П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 р.м. ОдесаСправа № 1540/3781/18Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

17:41 год., м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

10.12.2018 року;

Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Димерлія О.О.

Кравченка К.В.

За участю: секретаря Сторчака О.О.

представника апелянта - Ткачука О.П. (довіреність від 12.12.2018 року)

представника апелянта - Завадської І.В. (довіреність від 18.10.2018 року)

представника позивача - Крутенка Д.М. (ордер від 02.04.2019 року)

представника позивача - Бурдинюка С.Л. (ордер від 22.05.2019 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 15.09.2017 року №0006744907 про збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 37 903 891 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 12 031 445 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток не відповідають дійсності. Правомірність формування доходу та витрат за результатом провадження господарської діяльності з продажу тютюнових виробів та реалізації інвестицій позивач під час перевірки підтвердив належним чином оформленими первинними, бухгалтерськими і розрахунковими документами, за якими вбачається зміст господарських операцій, оплата та їх використання в межах діяльності підприємства. Проте контролюючий орган не здійснив належний аналіз документів, що підтверджують реальність операцій позивача з його контрагентами, фактично надав перевагу податковій інформації про відсутність підприємств за податковою адресою, відсутність у вказаних підприємств достатньої кількості трудових і виробничих ресурсів, показанням керівників деяких підприємств про непричетність до господарської діяльності підприємств тощо. Зазначені обставини свідчать про те, що збільшення грошового зобов`язання та застосування санкцій відбулось без достатніх правових підстав, необґрунтовано, а тому оскаржуване рішення відповідача має бути скасовано.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 15.09.2017 року №0006744907.

В апеляційній скарзі Офіс великих платників податків ДФС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Офіс великих платників податків ДФС посилається на те, що судом першої інстанції під час вирішення спору необґрунтовано не враховано доводи контролюючого органу щодо наявної податкової інформації про не підтвердження подальшої реалізації контрагентами придбаного у позивача товару, про діяльність деяких контрагентів поза межами правового поля, відсутність підприємств за податковою адресою, а також відсутність у цих підприємств необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності. Також, під час перевірки фактичний продаж товару своїм контрагентам позивач не підтвердив належним чином оформленими видатковими накладними, довіреностями, ТТН, за якими можливо було б встановити реалізацію товару відповідним підприємствам. Разом з цим, судом першої інстанції необґрунтовано не враховано ту обставину, що в утвореному позивачем підприємстві не сформовано статутний капітал, а отже формування фінансового результату за рахунок подальшого продажу такого підприємства суперечить правилам податкового законодавства. Оскільки судом першої інстанції не надано належної оцінки вказаним обставинам, а також нормам податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини, судове рішення має бути скасоване, а позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» вказує на правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим просить відмовити контролюючому органу у задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Одеським управлінням Офісу великих платників податків ДФС згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, у зв`язку із отриманням ухвал Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2017 року по справі №757/27057/17-к, від 18.05.2017 року по справі №757/27514/17-к проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, правильності визначення об`єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 18.05.2017 року, у тому числі щодо взаємовідносин з ТОВ «Лавика», ТОВ «Кодос Інвест», ТОВ «Стратагема-Інвест» за період з 01.01.2014 року по 16.05.2017 року та щодо взаємовідносин з ТОВ «Трейдпромінвест» та іншими суб`єктами господарювання за період з 01.01.2015 року по 18.05.2017 року, за результатом якої складено акт від 22.08.2017 року №73/28-10-49-14/30622532 (Т. ІІ, а.с. 25-134).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Тедіс Україна», зокрема, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 141.2.1 п. 141.1 ст. 141 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 37 903 891 грн., у тому числі за 2015 рік 13 841 002 грн., за 1 кв. 2016 року 1 485 000 грн., за 2016 рік 24 062 889 грн.

Не погодившись із висновками перевірки, позивач подав свої заперечення на акт, проте вони були залишені без задоволення (Т. ІІ, а.с. 135-150), а на підставі виявлених порушень Офісом великих платників податків ДФС винесено податкове повідомлення-рішення від 15.09.2017 року №0006744907, яким ТОВ «Тедіс Україна» збільшено грошове зобов`язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 37 903 891 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 12 031 445 грн. (Т. ІІ, а.с. 151).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток стало не підтвердження ТОВ «Тедіс Україна» фактичної поставки товару тютюнових виробів на адресу покупців ТОВ «САВАЖ ТОРГ», ТОВ «АРМИДА», ТОВ «ЕЛЕКТРА ПЛЮС», ТОВ «ТРЕБЛ КОМПАНІ», ТОВ «РАБАТ КОМПАНІ», ТОВ «АЛЬМА К», ТОВ «ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ», ТОВ «АТ-ПЕЛИКАН», ТОВ «ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ», ТОВ «АРЕС-ТЕРМІНАЛ» в силу відсутності у контрагентів достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій; відсутності факту подальшої реалізації контрагентами придбаного у позивача товару; не подання контрагентами звітності у перевіряємий період; відсутності деяких контрагентів за зареєстрованими адресами їх місцезнаходження; не підтвердження подальшої реалізації контрагентами придбаного у позивача товару; відсутності (ненадання) належних доказів (первинних документів), якими можливо підтвердити здійснення поставки товару Покупцям.

Разом з цим, під час перевірки враховано, що відповідно до п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України визначення різниць, на які збільшується фінансовий результат, здійснюється у разі проведення операцій з продажу та іншого відчуження цінних паперів. Визначення різниць під час продажу корпоративних прав, виражених в нецінобумажній формі, нормами Податкового кодексу України не передбачено. Тобто, різниці за операціями продажу або іншого відчуження корпоративних прав, виражених у нецінобумажній формі, не виникають. У зв`язку із чим, продаж корпоративних прав, виражених в нецінобумажній формі, відображають у податковому обліку виключно за бухгалтерськими правилами. Отже, різниці між сумою задекларованого установного капіталу ТОВ "Т. Інвест" та доходу від реалізації частки у статутному капіталі на користь ТОВ "Сфінкс" відбулось з порушенням правил податкового законодавства.

Також, під час перевірки контролюючим органом використано податкову інформацію ДПІ у Сєвєродонецьку (лист від 05.01.2016 року №188/12-14-22-05/39868359), в якій відображено пояснення директора, бухгалтера та засновника ТОВ "АТ-Пеликан" Приходько В.В., згідно яких ОСОБА_1 здійснила реєстрацію ТОВ "АТ-Пеликан" за грошову винагороду без мети здійснення в подальшому будь-якої фінансово-господарської діяльності, не має відношення до діяльності підприємства, ніколи не здійснювала керівництво підприємством, не складала податкову звітність тощо; матеріали СУФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві досудового розслідування по справі №32016040040000032 від 24.06.2017 року, а саме протокол допиту від 03.06.2017 року у якості свідка засновника, керівника та головного бухгалтера ОСОБА_2 Є., який пояснив, що ТОВ "ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ" створено без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, ведення фінансово-господарської діяльності він не здійснював, бухгалтерську та податкову звітність не складав та не підписував; протокол допиту свідка від 31.03.2017 року слідчої групи Генеральної прокуратури України по кримінальній справі №4201600000001264 від 17.05.2016 року, в межах якої засновник, директор та бухгалтер ТОВ "ЛАВИКА" ОСОБА_3 пояснив, що з осені 2012 року щомісячно підписував фінансово-господарські документи ТОВ "ЛАВИКА" без здійснення фінансово-господарської діяльності безпосередньо; матеріали досудового розслідування в межах кримінальної справи від 17.05.2016 року №4201600000001264 по допиту у якості свідка засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ "КОДОС ІНВЕСТ" ОСОБА_4 , який пояснив, що йому не було відомо про те, що він є засновником та директором ТОВ "КОДОС ІНВЕСТ", лише за грошову винагороду підписав декілька документів, без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності; протокол від 14.01.2017 року начальника відділу ОСА ПДВ ОУГУ ДФС у Тернопільській області допиту свідка під час досудового розслідування по кримінальній справі №21015210000000119 від 22.12.2015 року, згідно якого зі слів ОСОБА_5 , племінника ОСОБА_6 по матері (директора ТОВ "СТРАТАГЕМА ІНВЕСТ"), ОСОБА_6 ніколи не був засновником чи директором ніяких товариств, мешкав у гуртожитку в антисоціальних умовах та помер 11.01.2016 року згідно довідки №003414 від 12.01.2016 року.

За таких обставин, з огляду на відсутність факту господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами; відсутність (ненадання) належних доказів (первинних документів), якими можливо підтвердити здійснення господарських операцій; безпідставність використання позивачем у бухгалтерському та фінансовому обліку неналежних первинних документів, які не підтверджують реальних рух активів між учасниками господарських правовідносин, контролюючий орган дійшов висновку, що формування податку на прибуток у перевіряємому періоді відбулось з порушення правил податкового законодавства, у зв`язку із чим підлягає коригуванню на підставі відповідного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність визначення грошового зобов`язання, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки проведені у спірний період операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними, бухгалтерськими та розрахунковими документами, за якими вбачається їх зміст, вид, оплата, ці операції безпосередньо пов`язані із господарською діяльністю позивача, а ці обставини відповідачем не спростовано належними доказами, податкове повідомлення-рішення не може відповідати критерію обґрунтованості і правомірності, що є безумовною підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Разом з цим, порядок оподаткування податком на прибуток підприємств врегульований Розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно із п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Водночас, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, згідно із п. 2 якого має застосовуватись підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Згідно із п. 5 Положення від 29.11.1999 року №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до п. 7 Положення від 29.11.1999 року №290 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктом 8 Положення від 29.11.1999 року №290 визначено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до п.п. 141.2.1 п. 141.2 ст. 142 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий результат до оподаткування різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, а також операцій з інвестиційною нерухомістю і біологічними активами, які оцінюються за справедливою вартістю, збільшується: на суму від`ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки цінних паперів (крім державних цінних паперів або облігацій місцевих позик), інвестиційної нерухомості і біологічних активів, які оцінюються за справедливою вартістю, відображених у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів.

Водночас, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, згідно із п. 2 якого застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

За правилами п. 29 Положення від 31.12.1999 року №318 до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат, зокрема, належить собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов`язані з реалізацією фінансових інвестицій).

Разом з цим, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 року №91, згідно із п. 2 якого застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 року №559, згідно п. 2 якого має застосовуватись підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Пунктом 17 Положення від 30.11.2001 року №559 визначено, що підприємство списує фінансовий актив з балансу, якщо воно втрачає контроль за цим фінансовим активом або його частиною. Ознакою втрати контролю є повне виконання контракту, закінчення терміну прав вимоги або відмови від прав за цим контрактом.

Згідно із п.п. 29, 32 Положення від 30.11.2001 року №559 фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об`єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається іншими доходами або іншими витратами.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності базуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що дохід та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства має бути зафіксоване у порядку, встановленому правилами податкового та бухгалтерського законодавства, підтверджуватись первинними і розрахунковими документами, на підставі яких відбувається ведення бухгалтерського обліку платника.

Під час вирішення спору по суті судом першої інстанції вірно враховано, що у перевіряємому періоді між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна") та ТОВ "АЛЬМА К", ТОВ "АРЕС-ТЕРМІНАЛ", ТОВ "ТРЕБЛ КОМПАНІ", ТОВ "ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ", ТОВ "ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ", ТОВ "ЕЛЕКТРА ПЛЮС", ТОВ "АТ-ПЕЛИКАН", ТОВ "САВАЖ ТОРГ", ТОВ "АРМИДА", ТОВ "РАБАТ КОМПАНІ" укладено договори поставки відповідно №33928-ДП/15 від 23.12.2015 року, №9995-ДП/15 від 02.04.2015 року, №21349-ДП/15 від 31.07.2015 року, №32326-ДП/15 від 08.12.2015 року, №23527-КЕ/15 від 27.08.2015 року, №9004-МА/15 від 26.03.2015 року, №24820-МА/15 від 14.09.2015 року, №23831-ХА/15 від 02.09.2015 року, №13969-ДН/14 від 30.04.2014 року, №20801/КЭ/15 від 28.07.2015 року (Т. І, а.с. 38-41, 53-56, 70-73, 86-89, 105-110, 125-128, 144-147, 164-167, 184-187, Т. ІІ, а.с. 2-5, Т. ХХ, а.с. 32-35).

За змістом вказаних договорів ТОВ «Тедіс Україна» (ТОВ "ТК "Мегаполіс-Україна") зобов`язується передавати тютюнові або інші групи товарів у власність покупців (ТОВ "АЛЬМА К", ТОВ "АРЕС-ТЕРМІНАЛ", ТОВ "ТРЕБЛ КОМПАНІ", ТОВ "ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ", ТОВ "ГЛОБАЛ ФІН АКТИВ", ТОВ "ЕЛЕКТРА ПЛЮС", ТОВ "АТ-ПЕЛИКАН", ТОВ "САВАЖ ТОРГ", ТОВ "АРМИДА", ТОВ "РАБАТ КОМПАНІ") відповідно до їх замовлень, а Покупці зобов`язуються приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у Договорах. Придбаний покупцями за цими договорами Товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі Покупців на території України.

Відповідно до п. 1.2 Договорів асортимент, кількість, ціна Товару визначається Сторонами на кожну партію окремо.

Пунктом 1.3 Договорів визначено, що Договори вступають в силу з моменту їх підписання, терміном в 1 рік, а по відношенню платежів до повного виконання Покупцями своїх зобов`язань по оплаті отриманого Товару.

Згідно із п. 2.1 Договорів асортимент, кількість, ціна Товару, що продається згідно з даними Договорами, вказується у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договорів.

Пунктами 3.1, 3.3, 3.8, 3.9 Договорів визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень Покупця та виходячи з наявності відповідного асортименту товару на складі Продавця.

Поставка товару здійснюється або транспортом Продавця, або транспортом Покупців (EXW склад продавця, або СРТ склад Покупця). Право вибору умов постачання товару залишається за Продавцем.

Факт поставки Товару підтверджується видатковою накладною, підписаною обома Сторонами.

Покупці зобов`язані надати Продавцю документи пов`язані з отриманням Товару (видаткові накладні; довіреності тощо), які належним чином оформлені.

За змістом п. 4 Договорів розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються Покупцями шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. Проте не виключаються інші способи розрахунків, передбачені чинним законодавством України, за погодженням з Продавцем.

Товар відпускається на умовах повної передоплати (чи з відтермінуванням оплати за отриманий товар).

Обов`язок покупця по оплаті вважається виконаним: при безготівкових розрахунках з моменту зарахування коштів, перерахованих Покупцями, на поточний рахунок Продавця в банківській установі; при розрахунках готівкою з моменту внесення готівки в касу Продавця.

Відпуск Товару Покупцю не проводиться, якщо на момент поставки кошти, оплачені Покупцями за замовлений Товар не поступили на поточний рахунок Продавця.

Згідно із п. 5.5 Договорів Покупці гарантують, що: грошові кошти, що використовуються Покупцями для купівлі Товару, одержані з законних джерел та законними способами; вони отримали всі дозволи та всі інші відповідні погодження, ліцензії, що необхідні для того, щоб мати повноваження на укладення та виконання своїх зобов`язань за цими Договорами; вони здійснюватимуть реалізацію тютюнових виробів згідно вимог чинного законодавства, в тому числі тільки в межах території України.

Відповідно до п. 8.1 Договорів на момент укладення даних Договорів Покупці зобов`язані передати Продавцю завірені печаткою та підписом уповноваженої особи копії діючих на день укладення договору ліцензій на право здійснення торгівлі тютюновими виробами (з відмітками про сплати) на кожну точку поставки. У випадку отримання нової ліцензії на право здійснення торгівлі тютюновими виробами або здійснення чергової оплати за ліцензію покупці зобов`язані у 2-денний термін до подачі замовлення надати належним чином завірені копії продавцю. У випадку ненадання - відпуск Товарів припиняється.

Згідно із п. 8.2 Договорів Покупці на момент укладення даного Договору, окрім ліцензії, зобов`язані надати завірену належним чином копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи/виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копію довідки з ЄДРПОУ статуправління, копії сторінок Статуту, в яких зазначено повне та скорочене найменування контрагента та реквізити банківських рахунків, які будуть використані для здійснення платежів за Товари. Якщо покупці є платниками ПДВ, вони зобов`язані надати копію свідоцтва платника податку на додану вартість або витяг з реєстру платників податків, що підтверджує статус платника ПДВ.

Пунктами 9.5, 9.6, 9.8 Договорів визначено, що сторони гарантують, що на момент підписання Договорів, особи, що підписують цей договір як представники кожної з сторін, наділені відповідними повноваженнями і мають право на підписання договору. Сторони підтверджують повноту та достовірність інформації, зазначеної у договорах. Продавець не несе відповідальність перед покупцями, у разі надання останніми недостовірної інформації Продавцю, в тому числі щодо статусу платника податку на додану.

Поставка Товару здійснюється по принципу централізовано-кільцевих перевезень. Невід`ємними частинами даних договорів є Додатки №1, які підписуються одночасно з договорами, відповідальність за інформацію, зазначену в цих додатках несуть Покупці. Про будь-які зміни інформації, наведеної у Додатках №1 Покупці зобов`язані повідомити Продавця шляхом укладення Додатків №1 в новій редакції. На кожну торгову точку можливим є оформлення окремих Додатків №1. В разі не повідомлення Продавця про зміну інформації зазначеної в Додатках №1 - відповідальність за будь-які наслідки несуть Покупці. Покупці гарантують і підтверджують, що в будь-якому разі, видаткова накладна, підписана від імені Покупців і передана Покупцями (безпосередньо чи через представника Покупців) Продавцю (представнику Продавця) є видатковою накладною, яка підписана належним чином від імені Покупців, особою, яка має для цього всі необхідні повноваження. Сторони домовились про те, що обов`язок (і всі ризики, пов`язані з неналежним виконання цього обов`язку) здійснення контролю за тим, щоб видаткова накладна була підписана від імені Покупців уповноваженою особою покладається на Покупців, а Продавець звільняється від обов`язку і необхідності доводити факт підписання видаткової накладної, від імені Покупців уповноваженою особою. За Продавцем залишається право прийняти в односторонньому порядку рішення про перехід на відпуск Товарів Покупцям на підставі довіреностей.

Також, на виконання умов вказаних Договорів між Сторонами підписані Додатки №1 (Т. І, а.с. 42-43, 57, 74, 90-93, 111, 129-130, 148, 168, 188-194, Т. ІІ, а.с. 6, Т. ХХ, а.с. 36), в яких Покупці (контрагенти позивача) визначили ПІБ та посади матеріально-відповідальних осіб Покупців, які наділені повноваженнями на отримання від Продавця матеріальних цінностей протягом терміну дії договору поставки, із зазначенням зразків підписів цих осіб.

Як вбачається з Додатків №1 до договорів поставки вони (у кожному випадку) містять: дату і місце укладення, посилання на договір поставки, на підставі якого поставляються матеріальні цінності, ПІБ, посади та зразки підписів осіб, уповноважених від імені Покупців отримувати від Продавця матеріальні цінності та визначають термін, протягом якого вказані особи мають право від імені Покупців отримувати такі матеріальні цінності, а саме протягом терміну дії договору.

Пункт 2 Додатків №1 також передбачає обов`язок Покупців повідомляти про зміну матеріально-відповідальних осіб у триденний термін з моменту відповідних змін.

За змістом п. 3 Додатків №1 матеріально-відповідальні особи завірятимуть на супровідних документах свої підписи про одержання товару без печатки товариства та штампів.

Вказані Додатки №1 підписані уповноваженими представниками сторін та їх підписи скріплені печатками.

Так, на підтвердження фактичного постачання товару-тютюнових виробів позивачем надано видаткові накладні, довіреності уповноважених осіб на одержання (постачання) товару, подорожні листи вантажного автомобіля із завданнями до них (Т. ІІІ, а.с. 38-250, Т. ІV, а.с. 1-250, Т. V, а.с. 1-250, Т. VІ, а.с. 1-250, Т. VІІ, а.с. 1-250, Т. VІІІ, а.с. 1-250, Т. ІХ, а.с. 1-250, Т. Х, а.с. 1-250, Т. ХІ, а.с. 1-239, 248-251, Т. ХІІ, а.с. 1-250, Т. ХІІІ, а.с. 1-250, Т. ХІV, а.с. 1-78, 83-121, 122-219, 222-250, Т. ХV, а.с. 1-152, Т. ХVІ, а.с. 26-94, 97-127, 132-159, 226-250, Т. ХVІІ, а.с. 1-141, 146-250, Т. ХVІІІ, а.с. 1-101, 105-146).

На підтвердження оплати вказаними підприємствами товару позивачем надано прибуткові касові ордери та витяги з касової книги із відомостями про надходження коштів (Т. ХІ, а.с. 240-244, Т. ХV, а.с. 153-250, Т. ХVІ, а.с. 1-21, 160-225, Т. ХХ, а.с. 110-147, 153-223, 226-232, 235-240, 243-250, 252, Т. ХХІ, а.с. 1-4, 7-8, 10-13, 16-17, 20-22, 25-27, 30-31, 34-38); видаткові касові ордери та супровідні відомості до сум з грошовою виручкою щодо коштів, отриманих за прибутковими касовими ордерами (Т. ХХ, а.с. 149-152, 224-225, 233-234, 241-242, 250, 251, Т. ХХІ, а.с. 5-6, 9, 14-15, 18-19, 23-24, 28-29, 32-33, 39-40); довідки про зарахування коштів в національній валюті на рахунки ТОВ "Тедіс Україна" (Т. ХІ, а.с. 245-247, Т. ХІV, а.с. 79-82, Т. ХVІ, а.с. 128-131); банківські виписки (Т. ХІV, а.с. 220-221, Т. ХVІ, а.с. 22-25, 95-96, Т. ХVІІ, а.с. 142-145, Т. ХVІІІ, а.с. 102-104).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що за вказаними матеріалами можливо встановити зміст господарських операцій, їх виконання, у тому числі місце постачання товару, вид товару, що поставляється, його кількість та вартість, осіб, уповноважених на одержання матеріальних цінностей, проведення оплати товару.

Вказані первинні документи містять відомості про підстави їх складання, підписи уповноважених осіб, необхідні реквізити, що дозволяють встановити їх оформлення на виконання господарських операцій, визначених у змісті вищенаведених договорів.

Водночас, позивач підтвердив свій обов`язок з перевірки своїх контрагентів на можливість виконати умови вказаних договорів, використання придбаного товару саме в межах господарської діяльності контрагентів, про що надано ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами контрагентами, витяги зі статутів контрагентів, виписки з ЄДР, витяги з реєстру платників ПДВ, довідки про внесення місць зберігання контрагентами тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру (Т. І, а.с. 44-52, 58-69, 75-85, 94-104, 112-124, 131-143, 149-163, 169-183, 195-254, Т. ІІ, а.с. 1, а.с. 7-14).

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм та характер спірних господарських операцій, позивач зобов`язаний був включити до об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств отриманий дохід від реалізації його контрагентам товар, відповідно, виконати податковий обов`язок з декларування та сплати податку на прибуток, що в свою чергу здійснено позивачем у повному обсязі.

Всі зобов`язання, а також стан розрахунків позивача за цими операціями належним чином відображено позивачем у своєму податковому та бухгалтерському обліку, що в тому числі, не заперечується відповідачем.

Як вірно зазначив суд першої інстанції з боку позивача надано належні докази в підтвердження реалізації товару його контрагентам, одержання за їх результатом прибутку у межах здійснення господарської діяльності. Під час перевірки у контролюючого органу не виникало жодних зауважень до первинних та інших супутніх ним документам.

Зазначені обставини свідчать про те, що висновки контролюючого органу про недостатність первинних документів для підтвердження господарських операцій є оціночними, не спрямовані на виявлення фактичного допущення позивачем порушень у сфері оподаткування податком на прибуток приватних підприємств.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги податкову інформацію щодо господарської діяльності контрагентів, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, дотримання правил оподаткування, ведення бухгалтерського обліку, від його господарських та виробничих можливостей.

Наявність податкової інформації відносно контрагентів позивача не доводить обставин, з якими відповідач пов`язує висновки акту перевірки та прийняте на підставі нього спірне податкове повідомлення-рішення. Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки відповідачем не досліджено можливість залучення контрагентами-покупцями матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або в іншій не забороненій законом формі у період здійснення спірних господарських операцій.

Отримана податкова інформація, на яку посилається відповідач, зазначаючи, що деякі контрагенти позивача не знаходяться за юридичною адресою, складена після здійснення позивачем відповідних господарських операцій із цими контрагентами та виписки відповідних видаткових накладних.

Разом з цим, є необґрунтованим посилання відповідача на факт відсутності подальшої реалізації контрагентами отриманого від позивача товару, як на підставу відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки дані операції не мають відношення до формування податкового обліку за участю власне позивача.

Водночас, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до п. 2.5 Глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, підтвердження повноважень з поставки ТМЦ відбувається в загальному порядку згідно із вимогами законодавства, а тому умови договорів поставки, укладених позивачем з покупцями в частині порядку передачі товарно-матеріальних цінностей раніше визначеним уповноваженим особам на ці дії повністю узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Також, безпідставними є посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних в підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів, оскільки товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Отже, товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги, тобто підтверджуючим первинним документом в господарських операціях відмінних від тих, які відбулись між позивачем та його контрагентами.

Щодо посилань відповідача на відсутність печаток у видаткових накладних з боку осіб, які отримували товар, судом першої інстанції вірно враховано узгодженість між підприємствами поставки товару матеріально-відповідальними особами шляхом завірення на супровідних документах своїми підписами одержання товару без печатки товариства та штампів.

Також, у перевіряємому періоді, ТОВ "Тедіс-Україна" протягом 2014-2016 років надало поворотну фінансову допомогу ТОВ "Стратагема-Інвест", ТОВ "Кодос Інвест", ТОВ "Лавика", ТОВ "Амкодор", ТОВ "Ароллан", ТОВ "Тітан-Південь" згідно договорів від 18.12.2015 року №30, від 14.10.2014 року №197, від 26.06.2015 року №643, від 31.08.2016 року №965, від 09.08.2016 року №954, від 28.01.2015 року №219, на загальну суму 206 369 556 грн. (Т. ХХVIII, 69-86).

За змістом вказаних Договорів, Позикодавець (ТОВ "Тедіс-Україна") надає Позичальникам (ТОВ "Стратагема-Інвест", ТОВ "Кодос Інвест", ТОВ "Лавика", ТОВ "Амкодор", ТОВ "Ароллан", ТОВ "Тітан-Південь") поворотну фінансову допомогу, а Позичальники зобов`язуються повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно 1.2 Договорів поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платникам податків у користування за договорами, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (ст. 14 п.п. 14.1.257 ПК України).

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 Договорів поворотна фінансова допомога надається частинами або одноразово в повному обсязі в національній валюті України, у сумі, яка визначена по кожному із договорів.

Поворотна фінансова допомога надається Позичальникам на безоплатній (безпроцентній) основі, тобто плата (проценти) за користування грошовими коштами не стягується.

Відповідно до 2.3 Договорів допомога надається у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальників з поточного рахунку Позикодавця.

Позичальники зобов`язуються повернути отриману від Позикодавця поворотну фінансову допомогу не пізніше ніж 31 грудня 2014, 31 грудня 2015, 31 грудня 2016 року.

Строк повернення Допомоги, встановлений в п.п. 2.4. може бути продовжений виключно за письмовою згодою Сторін, яка оформляється у вигляді додаткової угоди до цього Договору.

Пунктом 2.5 Договорів визначено, що поворотна фінансова допомога використовується для поповнення обігових коштів Позичальників для здійснення ними господарської діяльності відповідно до Статуту.

Вказані операції відображено позивачем у бухгалтерському обліку проводками: Дт 183 "Інша дебіторська заборгованість", Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті", та фактичне перерахування грошових коштів по вказаним договорам фінансової допомоги підтверджено платіжними документами, що не заперечується контролюючим органом.

Разом з цим, згідно протоку від 07.12.2016 року №07/12/16 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Т. Інвест" (Т. ІІІ, а.с. 153-157), на яких був присутній єдиний засновник товариства - ТОВ "Тедіс Україна", вирішено: відповідно до законодавства України створити Товариство з обмеженою відповідальністю "Т. Інвест"; визначити та затвердити статут ТОВ "Т. Інвест" у розмірі 2 437 936 222 грн.; визначити, що частка ТОВ "Тедіс Україна" в статутному капіталі ТОВ "Т. Інвест" становить 2 437 936 222 грн., що складає 100% статуного капіталу Товариства.

Визначити, що частка ТОВ "Тедіс Україна" буде сформована наступними вкладами: 1) грошовий вклад у розмірі 8 5566 666 грн.; 2) майнові права (права вимоги за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, договорами купівлі-продажу та договорами доручення, повний перелік яких наведений в додатку 1 до цього Протоколу) у розмірі 2 352 369 556 грн. Визначити, що статутний капітал Товариства буде сплачений до закінчення першого року з дня державної реєстрації Товариства; затвердити статут Товариства.

У додатку 1 до протоколу (Т. ІІІ, а.с. 158-163) наведено детальний перелік договорів про надання поворотної фінансової допомоги (назва, номер договору, дата договору, позикодавець, позичальник, сума договору); договорів купівлі-продажу та договір доручення.

Вищевказаним протоколом загальних зборів від 07.12.2016 року затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Т. Інвест" (Т. ІІІ, а.с. 166-184).

Відповідно до п. 7.2 Статуту статутний капітал Товариства складається з: грошового вкладу Учасника Товариства, Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" у розмірі 85 566 666 грн.; майнових прав Учасника Товариства, Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна", у розмірі 2 352 369 556 грн.

Пунктом 7.3 Статуту визначено, що розмір частки ТОВ "Тедіс Україна" в статутному капіталі ТОВ "Т. Інвест" становить 2 437 936 222 грн., що складає 100% статутного капіталу Товариства.

09.12.2016 року проведена державна реєстрація ТОВ "Т. Інвест" як юридичної особи (ідентифікаційний код 41017602) (Т. ІІІ, а.с. 204-208).

Згідно платіжних доручень від 20.12.2016 року ТОВ "Тедіс Україна" перерахувало ТОВ "Т. Інвест" 64 733 333 грн. та 20 833 333 грн., призначення платежу: "внесок до статутного фонду ТОВ "Т. Інвест".

Також, з метою формування статутного фонду ТОВ "Тедіс Україна" згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Тедіс Україна" №22/12/16 від 22.12.2016 року, ТОВ "Тедіс Україна" (Первісний кредитор) укладено з ТОВ "Т. Інвест" (Новий кредитор) договір №22/12 про відступлення права вимоги (Т. ІІІ, а.с. 209-211).

За змістом вказаного Договору Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває належні Первісному кредиторові права вимоги за договорами ("Основні договори"), перелік яких наведено у додатку № 1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору, а саме право замість Первісного кредитора вимагати від юридичних осіб-боржників за Основними договорами ("Боржники") повернення грошових коштів у розмірах, зазначених в додатку № 1 до цього Договору.

Права вимоги, що відступаються за цим Договором, складають грошові зобов`язання Боржників за Основними договорами перед Первісним кредитором на загальну суму 2 352 369 556 грн.

Права вимоги, вказані в п. 1.1. цього Договору, відступаються Первісним кредитором Новому кредитору на безоплатній основі як вклад до статутного капіталу Нового кредитора.

Основні договори залишаються дійсними та чинними у повному обсязі, з урахуванням заміни їх сторони (Первісного кредитора), що була здійснена згідно з цим Договором.

