ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3062/19 Справа № 201/16683/17

Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Каратаєвої Л.О.

суддів – Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання – Лященко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють вимог щодо предмету спору: моторне (транспортне) страхове бюро України, приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “України” про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

09 листопада 2017 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють вимог щодо предмету спору: МТСБУ, ПрАТ СК “України” про відшкодування шкоди. З урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути на її користь матеріальні збитки в розмірі 56 888,91 грн. та судові витрати (а.с. 2-5, 103-105).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють вимог щодо предмету спору: МТСБУ, ПрАТ СК “України” про відшкодування шкоди – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 56 888,91 грн. Вирішено питання щодо судових витрат (а.с.149-153).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 жовтня 2018 року залишено без задоволення (а.с.172-173).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідати в повному обсязі за завдані збитки має саме страхова компанія — ПрАТ СК “Україна” (а.с.176-177).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.11.2015 року у м. Дніпропетровську в районі будинку № 18 по вул. Рогальова сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Камаз р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Кіа р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що належить їй на праві власності (а.с. 9).

ДТП сталась внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Амур-Нижньодніпровським районного суду м. Дніпропетровськ від 16.12.2015 року по справі № 199/9193/15-п, яка набула чинності 29.12.2015 року та не оскаржувалась відповідачем (а.с. 10).

Цивільно-правова відповідальність відповідача, була застрахована у ПрАТ «СК «Україна», згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AІ/5566563 (ліміт за шкоду заподіяну майну – 50 000 грн., франшиза – 1 000,00 грн.).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого власнику КТЗ, Кіа р/н НОМЕР_2 , № 2712/15/15 від 15.01.2016 року: розмір матеріального збитку становить 55 688,91 грн. (в т.ч. втрата товарної вартості КТЗ в розмірі 4 581,58 грн.) (а.с. 16 – 21).

Витрати позивача на проведення автотоварознавчого дослідження склали 1 200 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Загальний розмір матеріальних збитків, які були спричинені позивачу, складає 56888,91 грн. (55 688,91 грн. розмір збитку + 1 200,00 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження = 56 888,91 грн.).

Страховиком не здійснено виплату страхового відшкодування позивачу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з вимог ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як зазначено в п.4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року № 4, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її заподіяла, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Амур-Нижньодніпровським районного суду м. Дніпропетровськ від 16.12.2015 року винним у даній ДТП було визнано ОСОБА_1 (а.с.10).

З огляду на вищенаведені норми ЦК України та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Позивач доказує наявність шкоди та її розмір.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач довів вартість спричиненої матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у розмірі 56 888,91 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги, що майнову шкоду повинна відшкодовувати страхова компанія, колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

В постанові Верховного суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15 роз`яснено, що завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання, згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання – первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст.. 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч.1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому, відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.. 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Формальні посилання на неправильне дослідження і оцінку наданих суду доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції не наділений правом переоцінки доказів, що були досліджені судом першої інстанції та яким надана оцінка у відповідності до вимог ЦПК.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволенню.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2018 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді :