ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.001836

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Мричко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Кулик С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Іванейко Я.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (надалі - ОСОБА_1 , Позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області, Відповідач), в якій просила суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-2826-52 видану ГУ ДФС у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в сумі 15819,54 грн.;

- зобов`язати ГУ ДФС у Львівській області зняти з обліку як платника єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та виключити з реєстру страхувальників ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 17.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 17.04.2019 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу та зобов`язання до вчинення дій.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила, що 25.02.2019 отримала вимогу ГУ ДФС у Львівській області № Ф-2826-52 від 08.11.2018 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивач не погоджується з вказаною вимогою з тих підстав, що у 2004 році вона припинила свою підприємницьку діяльність як суб`єкт підприємницької діяльності. Вважає, що з 2004 року - з моменту втрати нею ознак платника податку із сплати єдиного внеску, вона не повинна нараховувати, обчислювати, подавати звітність про сплату єдиного соціального внеску.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (арк. справи 40-41), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування відзиву Відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа - підприємець та на дату оскарженої вимоги не припинила підприємницьку діяльність. Таким чином, у Позивача, станом на 08.11.2018 існує заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом в сумі 15819,54 грн.

27.05.2019 та 28.05.2019 від Відповідача до суду надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву (арк. справи 55-57, 65-66). Звертає увагу на те, що Позивач не надала суду доказів її припинення як фізичної особи-підприємця, зокрема, не долучено до матеріалів справи свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця зі спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. Також вказує на те, що Позивач у позовній заяві просить зобов`язати ГУ ДФС у Львівській області зняти її з обліку як платника єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та виключити з реєстру страхувальників, проте такі повноваження є дискреційними повноваженнями Відповідачами, а тому така вимога задоволенню не підлягає.

30.05.2019 у судовому засіданні Позивач подала письмові пояснення (арк. справи 67-69). У таких поясненнях вказує на те, що оскільки відомості про включення Позивача до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - відсутні, тому у Відповідача не було жодних підстав для взяття її на облік як платника єдиного соціального внеску та внесення до реєстру страхувальників.

В судовому засіданні Позивач, представник Позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях.

У судовому засіданні представник Відповідача позовні вимоги заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

08.11.2018 ГУ ДФС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2826-52. Вказаною вимогою повідомлено ОСОБА_1 про те, що у такої станом на 31.10.2018 існує заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 15819,54 грн. (арк. справи 14).

Не погоджуючись з вказаною вимогою Позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

При прийнятті рішення суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина 1 статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно з частиною 2 статті 2 вказаного Закону, виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначений перелік суб`єктів, які відносяться до платників єдиного внеску. Відповідно до пунктів 4 та 5 частини 1 статті 4 цього Закону, платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 вказаного Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з нормами частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4. 5 та 5.-1 частини 1. статті 4 цього Закону (в т. ч. фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування особи), зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з пунктом 4 статті 25 вказаного Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Суд встановив, що ОСОБА_1 до 2004 року займалася підприємницькою діяльністю та була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності.

Як видно з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видно, за реєстраційним номером облікової картки платника податків: НОМЕР_1 (ідентифікаційний номер ОСОБА_1 ), в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено (арк. справи 19).

Згідно з довідкою від 26.06.2018 № 01-31/252, виданої Львівською спеціалізованою середньою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 28 з поглибленим вивченням німецької мови, ОСОБА_1 працює у ЛССЗШ № 28 на посаді вчителя фізичного виховання з 28.12.2004р. по даний час (арк. справи 72).

Відповідно до довідки про доходи основним місцем праці ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) є Ліцей № 28 Львівської міської ради на посаді вчителя (арк. справи 77).

У відповідності до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Статтею 37 Податкового кодексу України передбачено, зокрема, підстави для припинення податкового обов`язку. У відповідності до підпункту 37.3.3. пункту 37.3 статті 37 Податкового кодексу України, втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом є підставою для припинення податкового обов`язку.

Відповідачем не подано суду доказів того, що ОСОБА_1 не припинила свою підприємницьку діяльність у 2004 році та перебуває в статусі суб`єкта підприємницької діяльності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ГУ ДФС у Львівській області не доведено наявність у Позивача обов`язку щодо сплати єдиного внеску, а тому винесена 08.11.2018 вимога № Ф-2826-52 про сплату боргу (недоїмки) на суму 15819,54 є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги Позивача: «зобов`язати ГУ ДФС у Львівській області зняти з обліку як платника єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та виключити з реєстру страхувальників ОСОБА_1» суд вважає, що така задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Слід зазначити, що з приписів діючого права є неприпустимим підміна судом суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішення питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, а тому суд позбавлений можливості зобов`язати Відповідача прийняти рішення, що відносяться до його виключної компетенції.

Суд звертає увагу Позивача на те, що задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Відповідача зняти її з обліку платника податків, буде свідчити про втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу.

Згідно частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б спростували доводи Позивача в частині протиправності вимоги від 08.11.2018 № Ф-2826-52. За таких обставин, суд вважає, що Відповідач не довів суду правомірність оскарженої вимоги, що є наслідком часткового задоволення позовних вимог Позивача.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1536,80 грн. (арк. справи 4-5), а відтак, з урахуванням висновку суду про часткове задоволених позовних вимог, стягненню на користь Позивача підлягає судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-2826-52.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ: 39462700) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) судовий збір, в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 01.07.2019.

Суддя Мричко Н.І.