З дати підписання Договору Новий Кредитор заміняє Первісного Кредитора у всіх правовідносинах, які склалися між ним і Боржниками. До Нового Кредитора переходять усі права Первісного Кредитора у зобов`язаннях за Основними договорами в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Сторони підтверджують, що за цим Договором не відбувається фінансування за плату Новим кредитором Первісного кредитора під відступлення права вимоги, Новий кредитор не передає в розпорядження Первісному кредитору грошові кошти за плату, Первісний кредитор не сплачує/не надає Новому кредитору жодної винагороди, даний Договір не є договором факторингу, а метою даного Договору є саме заміна Первісного кредитора в зобов`язаннях Боржників шляхом відступлення Первісним кредитором Новому кредитору прав вимоги, визначених в п. 1.1. цього Договору.

Отже, за умовами Договору права вимоги, що відступаються за цим договором, складають грошові зобов`язання Боржників - ТОВ "Стратагема-Інвест", ТОВ "Кодос Інвест", ТОВ "Лавика", ТОВ "Амкодор", ТОВ "Ароллан", ТОВ "Тітан-Південь" за Основними договорами перед Первісним кредитором на загальну суму 2 352 369 556 грн.

Загальна сума відступлення прав вимоги складається з суми наданої поворотної фінансової допомоги боржникам на загальну суму 2 063 369 556 грн. та авансових внесків по договорам купівлі-продажу товарів 289 000 000 грн.

До вказаного договору складено додаток 1, в якому наведено детальний перелік договорів про надання поворотної фінансової допомоги (назва, номер договору, дата договору, позикодавець, позичальник, сума договору); договорів купівлі продажу та договору доручення (Т. ІІІ, а.с. 212-217).

Додатком №2 до Договору №22/12 про відступлення права вимоги від 22.12.2016 року є акт приймання-передачі документів від 22 грудня 2016 року, де вказано, оригінали договорів про надання поворотної фінансової допомоги з додатковими угодами, оригінали договорів купівлі-продажу з додатковими угодами, оригінал договору доручення з додатковими угодами, завірені банком копії платіжних доручень про перерахування сум поворотної фінансової допомоги, завірені банком копії платіжних доручень про перерахування сум по договорах купівлі-продажу, завірена банком копія платіжного доручення про перерахування суми по договору доручення, копій листів-повідомлень про відступлення права вимоги та копії листів згод на відступлення права вимоги (Т. ІІІ, а.с. 212-228, 230-240).

Перелік листів-повідомлень про відступлення права вимоги та листів згод на відступлення права вимоги наведено також в акті перевірки.

Приймання-передачі майнових прав до статутного капіталу ТОВ "Т. Інвест" між ТОВ "Тедіс Україна" та ТОВ "Т. Інвест" оформлено відповідним актом від 22.12.2016 року (Т. ІІІ, а.с. 241-245).

Таким чином, на виконання умов Договору №22/12 від 22.12.2016 року позивачем внесено до статутного фонду ТОВ "Т.Інвест" майнові права в розмірі 2 353 369 556 грн., а саме права вимоги за договорами, які зазначені в Додатку №1 до Договору.

Разом з цим, між ТОВ "Тедіс Україна" та ПП "Сфінкс" укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Т. Інвест" від 23.12.2016 року (Т. ІІ, а.с. 246-250).

Відповідно до п. 1.1 Договору ТОВ "Тедіс Україна" передає у власність ПП "Сфінкс" в статутному капіталі ТОВ "Т. Інвест" у розмірі 2 437 936 222 грн., що складає 100% статутного капіталу ТОВ "Т. Інвест", а ПП "Сфінкс" приймає частку та зобов`язується сплатити за неї грошові кошти у розмірі та порядку, встановленому в цьому Договорі.

Згідно із п. 4.1. Договору купівлі-продажу право власності на частку переходить від ТОВ "Тедіс Україна" до ПП "Сфінкс" на підставі цього договору з моменту його підписання. Для третіх осіб зміни в складі учасників ТОВ "Т.Інвест" набирають чинності з дня державної реєстрації змін до відомостей про "Т.Інвест", які містяться в ЄДРЮОФОПГФ, у тому числі змін до статуту "Т.Інвест", відповідно до яких ТОВ "Тедіс Україна" буде зазначений як учасник ТОВ "Т.Інвест".

У п. 7.3 Статуту ТОВ "Т. Інвест" (в новій редакції) визначено, що розмір частки ПП "Сфінкс" в статутному капіталі ТОВ "Т. Інвест" становить 2 437 936 222 грн., що складає 100% статутного капіталу Товариства (Т. ІІІ, а.с. 185-203).

Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ст. 334 ЦК України та договору купівлі-продажу від 23.12.2016 року ПП "Сфінкс" набуло право власності на 100% частку в статутному капіталі ТОВ "Т.Інвест" 23.12.2016 року, відповідно у позивача вказане право власності з цього моменту припинено.

У зв?язку із відчуженням корпоративних прав, позивачем відповідно до положень ПСБО 16 "Витрати", ПСБО 13 "Фінансові інструменти", п. 134.1.1 Податкового кодексу України віднесено собівартість реалізованих інвестицій на витрати, в тому числі 2 063 369 556 грн.

Разом з цим, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, яка діяла на момент формування статутного капіталу ТОВ "Т.Інвест") вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Вказані положення закону кореспондуються із приписами ч. 2 ст. 115 ЦК України.

Статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Таким чином, діюче законодавство дозволяє вносити до статутного (складеного) капіталу господарського товариства майно, відмінне від грошових коштів та яке має вартісну оцінку, в тому числі і майнові права на дебіторську заборгованість.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Стаття 190 ЦК України визначає майнові права як неспоживна річ. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже, майнові права є окремим об?єктом цивільних прав та обов?язків.

Таким чином, контролюючим органом безпідставно ототожнено майнові права у вигляді права вимоги за дебіторською заборгованістю з грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про господарські товариства" зміст установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Як вбачається з розділу 7 Статуту ТОВ "Т.Інвест" товариством чітко визначено розмір часток та порядок внесення вкладів у статутний капітал. Зокрема, п.п. 7.1 Статуту передбачено, що для забезпечення діяльності Товариства в Товаристві сформовано статутний капітал у розмірі 2 437 936 222 гривень.

Відповідно до п. 7.2 Статуту капітал Товариства складається з: грошового вкладу Учасника Товариства, ТОВ "Тедіс Україна", у розмірі 85 566 666 гривень; майнових прав Учасника Товариства, ТОВ "Тедіс Україна", у розмірі 2 352 369 556 гривень.

Слід зазначити, що хоча розмір майнових прав й визначається в грошовій формі, однак, вони є окремим, відмінним від грошових коштів різновидом майна, яке відповідно до положень цивільного законодавства та Закону України "Про господарські товариства" може бути внеском до статутного капіталу господарського товариства.

При цьому, жодна норма законодавства не містить положення про те, що в разі формування статутного капіталу за рахунок майнових прав (зокрема, права вимоги про стягнення дебіторської заборгованості), учасник господарського товариства, який здійснив такий внесок, повинен його здійснити шляхом внесення саме грошових коштів в розмірі оціночної вартості майнових прав.

В свою чергу, подальша сплата заборгованості Боржниками Новому кредитору ТОВ "Т.Інвест", за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, право вимоги за якими передано в якості внеску до його статутного капіталу, буде мати наслідком отримання прибутку вказаним господарським товариством-емітентом, та відповідно не призводитимуть до зміни структури статутного капіталу даного емітента (з майнових прав на грошові кошти).

З огляду на викладене, доводи контролюючого органу про те, що статутний капітал товариства, внесок до якого здійснено майновими правами, буде фактично сформований лише після внесення грошових коштів на оціночну вартість майнових прав, не ґрунтується на положеннях діючого законодавства, оскільки моментом формування статутного капіталу в даному випадку є саме момент передачі майнових прав господарському товариству-емітенту.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до п. 1.3 Договору про відступлення права вимоги №22/12 від 22.12.2016 року, права вимоги, вказані в п. 1.1. цього Договору, відступаються Первісним кредитором (Позивачем) Новому кредитору (ТОВ "Т.Інвест") на безоплатній основі як вклад до статутного капіталу Нового кредитора.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що дата підписання Договору є датою відступлення прав вимоги за Основними договорами.

На виконання умов п. 3.1. Договору 22.12.2016 року Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв за актом приймання-передачі всі документи, які підтверджують право вимоги до Боржників за Основними зобов?язаннями, в тому числі документи, які підтверджують перерахування Первісним кредитором Боржникам грошових коштів на виконання умов Основних договорів.

Крім того, 22.12.2016 року Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв до статутного капіталу ТОВ "Т.Інвест" майнові права, а саме права вимоги за Основними договорами, що підтверджується Актом приймання-передачі майнових прав до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Інвест".

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо відступлення права вимоги вчиняється в такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із ст. 517 Цивільного кодексу України Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, момент набуття прав кредитора ТОВ "Т.Інвест" за Основними договорами і є моментом виконання зобов?язання Позивача щодо формування статутного капіталу ТОВ "Т.Інвест", оскільки останнє саме з цієї дати набуло права власності на майнові права, передані згідно Договору про відступлення права вимоги №22/12 від 22.12.2016 року.

Разом з цим, згідно із ст. 519 Цивільного кодексу України Первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, з дати відступлення права вимоги за Основними договорами, ТОВ "Тедіс Україна" не має взаємних прав та обов`язків з ТОВ "Т.Інвест" та боржниками за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, а тому не може нести відповідальність чи зазнавати будь-яких негативних наслідків щодо невиплати ними кредиторської заборгованості.

Відповідно до п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на: а)капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об`єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу; б) фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Серед фінансових інвестиції виділяють, в тому числі, прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою.

Таким чином, відповідно до правил податкового законодавства, операції по внесенню коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на емітовані ним корпоративні права є прямою інвестицією. Разом з тим в обмін на таку інвестицію товариство з обмеженою відповідальністю передає засновнику емітовані ним корпоративні права.

Отже, засновник виступає інвестором, а товариство з обмеженою відповідальністю - емітентом корпоративних прав.

23.12.2016 року Позивачем відчужено корпоративні права у розмірі 100% в статутному капіталі ТОВ "Т.Інвест" на користь ТОВ "Сфінкс" за Договором купівлі продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Інвест".

Згідно із п. 4.1. Договору купівлі-продажу право власності на частку переходить від Продавця (Позивач) до Покупця (ПП "Сфінкс") на підставі цього договору з моменту підписання цього договору. Для третіх осіб зміни в складі учасників ТОВ "Т.Інвест" набирають чинності з дня державної реєстрації змін до відомостей про Т.Інвест, які містяться в ЄДРЮОФОПГФ, у тому числі змін до статуту Т.Інвест, відповідно до яких Покупець буде зазначений як учасник ТОВ "Т.Інвест".

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України та договору купівлі-продажу від 23.12.2016 року ПП "Сфінкс" набуло право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Т.Інвест" 23.12.2016 року, а у Позивача вказане право власності припинено.

Отже, враховуючи те, що Позивачем відчужено 100% частку в статутному капіталі ТОВ "Т.Інвест" на користь ПП "Сфінкс", а останнє відповідно 23.12.2016 року набуло права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Т.Інвест", Позивачем правомірно віднесено до складу інших витрат собівартість реалізованих фінансових інвестицій в сумі 2 063 369 556 грн.

Таким чином, відповідачем необгрунтовано здійснено висновок про порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 141.2.1 п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, а саме, що ТОВ "Тедіс Україна" безпідставно віднесло до складу витрат за 2016 рік суму у розмірі 2 063 369 556 грн.

Разом з цим, під час вирішення спору судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, судові рішення.

Водночас, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, сам факт наявності вироків відносно керівників контрагентів, у тому числі, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Відсутність у відповідних судових рішеннях обставин, що підтверджують факт безтоварності спірних операцій, позбавляє суд можливості зробити однозначний висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що викладені контролюючим органом обставини в матеріалах перевірки про здійснення позивачем господарської діяльності поза межами правового поля не підтверджувались з посиланням на відповідні судові рішення.

Разом з цим, надані під час судового розгляду вироки стосовно керівного складу ТОВ "АТ-ПЕЛИКАН", ТОВ "Трейдпромінвест" та ТОВ "Кодос Інвест" не встановлюють конкретні обставини щодо господарських операцій з позивачем, ці операції не були предметом судового кримінального провадження.

Отже, в силу приписів адміністративного процесуального законодавства обставинам, встановленим у кримінальному провадженні, має бути надана оцінка з урахуванням матеріалів суб`єкта господарювання про підтвердження правомірності свого податкового обліку.

