ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019року

м. Київ

Справа № 757/42740/17-ц

Провадження № 14-166цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідач - Фонд державного майна України (далі - Фонд),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - ПАТ «Криворізька теплоцентраль»), ОСОБА_4 ,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 року у складі колегії суддів Білич І. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ «Криворізька теплоцентраль», ОСОБА_4 , про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі, та

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати незаконним і скасувати наказ Фонду від 20 червня 2017 року № 1019 про її звільнення з посади генерального директора ПАТ «Криворізька теплоцентраль» з 22 червня 2017 року та поновити її на вказаній посаді з цієї ж дати.

Позовну заяву мотивовано тим, що на підставі наказу Фонду від 07 червня 2016 року її призначено генеральним директором Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» (далі - ДП «Криворізька теплоцентраль»), а 08 червня 2016 року між сторонами укладено контракт на строк до 08 червня 2019 року.

На підставі наказу Фонду від 12 грудня 2016 року № 2230 ДП «Криворізька теплоцентраль» було перетворено в ПАТ «Криворізька теплоцентраль».

Позивачка також вказувала, що наказом Фонду від 20 червня 2017 року № 1019 її звільнено з посади генерального директора ПАТ «Криворізька теплоцентраль» з 22 червня 2017 року на підставі пункту 14 Контракту та пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а також припинено контракт з 22 червня 2017 року, з яким позивачка ознайомилася лише 10 липня 2017 року.

Посилаючись, що у наказі про її звільнення не зазначені конкретні підстави звільнення і припинення дії контракту, на час звільнення із займаної посади вона була вагітною, а також їй не було виплачено матеріальну допомогу в розмірі трьох середніх заробітних плат, обчислених за останні три місяці, що свідчить про порушення процедури припинення контракту та звільнення її з роботи, ОСОБА_3 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року провадження у справі закрито.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарського суду, оскільки господарським судом відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ «Криворізька теплоцентраль».

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5 залишено без задоволення, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції відповідають положенням пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 10 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII).

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

У липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права,просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_3 пред`явила вимоги до Фонду, який є єдиним уповноваженим роботодавцем і видав наказ про прийняття її на роботу, не перебуває у процедурі банкрутства і не є боржником у справі про банкрутство, яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області, чи в будь-якій іншій справі про банкрутство.

Також ОСОБА_3 зазначила, що на порушення норм процесуального права суд першої інстанції не роз`яснив в ухвалі, в порядку якого судочинства підлягає розгляду цей спір.

Крім того, вказувала, що апеляційний суд не взяв до уваги той факт, що контракт укладено безпосередньо з відповідачем і в разі ліквідації підприємства саме на Фонд покладався обов`язок з її працевлаштування як вагітної жінки, яка до того ж має дитину до трьох років.

Жодних вимог до ПАТ «Криворізька теплоцентраль» вона не заявляла.

Позиція інших учасників справи

17 серпня 2018 року Фонд подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що спори про поновлення на роботі вирішуються господарським судом шляхом їх розгляду за правилами позовного провадження у межах справи про банкрутство. Доводи ОСОБА_3 , що суди не врахували її звернення з позовом саме до Фонду, який видав наказ про прийняття її на роботу на посаду генерального директора ПАТ «Криворізька теплоцентраль», спростовуються тим, що відповідач є суб`єктом управління цього державного підприємства, а позивачка просить її поновити на керівній посаді в ПАТ «Криворізька теплоцентраль», яке перебуває у процесі банкрутства. У Господарському суді Дніпропетровської області розглядається справа № 904/1464/18 за позовом ОСОБА_3 до Фонду, третя особа - ПАТ «Криворізька теплоцентраль», про зобов`язання поновити на роботі, визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, тобто спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

29 серпня 2018 року ПАТ «Криворізька теплоцентраль» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що господарські суди розглядають справи, зокрема про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, тому місцевий суд не міг розглянути цей спір, оскільки справа підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 28 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та відзиви на касаційну скаргу, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що 08 червня 2016 року між Фондом та ОСОБА_3 укладено контракт, згідно з яким останню призначено на посаду генерального директора ДП «Криворізька теплоцентраль», правонаступником якого є ПАТ «Криворізька теплоцентраль».

Термін дії контракту - до 08 червня 2019 року.

Згідно з пунктом 14 укладеного між сторонами контракту Фонд, зокрема, звільняє із займаної посади керівника в разі закінчення контракту достроково на вимогу керівника та/або достроково за рішенням Фонду, а також у випадку порушень законодавства та умов контракту.

Пунктом 29 цього контракту визначено, що він припиняється: після закінчення терміну дії, за згодою сторін, до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених цим контрактом; на підставі рішення Фонду про звільнення генерального директора; з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Наказом Фонду від 20 червня 2017 року позивачку звільнено із займаної посади генерального директора ПАТ «Криворізька теплоцентраль» з 22 червня 2017 рокуна підставі пункту 14 контракту від 08 червня 2016 року, пункту 8 статті 36 КЗпП України. Припинено контракт з 22 червня 2016 року згідно з пунктом 29 цього контракту.

Звертаючись до суду указаним позовом, ОСОБА_3 зазначила, що в згаданому вище наказі не зазначено підстав для її звільнення та припинення дії контракту, крім того її звільнення відбулося всупереч положенням статті 184 КЗпП України, а також з порушенням вимог статей 4, 7 Конвенції Міжнародної організації праці № 158, про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, у зв`язку із чим позивачкапросила визнати незаконним наказ Фонду про її звільнення від 20 червня 2017 року та поновити на посаді генерального директора ПАТ «Криворізька теплоцентраль».

Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з указаним позовом) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, коли розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Під час вирішення питання щодо можливості розгляду справи в порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, передбаченими у статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з указаним позовом), якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому повинен враховуватися принцип правової визначеності, що не допускає наявності провадження, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета, але судами у різних юрисдикціях.

Установлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року замінено ДП «Криворізька теплоцентраль» правонаступником - ПАТ «Криворізька теплоцентраль».Порушено провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство ПАТ «Криворізька теплоцентраль», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном товариства та призначено розпорядником майна Драліна А. В.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів передбачені Законом № 2343-XII.

У зв`язку з набранням чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих положень) Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.

Згідно з пунктом 7 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII статтю 12 ГПК України доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань» розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, суди повинні враховувати положення пункту 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII, вимоги статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.

Подібний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17, і підстав для відступу від нього не вбачається.

Частиною четвертою статті 10 Закону № 2343-XII визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов`язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов`язаних з майновими вимогами до боржника.

Пунктом 7 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з указаним позовом) було передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16 ГПК України (у зазначеній редакції) справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Аналогічна норма міститься й у пункті 7 частини першої статті 20 ГПК України у чинній редакції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі на посаді генерального директора, тобто поновлення на роботі посадової особи ПАТ «Криворізька теплоцентраль», стосовно якого порушено справу про банкрутство після 19 січня 2013 року, то суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про закриття провадження у справі з передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України підстав, бо вказаний спір підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що унеможливлює розгляд справи у порядку цивільного судочинства.

Підстав для висновків, що апеляційний суд порушив правила предметної чи суб`єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Стосовно посилання позивачки на те, що вона заявила вимоги до Фонду, який безпосередньо видав оспорюваний наказ та не перебуває у процедурі банкрутства і не є боржником у справі про банкрутство, а не до ПАТ «Криворізька теплоцентраль», слід зазначити таке.

Суди встановили, що 08 грудня 2015 року наказом № 1869 Фонду прийнято рішення про приватизацію ДП «Криворізька теплоцентраль», а наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 20 січня 2016 року ДП «Криворізька теплоцентраль» передано в управління Фонду.

Також з`ясовано, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 911-р затверджено план приватизації єдиного майнового комплексу ДП «Криворізька теплоцентраль».

Вказані обставини, крім іншого також підтверджуються наявним у матеріалах справи рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2016 року у справі № 214/6346/16-ц, що набрало законної сили.

Статтею 1 Закону України від 09 грудня 2011 року № 4107-VI «Про Фонд державного майна України» (далі - Закон № 4107-VI) Фонд є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з абзацом дев`ятим, пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 4107-VI Фонд здійснює повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Пунктом 4 частини першої статті 6 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» (далі - Закон № 185-V) визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 185-V передбачено, що Фонд відповідно до законодавства щодо державних підприємств, установ і організацій здійснює визначені законодавством повноваження під час провадження справ про банкрутство державних підприємств, що перебувають у його управлінні, та господарських організацій з корпоративними правами держави, у тому числі веде їх реєстри.

Згідно із частиною четвертою статті 11 вказаного Закону у разі якщо держава є єдиним акціонером (учасником) господарської організації, функції з управління корпоративними правами держави виконуються відповідно до цього Закону безпосередньо, без скликання загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства.

Частиною першою статті 18 Закону України від 04 березня 1992 року№ 2163-XII «Про приватизацію державного майна», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що при перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство в процесі приватизації його засновником виступає державний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених законодавством.

Аналогічна норма міститься й у Законі України від 18 січня 2018 року№ 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна», чинного на момент розгляду та вирішення справи судами попередніх інстанцій (частина друга статті 17).

Таким чином, Фонд у процесі приватизації та під час провадження справи про банкрутство цього товариства з огляду на вказані вимоги законодавства та відносини, які склалися між сторонами, здійснює організаційні повноваження щодо ПАТ «Криворізька теплоцентраль».

Фонд діє як вищий орган товариства, у зв`язку із чим може призначати виконавчий орган цього товариства на власний розсуд.

При цьому виходячи із суті позовних вимог відповідачем у цій справі фактично є ПАТ«Криворізька теплоцентраль» (після перейменування 26 квітня 2018 року - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль») в особі Фонду, а не сам Фонд, як помилково вказано в позовній заяві.

Крім того, у позові заявлено вимогу про поновлення на посаді саме тієї юридичної особи, яка є боржником у процедурі банкрутства.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін. У такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 410, 415, 416, 419ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців В. В. Пророк

В. І. Данішевська Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська