ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року

Львів

№ 857/3688/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року (прийняте у м. Івано-Франківську суддею Панікарем І.В.; складене у повному обсязі 28 лютого 2019 року) в адміністративній справі № 0940/2235/18 за позовом ОСОБА_1 до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила:

- визнати дії Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – Калуське ОУПФУ, Управління) щодо прийняття рішення про відмову в зарахуванні їй періоду роботи з 01.08.1989 по 03.02.1998 на посаді лаборанта бактеріологічної лабораторії Калуської райСЕС до загального та спеціального стажу роботи в подвійному розмірі неправомірними;

- зобов`язати Калуське ОУПФУ зарахувати їй роботу на посаді лаборанта бактеріологічної лабораторії Калуської райСЕС до загального і спеціального стажу роботи в подвійному розмірі та здійснити перерахунок пенсії, починаючи з часу звернення до Калуського ОУПФ із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у Калуській СЕС дізналася, що робота на посаді лаборанта у Калуській райСЕС була пов`язана з дослідженнями на небезпечні інфекції та збудниками цих інфекційних захворювань і повинна зараховуватись до стажу роботи в подвійному розмірі, що передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року позов задоволено.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило Калуське ОУПФУ, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; та за неправильного застосування норм матеріального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач звернулася до Управління із заявами про зарахування їй періоду роботи з 01.08.1989 по 03.02.1998 на посаді лаборанта бактеріологічної лабораторії Калуської райСЕС стажу роботи у подвійному розмірі. Ця заява за формою і змістом не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до неї не додані документи, що підтверджують право на перерахунок пенсії. Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено що, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у паталого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. А оскільки позивач не була працівником відділу з боротьби з особливо небезпечними інфекціями санітарно-епідеміологічної станції, підстав для проведення перерахунку пенсії з врахуванням в подвійному розмірі в зазначений період немає.

Також зазначає, що позивач звернулася до суду поза межами встановлених строків.

24 червня 2019 на адресу суду надійшла заява начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якій він просить провести заміну первинного відповідача - Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України».

Виходячи із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) 31.05.2019 до Єдиного державного реєстру внесено запис за № 11201120006001254 про припинення юридичної особи - Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

Відтак, з урахуванням положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС України) необхідно замінити відповідача його правонаступником.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Калуському ОУПФУ та отримує пенсію за вислугою років, призначену на підставі постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.03.2017 у справі № 345/695/17 (а.с. 48-53).

У відповіді за № 191/ф-15 від 30.03.2018, наданій на адвокатський запит представника позивача, відповідач вказав, що при призначенні пенсії за вислугою років до спеціального стажу роботи Калуським ОУПФУ позивачу зараховано періоди роботи з 01.08.1989 по 31.12.1996 та з 12.01.1997 по 23.03.2016, що становить 29 років 5 місяців 4 дні. Зазначене підтверджується також даними трудової книжки ОСОБА_2 НОМЕР_1 (а.с. 32, 33).

З 01.08.1989 по 03.02.1998 позивач працювала в Калуській райСЕС на посаді лаборанта бактеріологічної лабораторії, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит за № 10.8-05/211 від 09.03.2017 (а.с. 34).

26.03.2018 та повторно (у зв?язку з відсутністю відповіді) 08.05.2018 позивач зверталася з письмовою заявою до Калуського ОУПФУ про зарахування періоду роботи в бактеріологічній лабораторії Калуської райСЕС з 01.08.1989 по 31.12.1996 та з 12.01.1997 по 03.02.1998 на посаді лаборанта до стажу роботи у подвійному розмірі та проведення відповідного перерахунок пенсії (а.с. 45, 46).

21.05.2018 відповідач листом за № 265/Г-15 повідомив позивача про відсутність підстав для зарахування роботи лаборантом бактеріологічної лабораторії Калуської райСЕС до стажу роботи у подвійному розмірі, оскільки бактеріологічна лабораторія за структурою не є окремим відділом по боротьбі з особливо небезпечними інфекціями. Зазначено, що згідно листа Міністерства охорони здоров?я за № 10.01.09/891 від 23.07.2004 у випадках, коли в структурі санітарно-епідеміологічної станції було створено відділи з боротьби особливо небезпечних інфекцій, періоди роботи в цих відділах, вважаються роботою в інфекційних відділеннях і зараховуються до стажу роботи в подвійному розмірі.

Вважаючи таку відмову неправомірною, позивач оскаржила її до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції мотивував його тим, що робота позивача була пов`язана з дослідженнями на небезпечні інфекції та збудниками таких інфекційних захворювань, внаслідок чого може бути прирівняна до роботи в інфекційних закладах, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

З наведеного видно, що можливе набуття трудового стужу у подвійному розмірі, зокрема, і у інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я. Таким чином, належить до з`ясування чи Калуській райСЕС була інфекційним закладом (відділенням) в період з 01.08.1989 по 03.02.1998.

Водночас, чинним законодавством України не визначено як переліку таких закладів так і не надано безпосереднього їх визначення.

Проте, із роз`яснень Міністерства охорони здоров`я України № 05.03-18-54/973 від 27.01.2010 видно, що це є заклад (відділення) де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).

Зі змісту роз`яснень Міністерства охорони здоров`я України № 05.03-18-54/973 від 27.01.2010 бактеріологічні лабораторії, як такі, що працюють з небезпечними патогенними агентами згідно Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1109 від 22.06.1999 повинні мати дозвіл на право роботи із збудниками 3-4 групи патогенності (небезпечності).

Судом встановлено, що в період з 01.08.1989 по 03.02.1998 позивач працювала в Калуській райСЕС на посаді лаборанта бактеріологічної лабораторії, а отже, у структурі санітарно-епідеміологічної служби, що у відповідності до частини 1 статті 31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (в редакції чинній на час оспорюваного трудового стажу) входила до структури Міністерства охорони здоров`я України.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит за № 10.8-05/211 від 09.03.2017 ОСОБА_1 за період роботи в лабораторії виконувала роботи, пов`язані з відбором та лабораторними дослідженнями біологічного матеріалу на небезпечні інфекційні захворювання: холеру, черевний тиф та паратифи, дизентирію, ієрсеніози, дифтерію, менінгіт, кашлюк від хворих, носіїв та об`єктів довкілля, працювала з живими культурами цих збудників при проведенні посівів на поживне середовище (а.с. 34).

Бактеріологічна лабораторія Калуського районного структурного підрозділу ДУ «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» 11.06.2013 отримала дозвіл обласної режимної комісії на право роботи із збудниками III-IV груп небезпеки, що підтверджується доданим до матеріалів справи дозволом за № 12-2013. Водночас, обсяг досліджень є ідентичним обсягу досліджень у 90-ті роки, зазначив у листі № 10.8-05/211 від 09.03.2017 завідувач лабораторії ОСОБА_3 (а.с. 34, 36).

Працівники бактеріологічних лабораторій закладів охорони здоров`я України всіх рівнів в межах своїх посадових обов`язків постійно працюють з матеріалом, потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб, а також із живими збудниками інфекційних хвороб. Вищевказане передбачено їх кваліфікаційними характеристиками (довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я, затверджений наказом МОЗ від 29 березня 2002 року № 117).

Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР № 916 від 4 серпня 1983 року, що діє на території України згідно вказівки МОЗ України № 165 від 28 травня 1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бактеріологічну лабораторію районної СЕС, в якій працювала позивач, на переконання суду, безумовно слід вважати інфекційним закладом, який належить до відділень охорони здоров`я, зазначених у статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та на роботу в яких розповсюджуються пільги по обчисленню стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до вказаної статті.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що робота позивача була пов`язана з дослідженнями на небезпечні інфекції та збудниками таких інфекційних захворювань, внаслідок чого може бути прирівняна до роботи в інфекційних закладах.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність порушення прав позивача зі сторони пенсійного органу щодо відмови в зарахуванні в подвійному розмірі періоду роботи на посаді лаборанта бактеріологічної лабораторії Калуської райСЕС.

Щодо строків звернення позивача до суду, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи видно, що позивач зверталась до пенсійного органу із заявою про зарахування стажу два рази: перший раз - 26.03.2018 (у зв`язку з відсутністю відповіді) та повторно - 08.05.2018.

Проте, про порушення своїх прав вона дізналась тільки листа № 265/Г-15 від 21.05.2018, яким відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для зарахування стажу у подвійному розмірі.

До суду із позовом ОСОБА_1 звернулась 20.11.2018 (дата подачі позову у поштове відділення), що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті (а.с. 18).

З наведеного видно, що позивач звернулася до суду за захистом порушених своїх прав у межах строку, визначеного законом.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Допустити заміну відповідача - Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Апеляційну скаргу Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року в справі № 0940/2235/18 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя

Р. Й. Коваль

судді

М. А. Пліш

Н. В. Ільчишин

Постанова складена у повному обсязі 26 червня 2019 року.