Таким чином, з огляду на підтвердження позивачем правомірності формування доходу і витрат у перевіряємий період, оскільки формування податкового обліку платника грунтується на правил податкового та бухгалтерського законодавства, аргументи відповідача під час перевірки щодо фіктивності цих операцій з посиланням на кримінальні провадження відносно контрагентів, а також на відповідні вироки судів - вже під час судового розгляду справи, які не містять опису досліджень саме цих операцій, колегія суддів вважає безпідставними та не може прийняти як доведений факт порушень з боку позивача правил податкового і бухгалтерського обліку.

Отже, колегія суддів вважає, у позивача не виникло обставин, які перешкоджають платнику податків у відображенні результату господарських операцій у своєму бухгалтерському обліку, а відтак формування податку на прибуток, опираючись на результат цих операцій.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції під час вирішення даного спору вірно застосовано принцип податкового законодавства стосовно індивідуальної відповідальності платника під час провадження господарської діяльності, правильно враховано фактичну відсутність податкової вигоди позивача за операціями з продажу товару, вжиття позивачем всіх можливих заходів щодо попередження негативних наслідків у цій сфері, у тому числі з перевірки своїх контрагентів на предмет наявності всіх необхідних дозвільних документів у відповідній сфері господарювання, реєстраційних документів, які підтверджують їх державну реєстрацію, повноваження підписантів договорів, документи, які підтверджують право контрагентів на зайняття таким видом діяльності як роздрібна торгівля тютюновими виробами, документи на підтвердження статусу платника податків тощо.

Крім того, Товариством оцінено ризики невиконання Покупцями своїх зобов`язань, внаслідок чого, поставка товару (тютюнових виробів) здійснювалась на умовах передоплати, що також підтверджує наявність реальних правовідносин між сторонами Договору.

Позивачем до суду надано документи, що свідчать про наявність у позивача також технічної можливості виконувати вищевказані господарські операції, зокрема, свідоцтва про державну реєстрацію транспортних засобів позивача, докази наявності трудового ресурсу (розпорядження (накази) про призначення працівників на підприємстві позивача, акти про закріплення транспортних засобів за відповідальними працівниками позивача.

Отже, Позивач мав достатні матеріальні, трудові та інші ресурси, які необхідні для здійснення такого роду діяльності, в тому числі кваліфікований персонал, основні засоби, у тому числі транспортні засоби для перевезення, приміщення для зберігання товарів, а також дозвільні документи.

За умови не встановлення податковим органом обставин, які могли б свідчити про узгодженість дій позивача з недобросовісним контрагентом для одержання незаконної податкової вигоди або обізнаність позивача про такі дії свого контрагента чи сприяння йому у вчиненні зазначених дій, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відсутність обставин, які могли б свідчити про узгодженість дій позивача з його контрагентами для одержання незаконної податкової вигоди або обізнаність позивача про такі дії своїх контрагентів чи сприяння їм у вчиненні зазначених дій, покладення на ТОВ "ТЕДІС УКРАЇНА" додаткової юридичної відповідальності за дії його контрагентів є безпідставним.

Разом з цим, апеляційний суд враховує, що перевірка позивача ініційована згідно ухвал Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2017 року по справі №757/27057/17-к, від 18.05.2017 року по справі №757/27514/17-к, в межах кримінального провадження №32015210000000119 від 22.12.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, предбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 205, ч. 2, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України з підстав дослідження ознак фіктивності операцій позивача з ТОВ "Лавика", ТОВ "Кодос Інвест", ТОВ "Стратагема Інвест" за період з 01.01.2014 року по 16.05.2017 року; в межах кримінального провадження №32016040040000032 від 24.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, з підстав дослідження своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ "Трейдпромінвест".

Як встановлено під час розгляду справи, вказані кримінальні провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Зазначене свідчить про наявність у висновках контролюючого органу взаємовиключних обставин стосовно інкримінованих позивачу порушень у податковій сфері, у тому числі ставить під сумнів направлення дій контролюючого органу на дійсний результат у сфері перевірки.

Водночас, апеляційний суд враховує, що за даними постанови ГУ ДФС в Одеській області від 15.03.2018 року дослідженню у кримінальному провадженні підлягало дотримання позивачем та державними службовими особами правил антимонопольного законодавства під час провадження господарської діяльності з продажу тютюнових виробів, отже обставин, що ніяким чином не впливають на дотримання підприємством правил податкового законодавства та не являються предметом перевірки.

При цьому доводи контролюючого органу про оплату позивачем визначених зобов`язань, у тому числі виконання вимог результату контролю, є безпідставними та необґрунтованим, оскільки не позбавляють особу права на судовий захист, у разі допущення суб`єктом владних повноважень неправомірних дій під час прийняття свого рішення.

Також, судом першої інстанції вірно враховано приписи ч. 4 ст. 78 КАС України та зазначено, що спірним операціям між позивачем та ТОВ "АРЕС-ТЕРМІНАЛ" вже надана правова оцінка під час вирішення судового спору з донархування ТОВ "ТЕДІС УКРАЇНА" зобов`язань за результатом цих операцій, судовим рішенням, яке набрало законної сили по справі №815/7067/16, встановлена правомірність податкового обліку платника у зв`язку із вказаними операціями, чим додатково підтверджується безпідставність висновків контролюючого органу під час перевірки, яка є предметом дослідження у цій справі.

Разом з цим, судом першої інстанції вірно зазначено, що наявність кримінальних проваджень, ухвал слідчого судді про проведення перевірки та про арешт майна у кримінальному провадженні відносно контрагентів - ТОВ "Лавика", ТОВ "Амкодор", ТОВ "Ароллан", ТОВ "Стратагема-Інвест", ТОВ "Тітан-Південь", з огляду на підтвердження позивачем операцій з цими підприємствами належними первинними та розрахунковими документами, не може бути свідченням відсутності факту їх виконання, не є належним доказом порушення платником вимог законодавства у цій сфері.

Враховуючи викладене, з огляду на підтвердження правомірності дій позивача під час визначення об`єкта оподаткування з податку на прибуток належними первинними та розрахунковими документами, недоведеність відповідачем обґрунтованості своїх висновків про допущення позивачем порушень у податковій сфері, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність збільшення позивачу грошового зобов`язання, що свідчить про наявність безумовних обставин для скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого лютого 2019 року відстрочено Офісу великих платників податків ДФС сплату судового збору у розмірі 925 050 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на те, що до закінчення апеляційного провадження апелянтом не надано доказів оплати судового збору за подання скарги, несплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача відповідно до приписів ст. 133 КАС України.

Керуючись ст.ст. 133, 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,11-г) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - 31211256026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 925 050 (дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятдесят) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 27.06.2018 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

К.В. Кравченко