Постанова

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 377/544/17

провадження № 61-7305св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 вересня 2017 року у складі судді Малишенко Т. О. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Гуля В. В., Верланова С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що з 2011 по 2016 роки вона працювала на різних посадах у Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильський спецкомбінат» (далі - ДСП «Чорнобильський спецкомбінат»). 05 грудня 2016 року вона була звільнена на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін. Позивач зазначала, що відповідач неправильно нараховував їй посадовий оклад, у зв`язку з чим їй неправильно виплачено заробітну плату, премії, відпускні, лікарняні, недодано матеріальну допомогу на оздоровлення у 2012 році у розмірі двох мінімальних заробітних плат, у 2015 році взагалі матеріальна допомога їй не була виплачена.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» на її користь недоотриману заробітну плату за період з 01 березня 2011 року по 05 грудня 2016 року в розмірі 9 670 грн 42 коп., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 3 509 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 06 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року в сумі 66 772 грн 78 коп., середній заробіток за один місяць у розмірі 7 497 грн 36 коп. та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 26 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за вирішенням трудового спору щодо перегляду розміру оплати праці позивач до суду не зверталася, обов`язок відповідача підвищувати позивачу розмір посадового окладу на 20 % згідно з постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року не виникає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо недоотриманої матеріальної допомоги на оздоровлення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зміни до колективного договору щодо невиплати другої частини матеріальної допомоги до відпустки у 2012 році та невиплату матеріальної допомоги до відпустки у 2015 році були внесені за погодженням з рішенням адміністрації та профспілкового комітету ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» з дотриманням порядку внесення змін, передбачених колективним договором.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 вересня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено факту порушення ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» нарахування їй посадового окладу.

Короткий зміст касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що відповідач неправильно нараховував їй посадовий оклад, у зв`язку з чим неправильно виплачував позивачу заробітну плату, премії, відпускні, лікарняні, не додав матеріальну допомогу на оздоровлення в 2012 році у розмірі двох мінімальних заробітних плат всупереч вимогам чинних колективних договорів, зареєстрованих Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 07 червня 2012 року № 603 та 27 серпня 2015 року № 673. Крім того, судами попередніх інстанцій проігнороване рішення Апеляційного суду Київської області від 07 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, яким позовні вимоги ОСОБА_2 за аналогічних обставин задоволено.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У березні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», у яких підприємство просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Також, до відзиву надано спільне роз`яснення Галузевої угоди на 2009-2010 роки. Державне агентство України з управління зоною відчуження та атомпрофспілка, розглянувши звернення ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» щодо застосування з серпня 2011 року по квітень 2012 року пункту 41.1. Галузевої угоди між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України на 2009-2010 роки, після змін від 02 серпня 2011 року для працівників підприємств зони відчуження в частині збільшення мінімального розміру посадового окладу, тарифної ставки, годинно-тарифної ставки працівника I розряду на 120 % прожиткового мінімуму для працездатної особи, надали такі роз`яснення: після прийняття Генеральної угоди на 2010-2012 роки від 09 листопада 2010 роки, якою було змінено механізм визначення розміру посадових окладів, тарифних ставок, годинно-тарифних ставок, сторонами Галузевої угоди на 2009-2010 роки від 10 березня 2009 року було прийнято рішення про внесення змін до Галузевої угоди щодо механізму визначення розміру посадових окладів, тарифних ставок, годинно-тарифних ставок для працівників підприємств зони відчуження. Зміни до Галузевої угоди сторонами підписані 02 серпня 2011 року. У результаті змін коефіцієнти між розрядних співвідношень для працівників зони відчуження були збільшені на 20 %. Проте в тексті пункту 4.1.4. Галузевої угоди не було зроблено доповнення про незастосування даного пункту для працівників підприємств зони відчуження у зв`язку із запровадженням збільшених міжрозрядних коефіцієнтів на 20 %. Таким чином, пункт 4.1.4. Галузевої угоди для працівників підприємств зони відчуження в частині збільшення мінімального розміру посадового окладу, тарифної ставки, годинно-тарифної ставки працівника I розряду на 120 % прожиткового мінімуму для працездатної особи в період з серпня 2011 року по квітень 2012 року не повинен застосовуватись.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

14 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 11 квітня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом від 03 листопада 2008 року № 27 ОСОБА_1 прийнята на роботу в Державне підприємство «Чорнобильсервіс» (т. 1 а.с.162).

Наказом Державного підприємства «Чорнобильсервіс» від 24 квітня 2009 року № 119-ос ОСОБА_1 з 25 квітня 2009 року переведена на посаду інспектора з контролю за виконанням доручень (т. 1 а.с. 163).

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09 грудня 2010 року № 1086 створено ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» (т. 1 а.с. 164).

Згідно з наказом ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» від 01 березня 2011 року № 8-ос позивач була зарахована до спискового складу ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» інспектором з контролю за виконанням доручень зі збереженням попередніх умов праці (т. 1 а.с. 170).

У період з 01 травня 2011 року по 05 грудня 2016 року позивач працювала на різних посадах підприємства. Наказом від 05 грудня 2016 року № 787-ос ОСОБА_1 звільнена з відділу будівельно-ремонтних робіт, групи організаційного та виробничого забезпечення техніки з підготовки виробництва першої категорії на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін (т. 1 а.с. 175-179).

Звертаючись до суду позовом до ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 посилалась на ухилення ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» від виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року.

Згідно з актом перевірки №10-04-039/14 дотримання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 05 квітня 2012 року державним інспектором праці Київської області Територіальної державної інспекції з питань праці у Київській області було проведено перевірку на ДСП «Чорнобильський спецкомбінат».

05 квітня 2012 року за результатами перевірки державний інспектор праці виніс ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» припис № 10-04-039/14-14, згідно з пунктом першим якого приписав забезпечити дотримання вимог розділу 4 «Зобов`язання з питань оплати праці та захисту її виплати» Галузевої угоди на 2009-2010 роки (продовженої на 2011-2012 роки), у тому числі пункту 4.1.4. угоди щодо встановлення мінімального розміру тарифної ставки (окладу) працівника першого розряду на рівні не менше 120 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, у строк до 05 травня 2012 року (т. 1 а.с. 130, 131).

20 червня 2012 року ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» звернулося до суду з позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Київській області про скасування припису.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» відмовлено (т. 1 а.с. 132-146).

Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно з частиною першою статті 19 КЗпП України контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали, у порядку, визначеному цим колективним договором.

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно з частиною третьою статті 97 КЗпП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Статтею 5 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оплату праці» системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Відповідно до пункту 2.8. Генеральної угоди від 15 квітня 2008 року, укладеної між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об`єднаннями організацій роботодавців та всеукраїнськими профспілками і профоб`єднаннями, на 2008-2009 роки, на період до запровадження розміру мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатної особи до 01 січня 2009 року установлено мінімальну тарифну ставку робітника першого розряду у виробничій сфері у розмірі 120 % мінімальної заробітної плати. Передбачити у Законі України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлення розміру мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01 січня 2009 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб». Після запровадження мінімальної заробітної плати в розмірі прожиткового мінімуму на працездатну особу мінімальний розмір тарифної ставки робітника першого розряду (за винятком бюджетних установ) встановлювати вище за вартісну величину прожиткового мінімуму для працездатної особи, а конкретний розмір визначати у галузевих угодах з урахуванням мінімальних галузевих стандартів оплати праці працівників, умові праці, потреб працівника та витрат на утримання непрацездатних членів його сім`ї (т. 1 а.с. 198, 199).

Згідно з пунктом 4.1.4. Галузевої угоди від 11 грудня 2009 року, укладеної між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України, на 2009-2010 роки передбачено, що мінімальний розмір тарифної ставки (окладу) працівника першого розряду встановлюється на рівні не менше ніж 120 % розміру мінімальної заробітної плати, а з 01 грудня 2009 року - 120 % прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановлених законодавством (т. 1, а.с. 200, 201).

09 листопада 2009 року між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об`єднаннями організацій роботодавців та всеукраїнськими профспілками і профоб`єднаннями було укладено Генеральну угоду про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки. Пунктом 2.2. цієї генеральної угоди було передбачено, що розмір заробітної плати некваліфікованого працівника небюджетної сфери за повністю виконану норму часу в нормальних умовах праці повинен перевищувати фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розрахований спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі праці та соціальної політики за попередній місяць відповідно до законодавства. Конкретний розмір мінімальних ставок (окладів) заробітної плати, міжпосадові, міжрозрядні співвідношення встановлюються в галузевих угодах і колективних договорах (т. 1 а.с. 203, 204).

02 серпня 2011 року були прийняті зміни до Галузевої угоди на 2009-2010 роки, згідно з якими сторони домовились продовжити на 2011-2012 роки дію цієї галузевої угоди і внести до неї зміни, зокрема доповнити пункт 4.1.1. додатком 22 «Коефіцієнти співвідношень мінімальних місячних посадових окладів (тарифних ставок) працівників підприємств, які виконують роботи в зоні відчуження, і мінімальним розміром тарифної ставки (окладу) робітника першого розряду» (т. 1 а.с. 205, 206).

