ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2019 року
Львів
№ 857/3496/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Кузьмича С. М.,
суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
представника апелянта Забожчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року (ухвалене головуючим – суддею Сорока Ю.Ю. об 11 год. 32 хв. у м. Луцьку, повний текст судового рішення складено 12 жовтня 2018 року) у справі № 803/1162/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання наказу протиправним та скасування,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування наказу № 393/в від 03.04.2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ківерцівського ВП ГУ НП у Волинській області», в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що вказаний наказ є передчасним, незаконним та необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки службове розслідування на підставі якого був виданий наказ проведено неповно, упереджено та не об`єктивно.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області № 393/в від 03.04.2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ківерцівського ВП ГУ НП у Волинській області», в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено те, що ОСОБА_1 було допущено порушення службової дисципліни, статей 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 23, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що проявилось у вчиненні дій, направлених на уникнення ОСОБА_2 адміністративної відповідальності за статтями 124, 126, 122-4, 130 КУпАП, активному перешкоджанні встановленню обставин дорожньо-транспортної пригоди, невиконанні наказів безпосереднього керівництва, нещирість під час проведення службового розслідування та що призвело до значного резонансу в засобах масової інформації та, як наслідок, негативного впливу на високе звання працівника поліції та Національної поліції України в цілому, а відтак у ГУ НП у Волинській області були відсутні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що дії позивача, а також неналежне та безвідповідальне ставлення до обов`язків працівника поліції, порушення законодавства, а саме призвели до безкарності винної особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Крім цього вказують, що судом першої інстанції взяв до уваги тільки пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які свідчили на користь позивача, та взагалі не дослідив та не дав належну оцінку, в сукупності з іншими фактичними даними, які в тому числі спростовують пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , поясненнями інших працівників та незалежних свідків, які вказували на реальні обставини події, чим порушив принцип рівності сторін.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що за результатами службового розслідування, проведеного ГУ НП у Волинській області, по факту ДТП з можливою участю інспектора СРПП №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції Калька А.П., яка мала місце об 11 год. 48 хв. 29.03.2018 поблизу села Дачне Ківерцівського району Волинської області, складено висновок від 03.04.2018.
Відповідно до вказаного висновку, службовим розслідуванням встановлено наступне.
В ході виїзду на місце події групи відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення ГУНП у Волинській області попередньо було встановлено, що СРПП №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області лейтенант поліції ОСОБА_5 П., керуючи автомобілем з реєстраційним номером Литовської Республіки HGS304, рухаючись по автодорозі Р-14 Луцьк-Дольськ з м. Луцьк в напрямку м. Ківерці, між населеними пунктами с. