Суддя -доповідач Никифоряк Л.П

Головуючий у 1 інстанції: Ткачов О.М.

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем У К Р А Ї Н И

26 червня 2019 року Донецький апеляційний суд колегією в складі:

Суддів Никифоряка Л.П. (доповідач), Азевича В.Б., Новікової Г.В.,

розглянувши в м. Бахмут цивільну справу без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якій подано апеляційну скаргу Акціонерним товариством «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 травня 2019 року, –

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця»/далі Товариство/ про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В позові зазначила, що працювала у відповідача в період з 20 липня 2016 року по 17 липня 2017 року на посаді контролера водопровідного господарства у відокремленому підрозділі «Луганське будівельно-монтажне експлуатаційне відділення» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 17 липня 2017 року позивач звільнена з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату.

При звільненні відповідач не провів розрахунок та не сплатив заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 15 767,19грн.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 травня 2019 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі з березня по липень 2017 року в сумі 15 767,19грн та судовий збір на користь держави в розмірі 768,40грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі Товариство просило скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову. Заявник в обґрунтування скарги посилався на порушення норм процесуального права та висновок торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року яким щодо ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі. Вказані у висновку форс-мажорні обставини унеможливили виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 працювала в Підприємстві до 17 липня 2017 року, та була звільнена у зв`язку із скороченням штату згідно пункту 1 статті 40 КЗпП на підставі наказу №1154-ОС від 17 липня 2017 року /а.с.5-11/.

Нараховані до виплати та несплачені суми заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 склали:

за березень 2017 року нарахована до виплат заробітна плата в розмірі 3 269,08грн; за квітень 2017 року нарахована до виплат заробітна плата в розмірі 1 890,08грн; за травень 2017 року нарахована до виплат заробітна плата в розмірі 1 977,12грн; за червень 2017 року нарахована до виплат заробітна плата в розмірі 1 977,12грн та за липень 2017 року нарахована до виплат заробітна плата в розмірі 6 653,79грн, а всього за 5 місяців 15 767,16грн. /довідка Товариства а.с.12/.

Висновком торгово-промислової палати України визнано настання форс-мажорних обставин для відповідача, які настали з 20 березня 2017 року /а.с.32-40/.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив із того, що відповідач, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не провів розрахунок з позивачем при звільненні. Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що безпосереднє місце роботи позивача знаходиться в зоні проведення воєнних дій на території тимчасово непідконтрольній Україні та саме ця обставина призвела до порушення прав позивача щодо своєчасного розрахунку при звільненні та свідчить про відсутність вини в діях Української залізниці, оскільки відсутні відомості щодо виходів, відпрацьованого часу та фактично виконуваної працівником роботи.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав що, обов`язок здійснювати облік робочого часу, нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік покладено на працедавця, та саме останній повинен забезпечити неухильне виконання вимог трудового законодавства України.

Відсутність первинної документації, що унеможливлює нарахування заробітної плати та інших виплат, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки заробітна плата була нарахована, про що відповідач надав відповідні відомості та нарахування.

Розрахунки заробітної плати ОСОБА_1 за оскаржуваний період є належними, допустимими та прийнятними доказами що оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог чинного законодавства.

Тому рішення в частині наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягали стягненню заборгованість по заробітній паті та компенсація за невикористану відпустку за період з березня 2017 року по травень 2017 року в розмірі що був визначений судом першої інстанції.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду в частині задоволення позовних вимог здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 26 червня 2019 року

Судді: