Справа № 369/3254/18

Провадження №2/369/325/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2019 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Середенко Б.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Святина І.А.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, про знесення самовільного будівництва, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, про знесення самовільного будівництва.

Відповідно до ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, уточнення позовних вимог та складу учасників судового процесу, з`ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вирішення відводів, визначення порядку розгляду справи, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому судовому засіданні учасники додаткових клопотань про витребування доказів, в порядку встановленому чинним ЦПК України, не заявили, не подали суду відповідні заяви та не заперечували щодо призначення справу до судового розгляду на підставі наявних у справі доказів.

В порядку підготовчого провадження судом були вивчені матеріали справи, з`ясовані всі фактичні обставини справи, які підлягають з`ясуванню під час судового розгляду, роз`яснено відповідачу право на подання письмового відзиву на позовну заяву, а представнику позивача - відповідь на відзив до початку розгляду справи по суті, з`ясовано обсяг доказів, якими сторони будуть доводити обґрунтованість заявлених вимог та поданих заперечень та порядок їх дослідження.

Відповідно до ч.2 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, або про закриття провадження у справі, або про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За результатами підготовчого засідання суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється, на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом позовних вимог позивач просить суд зобов`язати відповідачів знести за власний рахунок об`єкти самочинного будівництва, а саме прибудови літ «а», «а1», «а2» (приміщення 1, 13, 14, 15, 16, 17, 18) до нежитлового будинку літ. «А», літню кухню площею 44,4 к.м. та привести у відповідність до технічного паспорту, виготовленого Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації від 10.04.2000 р., нежитлову будівлю літ. «А» кафе «алея», за адресою: АДРЕСА_1 , с. Крюківщина, вул. Балукова, 3.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом», поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні по справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС (у редакції Закону № 2147-VIII) у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС (у редакції Закону № 2147-VIII) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб`єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.

Водночас за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС (у редакції Закону № 2147-VIII) суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України від 20.05.1999 №687-ХІV «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури, додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюються в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Частиною 3 ст. 6 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» визначені органи архітектурно-будівельного контролю, до яких належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 31 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, а саме: прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у порядку, встановленому законодавством; організація роботи, пов`язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів; здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів; організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників; вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.

Метою знесення об`єктів самочинного будівництва за позовом суб`єкта владних повноважень є не перехід права власності на ці об`єкти, а приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, направлених на захист суспільних інтересів.

Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин.

Спір, який є предметом цього розгляду, є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування. Справа за позовом такого суб`єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про демонтаж самочинно збудованого об`єкта, відповідно до наведеного вище припису закону, належить до юрисдикції адміністративних судів.

Зазначений висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 461/9156/15-ц, провадження № 61-41373св18.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює делеговані повноваження. Враховуючи вказане, спір у справі слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за участю виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які виникають під час виконання делегованих повноважень у сфері державного контролю за дотриманням законодавства у галузі будівництва.

Пунктом першим частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що провадження в цивільній справі підлягає закриттю, з огляду на те, що її не належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На виконання зазначених положень суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд та вирішення цієї справи віднесено до адміністративного судочинства.

За приписами ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 255, 256, 260, 261 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження по справі за позовом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, про знесення самовільного будівництва - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя : Н.С. Пінкевич