ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/73/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Артек-Союз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 (Принцевська Н.М., Савицький Я.Ф., Разюк Г.П.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.02.2018 (Демешин О.А.)

про забезпечення позову у справі № 916/73/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латоріца-Темп" до Приватного підприємства "Артек-Союз" про стягнення суми

Історія справи

Короткий зміст вимог

1. 08.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Латоріца-Темп" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Артек-Союз" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 13 416 530,21 грн за договорами поставки.

2. В подальшому позивач змінював суму позовних вимог. Остаточні позовні вимоги викладено в заяві про уточнення позовних вимог від 14.02.2019, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача 15 455 073, 99 грн заборгованості.

3. 15.02.2019 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просив суд до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/73/19, в порядку ст.ст. 136, 137 ГПК України накласти арешт на грошові кошти в сумі 2 038 543,78 грн, які наявні на всіх банківських рахунках відповідача.

4. Заява мотивована тим, що відповідач систематично ухиляється від виконання своїх грошових зобов`язань перед іншими контрагентами. На підтвердження зазначеного, заявник надав докази, що відповідач є боржником у 12 незавершених виконавчих провадженнях від 29-01-2019; 18-01-2019; 09-08-2018; 04-05-2018; 03-03-2014; 24-02-2014; 24-02-2014; 24-02-2014; 07-02-2014; 25-01-2014; 11-10-2013; 25-03-2011, що вбачається з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб підприємців та громадських формувань, відтак накладення арешту на кошти відповідача стане гарантією виконання рішення суду у даній справі.

Короткий зміст ухвали, постановленої судом першої інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2018 задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

6. В якості забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти в сумі 2 038 543,78 грн, які наявні на всіх банківських рахунках відповідача.

7. Ухвала суду мотивована тим, що заявником надано належні докази того, що невжиття запропонованих заходів по забезпеченню позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки перелічені позивачем у заяві відомості щодо відповідача, свідчать про систематичне невиконання ним своїх грошових зобов`язань перед контрагентами.

8. Суд зазначив про існування арешту на грошові кошти відповідача в іншій справі № 916/2933/18 на суму 13 416 530,21 грн, в той час, як уточнені позовні вимоги у цій справі заявлено на суму 15 455 073, 45 грн, а тому за доцільне накласти арешт на всю суму в межах позовних вимог, тобто додатково арештувати 2 038 543,78 грн, які наявні на всіх банківських рахунках відповідача.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

9. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.02.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з ухвалою та постановою судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

11. Скаржник зазначає, що всупереч статті 236 ГПК України суд апеляційної інстанції не надав оцінки аргументам апеляційної скарги, обмежившись лише їх перерахуванням.

12. Господарськими судами попередніх інстанцій не вирішено питання зустрічного забезпечення.

13. Накладення арешту на всі рахунки відповідача, з яких здійснюються виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

14. Суд першої інстанції всупереч принципу змагальності, при постановленні ухвали, не надав відповідачу можливості надати докази своєї позиції та не перевірив докази позивача.

15. Судом не наведено обґрунтування наявності фактичних обставин справи, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, подані докази не відповідають фактичним обставинам, належно не обґрунтовано підставність вжиття заходів до забезпечення позову та доводів щодо необхідності застосування саме визначеного заявником заходу щодо забезпечення позову.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

16. Приймаючи до уваги те, що відповідач, порушуючи вимоги статті 265 ГК України та статті 712 ЦК України, ухиляється від виконання своїх договірних обов`язків, тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.12.2018 в межах іншої справи № 916/2933/18, позивачем подано заяву в порядку статей 136-138 ГПК України, в якій просив, до набрання законної сили рішенням суду, накласти арешт на грошові кошти у розмірі ціни позову в сумі 16 632 862,45 грн, які наявні на всіх банківських рахунках відповідача, відповідно до зазначених реквізитів рахунків, а також на рахунках в інших банківських та фінансових установах, в тому числі, що знаходяться на рахунках відокремлених підрозділів (філій) відповідача, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду.

18. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2018 у справі №916/2933/18 зазначену заяву задоволено частково та накладено арешт на грошові кошти відповідача в розмірі ціни майбутнього позову 16 632 862,45 грн, які знаходяться на рахунках у банках та в інших фінансових установах.

19. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2019 у справі №916/2933/18 частково скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 28.12.2018, а саме, скасовано арешт, накладений на грошові кошти відповідача в розмірі 3 216 332,24 грн, які знаходяться на рахунках у банках та в інших фінансових установах.

20. Мотивуючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд зазначив, що судом забезпечено позов шляхом накладання арешту на грошові кошти у межах ціни позову у сумі 16 632 862,45 грн, однак фактично позивачем подано позовну заяву про стягнення коштів у розмірі 13 416 530,21 грн.

21. Оскільки, як зазначалося вище, позивачем у даній справі подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 15 455 073,99 грн заборгованості, а арешт на рахунках відповідача накладений в сумі 13 416 530,21 грн, тому оскарженою ухвалою суду першої інстанції від 18.02.2018 задоволено заяву позивача про забезпечення позову на суму 2 038 543,78 грн.

22. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 ГПК України визначено заходи забезпечення позову. Так, частиною 1 зазначеної статті Кодексу визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1).

23. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

24. Колегія суддів вважає, що при постановленні ухвали місцевий господарський суд надав оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановив безпосередній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову, і правильно застосував статтю 136 ГПК України та підставно обрав захід до забезпечення позову, який відповідає пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України.

25. Так, судами попередніх інстанцій враховано, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договорами поставки та штрафних санкцій і підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов`язаністю з позовною вимогою. Статтею 136 ГПК України передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

26. Тобто, за замістом частини 2 статті 136 ГПК України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звертається позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами. Судами першої та другої інстанцій під час розгляду заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову наведене враховано.

27. При цьому, є обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про задоволення заяви позивача та про існування підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах заявленої суми, з огляду на те, що предметом спору є вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, а також з огляду на те, що заперечуючи, у тому числі під час касаційного оскарження судових рішень, про накладення арешту у цій справі, відповідач не спростував підстави для накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми, а також відповідні висновки судів першої і апеляційної інстанції та не зазначив, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права, не зазначив про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, а тому Суд дійшов висновку, що скаржник не спростував імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у цій справі про задоволення позову в разі невжиття заходу до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах спірної суми.

28. Відносно посилання скаржника, наведеного в пункті 11 постанови, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що судом апеляційної інстанції було надано відповідь на всі істотні питання, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі.

29. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника, наведене пункті 12 постанови, з огляду на те, що з огляду на те, що частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали місцевого суду, а відповідно і постанови апеляційного суду про залишення її без змін.

Крім цього, виходячи з приписів частини 4 статті 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову.

30. Щодо доводів відповідача, вказаних в пункті 13 постанови, Суд зазначає.

Приписами частини 1статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01.07.1949, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю".

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Згідно з пунктом 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

31. Щодо твердження скаржника, яке наведене в пункті 14 постанови, колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суди виходили з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), а тому відсутні підстави стверджувати, що судами попередніх інстанцій не враховано баланс інтересів сторін, а також з`ясовано, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

32. Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що заявником до справи подані належні докази того, що, в подальшому, можуть виникнути труднощі виконання судового рішення, а, отже, такі заходи забезпечення позову, які застосував суд першої інстанції, є цілком обґрунтованими та законними, що спростовує доводи відповідача викладені в пункті 15 постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34. Водночас, інші аргументи касаційної скарги стосуються питань, пов`язаних або із встановленими обставинами справи, або з оцінкою доказів у ній, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

35. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

36. Враховуючи викладене вище та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга Відповідача-1 задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Щодо розподілу судових витрат

37. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Артек-Союз" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.02.2018 у справі №916/73/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.