ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року

Львів

№ 857/6322/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Макарика В.Я.

суддів – Большакової О.О., Ільчишин Н.В.

за участю секретаря судового засідання – Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Дудар О.М., м. Рівне) у справі № 460/307/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

15 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому просив визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС щодо винесення головним державним виконавцем Рекашовою А.М. постанови від 18.11.2015 про закінчення виконавчого провадження (ВП №42551810) з виконання рішення Європейського Суду з прав людини від 13.02.2014 про виконання Україною постанови Сарненського районного суду від 17.06.2009 у справі №2а-945, про сплату Україною 2000 євро, після тримісячного строку і до остаточного розрахунку про нарахування простого відсотка в розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Скасувати зазначену постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Рекашової А.М. від 18.11.2015 про закінчення виконавчого провадження (ВП №42551810).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) задоволено.

Визнано протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. постанови від 18 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження №42551810 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року у справі “Щукін та інші проти України” щодо ОСОБА_1 .

Скасовано постанову головного державного виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. від 18 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження №42551810 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року у справі “Щукін та інші проти України” щодо ОСОБА_1 .

Не погодившись частково з рішенням суду першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати його в мотивувальній частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.

За змістом частини першої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із ч.4,7 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

Враховуючи скорочені строки розгляду даної категорії справ, а саме, десятиденний строк, суд апеляційної інстанції вважає за належне розглянути дану справу за відсутності учасників, які не з`явилися у судове засідання без поважних причин.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що Сарненський районний суд Рівненської області постановою від 17 червня 2009 року у справі №2а-945 зобов`язав Управління ПФУ з 28 січня 2009 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі, кратному до мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50, частини 4 статті 54 Закону № 796-XII.

У зв`язку з невиконанням цього судового рішення, позивач звернувся до Європейського суду з прав людини із заявою №68467/12 від 9 жовтня 2012 року.

Рішенням від 13 лютого 2014 року №59834/09 у справі “Щукін та інші проти України” (заява №68467/12 та 249 інших заяв) Європейський суд з прав людини (далі – Суд) визнав прийнятними скарги заявників (у тому числі й скаргу ОСОБА_1 ) за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг; констатував порушення Україною названих положень Конвенції та Першого протоколу до Конвенції. Відтак, постановив (п.5): “(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, чиї заяви зазначені у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; (b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти”.

19.03.2014 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження №42551810 на виконання вище вказаного рішення Суду.

Під час виконавчого провадження Міністерство юстиції України (боржник у виконавчому провадженні) сплатило позивачу: еквівалент 2000 євро - 34786,92грн. - відповідно до платіжного доручення Міністерства юстиції України від 19.09.2014 №3573; 106620,53грн. заборгованості з виплати пенсії згідно зі статтями 50, 54 Закону №796-XII, присудженої національними судами - відповідно до платіжного доручення Міністерства юстиції України від 16.09.2015 №2163; пеню в розмірі 437,85грн. за несвоєчасне виконання рішення Суду - відповідно до платіжного доручення Міністерства юстиції України від 16.07.2015 №1748.

18 листопада 2015 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Рекашова А.М. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження №42551810 у зв`язку з фактичним та у повному обсязі виконанням рішення Суду на підставі пункту 8 частини першої статей 49, 50 Закону №606-XIV та пункту 5 статті 8 Закону №3477-IV

Відповідно до вимог ч.2 ст.17 Закону №606-XIV підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи як рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №3477-IV, протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз`ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону №3477-IV, виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №3477-IV, з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.

За частиною другою цієї статті, додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Згідно з ч.3 статті 10 Закону №3477-IV, відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Частиною першою статті 12 Закону №3477-IV передбачено, що органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов`язані: а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру; б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру; в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва; г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва.

Наказом Міністерства юстиції України від 23.09.2013 №1989/5 затверджено Порядок взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини під час забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі – Порядок №1989/5).

Відповідно до пунктів 8-15 Порядку №1989/5, у разі постановлення Європейським судом рішення, відповідно до якого держава зобов`язана виконати рішення національного суду, Секретаріат протягом десяти днів після розміщення на сайті Європейського суду тексту остаточного рішення в справі проти України передає ДВС автентичний переклад відповідного рішення Європейського суду.

У разі невиконання рішення національного суду на дату постановлення рішення Європейським судом ДВС протягом місяця з дати отримання автентичного перекладу рішення Європейського суду організовує перевірку стану виконання рішення національного суду, вживає заходів щодо його виконання, при неможливості виконання рішення без зміни порядку та способу його виконання повідомляє Секретаріат з подальшим вжиттям заходів, передбачених пунктами 10, 11 та 12 цього Порядку.

Якщо рішення суду не виконано, його виконання знаходиться на постійному контролі ДВС до повного виконання рішення національного суду. Щомісяця до 7 числа наступного за звітним періодом місяця ДВС подає Секретаріату інформацію про стан виконання такого рішення суду.

Якщо Європейським судом постановлено рішення, за яким передбачається вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом виконання рішення національного суду майнового характеру, Секретаріат протягом десяти днів після отримання офіційного повідомлення Європейського суду про набуття його рішенням статусу остаточного повідомляє ДВС про необхідність вжиття таких заходів шляхом виплати стягувачу коштів відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов`язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 року №408.

Якщо кошти, присуджені заявнику рішенням Європейського суду, було виплачено з порушенням строку, встановленого у рішенні Європейського суду, ДВС протягом трьох днів з дати отримання підтвердження сплати пені повідомляє про це Секретаріат із зазначенням причин пропуску строку виплати та дати сплати пені. До зазначеної інформації має бути додано копії платіжних документів, що підтверджують сплату пені.

Якщо рішенням Європейського суду передбачається вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом виконання рішення національного суду, Секретаріат надає ДВС практичну допомогу та роз`яснення щодо виконання.

У разі необхідності Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини може ініціювати проведення перевірки дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС, якщо такі дії чи бездіяльність впливають на забезпечення представництва держави у Європейському суді та виконання рішення Європейського суду з прав людини. Про результати перевірки керівництво ДВС повідомляє Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини протягом трьох днів після її проведення.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону №606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом першої інстанції встановлено, що звернення з цим позовом зумовлено нарахуванням і виплатою позивачу пенсії у розмірі меншому аніж, на думку позивача, належало сплатити, а також через те, що фактично рішення національного суду виконано з пропуском тримісячного строку, встановленого Судом у згаданому рішенні від 13.02.2014 у справі “Щукін та інші проти України”, що, на думку позивача, передбачає необхідність нарахування пені за таку затримку відповідно до цього ж рішення Суду, чого на дату прийняття спірної постанови державного виконавця зроблено не було.

Відповідно до постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 17.06.2009 у справі №2а-945/2009 (у зв`язку з тривалим невиконанням якої позивач звернувся до Суду), ОСОБА_1 має право на нарахування та, відповідно, отримання пенсії відповідно статей 50, 54 Закону №796-ХІІ.

За правилами ст.50 Закону №796-ХІІ, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.54 Закону №796-ХІІ, в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 №523.

Ця постанова у період спірних правовідносин була чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідали положенням статей 50, 54 Закону України №796-ХІІ.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 14.06.2011 №3491-VI (далі - Закон №3491-VI) Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 28.12.2010 №2857-VI (далі - Закон №2857-VI) було доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік (пункт 7 Закону №3491-VI).

Спірним періодом такої виплати в межах заявлених вимог є період з 28 січня 2009 року по 22 липня 2011 року.

З огляду на зміни правового регулювання відносин щодо виплати пенсій, зокрема, особам, які мають на неї право відповідно до Закону №796-ХІІ, суд зазначає, що з 28 січня 2009 року і до 22 липня 2011 року позивач мав право на отримання пенсійних виплат, нарахованих відповідно до статей 50, 54 Закону №796-ХІІ в повному обсязі, оскільки після вказаної дати такі виплати здійснювалися в порядку і розмірах, які визначав уряд, виходячи з фінансових ресурсів Державного бюджету України на відповідний рік.

Відповідно до ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 №835-VI, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлено в розмірі, що діяв у грудні 2008 року, тобто – 498 гривень (ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 №107-VI).

Законом України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009 №1646-VI встановлено наступний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць: з 1 листопада 2009 року - 573 гривні, з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні, з 1 грудня - 734 гривні.

Відповідно до ст. 21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 23.12.2010 №2857-VI, прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць, установлено в розмірі: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня – 800 гривень.

згідно з розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області від 07.05.2012 №144054 та протоколом про індивідуальний перерахунок від 14.05.2012, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , присудженої йому національними судами згідно з вимогами статей 50, 54 Закону № 796-XII в сумі 106620,53грн., здійснено, виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розмірі 498 гривень.

Обставини щодо часткового виконання зобов`язання за рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 17.06.2009 у справі №2а-945/2009 (у зв`язку з тривалим невиконанням якого позивач звернувся до Суду) підтверджені листом Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області від 06.10.2015 №2699/07, адресованому головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Рекашовій ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та викладені вище обставини, вважає, що головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Рекашова А.М. при винесенні спірної постанови не з`ясувала обставин щодо неодноразового збільшення у період з 2009 року по 22 липня 2011 року розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а відповідно і розміру мінімальної пенсії за віком та не перевірила належне виконання рішення національного суду (виходячи з такого критерію, як розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений у кожному періоді з 2009 року по 22 липня 2011 року; розмір виплат, що підлягали виплаті позивачу відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону №796-ХІІ; розмір фактично проведених виплат на користь позивача).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що пеню за несвоєчасне виконання рішення Суду (в частині справедливої сатисфакції) Міністерство юстиції України сплатило згідно з платіжним дорученням від 16 липня 2015 року №1748. Та обставина, що заборгованість за рішеннями національних судів Міністерство юстиції України сплатило ще пізніше, 16 вересня 2015 року, не є підставою для нарахування пені відповідно до підпункту "b" пункту 5 резолютивної частини рішення Суду "Щукін та інші проти України".

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши матеріали справи, вважає, що відповідачем не перевірено виконання рішення національного суду в рамках проведення дій з виконання рішення Суду в частині забезпечення виконання заходів індивідуального характеру та безпідставно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 229 ч. 4, 243, 287, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 460/307/19 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

В. Я. Макарик

судді

О. О. Большакова

Н. В. Ільчишин