СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2019 р. Справа № 922/581/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Россолов В.В. , суддя Склярук О.І.

секретар судового засідання Рудик Т.С.

за участю представників:

від позивача : не з`явився

від відповідача : Щербак Т.М., довіреність

від третьої особи : без участі представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків (вх. № 198 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2018р., повний текст складено 14.05.2018р. (суддя Прохоров С.А.)

у справі № 922/581/18,

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Пчелка", с.Високопілля Валківського району Харківської області

до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Високопільської сільської ради Валківського району Харківської області, с.Високопілля Валківського району Харківської області

про визнання права постійного користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач , Селянське (фермерське) господарство "Пчелка", с.Високопілля Валківського району Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, м. Харків, якою просив визнати за Селянським (фермерським) господарством "Пчелка" право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства загальною площею 50,78 га (державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_4 від 1992 року), розташованою у с. Високопілля Валківського району Харківської області.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що на підставі Державного акту НОМЕР_4 від 1992р. громадянин ОСОБА_2 отримав в постійне користування земельну ділянку загальною площею 50,78 га для ведення селянського фермерського господарства у с. Високопілля Валківського району Харківської області. Розпорядженням Представника Президента України зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Пчелка», головою обрано ОСОБА_2 . У зв`язку зі смертю останнього, головою Селянського (фермерського) господарства "Пчелка" обрано Дяченко Олександра Григоровича. С(Ф)Г «Пчелка», як юридична особа, продовжує добросовісно і відкрито володіти та користуватися земельною ділянкою, яку на підставі державного акту надано у постійне користування ОСОБА_2 для ведення селянського фермерського господарства. Зазначає, що з дати набуття позивачем статусу юридичної особи, обов`язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює Селянське (фермерське) господарство "Пчелка", яке на день звернення з позовом фактично і є постійним землекористувачем спірної земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.03.2018р. відкрито провадження у справі №922/581/18; до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Високопільську сільську раду Валківського району Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.05.2018 у справі №922/581/18 позов задоволено повністю.

Визнано за селянським (фермерським) господарством "Пчелка" (63020, Харківська область, Валківський район, с.Високопілля, вул. Лісова, 7, код ЄДРПОУ 23334264) право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства загальною площею 50,78 га (державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_4 від 1992 року, розташованої у с.Високопілля Валківського району Харківської області). Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. залишено за позивачем - Селянським (фермерським) господарством "Пчелка".

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що після одержання державного акту на право приватної власності чи користування землею або укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство реєструється у раді, що передала у власність або надала у користування земельну ділянку, з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює селянське (фермерське) господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Таким чином, судом було встановлено, що у відповідності до законодавства України постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 50,78 га у с.Високопілля Валківського району Харківської області, право користування якою оформлено Державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_4 , на сьогодні є Селянське (фермерське) господарство "Пчелка". Позивач добросовісно володіє відповідною земельною ділянкою, використовує її за цільовим призначенням у відповідності до законодавства України, сплачує податки за користування землею та виконує інші обов`язки землекористувача, встановлені законодавством. Жодних доказів, які б свідчили про втрату позивачем права на користування відповідною земельною ділянкою суду не надано.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2018 у справі №922/581/18 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що у позивача відсутнє порушене, невизнане, оспорюване право, яке підлягає захисту в межах цього судового спору, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що останній звертався до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з питання, яке є предметом вказаного судового спору, і відповідачем було допущено порушення його прав чи законних інтересів. Наголошує, що вказаний судовий спір ґрунтується лише на припущеннях позивача стосовно можливості порушення його прав на постійне користування земельною ділянкою; до позовної заяви позивачем не додано документів, які доводять, що право постійного користування земельною ділянкою належить С(Ф)Г "Пчелка", а також не представлено доказів звернення С(Ф)Г "Пчелка" до уповноваженого державного органу з приводу оформлення або переоформлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та доказів того, що С(Ф)Г " Пчелка " видавався державний акт або здійснювались дії стосовно державної реєстрації прав на земельну ділянку. Матеріали справи не містять доказів порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що зумовлює відмову в задоволенні позову, у зв`язку із його недоведеністю та необґрунтованістю.

