ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1340/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Огородніка К.М.

за участі секретаря судового засідання (помічника судді) Резніченко Н.О.

учасники справи:

позивач - Фізична особа-підприємець Линьов Андрій Олександрович,

представник позивача - не з`явився,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

представники відповідача - не з`явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович,

представник третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Фізичної особи-підприємця Линьова Андрія Олександровича

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2019

у складі колегії суддів: Лавриненко Л.В. (головуючий), Аленіна О.Ю., Таран С.В.

у справі за позовом

Фізичної особи-підприємця Линьова Андрія Олександровича

до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа - підприємець Линьов Андрій Олександрович м. Одеса (далі - ФОП Линьов А.О., позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", відповідач) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.09.2018 позов ФОП Линьова А.О. задоволено у повному обсязі, виконавчий напис від 08.11.2017 № 18852, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., про стягнення коштів з ФОП Линьова А . О. на користь АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 137 509,23 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню; стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ФОП Линьова А.О . судовий збір в сумі 1 762 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн.

3. Рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн., обґрунтовано тим, що позов задоволено у повному обсязі, витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються відповідною квитанцією про здійснення касової операції від 04.07.2018 та квитанціями до прибуткового касового ордеру від 03.07.2018 та від 11.09.2018.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

4. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн., АТ "Комерційний банк "ПриватБанк" оскаржило його до Південно-західного апеляційного господарського суду.

5. 06.03.2019 адвокат Канікаєв Ю.О. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з заявою про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" витрат з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 18 125,00 грн.

6. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково; пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.201 у справі № 916/1340/18 в частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ФОП Линьова А.О. витрат на оплату послуг адвоката в сумі 13 750 грн. скасовано, у задоволенні клопотання ФОП Линьова А.О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цій частині відмовлено; в іншій частині п. 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2018 у справі № 916/1340/18 залишено без змін.

Крім того, відмовлено ФОП Линьову А.О. у задоволенні клопотання про стягнення з відповідача судових витрат з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 18 125 грн.

7. Постанова мотивована тим, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки розрахунку, що міститься в акті про надання правничої допомоги, та стягнуто з відповідача витрати з урахуванням 12 годинного перебування адвоката Канікаєва Ю.О. в судових засіданнях у Господарському суді Одеської області; за підрахунками апеляційного господарського суду адвокат Канікаєв Ю.О. брав участь у судових засідання лише 59 хвилин. Крім того, апеляційний суд, проаналізувавши зміст заяви про ознайомлення з матеріалами справи в суді, вказав на те, що на виготовлення цього процесуального документу адвокатом було витрачено не більше 30 хвилин, оскільки вказана заява містить лише два речення основного тексту.

8. Постанова апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви ФОП Линьова А.О. про стягнення з АТ Комерційний банк "ПриватБанк" витрат з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 18 125 грн., мотивована відсутністю документального підтвердження заявлених витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду від 07.03.2019, ФОП Линьов А.О.. звернувся з касаційною скаргою про скасування оскарженого судового акту, з вимогою п. 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2018 по справі № 916/1340/18 в частині стягнення з АТ Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ФОП Линьова А.О. витрат з надання правничої допомоги в сумі 30 000, 00 грн. залишити без змін; стягнути з АТ Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ФОП Линьова А.О. витрат з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 18 125, 00грн.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1340/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.04.2019.

11. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2019, касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням ст. 290 ГПК України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2019 відкрито касаційне провадження у справі № за касаційною скаргою 916/1340/18 фізичної особи-підприємця Линьова Андрія Олександровича, датою проведення судового засідання визначено 25.06.2019.

13. У зв`язку з відрядженням судді Ткаченко Н.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1340/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019.

14. Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2019, у визначеному складі судової колегії, прийнято справу №916/1340/18 Господарського суду Одеської області за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Линьова Андрія Олександровича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 до провадження; вирішено здійснювати розгляд касаційної скарги у раніше визначену дату (25.06.2019 о 11 год. 00 хв.).

15. Учасники судової справи у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників сторін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Фізичної особи-підприємця Линьова Андрія Олександровича)

16. Скаржник, посилаючись на приписи ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ч. 4 ст. 126 ГПК України, Рішення Конституційного суду від 30.09.2009 у справі № 1-23/2009, вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник звертає увагу Суду на те, що при визначенні нормативів витрати часу за основу бралися нормативи Наказу праці та соціальної політики України від 11.05.2004 № 108, чинного на даний момент.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи обмеження, встановлені приписами ст. 300 ГПК України, а також вимоги та доводи касаційної скарги, предметом касаційного перегляду, в цьому випадку, є питання відповідності нормам матеріального та процесуального права рішення апеляційного господарського суду щодо витрат з надання правничої допомоги.

18. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. виконавчого напису від 08.11.2017 № 18852 про стягнення коштів з ФОП Линьова А.О. на користь АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 137 509,23 грн.

За судовим рішенням у цій справі виконавчий напис від 08.11.2017 № 18852 визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується.

Як про це зазначено у п. 17 цієї Постанови, спірним є питання щодо покладення на відповідача витрат позивача, пов`язаних з наданням адвокатом Канікаєвим Ю.О. правничої допомоги.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення щодо покладення на відповідача понесені ФОП Линьовим А.О. витрати, вказав на те, що вказані витрати підтверджені квитанцією про здійснення касової операції від 04.07.2018 та квитанціями до прибуткового касового ордеру від 03.07.2018 та від 11.09.2018.

Господарський суд апеляційної інстанції вказав на невідповідність висновків місцевого господарського суду матеріалам та обставинам справи в цій частині, зокрема, вказав на те, що судом не було надано належної оцінки розрахунку, що міститься в акті про надання правничої допомоги (п.п. 6, 7, 8 цієї Постанови).

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. ч. 4, 8 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених норм ст. 126 ГПК України, а також ст. 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім згаданого у ст. 126 ГПК України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм ст.ст. 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Слід вказати на те, що правова позиція щодо застосування приписів процесуального закону (ст.ст. 126, 129 ГПК України) була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 14.05.2019 у справі № 922/576/18, від 29.05.2019 у справі № 910/10483/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Судовими витратами є оплата послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, апеляційний суд, на підставі матеріалів справи та поданих сторонами документів, встановив, що з відповідача на користь ФОП Линьова А.О. підлягають стягненню витрати, які складаються з наступних платежів:

- консультація клієнта, аналіз наявних у нього документів, роз`яснення передбачених шляхів захисту порушених прав, підписання договору, оформлення ордеру - 2500,00 грн.;

- пошук та підбір нормативної бази, аналіз судової практики, підготовки позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 3750,00 грн.;

- підготовка заяви про витребування доказів - 625,00 грн.;

- підготовка заяви про забезпечення позову - 625,00 грн.;

- підготовка заяви про зупинення стягнення у виконавчому провадженні - 625,00 грн.;

- складання заяви про ознайомлення з матеріалами справи у виконавчому провадженні та суді (04.07.2018) - 625,00 грн.;

- ознайомлення з матеріалами справи в суді та ДВС - 2500,00 грн.;

- складання відповіді на відзив - 3750,00 грн.;

- судове представництво (31.07.2018, 21.08.2018, 04.09.2018) - 1250,00 грн.;

Таким чином, вирішуючи питання щодо обґрунтованості розміру заявлених ФОП Линьовим А.О. до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши фактичний об`єм виконаної роботи та її незначну складність, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що розумно обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, в розмірі 16 250, 00 грн.

Керуючись наведеними законодавчими положеннями, а також практикою Європейського суду з прав людини, суд апеляційної інстанції всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши докази, надані ФОП Линьовим А.О. на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовано застосував критерій співмірності при визначенні розміру таких витрат, які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо відмови у покладенні на відповідача витрат з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 18 125, 00 грн. постанова апеляційного господарського суду мотивована відсутністю документального підтвердження заявлених витрат. Зокрема, суд вказав на те, що за найменуванням послуг, вказаних у поданих на підтвердження витрат квитанціях ("юридичні послуги за договором № 894/18"), не можливо достеменно встановити, що відповідні платежі здійснено ФОП Линьовим А.О. за договором про надання правничої допомоги від 03.07.2018.

З огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

19. Щодо суті касаційної скарги

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі (п. 16 цієї Постанови), не знайшли свого підтвердження під касаційного провадження, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень Верховного Суду.

20. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Линьова Андрія Олександровича та необхідність залишення постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 916/1340/18 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

21. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Линьова Андрія Олександровича та залишенням без змін оскарженої постанови господарського суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Линьова Андрія Олександровича залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 916/1340/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

К.М. Огороднік