Справа№ 464/2686/19

пр.№ 3/464/1305/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2019 Суддя Сихівського районного суду м.Львова Чорна С.З. розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 143481 від 07.05.2019 року, ОСОБА_1 03.05.2019 о 00.10 год. по вул.Городоцькій, 44 у м.Львові, керував автомобілем марки «Мітсубісі Лансер» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9а ПДР України. Стан алкогольного сп`яніння підтверджується результатом токсилогічного дослідження № 3043.

ОСОБА_1 подав до суду заперечення. В якому зазначив, що не визнає своєї вини, про що бу ло зазначено у протоколі, вважає, що працівниками патрульної поліції порушено його Конституційні права, а також грубо не дотримано вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду №1103 від 17.12.2008 та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395 від 07.11.2015. Просить справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання працівники поліції та лікарі, які складали висновок не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУАП).

Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2 розділу І інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров`я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

В матеріалах справи відсутній акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, за якими працівники поліції визначили, що в ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки або у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на проведення такого огляду, у тому разі, якщо водій відмовився огляду на місці чи був незгоден з його результатами (п.п. 6 та 7 розділу І Інструкції).

Відповідно до розділу 2 ч.1 Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Всупереч наведеному вище, адміністративні матеріали не містять жодних відомостей про те, що інспектором поліції було запропоновано правопорушнику проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спецтехзасобів, або про те, що він від проходження такого відмовився.

Відповідно до ч.6 вказаної Інструкції, огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводить в присутності двох свідків.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення та з матеріалів справи, поліцейськими, з невідомих причин не було залучено свідків.

У відповідності до п.1 р.ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395 від 07.11.2015, протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП, а до протоколу про адміністративне правопорушення, серед іншого, долучаються письмові пояснення свідків правопорушення.

Відповідно до ч.7 розділу 1 Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.

Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння наведена у додатку 1 до інструкції.

Зазначаю, що поліцейським, усупереч цьому не було складено форму направлення на огляд на стан сп`яніння водія, така відсутня у матеріалах справи.

Відповідно до ч.9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Із долученого до матеріалів справи результату токсилогічного дослідження № 3043 вбачається, що почато аналіз 03.05.2019 о 09.00 год., а закінчено 03.05.2019 о 11.00 год.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 143481 від 07.05.2019 вказано, що ОСОБА_1 керував автомобілем 03.05.2019 о 00.10 год.

Відповідно до ч.3 розділу ІІІ Інструкції, огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою, згідно з чинним законодавством.

Крім цього, у висновку щодо результатів медичного огляду зазначено лише прізвища лікарів, без ініціалів. Хто саме проводив огляд невідомо.

Згідно п.12 розділу ІІІ Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

В даному пункті чітко зазначено, що окрім сечі повинні були братись на дослідження змиви з поверхні губ, що у даному випадку зроблено не було.

Відповідно до ч.15 розділу ІІІ Інструкції, за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до Акта медичного огляду.

В матеріалах справи такий відсутній, всупереч даній нормі, такий не складався.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Відповідно до ч.17 розділу ІІІ Інструкції, зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у зазначеному висновку.

Зміст висновку ОСОБА_1 не був повідомлений, жодного підпису в ньому він не ставив.

В п.10 висновку не вказано, який громадянин перебуває у стані клінічно алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч.22 розділу ІІІ Інструкції, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції вважаються недійсними.

Крім цього, доматеріалів справи не долучено відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, за наявності яких надалось б можливим підтвердити усі обставини даної події.

Так, згідно із вимогами п.9 розділу II Інструкції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема у графі «до протоколу додається» - зазначається пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення). Однак, у матеріалах справи взагалі відсутній будь-який електронний носій (диск) з відповідним найменуванням (позначенням, маркуванням), який відповідно до графи «до протоколу додається» не долучався, оскільки згідно даних протоколу до нього додаються лише «матеріали». Матеріали справи навіть не містять відомостей існування такого відеозапису, про його номер та серію відеокамер, дату його виробництва та назви камери, на яку здійснювався відеозапис. Тобто в матеріалах справи відсутнє як сам відеозапис події, так і дані про джерело його походження. Перелік технічних засобів, що використовуються для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху станом на сьогоднішній день, затверджено наказом МВС України № 33 від 01.03.2010р. Не долучення до справи працівниками поліції відеозаписів, а також свідоцтва, що стосується технічного приладу «відеокамери», на який здійснювався такий відеозапис, не дають можливості встановити той факт, що відеозапис на камеру у відношенні ОСОБА_1 взагалі проводився, хоча використання спеціальних технічних засобів підрозділами поліції для виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху є обов`язковою умовою. Вищи викладені мною обставини можуть бути підтвердженні саме в результаті перегляду відеозапису з нагрудних камер працівників поліції.

У відповідності до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати всі обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

За змістом п.24 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернено увагу на неприпустимість спрощеного підходу до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.

Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною ОСОБА 4 України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року. Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.

У відповідності до змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується насамперед на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція КСУ відповідає і правовій позиції ЄСПЛ.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

ЄСПЛ у своєму рішенні Маліге проти Франції від 23.09.1998 визнав кримінально - правовий зміст адмінправопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

ЄСПЛ дійшов висновку, що ст.6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»),

Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст.6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.

Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів). Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Згідно із ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Ст.280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено також, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.4 згаданого рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1,3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом ст.278 КУпАП суд при підготовці до розгляду справи про адмінправопорушення вирішує зокрема питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи немає у них розбіжностей та можливість їх з`ясування, а тому може направити їх до органу, який склав протокол про адміністративне правопорушення та надіслав матеріали до суду для доопрацювання. Виходячи з аналізу вказаних норм КУпАП при вирішенні питання щодо наявності законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, протокол розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновків експертів, речовими доказами, фотоматеріалами, тощо), та не може виступати єдиним доказом скоєння проступку.

Абзацом 5 статті 266 КУпАП встановлено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

У відповідності до вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із п.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки, складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення та самі матеріали справи не відповідають вимогам закону, а працівниками поліції грубо порушено вимоги ст.256 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду №1103 від 17.12.2008, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395 від 07.11.2015 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції №1376 від 06.11.2015.

На підставі викладеного провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУАП.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУАП,суд,-

п о с т а н о в и в:

справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Чорна С.З.