ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року

Справа № 0440/5329/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом (з уточненими позовними вимогами від 29.08.2018р.) про:

- визнання незаконною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) в частині нездійснення нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заборгованості з пенсії в сумі 38 267грн. 12коп. нарахованої за період з 01.01.2011р. по 31.10.2011р. за період прострочення виплати з 01.12.2011р. по 08.12.2017р. в сумі 48 671грн. 80коп.;

- стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заборгованості з пенсії в сумі 38’ 267грн. 12коп. нарахованої за період з 01.01.2011р. по 31.10.2011р. за період прострочення виплати з 01.12.2011р. по 08.12.2017р. в сумі 48 671 грн. 80 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з питання нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із простроченням строків виплати пенсії, але отримав відмову листом № Д 3147-18 від 07.03.2018 року з якою він не погоджується.

20.07.2018 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст.ст.160, 161 КАС України. На виконання ухвали суду від 20.07.2018 року, позивачем надано заяву з виправленям вказаних недоліків у зазначений судом строк.

07.09.2018 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.10.2018 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та вважає їх такими, що суперечать чинному законодавству України з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що строки виплати пенсії позивачу не порушені, тому відсутні законі підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із простроченням строків виплати пенсії. Також, стверджує, що позивачем пропущено строк звернення до суду із даними позовними вимогами. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 14.02.2003 року та отримує пенсію по інвалідності, з 01.01.2006 року в розмірі фактичних збитків (захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС), згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року по справі № 2а-1945/09 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.01.2007 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року державної пенсії по інвалідності 3-ї групи, захворювання якого пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, розрахованих відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також за підрахунком виплачених ОСОБА_1 сум державної і додаткової пенсії у зазначений період часу.

На виконання зазначеної постанови суду позивачем 16.12.2010 року отримано виконавчий лист по справі 2-а-1945-2009, який пред`явлено до виконання.

Постановою відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у дніпропетровській області від 28.01.2013 року повернуто виконавчий документ стягувачеві, оскільки боржником проведено перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , сума за яким складає 38267грн.12 коп., але виплата відповідної суми не проведена, у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних фінансувань (а.с. 15).

Як вбачається з довідки ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 22), безготівкове зарахування у сумі 38267грн. 12коп. позивач отримав на картку/рахунок 08.12.2017 року.

27.02.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із простроченням строків виплати пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № Д 3147-18 від 07.03.2018 року за результатами розгляду вищевказаної заяви у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку із простроченням строків виплати пенсії позивачу відмовлено. В обґрунтування зазначено, що пенсійні виплати нараховувались та виплачувались своєчасно у зазначені законодавством терміни, тому законі підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із простроченням строків виплати пенсії відсутні.

У зв`язку з цим, суд не приймає обґрунтування відповідача щодо пропуску строку звернення до суду, оскільки такий строк обраховується з дати надання відповіді.

При вирішенні спору суд виходить з того, що компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) здійснюють підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» (далі по тексту Закон № 2050-ІІІ).

Стаття 2 цього ж Закону встановлює, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ, Кабінетом Міністрів України 21.02.2001р. було прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до п.1 вказаного Порядку, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Згідно абз.1 п.4 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив у постановах від 19.12.2011 року (справа №6-58цс11), від 11.07.2017 року (справа №21-2003а16), а Верховний Суд, зокрема, - у постановах від 04.07.2018 року по справі №521/940/17 та від 20.02.2018 року по справі №336/4675/17.

Отже, враховуючи той факт, що позивачу не було вчасно виплачено пенсію за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.01.2007 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року за рішенням суду – заборгованість склала 38267грн.12 коп. (а.с. 15-18) та яка не була виплачена до 07.12.2017 року включно, з вини відповідача, достатніми є підстави для задоволення вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити компенсацію по день фактичної виплати пенсії.

При цьому, обов`язок по розрахунку та виплаті компенсації покладається саме на орган, який вчасно не виплатив особі дохід, в даному випадку це Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Таким чином, вимога позивача з цього приводу є обґрунтованою та підлягає задоволенню з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.01.2007 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року у розмірі 38267грн.12коп. по день фактичної виплати, а саме: 08.12.2017 року.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.01.2007 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року у розмірі 38267грн.12коп. по день фактичної виплати, а саме: 08.12.2017 року.

Щодо вимоги про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Зазначене зобов`язання є правом суду, а не обов`язком.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для застосування приписів ст.382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Отже, як зазначено у рішенні вище, здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст.382 КАС України, а саме: зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не обов`язком, а тому, у задоволенні даної вимоги необхідно відмовити.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач відповідно до п. 9, 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статями 2, 9, 72, 77, 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.01.2007 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року у розмірі 38267грн.12коп. по день фактичної виплати, а саме: 08.12.2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.01.2007 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року у розмірі 38267грн.12коп. по день фактичної виплати, а саме: 08.12.2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова