ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.06.2019
м. Дніпро
Справа № 904/5622/18
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенли-М", м. Дніпро
про стягнення основного боргу у розмірі 30 652,35 грн., пені у розмірі 5 327,24 грн., 3% річних у розмірі 1 409,2 грн., інфляційної складової у розмірі у розмірі 4 383,15 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенлі-М" про стягнення основного боргу у розмірі 30 652,35 грн., пені у розмірі 5 327,24 грн., 3% річних у розмірі 1 409,2 грн., інфляційної складової у розмірі у розмірі 4 383,15 грн.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання №985 від 11.07.2007 зі сплати вартості спожитої теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2018 позовну заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенлі-М" передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 прийнято позовну заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Одночасно судом було зобов`язано позивача надати суду письмові пояснення щодо належного відповідача за поданим позовом: ТОВ "Стенлі-М", код 38569775, вказаний на першому аркуші позову, чи ТОВ "Стенли-М", код 21939081, який є стороною договору № 985 від 11.08.2007.
Позивач, 14.03.2019 надав на адресу Господарського суду міста Києва письмові пояснення, у яких вказав, що належним відповідачем у справі є саме ТОВ "Стенли-М", код ЄДРПОУ: 21939081.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 замінено відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стенлі-М" (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 24Б; ідентифікаційний код 38569775) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стенли-М" (49107, м. Дніпро, б-р. Зоряний, 1, кв. 2; ідентифікаційний код 21939081).
Позовну заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенли-М" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 41771,94 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019 справу № 904/5622/18 було передано на розгляд судді Ніколенко М.О.
Ухвалою суду від 27.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Через канцелярію суду, 27.06.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.
Відповідно до розділу 6 договору, ціна одиниці теплової енергії (1 Гкал) згідно тарифів, затверджених Рішенням органів місцевого самоврядування від 16.10.2006 № 3712 складає 251,77 грн. з ПДВ.
При цьому, позивач здійснює розрахунок заборгованості за теплову енергію з розрахунку від 1176,56 грн./ 1 Гкал до 1559,04 грн./ 1 Гкал. Разом з тим, жодних додаткових угод про збільшення ціни договору між сторонами не укладалось.
Крім того, відповідачем вказано, що послуги з постачання теплової енергії у заявленому обсязі фактично не надавались, проте позивач не направив свого представника до відповідача для фіксації температури у приміщенні. У зв`язку з цим відповідачем було складено акт № 1 від 26.01.2018 за підписами Голови Правління ОСББ "Зоряний", власників нежитлового приміщення к. 2 та житлового приміщення кв. 32 про те, що у нежитловому приміщенні к. 2 за адресою: м. Дніпро, бульвар Зоряний, 1 не забезпечується нормативна температура повітря.
Відповідач зазначив, що позивачем систематично не надаються рахунки на оплату послуг. Копії рахунків, які долучені до матеріалів справи отримувались вахтерами, які не мають жодного відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенлі-М".
Також у відзиві відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стенли-М" (споживач) було укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання № 985 від 11.07.2007 (договір).
Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2010.
Пунктом 11.3 договору визначено, що сторона, що вирішила розірвати цей договір, направляє письмове повідомлення іншій стороні не менш як за 10 днів до початку наступного місяця.
Пунктом 11.6 договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмової заяви однієї зі сторін.
Так, жодна із сторін договору не заявила про розірвання відповідного договору. Відтак, договір № 985 від 11.07.2007 був чинним протягом спірного періоду.
Відповідно до розділу 1 договору, постачальник здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання споживачу, на його об`єкті, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, бульвар Зоряний, 1.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Позивач виконав умови договору, поставив відповідачу теплову енергію у період з жовтня 2015 по квітень 2018 на загальну суму 32 908,81 грн. та виставив відповідачу рахунки на оплату, які наявні у матеріалах справи.
Згідно з п. 7.2 договору, споживач зобов`язаний щомісячно, до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати рахунок за фактично надані послуги. Кінцевий розрахунок споживач здійснює до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом безготівкового перерахування.
З урахуванням зазначеного пункту договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з оплати отриманої теплової енергії є таким, що настав.
Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив отриману теплову енергію у належному розмірі та належні строки. Так, відповідачем було здійснено часткові оплати: 28.12.2015 на суму 411,37 грн., 01.02.2018 на суму 433,85 грн., 24.02.2017 на суму 1 411,24 грн.
Внаслідок цього у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенли-М" утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради у розмірі 30 652,35 грн.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 30 652,35 грн. є обґрунтованою.
Щодо твердження відповідача про те, що позивач здійснює розрахунок заборгованості за теплову енергію за цінами, що є вищі від ціни, передбаченої у договорі, слід зазначити таке.
Положеннями ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Тарифи, за якими позивач здійснював розрахунок суми основного боргу встановлені постановами НКРЕП № 1372 від 30.04.2015, № 54 від 28.01.2016, № 1757 від 29.09.2016, № 2126 від 02.12.2016, № 151 від 01.02.2017, № 1391 від 09.11.2017.
Разом з тим, вартість 1 Гкал теплової енергії вказувалась постачальником в актах здачі-приймання теплової енергії та рахунках на оплату, які направлялись на адресу відповідача.
Крім того, п. 3.1.1 договору визначено, що споживач має право на отримання інформації від постачальника щодо обсягів постачання теплової енергії та якості теплопостачання, тарифів (цін), порядку оплати, умов і режимів споживання.
Відтак, у разі наявності заперечень у відповідача щодо тарифів, за якими постачальник здійснює розрахунок теплової енергії, споживач мав можливість звернутись до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради за отриманням інформації щодо тарифів.
Щодо твердження відповідача про те, що позивачем не надавались рахунки на оплату послуг, слід зазначити таке.
Згідно з п. 7.2 договору, споживач зобов`язаний щомісячно, до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати рахунок за фактично надані послуги.
Відтак, обов`язок отримувати від теплопостачального підприємства рахунки на оплату покладено на споживача. Обов`язку постачальника направляти споживачу відповідні рахунки умовами договору не передбачено.
Разом з тим, позивачем було направлено на адресу відповідача рахунки на оплату поставленої теплової енергії та акти здачі-приймання теплової енергії, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (поштовими чеками, описами вкладення у цінний лист та поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення).
Неотримання відповідачем листів постачальника, про яке зазначає відповідач, є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) останнього щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідача.
Щодо твердження відповідача про те, що послуги з постачання теплової енергії у заявленому обсязі фактично не надавались, слід зазначити таке.
Відповідач є власником нежитлового приміщення №2 за адресою: м. Дніпро , бульвар Зоряний, 1.
Облік споживання теплової енергії здійснювався розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів надання послуг в поточному місяці.
Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 встановлено:
У разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв`язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі.
У повідомленні зазначається прізвище, ім`я та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов`язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобов`язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, ім`я та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття (п. 33 правил).
Представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов`язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з`явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку (п. 35 правил).
За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця (п. 37 правил).
У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі (п. 38 правил).
Наданий відповідачем акт № 1 від 26.01.2018 про те, що у нежитловому приміщенні к. 2 за адресою: м. Дніпро, бульвар Зоряний, 1 не забезпечується нормативна температура повітря, складений за відсутності повноважного представника постачальника. Інформації про те, що представник постачальника відмовився від підписання акту № 1 від 26.01.2018, відповідний акт не містить.
При цьому відповідачем не долучено до матеріалів справи жодного доказу того, що представник постачальника повідомлявся про неналежне надання послуг та викликався для встановлення якості надання послуг з опалення та складення відповідних актів.
За таких обставин, наданий акт № 1 від 26.01.2018 не є належним та допустимим доказом ненадання постачальником послуг, або надання відповідних послуг у меншому обсязі.
Крім того, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 30 652,35 грн. за загальний період з 01.11.2015 по 30.04.2018. При цьому, зобов`язання з оплати поставленої теплової енергії у листопаді 2015 мало бути виконане відповідачем у строк до 20.12.2015 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 14.12.2018. При цьому, подання позову з недодержанням правил підсудності справ перериває перебіг позовної давності з дня такого подання, оскільки частиною першою статті 31 ГПК передбачено надсилання господарським судом матеріалів справи з позовною заявою за встановленою підсудністю.
А тому, позивачем не пропущено загальний строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 30 652,35 грн. за загальний період з 01.11.2015 по 30.04.2018.
За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 30 652,35 грн. слід задовольнити.
Пунктом 8.3 договору встановлено, що за несвоєчасне внесення оплати за спожиту теплову енергію - сплата пені у розмірі 1% від пред`явленої до оплати суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язання споживачем, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі пункту 8.3 договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 21.11.2015 по 29.10.2018 у розмірі 5 327,24 грн.
Розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок.
Разом з тим, до відповідного розрахунку позивачем включено пеню у розмірі 18,35грн. за порушення відповідачем строків оплати теплової енергії, поставленої у період з 01.10.2015 по 31.10.2015.
Якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.
Строк виконання основного зобов`язання відповідачем з оплати теплової енергії, поставленої у період з 01.10.2015 по 31.10.2015 сплив 20.11.2015, а тому до вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 18,35грн. за порушення відповідачем строків оплати теплової енергії, поставленої у період з 01.10.2015 по 31.10.2015 слід застосувати строки позовної, оскільки позивач звернувся до суду з відповідною вимогою поза межами строку позовної давності.
За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача пені слід задовольнити частково в розмірі 5 308,89 грн. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 18,35грн. - слід відмовити.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 1 409,2 грн. за загальний період з 21.10.2015 по 29.10.2018 та інфляційну складову у розмірі 4 383,15 грн. за загальний період з листопада 2015 по серпень 2018.
При перевірці розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем було невірно визначено період нарахування 3% річних за порушення відповідачем строків оплати теплової енергії, поставленої у період з 01.10.2015 по 31.10.2015. А саме позивачем нараховуються 3% річних з 21 числа поточного місяця, тоді як договором передбачено, що кінцевий розрахунок споживач здійснює до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Разом з тим, зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).
Строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати теплової енергії, поставленої у період з 01.10.2015 по 31.10.2015 сплив 20.11.2015, а тому до вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2,3 грн. за порушення відповідачем строків оплати теплової енергії, поставленої у період з 01.10.2015 по 31.10.2015 слід застосувати строки позовної, оскільки позивач звернувся до суду з відповідною вимогою поза межами строку позовної давності.
За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних слід задовольнити частково в розмірі 1 406,9 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2,3 грн. - слід відмовити.
При перевірці розрахунку інфляційної складової судом встановлено, що фактичні суми інфляційної складової через несплату основного боргу становлять суми в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Разом з тим, до відповідного розрахунку позивачем включено суму інфляційної складової у розмірі 11,15 грн. за порушення відповідачем строків оплати теплової енергії, поставленої у період з 01.10.2015 по 31.10.2015.
Строк виконання відповідачем цього зобов`язання сплив 20.11.2015, а тому до вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової у розмірі 11,15 грн. за порушення відповідачем строків оплати теплової енергії, поставленої у період з 01.10.2015 по 31.10.2015 слід застосувати строки позовної, оскільки позивач звернувся до суду з відповідною вимогою поза межами строку позовної давності.
За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача суми інфляційної складової слід задовольнити частково в розмірі 4 372 грн. У задоволенні вимоги про стягнення суми інфляційної складової у розмірі 11,15 грн. - слід відмовити.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенли-М" (місцезнаходження: 49107, м. Дніпро, б-р. Зоряний, 1, кв. 2; код ЄДРПОУ: 21939081) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 37; код ЄДРПОУ: 32688148) суму основного боргу у розмірі 30 652,35 грн., пеню у розмірі 5 308,89 грн., 3% річних у розмірі 1 406,9 грн., суму інфляційної складової у розмірі 4 372 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1760,66 грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 18,35 грн., 3% річних у розмірі 2,30 грн., суми інфляційної складової у розмірі 11,15 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.06.2019.
Суддя Ніколенко М.О.
