УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/562/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ч.2 ст. 125 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретарів: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6 ,

обвинуваченого: ОСОБА_7 ,

потерпілого: ОСОБА_8 ,

представника потерпілого: ОСОБА_9

розглянула увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Житомирікримінальне провадженняза апеляційноюскаргою потерпілого ОСОБА_8 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 20.03.2019 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яроповичі Андрушівського району Житомирської області, громадянина України, із середньою освітою, приватного підприємця, неодруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , несудимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 не обирався.

Цивільний позов потерпілого задоволено частково. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 6888 грн. 15 коп. матеріальної шкоди та 500 (п`ятсот) гривень моральної шкоди, заподіяної злочином

Після набрання вироком законної сили речовий доказ DVD диск, вирішено залишити в матеріалах провадження.

Згідно вироку вироку ОСОБА_7 вчинив умисний злочин при наступних обставинах.

Так, 26 січня 2019 року близько 13 години, ОСОБА_7 перебував в одній з кімнат будинку АДРЕСА_3 , де у нього виник конфлікт з ОСОБА_8 , в ході якого у ОСОБА_7 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому.

Реалізуючи свій умисел, в цей час та місці ОСОБА_7 наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_8 , чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді черепно-мозкової травми та лицьової травми у вигляді синця і садна на обличчі, закритого перелому кісток носа, струсу головного мозку.

В апеляційній скарзі потерпілий просить змінити вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 20.03.2017 року в частині виду та розміру призначеного покарання та розміру стягнутої моральної шкоди, ухваливши призначити ОСОБА_7 за ч.2 ст.125 КК України більш суворе покарання ніж штраф та задовольнити цивільний позов щодо стягнення моральної шкоди на його користь в повному обсязі.

Стверджує,що суд не врахував, що обвинувачений незаконно прийшов до належного йому житла, зайшов до нього без його дозволу. З огляду на його поведінку та подальші дії, ОСОБА_10 прийшов агресивно налаштований і з наміром завдати шкоди йому і його майну. В суді обвинувачений, даючи покази по справі, хоча й визнав факт заподіяння йому тілесних ушкоджень, але в дійсності не розкаявся у вчиненому, вказував на провокації з його, потерпілого, боку, що прямо суперечило наявним доказам по справі, зокрема відео з місця події. Обвинувачений поводив себе нахабно та зухвало не тільки в нього вдома, а й в суді. Врахування судом пом`якшуючими покарання обвинуваченого обставин - щире каяття та активне сприяння розкрито злочину, не відповідає об`єктивній дійсності. Призначене покарання у виді мінімального, передбаченого санкцією ч.2 ст.125 КК України, штрафу не є достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Після цих злочинних дій обвинуваченого він не тільки отримав тілесні ушкодження, а й перебував у шоковому стані. В зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями змушений був звернутися до лікарів, а через день був оформлений на стаціонарне лікування, де перебував два тижні, а потім лікувався амбулаторно до 18.02.2019 року, весь цей час періодично знову ж таки навідуючи лікарів. В зв`язку з отриманими травмами перебував на лікарняному і змушений був не працювати, мав гіпертонічний криз. Витрати на лікування спричинили труднощі в оплаті аліментів на дітей. Всі ці обставини отримання ним, як потерпілим, тілесних ушкоджень та безпідставних образ, непередбачувані та вимушені матеріальні витрати призвели до порушення нормального ритму життя та негативно позначилося на його фізичному та психологічному стані. При цьому за весь час після вчинення відносно нього злочинних дій, обвинувачений жодним чином не допоміг матеріально, так само як і не вибачився за свої дії. В зв`язку з цим розмір стягнутої моральної шкоди є дуже малим - таким, що не відповідає характеру та обсягу фізичних, душевних та психічних страждань, характеру немайнових втрат та засадам розумності та справедливості.

В судовому засіданні апеляційного суду потерпілий та його представник підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів. Уточнили, що просять призначити найсуворіше покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 125 КК України, а також стягнути в порядку відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.

Обвинувачений заперечив проти апеляційної скарги потерпілого як безпідставної, просив у її задоволенні відмовити. Підтримав свої пояснення, надані в суді першої інстанції та додатково пояснив, що визнає вину в тому, що спричинив потерпілому дане тілесне ушкодження. Разом з тим незаконно в будинок потерпілого він не проникав, оскільки прийшов туди зі своєю цивільною дружиною, яка є колишньою дружиною потерпілого, та також є власником будинку, для її підтримки в розмові з потерпілим з пригоду розподілу сумісного майна та утримання їх неповнолітніх дітей. Тілесне ушкодження завдав потерпілому на грунті виниклої сварки та провокування його з боку потерпілого на бійку, про що зараз шкодує. Завдану шкоду не відшкодовував, оскільки потерпілий оскаржив вирок.

Прокурор частково підтримала апеляційну скаргу потерпілого, просила вирок суду в частині призначення покарання залишити без змін, а в частині стягнення моральної шкоди змінити, збільшивши її розмір, враховуючи наслідки злочину для потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення доводи та думку учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги з урахуванням пояснень учасників розгляду та матеріалів кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 в частині вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, та про відмову в її задоволенні в частині призначення обвинуваченому покарання, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, відповідає обставинам кримінального провадження та ґрунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених судом доказах.

Що ж стосується питання призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, його відповідності особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину, то в цій частині вирок суду є законним та обгрунтованим, а доводи та вимоги апелянта не знайшли свого підтвердження в ході його апеляційного перегляду.

Так згідно ст.50 КК України покарання полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції під час розгляду даного провадження та призначення обвинуваченому покарання зазначених вимог закону дотримався та в достатній мірі мотивував свої висновки.

Так судом вірно встановлено, що ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, тобто спричинення легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. При цьому обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 , відповідно ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують йому покарання, судом не встановлено.

Визначаючи обвинуваченому міру і вид покарання в межах санкцій ч.2 ст. 125 КК України у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст. 125 КК України, суд врахував те, що ОСОБА_7 вчинено злочин невеликої тяжкості, що останній не судимий, є приватним підприємцем, неодружений, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, зазначивши при цьому, що покарання у вигляді мінімального штрафу буде достатнім для його покарання та виправлення.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

При цьому доводи потерпілого ОСОБА_8 щодо невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину, про безпідставність визнання пом`якшуючими обставинами його щире каяття та сприяння розкриттю злочину, та неврахування поведінки обвинуваченого як під час вчинення злочину, так і після цього, та невідшкодування завданої шкоди, що на його думку свідчить про відсутність каяття, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду провадження та є , на думку колегії судді, суб`єктивним ставленням потерпілого до цих обставин та його оцінкою, яка не підтверджується як поясненнями учасників судового розгляду, так і матеріалами провадження.

Крім того, з аналізу пояснень як обвинуваченого так і потерпілого, та з матеріалів провадження вбачається, що поведінка обвинуваченого перед вчиненням ним удару потерпілому, яка на думку потерпілого була агресивною, була викликана неприязними стосунками між ними та сваркою з підстав наявного між потерпілим та його колишньою дружиною цивільного майнового спору, яка відбувалася за місцем проживання потерпілого, разом з тим зазначене житло перебуває також і у власності колишньої дружини. Зазначені обставини були мотивом вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину, та самі по собі не можуть свідчити про наявність підстав для призначення більш суворого покарання, ніж те, що визначене судом.

Таким чином, підстав вважати, що призначене покарання у виді мінімального передбаченого санкцією ч.2 ст.125 КК України штрафу не є достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів, та не відповідає особі обвинуваченого і тяжкості вчиненого ним злочину, а тому є явно несправедливим, апеляційний суд не вбачає.

Разом з тим, заслуговують на увагу та знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 щодо невідповідного розміру моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції з обвинуваченого ОСОБА_7 .

Так, згідно ч.ч.1,2 ст.127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Так, потерпілим ОСОБА_8 в данному кримінальному провадженні подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_7 про стягнення з останнього на його користь крім матеріальної шкоди ще й моральну шкоду в розмірі 30000грн.

Задовольнячи цивільний позов потерпілого, суд першої інстанції стягнув з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 500 грн. моральної шкоди, заподіяної злочином.

Однак, з таким розміром стягнутої моральної шкоди суд апеляційної інстанції погодитися не може з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. (Пункт 4 частини другої статті 23 в редакції Закону N 3261-IV від 22.12.2005)

Відповідно до п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, вимушені зміни у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

З огляду на викладене, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 500 грн., оскільки суд не в повній мірі врахував глибину душевних страждань потерпілого з приводу вимушеного лікування внаслідок отримання тілесних ушкоджень, винуватцем яких є обвинувачений, погіршення стану здоров`я потерпілого та часу на відновлення стану, що існував до вказаних подій.

Як вбачається з долучених до цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 документів, а саме копій листків непрацездатності, виписки із медичної картки амбулаторного хворого, копії медичної картки амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_8 , останній в зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями звертався до лікарів, був оформлений на стаціонарне лікування, а в подальшому лікувався амбулаторно. Крім того, з приводу неправомірних дій обвинуваченого звертався до правоохоронних органів, що призвело до порушення нормального ритму життя, необхідності докладання додаткових зусиль для відновлення звичайного стилю життя.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду щодо суми відшкодування моральної шкоди не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а тому в частині вирішення цивільного позову вирок підлягає зміні зі збільшенням розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню обвинуваченим ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 .

Разом з тим, апеляційний суд вважає надмірним розмір моральної шкоди потерпілого, заявлений ним в його цивільному позові в розмірі 30000грн., який є явно не співмірний з негативними наслідками морального характеру від протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_7 .

Колегія суддів, виходячи з наведених вище обставин, а також із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи також майновий стан обвинуваченого, який є фізичною особою підприємцем та за його поясненнями має стабільний дохід, вважає, моральна шкода в розмірі 10000грн. відповідатиме ступеню понесених потерпілим ОСОБА_8 моральних страждань, понесених внаслідок протиправних винних дій обвинуваченого ОСОБА_7 , які виразились у вчиненні відносно потерпілого злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та буде достатньою компенсацією такої шкоди..

Враховуючи наведене, у відповідності до положень ст.ст. 409, 411 КПК України оскаржуваний вирок суду відносно обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає зміні в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди.

Інші підстави для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції відсутні, вирок в решті є законним та обгрунтованим, та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Житомирськогорайонного судуЖитомирської областівід 20.03.2019року щодообвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст. 125 КК України змінити, збільшивши суму відшкодування моральної шкоди, стягнутої з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 , до 10 000 грн.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її ухвалення.

Судді: