КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 757/39100/18-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7572/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Писанця В.А., по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини», ОСОБА_1 про захист честі, гідності та спростування поширеної недостовірної інформації, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року на офіційній інтернет-сторінці ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини» о 17 год. 51 хв. було розміщено невизначеному колу осіб інформацію у вигляді статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6 » (режим доступу в інтернет-мережі - ІНФОРМАЦІЯ_7).

Вказував, що автор даної статті зазначає, що начебто за вказівкою позивача було здійснено незаконне привласнення майна Обслуговуючого кооперативу «База відпочинку для дітей «ІНФОРМАЦІЯ_8», яке раніше було передано організації «Отчий дім», та що: «ІНФОРМАЦІЯ_10..».

Зазначав, що на підтвердження данного висновку автор не наводить жодних переконливих доказів, а перед публікацією Інформаційним агентством «Українські новини» обов`язок щодо перевірки достовірності інформації виконано не було.

Крім того, відповідачі в даній статті зазначають, що саме дії позивача «направлены чтобы уничтожить двадцатилетнее честное имя ОСОБА_6 ». Позивач зазначає, що такого суб`єкта господарської діяльності, як ІНФОРМАЦІЯ_11» не існує.

Вказував, що згідно Державного реєстру юридичних та осіб фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «СОННА» (код ЄДРПОУ - 36148850) наявна інформація про те, що воно засновано в 2008 році громадянкою ОСОБА_7 , а ОСОБА_8 не є засновником даного товариства, та немає відношення до ОСОБА_7

Також позивач зазначав, що використані відповідачами висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_12» не є оціночними судженнями та мали б бути документально підтверджені.

Звертав увагу на те, що оприлюднена інформація не має зв`язку між позивачем, кооперативом та «Ювелирным домом Zarina», що кооператив про який йде мова в поширеній статті, ніколи не був учасником тендерних торгів щодо оздоровлення дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, а відповідно до державного реєстру юридичних осіб основним видом діяльності кооперативу є організація відпочинку дітей членів кооперативу, що посилання відповідачів на те, що саме позивач рейдерським шляхом захопив табір для дітей-сиріт є ганебним твердженням, та таким, що порочить позивача та його сина, котрий є депутатом та робить досить багато в сфері благодійництва, а зв`язок котрий був здійснений відповідачами в частині позивача та громадянина ОСОБА_28 нічим не підтверджується.

За таких обставин, керуючись приписами ст. 4, ч. 4, 6 ст. 19, ч. 2 ст. 27, ст.ст. 30, 175, 184, 187 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 8, 11, 15, 19, 24, 40, 68 Конституції України, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», ст.ст. 28, 29, 37, 47 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 16, 23, 201, 269, 270, 277 ЦК України, ст. 10 Конвенції з прав людини, ст.ст. 1, 2, 5 Кодексу професійної етики українського журналіста, рішення ЄСПЛ «Українська Прес-Група» проти України» (Заява №72713/01), рішення у справі «Jerusalem v. Austria», заява №26958/95, § 33, ECHR 2001-II, Oberschlick v. Austria (№1), рішення від 23 травня 1991 року, Серія А, №204, с. 25, § 57, п. 4, абз.2 п.9, абз.5 п.15, п.17 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року, позивач просив:

- визнати такою, що не відповідає дійсності (є недостовірною) інформацію, яка була опублікована ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини» о 17 год. 51 хв. ІНФОРМАЦІЯ_5 року на офіційній інтернет-сторінці у вигляді статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_13» (режим доступу в інтернет-мережі - ІНФОРМАЦІЯ_7);

- зобов`язати ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини» (код ЄДРПОУ -25389186) вилучити з мережі Інтернет оригінал та всі подальші копії статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_13» та здійснити спростування поширеної інформації шляхом відповідної публікації на власному інтернет-ресурсі;

- зобов`язати ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНН код - НОМЕР_1 ) публічно вибачитись перед позивачем та його родиною за поширену неправдиву та недостовірну інформацію;

- стягнути з ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНН код - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 завдану шкоду (компенсацію) в розмірі 200 000,00 грн. (а.с. 6-11).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини», ОСОБА_8 про захист честі, гідності та спростування поширеної недостовірної інформації задоволено частково. Визнано такою, що не відповідає дійсності (є недостовірною) інформацію, яка була опублікована ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини» о 17 год. 51 хв. ІНФОРМАЦІЯ_5 року на офіційній інтернет-сторінці у вигляді статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_13» (режим доступу в Інтернет мережі - ІНФОРМАЦІЯ_7). Зобов`язано ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини» вилучити з мережі Інтернет оригінал та всі подальші копії статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_13» та здійснити спростування поширеної інформації шляхом відповідної публікації на власному інтернет-ресурсі. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 грошову суму у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. Стягнуто з ТОВ «Інформаційне агентство Українські новини» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704,80 грн. У задоволенні решти вимог позову відмовлено (а.с. 49-51).

Не погодившись з рішенням районного суду, 05 квітня 2019 року ОСОБА_9 направила поштою апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_10 , що була позбавлена можливості подати заперечення на позов, оскільки не була повідомлена про розгляд справи належним чином. Звертала увагу на те, що позивач не довів того, що ОСОБА_9 поширила інформацію, яку він просив спростувати. Також на обґрунтування скарги зазначила, щосуд ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення відшкодування моральної шкоди, зробив висновки не ґрунтуючись на доводах позивача з приводу факту заподіяння такої шкоди, встановив факт моральних страждань, який не відповідає обставинам справи, та не ґрунтуючись на доказах, безпідставно встановив факт винних дій відповідача щодо розповсюдження недостовірної інформації (а.с. 64а-74).

04 червня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача Кир`ян Д.І . , в якому зазначила, що ОСОБА_9 була обізнана про оскаржуване рішення та погодилася з ним з огляду на те, що виконала постанову державного виконавця про стягнення коштів від 01 березня 2019 року. Вважає, що факт поширення недостовірної інформації позивачем було доведено, оскільки до позовної заяви було додано роздруківку статті, опубліковану ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини» за наслідками проведення прес-конференції з ОСОБА_13 . Крім того, стаття за посиланням в мережі Інтернет містила повний відеозапис прес-конференції, з якого вбачається, що висловлювання відповідача відповідають викладеній у статті інформації, на підтвердження чого долучила до відзиву диск з відеозаписом прес-конференції. Враховуючи вказане, просила залишити без змін рішенняПечерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року, а апеляційну скаргу залишити без задоволення (а.с. 162-171).

Апеляційні скарги від інших осіб, які беруть участь у справі, на вказане рішення суду не надходили.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_9 , та її представник - адвокат Музичко Р.В. підтримали скаргу і просили її задовольнити. Представник ОСОБА_2 - адвокат Кир`ян Д.І. заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. ОСОБА_2 був сповіщений врученням повістки його представнику - адвокату Кир`ян Д.І., цього остання не заперечувала в суді. ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини» було сповіщено на зазначену адресу про що є відмітка працівників пошти (а.с. 191-198).

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року на офіційній інтернет-сторінці ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини» о 17 год. 51 хв. було розміщено статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14 » за посиланням в інтернет-мережі ІНФОРМАЦІЯ_15 , що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту відповідача (а.с. 12-16).

У статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_13» міститься інформація, що стосується безпосередньо особи позивача ОСОБА_2 , зокрема, зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_16», «ІНФОРМАЦІЯ_17 », «ІНФОРМАЦІЯ_17 ».

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_9 заперечувала авторство цієї статті та інформації, розміщеної в ній.

До матеріалів справи доданий диск та в Інтернет-мережі (ІНФОРМАЦІЯ_18) наявний відеозапис виступу на прес-конференції ІНФОРМАЦІЯ_5 року за змістом яких відповідачка ОСОБА_9 поширила таку інформацію: «ІНФОРМАЦІЯ_18».

Позивач не заявляв в позовній заяві вимог про зобов`язання відповідачки ОСОБА_25 спростувати поширену останньою інформацію на прес-конференції.

На підтвердження вищевказаної інформації, яка опублікована у статті ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини», відповідачами не наведено доказів достовірності поширеної і оспорюваної позивачем інформації та не надано таких доказів на пропозицію колегії суддів й в ході вирішення спору в суді апеляційної інстанції про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 188-189).

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом із тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Пунктом 12 Постанови визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Таким чином, звернувшись з позовом до власника веб-сайта, на якому поширена оспорювана інформація -ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини» та до особи, на яку останній послався як на джерело цієї інформації - ОСОБА_9 , позивач обрав належне коло відповідачів. Тому, колегія суддів відхилила відповідні доводи апелянта.

Згідно з частиною 3 ст. 277 ЦК України, роз`ясненнями, що містяться в пункті 15 вказаної Постанови, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

На час розгляду справи апеляційним судом оспорювана позивачем стаття була недоступна для перегляду на сайті ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини», за поясненнями представника позивача - адвоката Кир`ян Д.І. вказана стаття була видалена на виконання рішення суду першої інстанції.

Проте в Інтернет-мережі (ІНФОРМАЦІЯ_18) наявний відеозапис виступу відповідачки ОСОБА_25 на прес-конференції ІНФОРМАЦІЯ_5 року із поширенням інформації, частина якої зазначена у оспорюваній позивачем публікації ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини» на офіційній інтернет-сторінці у вигляді статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_13».

З огляду на вищезазначене, колегія суддів відхилила доводи апелянта, що позивачем не доведено факту поширювання вищевказаної інформації.

При цьому, позивач не уточнював яку саме інформацію у вищевказаній статті він вважав недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, зазначивши, що недостовірною є інформація у вигляді вищевказаної статті, не визначив позивач в позовній заяві і спосіб спростування такої, заявивши вимоги про зобов`язання спростування такої до ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини».

Проте рішення районного суду в частині задоволення позову до ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини» про визнання такою, що не відповідає дійсності (є недостовірною) інформацію, яка була опублікована ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини» на офіційній інтернет-сторінці у вигляді статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_13» (режим доступу в Інтернет мережі - ІНФОРМАЦІЯ_7), зобов`язання відповідача ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини» вилучити з мережі Інтернет оригінал та всі подальші копії статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_13» та здійснити спростування поширеної інформації шляхом відповідної публікації на власному інтернет-ресурсі та відмови в задоволенні позову про зобов`язання ОСОБА_25 публічно вибачитись перед позивачем та його родиною за поширену неправдиву та недостовірну інформацію, сторони по справі не оскаржували і доводів незаконності оскаржуваного рішення в цій частині апеляційна скарга не містить.

Тому, з огляду на положення частини 1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів перевірила законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_26 .

Ухваливши рішення про задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_25 на користь ОСОБА_2 5000 грн. грошової суми у рахунок відшкодування моральної шкоди, суд виходив із доведеності факту спричинення моральної шкоди діями відповідачки, зазначивши, що належним чином повідомлена відповідачка ОСОБА_9 не з`явилась до суду і не надала доказів на спростування таких вимог.

З таким висновком колегія суддів не погодилась, врахувавши наступне.

В справі відсутні докази належного сповіщення ОСОБА_25 або її представника про розгляд справи районним судом.

Оскільки в апеляційній скарзі апелянт посилалась на несповіщення про розгляд справи районним судом, рішення районного суду в оскаржуваній частині задоволення позову до ОСОБА_25 , з огляду на положення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового по суті заявленого позову.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Подана позивачем ОСОБА_2 позовна заява містить вимогу про стягнення на його користь із відповідачки ОСОБА_25 завданої шкоди (компенсації) в розмірі 200 000 грн. При цьому, будь яких зазначень, обґрунтувань і мотивувань та (або) доказів завдання позивачеві матеріальної та (або) моральної шкоди позовна заява не містить (а.с. 1-11).

До районного суду представником позивача - ОСОБА_3. подано письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, справу судом першої інстанції розглянуто за відсутності осіб, які беруть участь у справі і уточнень позовних вимог або пояснень і доказів в судовому засіданні з приводу заявлених вимог до суду у встановленому порядку не подано (а.с. 42 - 48).

За змістом ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

На вказану обставину також посилалася ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі, зазначивши, що суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши моральну шкоду, про що позивач у своєму позові не заявляв.

ЦПК України не передбачає повноважень апеляційного суду на стадії апеляційного розгляду приймати уточнення заявлених позовних вимог і доказів на їх обґрунтування, які б мали бути предметом розгляду суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не вмотивовано і не доведено факт заподіяння шкоди, а тому відсутні умови, необхідні для стягнення з ОСОБА_25 відшкодування її грошової компенсації.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_25 на користь ОСОБА_2 грошової суми у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. та 704 грн. 80 коп. судових витрат відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України із ухваленням в цій частині нового про відмову в задоволенні цих позовних вимог про відшкодування шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції у постанові визначає новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_25 задоволено частково із ухваленням нового рішення, то з відповідачки на користь позивача,пропорційно до частини задоволених позовних вимог, підлягає стягненню 704 грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи районним судом, а з позивача на користь ОСОБА_25 підлягає стягненню 1057.20 грн.(704.80 грн. х 150% ставка за подачу апеляційної скарги) судового збору за розгляд справи апеляційним судом сплата, якого в розмірі 2114.41 грн. підтверджується квитанцією (а.с. 123).

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року- скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової суми у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. та 704 грн. 80 коп. судових витрат і ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення на його користь з ОСОБА_1 завданої шкоди (компенсації).

В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) 704 грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 1057грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 26 червня 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова