ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВОГО РІШЕННЯ ЗА ВИКЛЮЧНИМИ ОБСТАВИНАМИ

26 червня 2019 року Справа № 808/1799/18 ВО/280/11/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сацького Р.В.,

суддів: Прасова О.О., Стрельнікової Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Серебрянникової О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №808/1799/18

за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 70608, Запорізька область, м. Пологи, вул. Магістральна, буд. 245)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2019 року позивач подав до Запорізького окружного адміністративного суду заяву про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року в справі №808/1799/18 у зв`язку з виключними обставинами.

Заява обґрунтована тим, що при вирішенні справи №808/1799/18 судом застосовано положення частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зроблено висновок про те, що хоча позивач дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та внаслідок цього став особою з інвалідністю, але в період участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не проходив дійсну строкову службу, а тому на нього не розповсюджується дія зазначеної норми закону.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Вважає рішення Конституційного Суду України виключною обставиною та просить суд:

- скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року у справі №808/1799/18;

- ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року відкрито провадження за виключними обставинами, призначено розгляд заяви за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12 червня 2019 року представник відповідача подав відзив на заяву про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року в справі №808/1799/18 за виключними обставинами, у якому зазначив, що посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 є безпідставним, оскільки на час звернення позивача до суду та на час розгляду справи судом першої інстанції словосполучення «дійсної строкової служби», зазначене в частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було чинним та підлягало застосуванню до даних правовідносин. На підставі вищезазначеного у відповідача відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача починаючи з 01.10.2017 з урахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796. Також у відзиві відповідач посилається на норми статті 152 Конституції України, відповідно до яких закони та інші нормативно - правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституціними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Коституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Відповідно дії відповідача на момент розгляду зазначеної справи не могли бути неправомірними, здійснювались у виключній відповідності до чинних нормативно-правових актів. Просить відмовити в задоволенні заяви позивача.

Представник позивача через канцелярію суду (вх. №25369) подав заяву про приєдннання доказів до матеріалів справи, зокрема копії заяви від 21.05.2019 із доказами направлення відповідачу.

Представник позивача через канцелярію суду (вх. №25780) подав заяву, про розгляд справи за відсутності представника позивача у письмовому провадженні. На задоволенні позовних вимог наполягає, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з`явився, про дату, час, місце проведення судового засідання був повідомлений належдним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2ст. 368 КАС України, справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 4 статті 299 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене розгляд справи здійснювався у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріли заяви про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року в справі №808/1799/18 за виключними обставинами, відзив на заяву, матеріали справи, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Пологівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З матеріалів справи встановлено, що за даними довідки виданої центральним архівом Міністерства оборони України № 57/15646 від 12.11.1993 та довідки Орджонікідзевського міського військового комісаріату № 92 від 10.09.2012, позивач був призваний на спеціальні збори по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та в період з 02.10.1987 по 02.12.1987 приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи при військовій частині № 53893 в зоні підвищеної радіоактивності. Згідно військового квитка № НОМЕР_1 строкову службу позивач проходив з 18.05.1973 по 03.06.1975.

19.04.2018 позивач звернувся до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до Постанови № 851 починаючи з 01.10.2017.

Листом № 71/Л-1 від 25.04.2018 Пологівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило позивачу в перерахунку пенсії по інвалідності з посиланням на те, що право на перерахунок пенсії відповідно до Постанови № 851 мають особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аваріях та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової строкової служби і внаслідок цього стали інвалідами чи особами з інвалідністю.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року в справі №808/1799/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.

При ухваленні судового рішення та виходячи із системного аналізу Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Запорізькій окружний адміністративний суд виходив з того, що хоча позивач дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та внаслідок цього став особою з інвалідністю, але в період участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не проходив дійсну строкову службу, а тому на нього не розповсюджується дія ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому дійшов висновку про правомірність відмови у перерахунку пенсії. Окрім того, правило призначення пенсії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат як мінімальна соціальна гарантія, передбачена ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у первісній редакції запроваджено законодавцем саме для військовослужбовців дійсної строкової служби за призовом.

У зв`язку із прийняттям рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 у справі №3-14/2019, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України словосполучення дійсної строкової служби, яке міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, позивач звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2018 у справі №808/1799/18 за виключеними обставинами.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, а також, надаючи оцінку обставинам, зазначеним заявником у заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами, переглядаючи за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2018 у справі №808/1799/18 прийшов до наступних висновків.

Судом зазначено, що ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 № 796-XII Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 1 Закону № 796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Оскільки, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), то відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Згідно зі ст. 49 Закону №796 - XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.11.2003 № 1058-IV:

- пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії, відповідно до цього Закону;

- переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 10 Закону № 796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках, незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також, тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно з приміткою * тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також, сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796- XII в редакції до 01.10.2017:

- особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

З 01.10.2017 редакція вказаної норми змінена Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, та застосовується із вказаного часу у наступній редакції:

- особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону №796 - XII врегульований Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (далі - Порядок № 1210).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851 були внесені зміни до Порядку № 1210, а саме: доповнено Порядок пунктом 9-1 наступного змісту: За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:….

Так, як вбачається з матеріалів справи, за даними довідки виданої центральним архівом Міністерства оборони України № 57/15646 від 12.11.1993 та довідки Орджонікідзевського міського військового комісаріату № 92 від 10.09.2012, позивач був призваний на спеціальні збори по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та в період з 02.10.1987 по 02.12.1987 приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи при військовій частині № 53893 в зоні підвищеної радіоактивності. Згідно військового квитка № НОМЕР_1 строкову службу позивач проходив з 18.05.1973 по 03.06.1975.

Тобто, під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 не перебував на дійсній строковій службі, тому підстави для перерахунку пенсії із застосуванням ч. 3 ст. 59 Закону №796 - XII на момент звернення заявника були відсутні. З огляду на це, відповідач правомірно відмовив заявнику у листі від 25.04.2018 № 71/Л-1 від 25.04.2018.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 квітня 2019 р. № 1-р(II)/2019 (справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19)) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю; словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, застосованого судом апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи, могла бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, якщо б судове рішення, яке просить переглянути позивач, підлягало б виконанню та не було б виконана не на час ухвалення Конституційним Судом України Рішеннящодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 квітня 2019 р. № 1-р(II)/2019 (справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19)).

В спірному випадку рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2018, яке просить переглянути ОСОБА_1 у зв`язку з виключними обставинами, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , відповідно, це судове рішення не підлягало виконанню.

Відтак, зважаючи на приписи п.1 ч. 5 ст. 361 КАС, за якими підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2018 не може бути переглянута у зв`язку з виключними обставинами, що обумовлює висновок про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційним Судом України в рішенні № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 вказано про втрату чинності положеннями закону саме з 25 квітня 2019 р.

Тобто, саме з 25 квітня 2019 р. втратили чинність положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Отже, з урахуванням рішення Конституційного Суду України у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19 (№ 1-р(II)/2019), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII зі змінами, суд вважає, що позивач набув право на перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року лише з 25 квітня 2019 р.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд, також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінюєдокази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду у зв`язку з виключними обставинами.

Оскільки, позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України, тому судовий збір не підлягає розподілу.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 11, 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 361, 368 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №808/1799/18 за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 70608, Запорізька область, м. Пологи, вул. Магістральна, буд. 245) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана суддями 26.06.2019.

Головуючий суддя Р.В. Сацький

Суддя О.О.Прасов

Суддя Н.В. Стрельнікова