ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4191/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Угриновської Ю.В. ,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України», Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправними дій та бездіяльності,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України», Міністерства охорони здоров`я України з вимогами:

-визнати протиправним та скасувати результати ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка», що становлять 58,92% правильних відповідей, в частині визнання студента 6 курсу медичного факультету №2 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького ОСОБА_1 таким, що не склав ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка» проведеного 23.05.2017 року;

-зобов`язати Державну організацію «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» здійснити обробку екзаменаційного бланку відповідей, визначення та оприлюднення результату ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка», який 23.05.2017 року склав студент 6 курсу медичного факультету №2 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького ОСОБА_1 , з урахуванням виключення 15 тестових завдань із екзаменаційного тесту в 200 тестових завдань.

Ухвалою суду від 18.09.2018 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Міністерство охорони здоров`я України.

Протокольною ухвалою суду від 27.11.2018 року виключено з числа третіх осіб – Міністерство охорони здоров`я України та залучено останнє до участі у справі в якості другого відповідача.

Позовні вимоги позивачем неодноразово уточнялися.

Відповідно до остаточних уточнень до позову (заява за вх. №2555 від 24.01.2019 року), позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України стосовно не визначення методики проведення та встановлення результату іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка»;

-визнати протиправними дії Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» щодо вилучення 15 тестових завдань із розрахунку результатів іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка» для студента 6 курсу медичного факультету №2 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького ОСОБА_1 та скасувати результати ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка», проведеного 23 травня 2017 року, в частині визнання студента 6 курсу медичного факультету №2 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького ОСОБА_1 таким, що не склав ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка» із правом повторного складення тестового екзамену.

Ухвалою суду від 17.05.2019 року в цій справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач покликається на те, що у 2010 році він вступив на навчання до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького на медичний факультет з напрямом підготовки 1201 «Медицина» за спеціальністю 7.12010001 «Лікувальна справа» з освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст». Навчання відбувалося відповідно до укладених контрактів від 14.09.2010 року №101-Мі/10 та від 06.03.2014 року №01-Мі/14. Навчальним планом було передбачено, зокрема, здачу ліцензійних інтегрованих іспитів фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина».

У зв`язку з чим, 23.05.2017 року позивач узяв участь у ліцензійному інтегрованому іспиті «Крок 2. Загальна лікарська підготовка», на який було винесено 200 тестових завдань і на які ним було надано відповіді в повному обсязі.

За результатом опрацювання відповідей позивача Державною організацією «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» було встановлено, що він незадовільно здав ліцензійний інтегрований іспит «Крок 2. Загальна лікарська підготовка» із правильними відповідями на рівні 58,92% (при мінімальному критерію успішного складення на рівні 60,5%).

Таким чином, ОСОБА_1 був відрахований зі складу студентів на підставі наказу по Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького від 23.06.2017 року №678-ст.

Проте, як було з`ясовано позивачем у подальшому, із 200 тестових питань ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка» було вилучено 15 тестових завдань і результат іспиту ОСОБА_1 був визначений за результатами тесту із 185 завдань (замість 200 завдань).

Такі дії ОСОБА_1 вважає протиправними, оскільки, відповідно до Порядку проведення ліцензійних інтегрованих іспитів, затвердженим наказом Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» від 13.04.2017 року №50, екзаменаційний тест іспиту «Крок 2» повинен складатися зі 200 завдань. Позивач стверджує, що чинне законодавство України не передбачає можливості вилучення тестових завдань із ліцензійного інтегрованого іспиту після його складення студентами та визначення результатів такого іспиту з урахуванням меншої кількості завдань.

Позивач наголошує на тому, що Державній організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» та будь-якій іншій особі не надано повноважень вилучати окремі завдання з-поміж тих, які були винесені на іспит, а в разі виявлення недоліків у тестових завданнях результати тестових іспитів повинні бути скасовані та призначені повторні іспити, як це передбачено приписами наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27.12.1999 року №303. Чого, однак, відповідачем зроблено не було.

Також ОСОБА_1 зазначає, що результати його іспиту було визначено у відсотках, а не балах, що є протиправним, оскільки, приписи чинного законодавства України (наказ Міністерства охорони здоров`я України від 15.01.1999 року №7) обумовлюють фіксування в сертифікаті про успішне складення іспиту кількісного результату відповідного іспиту в балах, а не відсотках.

Окрім того, позивач зазначає, що Міністерство охорони здоров`я України не визначило єдиної методики проведення ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка» та критерії його оцінювання. А відтак, на переконання ОСОБА_1 , це свідчить про протиправну бездіяльність міністерства, оскільки не відповідає вимогам наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14.08.1998 року №251, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27.12.1999 року №303.

У зв`язку з чим, позивач вважає свої вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі, про що просить суд.

Відповідачі проти позову заперечили.

Відповідачем 1-Державна організація «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» 27.11.2018 року за вх № 38033 подано відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову відповідач 1 зазначив, що виключення окремих тестових завдань обумовлено їх неналежними психометричними характеристиками, що передбачено Інструкцією з технологічного процесу сканування, верифікації форм та розрахунку результату, затвердженою наказом Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» від 03.05.2017 року №64/1. Таким чином, здійснюється видалення тих завдань, які з певних причин неправильно сприймаються студентами, мають складності в розумінні або некоректно сформульовані. Зазначене дозволяє, в тому числі покращити результати оцінювання студентів, а не погіршити їх, завдяки усуненню тих завдань, кількість правильних відповідей, на які (з огляду на неналежні психометричні характеристики) є незначними.

Відповідач 1 наголошує на тому, що післяекзаменаційна експертиза окремих завдань, що виносилися на іспит 23.05.2017 року, показала необхідність вилучення ряду тестових завдань, у зв`язку з чим, за розпорядженням від 01.06.2017 року №9 було вилучено з розрахунку результатів іспиту 15 завдань для студентів - громадян іноземних країни. Відтак, результати іспиту було визначено виходячи з тесту в 185 завдань.

Також Державна організація «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» вважає безпідставними твердження позивача, щодо відсутності методики проведення ліцензійних інтегрованих іспитів. Відповідач зазначає, що методика встановлена Порядком проведення ліцензійних інтегрованих іспитів, затвердженим наказом Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» від 13.04.2017 року №50.

Окрім того, відповідач 1 вказує на те, що визначення результатів іспиту «Крок 2», який проходив позивач, було здійснено відповідно до приписів чинного законодавства, його значення було встановлене у відсотковому відношенні правильних відповідей, що відповідає нормам наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14.08.1998 року №251, згаданого вище Порядку від 13.04.2017 року №50 та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2016 року №1043, відповідно до яких мінімальні критерії успішного складення іспиту «Крок 2» встановлені на рівні 60,5% правильних відповідей.

Державна організація «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» також відзначає, що позивачу (в зв`язку з незадовільними результатами іспиту) була надана можливість апеляційного оскарження результатів відповідного іспиту. А також, йому було надано можливість пройти іспит повторно, чого він зі своєї волі не здійснив.

Відповідач 1 також вказує на те, що вирішення судом питання про скасування результатів іспиту виходить поза його компетенцію, позаяк, буде свідчити про надання судом оцінки знанням студента.

Таким чином, відповідач 1 стверджує, що вимоги позивача є безпідставними, а його доводи вважає голослівними.

У зв`язку з чим, Державна організація «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» просить у задоволенні позову відмовити.

04.01.2019 року за вх № 367 аналогічні заперечення було подано до суду відповідачем 2– Міністерством охорони здоров`я України. Відповідач 2 наголосив на тому, що суди не вправі зобов`язувати суб`єктів владних повноважень чи їх посадових осіб приймати певні нормативно-правові чи інші офіційні документи, оскільки втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Відповідач 2 вважає заявлений позов безпідставним і необґрунтованим й просить відмовити в його задоволенні.

Дослідивши доводи позову, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, позивача, представників відповідачів, заслухавши пояснення свідків, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Федеративної Республіки Німеччини.

Як засвідчується матеріалами та не заперечується учасниками справи, позивач навчався у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького на медичному факультеті з напрямом підготовки 1201 «Медицина» за спеціальністю 7.12010001 «Лікарська справа». Навчання відбувалося відповідно до укладених контрактів від 14.09.2010 року №101-Мі/10 та від 06.03.2014 року №01-Мі/14.

За умовами таких контрактів університет зобов`язався організувати навчання позивача на медичному факультеті з метою отримання ним вищої освіти на рівні доктора медицини за спеціальністю «лікувальна справа» на засадах оплати за навчання. Контрактами було обумовлено, що в разі виконання навчального плану та успішної здачі державних іспитів, позивачеві видається диплом про закінчення вищого навчального закладу з присвоєнням кваліфікації «лікар» та титула «доктор медицини».

Судом установлено, що 23.05.2017 року ОСОБА_1 як студент 6 курсу медичного факультету №2 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького взяв участь у ліцензійному інтегрованому іспиті «Крок 2. Загальна лікарська підготовка» (ідентифікаційний код ID учасника 235095028).

Відповідно до наявних у матеріалах копій збірника тестових завдань, бланку відповідей, вбачається, що на ліцензійний інтегрований іспит «Крок 2. Загальна лікарська підготовка» було винесено 200 тестових питань, що підтверджується й усіма учасниками справи.

Судом установлено, що за наслідком розрахунку результатів іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка» було визначено складення Ренкою Домініком Юзефом іспиту на рівні 58,92% правильних відповідей, що підтверджується протоколом обробку бланку відповідей від 23.06.2017 року, листом Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» від 21.06.2017 року №371/09. У зв`язку з чим ОСОБА_1 був визнаний таким, що одержав незадовільну оцінку та не має права на отримання диплому.

Наказом ректора Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького від 23.06.2017 року №678-ст ОСОБА_1 був відрахований за невиконання навчального плану, підставою для чого був лист від 21.06.2017 року №371/09 і подання деканату.

Також, матеріалами справи засвідчується, та не заперечується учасниками справи, що розрахунок результатів іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка», який склав ОСОБА_1 , було здійснено з довжиною тесту в 185 тестових питань, у зв`язку з вилученням із нього 15 тестових питань для студентів - громадян іноземних країни, що було здійснено за розпорядженням Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» від 01.06.2017 року №9.

У той же час, позивач не погоджується з визначенням результатів ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка» та вважає, що Міністерство охорони здоров`я України протиправно не встановило єдиної методики його проведення та встановлення результатів, а Державною організацією «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» було протиправно вилучено певну частину тестових питань (15 питань) з іспиту, який проходив позивача, відтак, результати іспиту безпідставно обчислено з довжини тесту в 185 тестових питань, замість 200.

У зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, вимоги якого зазначені вище.

При прийнятті рішення, суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, аналізуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про освіту» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, іноземці, особи без громадянства здобувають освіту в навчальних закладах України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, яким надано статус біженця в Україні, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та особи, яким надано статус закордонного українця, і які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти нарівні з громадянами України. Здобуття вищої освіти зазначеними категоріями осіб за кошти державного бюджету здійснюється в межах квот, визначених Кабінетом Міністрів України.

Інші іноземці та особи без громадянства можуть здобувати вищу освіту за кошти фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, законодавством або угодами між вищими навчальними закладами про міжнародну академічну мобільність.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що документ про вищу освіту (науковий ступінь) видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню (наукову) програму та пройшла атестацію.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про вищу освіту», атестація – це встановлення відповідності засвоєних здобувачами вищої освіти рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти.

Атестація здійснюється відкрито і гласно. Здобувачі вищої освіти та інші особи, присутні на атестації, у тому числі під час захисту дисертації, можуть вільно здійснювати аудіо- та/або відеофіксацію процесу атестації.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи).

Вищий навчальний заклад на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Атестація осіб, які здобувають ступінь магістра, може здійснюватися у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що на виконання п. 10 розділу VI Заходів щодо реалізації у 1998-2000 роках Основних напрямів соціальної політики, затверджених Указом Президента України від 18 жовтня 1997 р. №1166, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1998 року №422, постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.1998 року №1247 «Про розроблення державних стандартів вищої освіти», постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1998 року №65 «Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)», а також з метою здійснення контрольних функцій Міністерства охорони здоров`я України з дотримання вимог щодо якості вищої медичної (фармацевтичної) освіти у відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про освіту» від 23.03.1996 року, Міністерством охорони здоров`я України було прийнято наказ від 14.08.1998 року №251 «Про затвердження Положення про систему ліцензійних інтегрованих іспитів фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація».

Відповідно до зазначеного Положення №251, система ліцензійних інтегрованих іспитів фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» призначена визначити відповідність показників якості медичної освіти державним стандартам вищої освіти та встановити мінімальний рівень професійної компетентності, потрібний для присвоєння кваліфікації фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Пунктом 3 Положення №251 визначено, що ліцензійний інтегрований іспит є засобом стандартизованої діагностики рівня професійної компетентності. Ліцензійний інтегрований іспит – це складова частина державної атестації студентів, які навчаються за спеціальностями напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація», та лікарів (провізорів), які проходять первинну спеціалізацію (інтернатуру), у вищих закладах освіти незалежно від їх підпорядкування.

Як визначає п. 10 Положення №251, ліцензійний інтегрований іспит для присвоєння кваліфікації спеціаліста за певною лікарською (провізорською) спеціальністю напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» – це сукупність трьох тестових екзаменів. Перші два є екзаменами для спеціалістів (Крок 1 та Крок 2). Третім є екзамен (Крок 3), який за змістом відповідає освітньо-професійній програмі підготовки спеціаліста за певною лікарською (провізорською) спеціальністю в інтернатурі.

Відповідно до п. 15 Положення №251, координацію та методичне керівництво з проведення ліцензійних інтегрованих іспитів здійснюють Комісія та Центр тестування після його створення, які в своїй діяльності керуються чинним законодавством, наказами Міністерства охорони здоров`я України, державними стандартами вищої освіти, а також цим Положенням.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.01.1999 року №7 «Про заходи щодо виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14.08.1998 р. №251 «Про затвердження Положення про систему ліцензованих інтегрованих іспитів фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» було вирішено створити при Міністерстві охорони здоров`я України Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація». Відповідно до п. 5 Наказу №7 було визначено директору Центру забезпечити здійснення організаційних та методичних заходів щодо підготовки та проведення тестових екзаменів ліцензійних інтегрованих іспитів.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.10.2016 року №1076 було затверджено Статут (нова редакція) Державної організації Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України, яка є спеціально уповноваженою державною організацією для здійснення Міністерством охорони здоров`я України контрольних функцій з дотримання вимог, щодо якості підготовки фахівців в галузі 22 «охорона здоров`я».

Як вбачається зі Статуту, Державна організація «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» є самостійною організацією, яка в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства охорони здоров`я України, податковим кодексом України, державними стандартами вищої освіти, Положенням про систему ліцензованих інтегрованих іспитів фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.08.1998 року за №251, а також Статутом.

Міністерством охорони здоров`я України також видано наказ від 31.05.2005 року №53 «Про затвердження Положення про організацію та порядок проведення державної атестації студентів, які навчаються у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації за напрямком підготовки «Медицина», який прийнято відповідно до Закону України «Про вищу освіту», з метою впровадження практично-орієнтованого державного іспиту, який передбачений галузевими стандартами вищої освіти для напрямку підготовки «Медицина», що затверджені наказами Міністерства охорони здоров`я України від 16.04.2003 року №239 та від 28.07.2003 року №504 «Про затвердження складових галузевих стандартів вищої освіти з напряму підготовки 1101 «Медицина».

Відповідно до розділу 3 Положення №53, стандартизований тестовий державний іспит – це ліцензований інтегрований іспит, який проводиться відповідно до Положення про систему ліцензованих іспитів фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.08.1998 року №251, і здійснюється Державною екзаменаційною комісією вищого навчального закладу та Центром тестування. Ліцензований іспит є стандартизованим засобом вимірювання рівня професійної компетентності фахівця.

Ліцензований інтегрований іспит складається з двох тестових екзаменів «Крок 1» і «Крок 2». Складовою частиною державної атестації випускників вищого навчального закладу є тестовий екзамен «Крок 2», який вимірює показники якості загальної лікарської підготовки – фахової компоненти повної вищої освіти і визначає рівень професійної компетентності, необхідний для присвоєння кваліфікації фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст.

Наказом Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» від 13.04.2017 року №50 було затверджено Порядок проведення ліцензійних інтегрованих іспитів, який 12.04.2017 року погоджений заступником Міністра охорони здоров`я України.

Відповідно до свого змісту, такий Порядок №50 регламентує засади проведення іспиту «Крок», права та обов`язки осіб, які складають іспит, процедуру проведення, оформлення їх результатів, можливість оскарження тощо.

Таким чином, аналізуючи наведені вище нормативно-правові акти, суд не знаходить підтверджень доводам позивача про бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України, що полягає в не здійсненні нормування процесу проведення та встановлення результатів ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка», оскільки вони врегульовані відповідними актами, що зазначені вище.

А тому, відповідна позовна вимога ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

У цьому контексті суд також відзначає, що стверджуючи про бездіяльність відповідача (в частині не прийняття ним певного нормативно чи регуляторного акта) ОСОБА_2 Юзеф фактично надає оцінку процесу нормотворчої діяльності відповідного органу державної влади та вимагає від суду втрутитися в неї.

Проте, до повноважень адміністративного суду не належить питання регулювання відповідної (нормотворчої) діяльності суб`єктів владних повноважень. Поза компетенцією суду знаходяться питання щодо регламентування діяльності суб`єктів, яка пов`язана зі запровадженням певних загальних правил, котрі спрямовані на тривале й неодноразове регулювання кола певних правовідносин, тобто, щодо нормотворчої діяльності органу державної влади – Міністерства охорони здоров`я України (яку Ренка Домінік Юзеф вважає неналежною). Не входять до повноважень суду питання регламентування діяльності відповідних суб`єктів владних повноважень, що пов`язана зі запровадженням певних загальних норм і правил, а вказані питання є дискреційними повноваженнями відповідного суб`єкта (в частині здійснення ним своєї нормотворчої та регуляторної компетенції).

Окрім того, суд зазначає, що діяльність певного суб`єкта владних повноважень у сфері нормотворчої діяльності, спосіб, механізми, строки реалізації такої компетенції тощо, самі по собі не порушують конкретні права та інтереси особи (в даному випадку Ренки Домініка ОСОБА_3 ) у сфері публічно-правових відносин, а визнання її неналежною не призводить до їх відновлення. Звернення ж до суду з абстрактними вимогами та обґрунтуваннями, без зв`язку з фактом порушення конкретних прав чи інтересів (на захист яких особа звертається до суду), не відповідає засадам здійснення судочинства та не призводить до дієвого поновлення прав та інтересів певної особи за рішенням суду,

Указане, зокрема, кореспондує висновку Конституційного Суду України, що викладений у п. 4.1. рішення від 14.12.2011 року №19-рп/2011, де вказано, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Тобто, судовий захист має на меті захист права, належного певній особі, й він повинен призводити до реального відновлення такого порушеного права цієї особи.

Суд при цьому бере до уваги й те, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий суд, однак, дане положення також спрямоване на гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відтак, позовна вимога, яка стосується нормотворчої діяльності певного суб`єкта, а саме – вимога щодо визнання протиправною бездіяльності Міністерства охорони здоров`я України стосовно не визначення методики проведення та встановлення результатів ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка», не підлягає до задоволення й із цих підстав, оскільки не відповідає компетенції адміністративного суду та не узгоджується зі завданнями адміністративного судочинства.

Указаний висновок суду відповідає також правовій позиції, яка була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 року №9901/376/18, постанові від 26.02.2019 року в справі №9901/663/18, постанові від 26.02.2019 року в справі №9901/787/18.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» щодо вилучення 15 тестових питань із розрахунку результатів ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка», який був складений позивачем, суд відзначає наступне.

Протиправність певних дій суб`єкта владних повноважень полягає в їх суперечності з певними конкретними приписами чинного законодавства.

Для проведення ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка» було винесено 200 тестових завдань. Згідно протоколу обробки бланку відповідей від 23.06.2017 року ОСОБА_1 складання цього тестового завдання, з 200 тестових завдань було вилучено 15 тестових завдань.

Заступником Міністра охорони здоров`я України Лінчевським О.12.04.2017 року погоджено Порядок проведення ліцензійних інтегрованих іспитів (далі - Порядок).

Відповідно до п.1.4.Порядку ліцензійні іспити здійснюються на основі технологій педагогічного тестування, проводяться у письмовій (бланковій) тестовій або комп`ютерній формах. Екзаменаційний тест складається з 200 (150 для ліцензійних іспитів «Крок М» та «Крок Б») тестових завдань, які пройшли фахову експертизу. Тривалість тестування для студентів (інтернів) громадян України становить 1 хвилину на 1 тестове завдання. Студентам (інтернам) громадянам іноземних держав надається додатковий час (40 хвилин) на тестування.

Пункт 2.2.Порядку передбачає, що студент (інтерн), який бере участь у ліцензійному іспиті, має право на виконання тестів за затвердженим графіком, отримання результатів та подання апеляції щодо підтвердження тестового балу в установленому порядку.

Відповідно до п.3.1. Порядку суб`єктами адміністрування ліцензійних іспитів є: Міністерство охорони здоров`я України; Державна організація «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України»;Вищі навчальні заклади, які здійснюють підготовку фахівців галузі знань «охорона здоров`я» та заклади післядипломної освіти цих фахівців.

Суд, проаналізувавши пункт 3.2. Порядку, зауважив, що повноваження суб`єктів адміністрування ліцензійних іспитів передбачені даним пунктом не передбачають можливостей жодному із таких субєктів вилучати тестові завдання із встановленої кількості 200 тестових завдань, тим більше після проведеного інтегрованого іспиту. Крім того, питання, які надаються студентам згідно Порядку повинні пройти фахову експертизу, що свідчить про відсутність необхідності у вилученні останніх.

Суд, звертає увагу на той факт, що студент ОСОБА_1 є громадянином Федеративної Республіки Німеччини. Між ОСОБА_1 14.09.2010 року було укладено контракт з Львівським національним медичним університетом ім. Данила Галицького за № 101- МІ/10. Згідно ст.1 Контракту університет зобов`язувався організувати навчання студента на І курсі медичного факультету (навчання українською мовою) з метою отримання ним вищої освіти на рівні Доктора медицини за спеціалізацією «лікувальна справа» на засадах обумовленої плати Студентом за навчання. Пунктом 2.1. ст.2 зазначеного контракту сторонами погоджено, що з метою виконання умов передбачених контрактом Університет зобов`язується проводити навчання студента за навчальним планом та програмами затвердженими для даної спеціальності українською мовою. Термін навчання студента 6 років.

06.03.2014 року між Львівським національним медичним університетом ім. Данила Галицького та позивачем було укладено контракт № 01-Мі/14, в якому вказано, що університет зобов`язується організувати навчання студента на 3-му курсі медичного факультету (навчання українською мовою) з метою отримання ним вищої освіти на рівні Доктора медицини за спеціалізацією «лікувальна справа» на засадах обумовленої плати Студентом за навчання. Пунктом 1 статті 2 зазначеного контракту сторонами погоджено, що з метою виконання умов передбачених контрактом Університет зобов`язується проводити навчання студента за навчальним планом та програмами затвердженими для даної спеціальності українською мовою. Термін навчання студента 5 років.

Як вбачається з листа Міністерства охорони здоров`я України від 02.04.2018 року за вих. № 08.1-35/17/350/3ПІ-18/82-88, за результатами післяекзаменаційної експертизи із розрахунку результатів іспиту для російськомовних іноземних студентів були вилучені 15 тестових завдань.

Суд, приходить до висновку, що оскільки позивач є громадянином Федеративної Республіки Німеччини, його навчання протягом всього часу проводилось українською мовою, відповідно до контрактів укладених між Львівським національним медичним університетом ім. Данила Галицького та позивачем, збірник тестових завдань для складання ліцензійного іспиту також викладений українською мовою, то безпідставним є зарахування Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина» і «Фармація» ОСОБА_4 ОСОБА_5 до числа російськомовних студентів та вилучення 15 тестових завдань.

Крім того, суд зазначає, що безпідставним є посилання відповідача 1 в обгрунтування правомірності своїх дій на витяг з Інструкції з технологічного процесу сканування, вертифікації норм та розрахунку результату від 03.05.2017 року № 64/1. Зазначений документ в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, в Міністерстві охорони здоров`я України відсутні відомості погодження такого документу.

Проте, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.12.1999 року № 303 затверджено склад та Положення про Комісію, який є чинним і обов`язковим до виконання передбачено, що комісія відповідно до п.3.2.3 Положення зобов`язана призначити додаткову експертизу змісту тестових матеріалів, якщо невідповідність якості фахової експертизи вимогам технології ліцензійних іспитів доведена та документально оформлена, а також згідно п. 3.2.4. скасовувати результати тестових екзаменів ліцензійних іспитів у разі порушення технології останніх та призначати повторні тестові екзамени. Факт порушення повинен бути доведений та документально оформлений.

Отже, суд проаналізувавши норми Положення про Комісію, зазначає, що часткове виключення Центром тестувань питань із екзаменаційних білетів студентів проведення фахової експертизи суперечить пунктам 3.2.3 та 3.2.4. Положення про Комісію.

Щодо вимог про скасування результатів ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка» проведеного 23.05.2017 року в частині ОСОБА_1 , із правом повторного складення тестового іспиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.2 Порядку проведення ліцензійних інтегрованих іспитів, затвердженого наказом Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» від 13.04.2017 року №50, який передбачає, що якісний результат ліцензійного іспиту, представлений як «Склав»/ «Не склав», базується на вимогах щодо професійної компетентності фахівця відповідно до державних стандартів вищої освіти України. Величини критерію «склав» затверджуються МОЗ України.

Суд зазначає, що наслідком позитивного складання позивачем ліцензійного іспиту є отримання ним сертифіката, присвоєння кваліфікації лікаря і видача диплома. Відповідно до абз.3 п.5 ст.5 Закону «Про вищу освіту», ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобуваються на основі повної загальної середньої освіти і присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми.

Отже, проаналізувавши норму закону, суд приходить до переконання, що всі ці дії здійснюються вищим навчальним закладом на підставі успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. А успішність чи неуспішність виконання освітньої програми, як уже зазначалось вище визначається Центром тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України на підставі загальнообов`язкового ліцензійного інтегрованого іспиту Крок 2.

Окремо, суд вважає за необхідне також зазначити, що право повторного складення тестового іспиту, підтвердження існування якого позивач просить установити в рішенні суду в цій справі, наявне в особи, що не склала ліцензійний іспит, у силу положень відповідного нормативного акта й не потребує додатково засвідчення.

А саме, відповідно до приписів розділу 11 Порядку проведення ліцензійних інтегрованих іспитів, затвердженого наказом Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України» від 13.04.2017 року №50, студенти, які одержали незадовільну оцінку на тестовому екзамені «Крок 2» можуть його скласти повторно.

Відтак, доводи позивача в цій вимозі свого підтвердження не знайшли, а отже, заявлені вимоги в цій частині є безпідставні

При цьому, суд також зазначає, що вирішення питання про результати іспиту й їх скасування, як про це просить позивач, не відповідає компетенції адміністративного суду, оскільки це вказує, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого, є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому у її задоволенні суд відмовляє.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року № 1640/2594/18.

Таким чином, вимоги позивача про скасування результатів ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок 2. Загальна лікарська підготовка» проведеного 23.05.2017 року в частині ОСОБА_1 , із правом повторного складення тестового іспиту, є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують частину позовних вимог, із якими до суду звернувся позивач. У той же час, відповідачем не доведено в повній мірі правомірність своїх дій і рішень у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з нормами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково та в тій частині, яка стосується Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров`я України», відповідна частина витрат, понесених позивачем, покладається на такого відповідача.

Оскільки, відповідачами не надано підтвердження понесення ним судових витрат, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат при вирішенні цього спору.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної організації “Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів “Медицина” і “Фармація” при Міністерстві охорони здоров`я України”, Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправними дій та бездіяльності задоволити частково.

Визнати протиправними дії Державної організації “Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів “Медицина” і “Фармація” щодо вилучення 15 тестових завдань із розрахунку результатів іспиту “Крок 2. Загальна лікарська підготовка”, який 23.05.2017 року складав студент 6 курсу медичного факультету №2 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Ренка ОСОБА_6 .

Зобов`язати Державну організацію “Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів “Медицина” і “Фармація” при Міністерстві охорони здоров`я України” здійснити обробку екзаменаційного бланку відповідей, визначення та оприлюднення результату ліцензійного інтегрованого іспиту “Крок 2. Загальна лікарська підготовка”, який 23.05.2017 року складав студент 6 курсу медичного факультету №2 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького ОСОБА_1 , з урахуванням виключених 15 тестових завдань із екзаменаційного тесту в 200 тестових завдань.

В частині позовних вимог щодо скасування результатів ліцензійного інтегрованого іспиту “Крок 2. Загальна лікарська підготовка”, проведеного 23.05.2017 року в частині визнання студента 6 курсу медичного факультету №2 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького ОСОБА_1 таким, що не склав ліцензійного інтегрованого іспиту “Крок 2. Загальна лікарська підготовка” із правом повторного складення тестового екзамену - відмовити.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України стосовно не визначення методики проведення та встановлення результату іспиту “Крок 2. Загальна лікарська підготовка” - відмовити.

Стягнути з Державної організації “Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів “Медицина” і “Фармація” (01601,м. Київ, вул. Пушкінська,22; ЄДРПОУ 21707413) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складено та підписано 27 червня 2019 року.