Скаржник просить суд апеляційної інстанції під час розгляду справи врахувати, що у статуті С(Ф)Г "Пчелка", затвердженому рішенням загальних зборів членів С(Ф)Г (протокол №1 від 02.06.2011), взагалі не йдеться про використання в діяльності господарства земельної ділянки площею 50,78 га у с. Високопілля Валківського району Харківської області (державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_4 ). У розділі "Порядок формування майна господарства" Статуту відсутня інформація про зазначену земельну ділянку, а тому доводи С(Ф)Г "Пчелка" про володіння та користування земельною ділянкою площею 50,78 га у с. Високопілля Валківського району Харківської області згідно з державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_4, на думку відповідача, не знаходять свого підтвердження.

Окремо, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 05.10.2016 у справі №6-2329цс16 та від 23.11.2016 у справі №657/731/14-ц право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, належить такій особі та припиняється зі смертю такої особи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 у справі №922/581/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2018 у справі №922/581/18 та встановлено строк для подання Селянським (фермерським) господарством "Пчелка" відзиву на апеляційну скаргу.

Селянське (фермерське) господарство "Пчелка" проти доводів апеляційної скарги заперечило, вважає їх необґрунтованими, про що зазначено у відзиві. Наголошує, що підставою звернення С(Ф)Г "Пчелка" до суду було невизнання права позивача, зумовлене наявністю невпевненості в правовому статусі фермерського господарства, як постійного землекористувача. Єдиним документом, яким оформлювалося право постійного користування земельною ділянкою, був державний акт, виданий фізичній особі ОСОБА_2 . Вказаний державний акт не визнавався недійсним, є чинним на сьогоднішній день, а тому є належним доказом.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» під наданням земельної ділянки для селянського господарства розумілося надання її для ведення фермерського господарства. Позивач зазначає, що в Державному акті на право постійного користування землею НОМЕР_4 вказано, що його видано на ім`я ОСОБА_2 , який помер, а не безпосередньо на С(Ф)Г "Пчелка", у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з метою судового підтвердження правового статусу С(Ф)Г "Пчелка", як постійного землекористувача, для реєстрації цього права на підставі рішення суду у відповідності до чинного законодавства. Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях, зокрема, у справах №6-20859св07, №6-13576св07, №6-14879св07, №6-20275св07 зазначав, про те, що за змістом норм чинного на той час законодавства, після державної реєстрації фермерського господарства, як юридичної особи, обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює саме господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна ділянка. Поряд з цим, законодавством чітко визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, а тому земельна ділянка, що була надана у постійне користування для створення фермерського господарства може бути вилучена лише у встановленому законом порядку та за наявності підстав, передбачених законом. Смерть голови фермерського господарства, на ім`я якого видано державний акт, не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

На думку позивача, відсутність інформації щодо земельної ділянки в Статуті жодним чином не вказує на те, що він фактично не використовує відповідну земельну ділянку в своїй діяльності. Факт використання земельної ділянки підтверджується сплатою останнім податку за користування вказаною земельною ділянкою у відповідності до чинного законодавства України.

Позивач вважає необґрунтованими посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду України щодо визнання права постійного користування земельними ділянками в порядку спадкування, оскільки предметом розгляду в даному випадку є визнання права постійного користування за фермерським господарством не в порядку спадкування, а визнання права постійного користування у відповідності до положень законодавства, з аналізу яких вбачається, що після державної реєстрації фермерського господарства, як юридичної особи, право постійного землекористування переходить до нього, тобто підтвердження того, що саме С(Ф)Г "Пчелка" є постійним землекористувачем.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 року у справі №922/581/18 призначено справу до розгляду на 21.08.2018. У подальшому, у судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.09.2018, до 02.10.2018року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2018 у справі №922/581/18 розгляд справи відкладено на 22.10.2018.

Указом Президента України від 29.12.2017 року №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", крім іншого, ліквідовано Харківський апеляційний господарський суд та утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області з місцезнаходженням у місті Харкові.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно територіальних одиниць) та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України від 28.09.2018 року № 295/2018 "Про переведення суддів" до новоутвореного Східного апеляційного господарського суду переведено суддів.

Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті "Голос України" № 185 (6940) від 03.10.2018 року.

Приписами частин 5 та 7 статті 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 року, сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Склярук О.І., Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2018 прийнято справу №922/581/18 до провадження та призначено її до розгляду на 20.11.2018 об 11:30 год.

Високопільська сільська рада Валківського району Харківської області листом № 02-20/458 від 08.10.2018року повідомила про визнання позову, проти задоволення позовних вимог не заперечує, просить розглянути справу без участі представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2018р. апеляційне провадження у справі №922/581/18 зупинялося до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду судового рішення у справі №922/3312/17 у подібних правовідносинах.

У зв`язку з закінченням касаційного провадження у справі №922/3312/17, з підстав перебування у відпустці члена колегії - судді Терещенко О.І. та необхідністю вирішення питання щодо поновлення провадження у справі, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Россолов В.В., Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019р. у справі №922/581/18 поновлено апеляційне провадження у справі №922/581/18 за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2018р. у справі №922/581/18. Розгляд апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Харківський області на рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2018р. у справі № 922/581/18 призначено на 13.06.2019р. об 11:30 год.

У зв`язку з поданими сторонами клопотаннями, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.06.2019року.

Представник апелянта в судовому засіданні 25.06.2019року підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Позивач та третя особа не скористалися правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Явка представників в судове засідання судом обов`язковою не визнавалася.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією Східного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, у 1992 році виконавчим комітетом Валківської районної ради депутатів трудящих громадянину Д`яченку Григорію Тимофійовичу видано Державний акт на право користування землею НОМЕР_4 від 1992 року, яким засвідчено, що за вказаним землекористувачем закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 50,78 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана у постійне користування з правом послідуючого викупу для ведення селянського господарства.

Розпорядженням Представника Президента України Валківської районної державної адміністрації Харківської області від 07.12.1992 року зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Пчелка», засновники господарства: ОСОБА_2 - глава господарства; ОСОБА_3 - член господарства.

Позивач у позові зазначає, що ОСОБА_2 помер, головою селянського(фермерського) господарства «Пчелка» обрано ОСОБА_3.

Змінами №1 до Статуту Селянського (фермерського) господарства «Пчелка», реєстрацію яких здійснено 03.03.2010року, внесені зміни до пункту 2 розділу 2.4. Статуту та викладено в наступній редакції: Засновником селянського (фермерського) господарства «Пчелка» є ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , тощо).

Внесено зміни до пункту 9 розділ 9,1 та викладено їх в наступній редакції: Головою селянського (фермерського) господарства є ОСОБА_3.

08.09.2011року рішенням Загальних зборів членів С(Ф)Г «Пчелка» (протокол № 1 від 02.06.2011року) затверджено нову редакцію Статуту С(Ф)Г «Пчелка», реєстрацію якого здійснено 08.09.2011року.

Позивач зазначає, що після зміни голови С(Ф)Г «Пчелка» господарство продовжило користування земельною ділянкою, наданою ОСОБА_2 , відповідно до Державного акту на право користування землею НОМЕР_4 від 1992 року. Наголошує на правомірності набуття та володіння земельною ділянкою. На думку С(Ф)Г «Пчелка» жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено припинення права постійного користування землею після смерті голови фермерського господарства, на ім`я якого видано державний акт.

На підтвердження факту володіння та користування земельною ділянкою позивачем надано довідки із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями №31-20-0.23,141-94/181-18 від 22.02.2018р., №31-20.0.23,141-98/181-18 від 22.02.2018р., №31-20.0.23,141-92/181-18 від 22.02.2018р. Міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, податкову декларацію за 2018р.

В якості підстави для звернення до суду з цим позовом позивач зазначає про виникнення на законних підставах та існування у фермерського господарства права постійного користування земельною ділянкою, відсутність правових підстав для припинення цього права, не визнання органом влади уповноваженим розпоряджатися землями державної власності право постійного користування земельною ділянкою за фермерським господарством.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було наявним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 50 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_2 державного акта на землю) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

За змістом статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_2 державного акта), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не є особи, в тому числі й родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

За змістом статті 7 Земельного кодексу України (у редакції від 13.03.1992), користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Частинами 1 і 3 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції від 13.03.1992, яка діяла на час надання ОСОБА_2 державного акта) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

З 01.08.2003 набрав чинності Закон України від 19.06.2003 № 973-ІV "Про фермерське господарство", за змістом статті 2 якого відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення фермерського господарства.

За змістом статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина 3 статті 41 Конституції України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 цього Кодексу).

У наведеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

Відповідно до статей 13, 14 пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування (постанова Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі №657/731/14-ц).

Відповідно до частини 3 статті 407 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Колегія суддів зазначає, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.

Проте, Селянським (фермерським) господарством "Пчелка" не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Враховуючи положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а також зважаючи на встановлені судом обставини, колегія суддів зазначає про виключення можливості належності Селянському (фермерському) господарству "Пчелка" на титулі постійного користування земельної ділянки, переданої у постійне користування громадянину ОСОБА_2 1992 році на підставі відповідного рішення згідно з державним актом на землю.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 18.03.2019р. у справі №922/3312/17.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним судом України у постановах від 5 жовтня 2016 року у справі №6-2329цс16, від 23 листопада 2016року у справі № 657/731/14-ц, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Крім того, за змістом статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні положення наведено у статті 12 Закону України "Про фермерське господарство".

Матеріали справи не містять доказів реєстрації за С(Ф)Г "Пчелка" права власності чи користування спірною земельною ділянкою.

При цьому згідно з частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже, згідно з положеннями земельного законодавства, що діяло на час звернення С(Ф)Г "Пчелка" до суду із вимогою про визнання за С(Ф)Г "Пчелка" права постійного користування земельною ділянкою площею 50,78 га, розташованою у с.Високопілля Валківського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що за змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Виходячи із положень як національного законодавства, так і зі змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції, захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду.

Натомість, С(Ф)Г "Пчелка» не доведено наявності свого порушеного права, що, окрім наведеного вище, виключає можливість задоволення заявленого позову.

Посилання позивача на довідки із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 22.02.2018р. та податкову декларацію за 2018р. є безпідставними, оскільки вказані докази не є правовстановлюючими документами та доказом наявності права постійного користування землею згідно з чинним законодавством.

Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову Селянського (фермерського) господарства "Пчелка", с.Високопілля Валківського району Харківської області

Водночас, судова колегія звертає увагу позивача, що С(Ф)Г "Пчелка», як юридична особа, не позбавлене права на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у спосіб та у порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство".

За результатами апеляційного провадження, Східним апеляційним господарським судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2018р. (повний текст складено 14.05.2018р.) у справі №922/581/18 із прийняттям нового рішення про відмову Селянському (фермерському) господарству "Пчелка" у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі № 922/581/18 покладаються на Селянське (фермерське) господарство "Пчелка".

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2018р. у справі №922/581/18 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2018р. (повний текст складено 14.05.2018р.) у справі №922/581/18 скасувати.

Прийняти нове рішення у справі №922/581/18.

Відмовити Селянському (фермерському) господарству "Пчелка", с.Високопілля Валківського району Харківської області у задоволенні позовних вимог про визнання за Селянським (фермерським) господарством "Пчелка" право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства загальною площею 50,78 га, розташованою у с.Високопілля Валківського району Харківської області.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Пчелка"(63020, Харківська область, Валківський район, с. Високопілля, вул. Лісова, буд.7, код ЄДРПОУ 23334264) на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області(61145, м.Харків, вул.Космічна, буд.21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822) 2 643,00грн. витрат по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 25.06.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 01.07.2019 року.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук