЛ" та ТОВ "СОРВЕЛ ІНВЕСТ" та надання послуг за вказаними договорами.

Частинами першою, другою та третьою статті 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Після заповнення обов`язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання.

Відповідно до статті 43 вказаного Закону якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Позивачем надано суду копії складських квитанцій, які містять відмітку про їх погашення, а отже відповідно до положень Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно щодо яких їх було виписано було видано (реалізовано) та вибуло від позивача.

З огляду на зазначене враховуючи те, що позивачем не надано суду належних документів визначених умовами договорів відповідального зберігання від 30.06.2016 № 10 та від 07.07.2016 №23 та вимогами чинного законодавства на підтвердження факту отримання на відповідальне за вказаними договорами сільськогосподарської продукції від ТОВ "ГЛОБАЛ ХІЛЛ" та ТОВ "СОРВЕЛ ІНВЕСТ", у той, час як складські квитанції на зерно містять відмітку про їх погашення, тобто реалізацію сільськогосподарської продукції на яку їх було видано, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати необґрунтованими висновки відповідача щодо допущення позивачем порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 188.1 статті 188, пункту 181.1 статті 181, пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Підпунктом 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно з підпунктом 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу. Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509 встановлено, що амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості. Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Справедлива вартість - сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов`язання за звичайних умов на певну дату.

Згідно з пунктами 7 вказаного Положення придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів. Первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству/установі); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати"). Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).

Пунктом 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509 встановлено, що первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Положення (стандарту) 7. Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Положення (стандарту) 7.

Відповідно до пункту 26 вказаного Положення амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об`єкта основних засобів; зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об`єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об`єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об`єкта на його первісну вартість; прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об`єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об`єкта, і подвоюється; кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об`єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об`єкта основних засобів. Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).

Згідно з пунктом 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509 амортизація об`єктів, зазначених у підпункті 5.2 пункту 5 Положення (стандарту) 7, нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 пункту 26 Положення (стандарту) 7. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об`єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об`єкта 100 відсотків його вартості.

Відповідно до додатку до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 "Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій з основними засобами" надходження безоплатно отриманих основних засобів відображається в бухгалтерському обліку за дебетом рахунку 10 "Основні засоби" в кореспонденції з кредитом субрахунку 424 "Безоплатно одержані необоротні активи" рахунку 42 "Додатковий капітал".

Пунктом 13 вказаних Методичних рекомендацій встановлено, що первісною вартістю безоплатно отриманих основних засобів є їх справедлива вартість на дату отримання з урахуванням витрат, зазначених у пункті 11. На справедливу вартість безоплатно отриманих об`єктів основних засобів збільшується сальдо додаткового капіталу.

Згідно з пунктом 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 № 860/415 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відповідно до акту від 17.10.2018 № 704/26-15-14-02-01-14/39184446 згідно документів, наданих до перевірки, встановлено, що позивачем у періоді, що перевірявся, не включено до складу доходу суму, пропорційну сумі нарахованій амортизації тих основних засобів, які безоплатно одержані від ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» на загальну суму 21724663 грн.

В ході перевірки позивачу вручено запит від 03.10.2018№ 7/14-02-01 з метою отримання пояснень щодо існування (оприбуткування) основних засобів, підстав для відображення в бухгалтерському обліку підприємства даних бухгалтерського рахунку 10 «Основні засоби» та порядку нарахування амортизації таких основних засобів (групи амортизації), зокрема, отриманих за розподільчим балансом від ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна».

На зазначений запит листом від 05.10.2018 № 235 позивачем надано пояснення щодо обставин передачі основних засобів ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» та використання їх у виробничій діяльності, в яких зазначено наступне:

"В 2013 році ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» (яке на той час мало назву ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД») ... прийняло рішення здійснити реорганізацію товариства шляхом проведення виділу, тобто передачі за розподільчим балансом частини власного майна, прав й обов`язків, новоствореній юридичній особі (ТОВ «Українська Елеваторна Компанія»).

... Серед іншого, було вирішено передати частину статутного капіталу ТОВ «ЛДКУ» для формування статутного (!) капіталу ТОВ «Укрелко». Розмір статутного капіталу ТОВ «Укрелко» було закріплено в розмірі 1 598 600 (один мільйон п`ятсот дев`яносто вісім тисяч шістсот) гривень 00 копійок, і, відповідно, статутний капітал ТОВ «ЛДКУ» було зменшено на аналогічну суму. Для передачі решти активів та зобов`язань було вирішено скласти розподільчий баланс ТОВ «ЛДКУ» та призначені відповідальні за це особи.

Після завершення належного часу для задоволення вимог кредиторів ТОВ «ЛДКУ» та підготовки його розподільчого балансу, 31 березня 2014 року ТОВ «ЛДКУ» своїм протоколом загальних зборів учасників № 103 від 31 березня 2014 року затвердило свій розподільчий баланс, за яким передало частину свого майна, прав і обов`язків ТОВ «Укрелко», а саме :

- активів на суму 102242 тис.грн.;

- пасивів на суму 102242 тис.грн...

... 31 березня 2014 року, відбулися перші загальні збори учасників ТОВ «УкрЕлКо», результати якого зафіксовані в протоколі № 1 загальних зборів учасників ТОВ «УкрЕлКо» від 31 березня 2014 року. На цих зборах було прийнято рішення, необхідні для створення будь-якої юридичної особи, в тому числі про створення ТОВ «УкрЕлКо» шляхом виділу із ТОВ «ЛДКУ» та передачі частини майна, прав та обов`язків, про формування статутного капіталу та створення виконавчого органу...".

Також актом від 17.10.2018 № 704/26-15-14-02-01-14/39184446 встановлено, що ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» станом на 31.03.2014 не було засновником (учасником) позивача та на час перевірки його внесок до статутного фонду позивача складає 160 грн., водночас загальна вартість активів, переданих на баланс позивача згідно з розподільчим балансом від 31.03.2014, складає 85 361 738,56 грн., при цьому, згідно з наданими документами, статутний фонд позивача на зазначену суму не сформовано. Операції з продажу майна ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» в адресу позивача на суму 85 361 738,56 грн. за даними єдиного реєстру податкових накладних не задекларовано.

Відповідно до вказаного акту згідно з наданими до перевірки відомостями залишкової вартості основних засобів, облікованих позивачем по бухгалтерському рахунку № 10 «Основні засоби», станом на 01.01.2015, загальна вартість основних засобів на початок звітного періоду складає 92 377 739,20 грн., що підтверджується даними балансової вартості основних засобів на початок звітного періоду у додатку AM до декларації з податку на прибуток за 2015 рік. З наведеного залишку основних засобів на початок 2015 року, отримано за розподільчим балансом (протокол №103 від 31.03.2014 загальних зборів учасників ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна») основних засобів на суму 82 206 115,08 грн. (88,99 % від залишку).

Зазначені факти сторонами не заперечуються.

З огляду на зазначене відповідач дійшов висновку про те, що позивачем активи на суму 85361738,56 грн. отримані від ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» на безоплатній основі, з огляду на що позивач мав включити до складу інших доходів фінансової звітності та декларацій з податку на прибуток суму доходу від безоплатно одержаних основних засобів, що підлягають амортизації, які визначається в сумі, пропорційній сумі амортизації відповідних основних засобів одночасно з її нарахуванням на загальну суму 21724663 грн.

Позивач , як на обґрунтування того, що активи від ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» на суму 85361738,56 грн. не є безоплатно наданими товарами (роботами, послугами) посилається на те, що вони були отримані в обмін на корпоративні права.

Також позивач зазначив про те, що згідно розподільчого балансу, затвердженого протоколом загальних зборів від 31.03.2014 № 103, він був утворений шляхом виділу з ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна»: основних засобів (залишковою вартістю - 82 206 тис. грн. у складі активів у сумі 102 242 тис. грн.) та пасивів (зобов`язань перед учасниками ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна») у сумі 102 242 тис. грн., що згідно розподільчого балансу складаються зі (і) статутного капіталу - (і) 599 тис. грн. та (іі) нерозподіленого прибутку -100 643 тис. грн. Таким чином забезпечувалось виконання рівняння: активи = зобов`язання + капітал. Отримані активи вже відображені в бухгалтерському обліку з аналогічною сумою нерозподіленого прибутку, який є статтею власного капіталу. Визнання в бухгалтерському обліку додаткового доходу в розмірі амортизації отриманих в результаті виділу активів (як того вимагають податкові органи) призводить до повторного відображення товариством вже існуючого нерозподіленого прибутку.

Водночас доказів на підтвердження вказаних фактів, як суду, так і під час перевірки, та на спростування доводів наведених відповідачем в акті від 17.10.2018 № 704/26-15-14-02-01-14/39184446 позивачем надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Посилання позивача на висновок експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи від 15.02.2019 № 357/02/2019 не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Частинами другою та третьою статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

З аналізу висновку експерта № 357/02/2019 за результатами проведення судово - економічної експертизи від 15.02.2019 вбачається, що експертом під час проведення експертного дослідження та складання висновку надано оцінку правовим питанням, які підлягають дослідженню та встановленню судом під час розгляду справи та не віднесені до питань, що підлягають встановленню під час судово - економічної експертизи.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів на спростування доводів відповідача та на підтвердження того, що активи від ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» на суму 85361738,56 грн. були надані в обмін на корпоративні права та включають в себе частину нерозподіленого прибутку, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати необґрунтованими висновки відповідача щодо допущення позивачем порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4163.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 14.11.2018 № 00014321402 суд зазначає наступне.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунку.

Згідно з пунктом 120^{1.1 статті 1201 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.}

Пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Актом від 17.10.2018 № 704/26-15-14-02-01-14/39184446 встановлено, що позивачем порушено термін реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладеної від 07.05.2018 №471/0003 на суму 1023,07 грн., яка зареєстрована 01.06.2018.

Зазначений факт позивачем не заперечується.

Також вказаним актом встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 378108 грн. за червень 2017 року.

До зазначеного висновку відповідач дійшов з огляду на те, що за його твердження позивач мав виписати податкові накладні на сільськогосподарську продукцію, яка за твердження позивача була ним отримана на відповідальне за договорами відповідального зберігання від 30.06.2016 № 10 та від 07.07.2016 № 23 сільськогосподарської продукції від ТОВ "ГЛОБАЛ ХІЛЛ" та ТОВ "СОРВЕЛ ІНВЕСТ" та щодо якої погашено складські квитанції на зерно.

Факт того, що податкові накладні за вказаними операціями в червні 2017 року позивачем виписані не були сторонами визнається.

Таким чином, положеннями пунктом 120^{1.1 статті 1201 Податкового кодексу України передбачено відповідальність за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у той час, як позивачем, що не заперечується відповідачем, взагалі не було складено податкових накладених за червень 2017 року щодо яких за твердження відповідача позивачем допущення порушення терміну їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, за що відповідальність положеннями вказаної норми Податкового кодексу України не передбачена.}

З огляду на зазначене, враховуючи те, що на позивача податковим повідомленням - рішенням від 14.11.2018 № 00014321402 накладено штраф на суму 189 054, 00 грн. на підставі пункту 120^{1.1 статті 1201 Податкового кодексу України за порушення, у той час, як позивачем порушення, відповідальність за яке передбачена зазначеною нормою права вчинено не було, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування в зазначеній частині.}

Керуючись статтями 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Елеваторна Компанія" (01001, м. Київ, пл. Спортивна, БЦ "Гулівер", 1-А, пов. 15, код ЄДРПОУ 39184446) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішення за результатами розгляду скарги - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 14.11.2018 № 00014321402 на суму 189 054, 00 грн.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Елеваторна Компанія" (01001, м. Київ, пл. Спортивна, БЦ "Гулівер", 1-А, пов. 15, код ЄДРПОУ 39184446) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 148,00 грн. (сто сорок вісім грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст рішення виготовлений 27.06.2019.