ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №806/1470/16

адміністративне провадження №К/9901/10759/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Гуріна Д.М. від 20 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Жизневської А.В., Котік Т.С., Охрімчук І.Г. від 01 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначення пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років з наступного дня після звільнення з органів внутрішніх справ.

В обґрунтування позову зазначив, що він має більше ніж 25 років 06 місяців вислуги, необхідної для призначення пенсії на підставі статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі також - Закон № 2262-XII). У зв`язку з чим вважає, що недотримання відповідачем норм Закону № 2262-XII суттєво порушують його права.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії. Водночас для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом № 2262-XII розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні цим Законом не передбачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позовні вимоги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 24 грудня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 806/1470/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В. від 25 червня 2019 року прийнято до свого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та призначено розгляд цієї справи на 26 червня 2019 року в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 17 січня 2000 року до 6 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах.

5 листопада 2015 року наказом начальника УКЗ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області № 329о/с згідно з пунктами 10 та 11 Розділу XI Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" майора міліції ОСОБА_1 , начальника сектору карного розшуку Лугинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, звільнено з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів). На момент звільнення позивача його вислуга років на 6 листопада 2015 року складала: календарна - 17 років 08 місяців 18 днів.

Не погодившись із вказаним наказом від 5 листопада 2015 року №329 о/с у частині обчислення вислуги років, позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року в адміністративній справі № 806/137/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, позов задоволено, визнано неправомірними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо незарахування ОСОБА_1 вислуги років у пільговому обчисленні. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у пільговому обчисленні період проходження служби в органах внутрішніх справ з 17 січня 2000 року до 6 листопада 2015 року у зоні гарантованого добровільного відселення у пільговому обчисленні один місяць за півтора місяця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393, про що надати відповідні документи.

На виконання вимог вказаної постанови наказом Голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 30 травня 2016 року № 15 о/с внесено зміни до пункту наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 5 листопада 2015 року № 329 о/с у частині обрахування вислуги років звільненому з органів внутрішніх справ майорові міліції ОСОБА_1 , начальнику сектору карного розшуку Лугинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, вислуга років на день звільнення складає: календарна - 17 років 8 місяців 17 днів, у пільговому обчисленні - 25 років 06 місяців 13 днів.

У червні 2016 року ОСОБА_1 у відповідності до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" звернувся із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про призначення пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29 червня 2016 року № 1058/В-11 позивача повідомлено про те, що на день звільнення у нього немає календарної вислуги років, необхідної для призначення пенсії, а відтак у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відмовлено. Крім того роз`яснено, що згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30 січня 2007 року заяви про призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію відповідно до зазначеного Закону, подаються цими особами Головного управління Пенсійного фонду України через уповноважені структурні підрозділи, міністерства чи відомства, з якого особа була звільнена зі служби.

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області із заявою про нарахування пенсії за вислугу років, зарахувавши вислугу років у пільговому обчисленні. Натомість листом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 25 липня 2016 року № В-195/105/05/12-2016 його повідомлено про те, що пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" чітко визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам начальницького та рядового складу ОВС, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Починаючи з 1 жовтня 2015 року календарна вислуга років для призначення пенсії за вислугу років збільшується у відповідності до вказаної статті. Враховуючи зазначене, право на пенсію визначає календарна вислуга років.

Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Скаржник наголошує, що відповідач невірно трактує норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», помилково право на пенсію за вислугою років ставить в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги років.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, у яких вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів попередніх інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають повністю, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Одночасно стаття 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років при призначенні пенсії.

Згідно з частиною другої статті 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Виходячи з наведеного, в Законі № 2262-XII не встановлено, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 22 календарних років та 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних років 6 місяців та виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 161/4876/17, від 22 січня 2019 року у справі № 295/10742/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 295/6454/17.

Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства, суди першої та апеляційної інстанції у даній справі дійшли вірного висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII календарної вислуги років.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Водночас, відповідно до даного Висновку згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, від різних правових положень, звичаїв, доктринальних принципів, а також ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін