ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 червня 2019 р.

Справа № 160/4635/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

22.05.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпропетровської обласної ради, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної ради, яка полягає у залишенні без розгляду питання про виключення ОСОБА_1 зі складу комісії з ліквідації комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» Дніпропетровської обласної ради» (ЄДРПОУ 19432699, юридична адреса: вул. Гагаріна, буд. 38, м. Жовті Води, 52201, Україна), починаючи з 20 квітня 2018 року.

- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної ради, яка полягає у ненаданні письмової відповіді на її письмові звернення від 26.04.2018 р., 26.09.2018 р. та 13.12.2018р.

- зобов`язати Дніпропетровську обласну раду провести розгляд її звернень від 26.04.2018р. , 26.09.2018 р., 13.12.2018 р. та прийняти рішення щодо виключення ОСОБА_1 , зі складу комісії з ліквідації комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» Дніпропетровської обласної ради». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у зв`язку з припиненням шляхом ліквідації Комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» Дніпропетровської обласної ради», відповідно до рішення сьомого скликання дев`ятої сесії Дніпропетровської обласної ради №212-9/УІІ від 14.07.2017 року її було призначено головою комісії з припинення вказаної юридичної особи. На час прийняття такого рішення та до 19.04.2018 року вона працювала на посаді виконуючого обов`язки ректора КВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія» Дніпропетровської обласної ради» та фактично не заперечувала проти такого призначення, оскільки на той час отримувала заробітну плату за посадою в.о. ректора КВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія» Дніпропетровської обласної ради». Проте, 19.04.2018 року її було звільнено з посади виконуючого обов`язки ректора КВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія» Дніпропетровської обласної ради» на підставі розпорядження голови обласної ради №12-КП від 22.03.2018 за п.1 ст.40 КЗпП України. Таким чином, з 20.04.2018 року трудові відносини з КВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія» Дніпропетровської обласної ради» були припинені. 26.04.2018 року вона подала на адресу голови Дніпропетровської обласної ради лист № НОМЕР_1 , в якому зазначила про неможливість подальшого виконання обов`язків голови комісії з припинення. Не отримавши відповіді на своє звернення, 26.09.2018 року вона знову подала письмову заяву на адресу голови Дніпропетровської обласної ради, в якій просила вивести її зі складу комісії з припинення. На вказану заяву відповіді також надано не було. Тому, 13.12.2018 року вона ще раз подала письмову заяву на адресу голови Дніпропетровської обласної ради, в якій просила вивести її зі складу комісії з припинення. Не отримавши жодної відповіді ні на одне зі звернень, позивач звернулась до суду. В позовній заяві зазначає про те, що не бажає працювати на безоплатній основі, але являючись головою комісії з припинення юридичної особи має виконувати певні обов`язки, а саме її викликають як представника КВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія» ДОР» до Жовтоводського міського відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області для надання пояснень щодо стягнення з навчального закладу коштів за рішенням суду від 13.09.2018 року. Крім того, її зобов`язано надати відомості про майно та рахунки підприємства з відповідними підтверджуючими документами. Вважає, що бездіяльність відповідача, що полягає у відсутності відповідей на звернення та не виключення її зі складу комісії про припинення КВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія» ДОР» порушує її трудові права, та фактично примушує її до праці. З урахуванням викладеного, просила задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року було відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

25.06.2019 року від Дніпропетровської обласної ради надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що за поданням департаменту освіти та науки Дніпропетровської обласної адміністрації відповідачем було ухвалено рішення від 14.07.2017 №212-9/VII «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» (далі - Рішення обласної ради), згідно з яким вирішено припинити шляхом ліквідації комунальний вищий навчальний заклад «Інститут підприємництва «Стратегія» Дніпропетровської обласної ради» (далі - Заклад), що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області. Відповідно до Рішення обласної ради було створено комісію з припинення Закладу, згідно з додатком 3 до Рішення, та визначено головою комісії з припинення Закладу ОСОБА_1 . Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Документи, що підлягають обов`язковому зберіганню, передаються в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам. Зазначених дій ОСОБА_1 виконано не було. На звернення обласної ради щодо причин невиконання ОСОБА_1 своїх функцій ліквідатора, передбачених законодавством, та щодо надання звіту про роботу комісії з припинення за період її діяльності з моменту призначення до сьогодні жодних пояснень та звітів до обласної ради нею надано не було. На сьогодні проміжний ліквідаційний баланс та остаточний ліквідаційний баланс Закладу обласною радою не затверджений. Натомість позивач 26.04.2018 р. звернулася до обласної ради з листом, у якому вона повідомило про свій від`їзд з 11.05.2018 р. на постійне місце проживання у інше місто. Звертаємо увагу суду, що ОСОБА_2 була призначена головою комісії з припинення Закладу рішенням сесії обласної ради. Отже, і зміни щодо складу комісії з припинення повинні бути внесені відповідним рішенням сесії обласної ради. Оскільки позивачем так і не було надано до обласної ради жодних документів щодо процесу припинення Закладу (звіт про роботу комісії з припинення) та пояснень щодо перешкод стосовно припинення зазначеної юридичної особи, не здійснено передбачених законодавством дій щодо припинення Закладу, питання щодо виключення ОСОБА_1 зі складу комісії з припинення Закладу не розглядалося зазначеною постійною комісією обласної ради. Враховуючи зазначене, обласною ради не приймалося рішення щодо виключення ОСОБА_1 з членів комісії з припинення Закладу. Позивач зазначає у своєму позові, що вона направляла звернення до обласної ради від 26.04.2018 р., 26.09.2018 р. та 13.12.2018 р., які залишилися не розглянутими обласною радою, та просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати провести розгляд вищезазначених звернень. Повідомляють, що звернення Позивача до обласної ради 26.09.2018 р. та 13.12.2018 р. були розглянуті обласною радою та Позивачці надано відповідь листом 25.03.2019 р. № П-422. У ньому було вкотре запропоновано ОСОБА_1 надати до обласної ради звіт про роботу комісії з припинення Закладу. Отже, вищезазначені твердження позивача є таким, що не відповідають дійсності. Щодо звернення ОСОБА_1 від 26.04.2018 р., воно було подано до обласної ради не як звернення громадян відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а як лист від Закладу, на бланку Закладу. Інформація викладена в ньому була взята до уваги обласною радою та лист було долучено до справи, про що є відмітка у канцелярії обласної ради. Таким чином, вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльність по розгляду її звернень та зобов`язання провести розгляд вищезазначених звернень є безпідставними та незаконними, з огляду на, що просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши позовну заяву суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що за поданням департаменту освіти та науки Дніпропетровської обласної адміністрації Дніпропетровською обласною радою було ухвалено рішення від 14.07.2017 р. №212-9/VII «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області», згідно з яким вирішено припинити шляхом ліквідації комунальний вищий навчальний заклад «Інститут підприємництва «Стратегія» Дніпропетровської обласної ради».

Відповідно до Рішення обласної ради було створено комісію з припинення комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» Дніпропетровської обласної ради», згідно з додатком 3 до Рішення, та визначено головою комісії з припинення комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_1 .

Не бажаючи виконувати обов`язки голови комісії з припинення комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_1 26.04.2018 року звернулась до відповідача з заявою № 01-09-43, в якій повідомила про те що за два тижні складає з себе обов`язки голови вказаної комісії.

Вказана заява була отримана Дніпропетровською обласною радою 26.04.2018 року.

26.09.2018 року вдруге ОСОБА_1 звернулась із заявою до Дніпропетровської обласної ради, в якій просила вивести її за складу комісії з припинення комунального вищого навчального закладу «Інститут підприємництва «Стратегія» Дніпропетровської обласної ради».

13.12.2018 року позивач втретє звернулась до Дніпропетровської обласної ради з заявою аналогічного змісту.

25.03.2019 року Дніпропетровською обласною радою було надано відповідь на заяви від 26.09.2018 року та 13.12.2018 року, в якій зазначено, що «…комісія з припинення згаданого закладу створена згідно з рішенням обласної ради від 14.07.2017 №212-9/VII «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області». Цим рішенням також зобов`язано комісію з припинення провести відповідні заходи, передбачені у пункті 6.2. Для прийняття рішення щодо зміни голови комісії з припинення просимо Вас надати до обласної ради звіт про роботу комісії з припинення та зазначити перешкоди стосовно припинення юридичної особи і внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1 КАС України встановлено, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи

Враховуючи вищевикладене, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Таким чином, необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

При цьому, суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як було встановлено судом, рішенням Дніпропетровської обласної ради позивача було призначено головою комісії з припинення комунального навчального закладу.

Згідно з частинами 3, 4 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Згідно з п. 6.2. Рішення обласної ради від 14.07.2017 №212-9/VII комісія з припинення під головуванням ОСОБА_1 повинна була здійснити наступні дії:

забезпечити оприлюднення повідомлення про припинення шляхом ліквідації комунального вищого навчального закладу „Інститут підприємництва „Стратегія" Дніпропетровської обласної ради" (далі -комунальний заклад) у Бюлетені державної реєстрації. Строком заяв кредиторами претензій установити 2 (два) місяці з моменту оприлюднення;

провести інвентаризацію майна комунального закладу;

письмово повідомити кредиторів про припинення шляхом ліквідації комунального закладу;

провести погашення кредиторської та вжити заходів щодо стягнення дебіторської заборгованостей згідно з чинним законодавством України;

здійснити передачу майна комунального закладу відповідно до чинного законодавства України;

надати на затвердження до обласної ради проміжний ліквідаційний та ліквідаційний баланси комунального закладу за результатами проведеної роботи;

передати документи постійного зберігання до відповідної архівної установи;

здійснити інші заходи, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 111 ЦПК України під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Документи, що підлягають обов`язковому зберіганню, передаються в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам.

Проте, як зазначає відповідач вказані вище дії позивачем виконані не були.

Аналізуючи зазначені норми права та правовідносини, що склались між сторонами суд приходить до висновку, що між сторонами в першу чергу наявний спір щодо виконання позивачем обов`язків голови комісії з припинення юридичної особи, інші вимоги про надання відповіді на заяви та прийняття рішення по суті таких заяв є похідними.

Таким чином, зазначений спір не належить розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки предмет спору по даній справі випливає з цивільних правовідносин і повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що зазначену справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а провадження у даній справі підлягає закриттю.

Відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову ОСОБА_1 , було сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1353404492.1 від 15.05.2019 року.

Отже, на підставі п. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч. 2 ст. 238 КАС України, сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 238, 239, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Провадження в адміністративній справі № 160/4635/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії – закрити.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в адміністративній справі № 160/4635/19 в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень, 40 копійок) сплачений за подання даного адміністративного позову, відповідно до квитанції № 0.0.1353404492.1 від 15.05.2019 року.

Роз`яснити позивачу, що даний спір належить розглядати за правилами Цивільного процесуального кодексу України місцевим загальним судом.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

О.В. Серьогіна