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що при порівнянні коефіцієнтів співвідношень мінімальних місячних посадових окладів (тарифних ставок) працівників підприємств, які виконують роботи в зоні відчуження, і мінімальним розміром тарифної ставки (окладу) робітника першого розряду до внесення змін і після їх внесення, вказані коефіцієнти після внесення змін були істотно збільшені. Зокрема, для посади пункту 1, інженера першої категорії (інші), яку займала позивач, він був збільшений з 2,09 до 2,508, що мало наслідком істотне збільшення конкретного розміру посадового окладу (т. 1, а.с. 207-211).

Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» було враховано положення пункту 4.1.4. Галузевої угоди на 2009-2010 роки, продовжено на 2011-2012 роки, оскільки в результаті збільшення міжкваліфікаційних співвідношень тарифні ставки (посадові оклади) працівників, у тому числі і позивача, фактично були збільшені на 20 %. Такий висновок зроблено судами на основі дослідження розрахунку схем посадових окладів згідно з умовами Галузевої угоди на 2009-2010 роки, продовженої на 2011-2012 роки (т. 1 а.с. 153, 154).

Постанова Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та припис державного інспектора праці від 05 квітня 2012 року,на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, не містять висновку про те, що внаслідок недодержання ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» пункту 4.1.4. Галузевої угоди на 2009-2010 роки, продовжено на 2011-2012 роки посадовий оклад позивача було знижено на 20 %.

Відповідно до змісту дослідженого акта перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці в Київській області та припису державного інспектора праці від 05 квітня 2012 році, перевірка умов оплати праці працівників проводилась вибірково, відповідні розрахунки посадових окладів конкретних працівників під час перевірки не здійснювались (т. 1 а.с. 130, 131-147).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з додатком 9 «Положення про виплату матеріальної допомоги працівникам Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» Колективного договору зареєстрованого Іванківською районною державною адміністрацією Київської області від 27 серпня 2015 року № 673 ДСП «Чорнобильський спецкомбінат»при наданні щорічної відпустки працівнику виплачується одноразова матеріальна допомога на оздоровлення (т.1 а.с. 74, 234-239).

Відповідно до витягів з протоколів конференції трудового колективу ДСП «Чорнобильський спецкомбінат»від 20 грудня 2012 року, 24 грудня 2014 року, 12 серпня 2015 року, 21 квітня 2015 року у зв`язку з обмеженим бюджетним фінансуванням видатків на заробітну плату, заборгованістю по першочергових платежах, невизначеністю із обсягами бюджетного фінансування, важким фінансовим становищем підприємства було вирішено припинити нарахування та виплату другої частини одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2012 рік та з 01 січня 2015 року - до кінця року нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки (т. 1, а.с. 232, 234, 236, 238).

На підставі цих рішень конференцій трудового колективу, спільними рішеннями адміністрації та профспілкового комітету ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» від 20 грудня 2012 року № 61, від 24 грудня 2012 року № 21, від 13 серпня 2015 року № 9, від 22 квітня 2015 року № 3, було постановлено припинити виплату другої частини одноразової матеріальної допомоги при наданні щорічної відпустки за 2012 рік та з 01 січня 2015 року -до кінця року нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки (т.1, а.с. 233, 235, 237, 239).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Згідно з пунктом 1.6. колективного договору Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат», якщо внесення змін та доповнень до договору поліпшують раніше чинні норми та положення договору, рішення про запровадження цих змін приймається спільним рішенням уповноваженого власника та спільного представницького органу. У всіх інших випадках пропозиції сторін про внесення змін та доповнень до договору після проведення попередніх консультацій і переговорів виноситься на схвалення загальних зборів (конференції) для прийняття остаточного рішення. Прийняте спільне рішення є невід`ємною частиною договору і діє протягом терміну його дії, якщо у спільному рішенні не встановлені інші терміни.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що зміни до колективного договору щодо невиплати другої частини матеріальної допомоги до відпустки у 2012 році та невиплату матеріальної допомоги до відпустки у 2015 році були внесені за погодженням обох сторін з дотриманням порядку внесення змін, передбачених колективним договором.

Доводи ОСОБА_1 в касаційній скарзі про те, що судом не враховано рішення Апеляційного суду Київської області від 07 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, є безпідставними, оскільки у листопаді 2017 року ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Київської області від 07 листопада 2017 року. 25 березня 2019 року колегією суддів Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_2 до ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк