ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2019 року

м. Дніпро

справа № 0840/3665/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (головуючий суддя: Бойченко Ю.П.) по адміністративній справі № 0840/3665/18 ,розглянутій в порядку письмового провадження

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 4.09.2018 року звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування недоїмки із сплати єдиного соціального внеску з позивача в загальній сумі 41774,20 грн.; визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-402-17 від 07.08.2018 року відповідача щодо стягнення боргу (недоїмки) з позивача зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 38 774,20 грн. у зв`язку із його сплатою та фактичної відсутності заборгованості позивача зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 38 774,20 грн. за зазначеними вище обов`язковими платежами із 05.04.2016 року; зобов`язати відповідача врахувати та відобразити в інтегрованій картці платника з податку позивача єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 38 774,20 грн.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на підставі самостійно поданих звітів в сумі 38 774,20 грн. ГУ ДФС у Запорізькій області згідно чинного законодавства правомірно сформовано та направлено на адресу позивача вимогу № Ф-402-17 від 07.08.2018 року на зазначену суму. Просить в позові відмовити.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтування апеляційної скарги зводиться до доводів позовної заяви.

На апеляційну скаргу позивачем подано відзив, в якому викладені в скарзі доводи вважає неправомірними, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.229 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2019 року відповідає, а вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та платником єдиного внеску у відповідності до пункту 5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).

07.08.2018 року відносно позивача сформовано ГУ ДФС у Запорізькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-402-17, відповідно до якої станом на 31.07.2018 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 38 774,20 грн.

Не погодившись з даною вимогою, позивач звернувся до суду з позовом щодо її скасування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом № 2464-VI у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції.

У відповідності до пп. 1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами абзацу 1 ч.5 , абз. 3 ч.8 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

При цьому єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (ч.7 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок).

За приписами п.1 ч.10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Частинами 11, 12 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до пп. 6 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Оскаржуючи вимогу від 07.08.2018 №Ф-402-17, ОСОБА_1 посилається на те, що ним перераховано кошти в рахунок сплати єдиного внеску платіжними дорученнями від 05.04.2016 року №1 на суму 14 500,00 грн. та від 05.04.2016 року №1 на суму 30 000,00 грн. через банк ПАТ «КБ «Хрещатик», яким кошти не перераховано до бюджету у зв`язку із введенням з 06.04.2016 року у банку тимчасової адміністрації. Оскільки згідно чинного законодавства банк несе відповідальність за порушення строків перерахування податків (зборів, обов`язкових платежів), позивач вважає що спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно положень діючої на час виникнення спірних правовідносин Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 №174 , та п. 8.1 ст. 8 , п.22.7 ст.22 , 32.1 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження; у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення; банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем перераховано кошти в рахунок сплати єдиного внеску платіжними дорученнями від 05.04.2016 року №1 на суму 14 500,00 грн. (а.с.58) та від 05.04.2016 року №1 на суму 30 000,00 грн. (а.с.59) через банк ПАТ «КБ «Хрещатик», які не містять дати валютування або зазначення про проведення платежу, що свідчить про не списання банком суми платежу з рахунку платника та, відповідно, про невиконання платником єдиного внеску обов`язку щодо його сплати.

При цьому в інтегрованій картці ОСОБА_1 як платника податків (а.с.88) значиться, що заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску виникла на підставі самостійно поданого звіту за квітень 2016 року у розмірі 14 444,20 грн., яка самостійно погашена позивачем кількома платежами, виникла переплата коштів станом на 27.04.2017 року склала суму 50 666,80грн.

Згідно самостійно поданого звіту №9270899183 від 27.04.2017 року позивачу нараховано розрахункову суму 94 941 грн. зі сплати єдиного соціального внеску, з урахуванням переплати 50 666,80грн.,утворилась заборгованість станом на 312.12.2017 року в сумі 44 274,20 грн., частина якої сплачена позивачем кількома платежами в 2018 році, залишок заборгованості склав суму 38 774,20 грн., яка обліковується як недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску станом на 31.07.2018 року, про що податкових органом сформовано спірну вимогу.

В силу викладеного є вірним висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача щодо нарахування позивачу недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску у вказаній в спірній вимозі сумі 38 774,20 грн., при цьому до позивача не застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату боргу.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в повному обсязі з`ясовано обставини справи та прийнято рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.12, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року по адміністративній справі № 0840/3665/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 26 червня 2019 року, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий