ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №539/1413/16-а

адміністративне провадження №К/9901/10386/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08.09.2016 у складі судді Гудкова С.В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 у складі колегії суддів: Зеленського В.В. (головуючого),Чалого І.С., П`янової Я.В. у справі №539/1413/16-а за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району, третя особа - Засульська сільська рада Лубенського району про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району (далі - відповідач), третя особа - Засульська сільська рада Лубенського району, в якому просила стягнути з Виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Лубенського міськрайонного суду від 25.06.2014 року за період з 26.06.2014 року по 31.05.2016 року у розмірі 91736,09 гривень.

2. Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08.09.2016, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району на користь ОСОБА_1 91 736,09 гривень середнього заробітку за час затримки виконання рішення Лубенського міськрайонного суду від 25.06.2014 року за період з 26.06.2014 року по 31.05.2016 року.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.06.2014 по справі № 539/595/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Засульської сільської ради Лубенського району, Виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району, тимчасово виконуючого обов`язки голови Засульської сільської ради Лубенського району Киби О.М. про визнання дій незаконними, скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 . Розпорядження т.в.о. Засульської сільської ради Лубенського району в частині звільнення ОСОБА_1 скасовано як незаконне та її поновлено на посаді заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу Засульської сільської ради з 14.01.2014. Стягнуто з Виконавчого комітету Засульської сільської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.01.2014 по 24.06.2014 в сумі 16456,00 грн.

3.2. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

3.3. Листом від 26.06.2014 № 02-26/934 т.в.о. сільського голови Киба О.М. було повідомлено позивача про неможливість виконання судового рішення в частині негайного поновлення її на роботі, оскільки посада заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів в штатному розписі апарату виконкому відсутня. Крім цього, т.в.о. сільського голови подала до суду заяву про надання роз`яснення судового рішення.

3.4. В подальшому, 07.07.2014 ОСОБА_1 прибула на своє робоче місце в Засульську сільську раду з метою продовжити свою трудову діяльність, однак фактично не була допущена до роботи, про що було складено відповідний акт.

3.5. Цього ж дня позивачем було направлено заяву на ім`я т.в.о. голови Засульської сільської ради, в якій вона просила повідомити її про можливі дату та час прибуття на своє робоче місце для виконання своїх службових обов`язків.

3.6. У відповіді, що була надана 21.07.2014 за № 02-26/1090 повідомлялося про скликання сесії ради 01.08.2014, на розгляд якої буде винесена пропозиція т.в.о. сільського голови про кількісний та персональний склад виконавчого комітету та затвердження кандидатури позивача на посаду заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу.

3.7. Одночасно т.в.о. сільського голови звернулася до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Лубенського міськрайонного суду від 25.06.2014.

3.8. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 вищезазначену апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.06.2014 по справі № 539/595/14-а залишено без змін.

3.9. Враховуючи вищезазначене рішення суду апеляційної інстанції, 03.09.2014 позивачем знову було зроблено спробу приступити до роботи.

3.10. Так, 03.09.2014 ОСОБА_1 прибула на своє робоче місце в Засульську сільську раду, однак не була фактично допущена до роботи, про що знову було складено відповідний акт.

3.11. Крім цього, актами державного виконавця Відділу ДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції від 23.10.2014, 12.11.2014 також зафіксовано факт невиконання рішення Лубенського міськрайонного суду від 25.06.2014.

4. Враховуючи затримку виконання Виконавчим комітетом Засульської сільської ради Лубенського району рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.06.2014 для захисту своїх прав ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом.

5. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що відповідачем безпідставно не здійснено виконання рішення суду та не поновлено позивача на займаній посаді. Крім того суди попередніх інстанцій погодились із розрахунком позивача про розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, у сумі 91 736,09 гривень за період з 26.06.2014 по 31.05.2016.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

7. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки не взято до уваги положення статтей 157, 227, 243, 245, 250 КАС України. Крім того відповідач зазначив, що при розгляді справи судами не було досліджено правового обгрунтування розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, що підлягала сплаті за період з 26.06.2014 по 31.05.2016.

8. Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

8.1. На обґрунтування заперечень вказує, що оскаржувані судові рішення постановлені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

9. Конституція України

9.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9.2. Частина п`ята статті 124. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

10. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

10.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

10.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

10.3. Пункт сьомий частини першої статті 7. Принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є обов`язковість судових рішень.

10.4. Частина перша статті 255. Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

10.5. Пункт третій частини першої статті 256. Негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

10.6. Частина дуга статті 257. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

11. Кодекс законів про працю України

11.1. Стаття 116. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

11.2. Стаття 117. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

11.3. Частина друга статті 235. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

11.4. Стаття 236. У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

12. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

12.1. Абзац третій пункту 2. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

12.2. Абзац перший пункту 3. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

12.3. Абзац перший пункту 8. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

12.4. Абзац другий пункту 8. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.06.2014 у справі № 539/595/14-а позивача поновлено на посаді заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу Засульської сільської ради з 14.01.2014 та рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

15. Необхідно зауважити, що станом на час звернення ОСОБА_1 з даним позовом (травень 2016 року) позивача не було поновлено на вказаній посаді.

16. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

17. Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

18. Водночас, задовольняючи позов судами попередніх інстанцій не було перевірено та досліджено розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, її складових (кількість днів та суми середньоденного заробітку), а здійснено розгляд справи за розрахунком, що самостійно провів та надав позивач.

19. Судами не було взято до уваги, що позивачем при обчислені зазначеного розрахунку було включено премію, яка носила нерегулярний порядок.

20. Колегія суддів зазначає, що відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітньої плати премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

21. Натомість, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, зазначену обставину.

22. Водночас помилковим є посилання касатора на наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до норм статті 157 КАС України з огляду на наявність на думку скаржника рішення суду, яке набрало законної сили про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення.

22.1. Так ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 та від 16.12.2015 в задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст.267 КАС України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення на роботі - відмовлено. Свої рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що статею 267 КАС України (судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах) не передбачено можливості здійснити нарахування та стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Такі вимоги перебувають за межами правового регулювання цієї норми, яким може бути вирішене відповідне питання.

22.2. Таким чином, відсутні, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами, а тому підстав для закриття провадження у справі не має.

23. Згідно зі статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

24. Зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні.

25. Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

26. Згідно з частинами 1-2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

27. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

28. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2.статті 73 КАС України).

29. Приписами частини 2 статті 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

30. Порядок оцінки доказів у справі передбачено статтею 90 КАС України. Так, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

31. За таких обставин, судами попередніх інстанцій не досліджено всі зібрані у справі докази, тобто допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

32. Частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

34. Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

35. Касаційну скаргу Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області задовольнити частково.

36. Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08.09.2016 у складі судді Гудкова С.В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 у справі №539/1413/16-а за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району, третя особа - Засульська сільська рада Лубенського району про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

37. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко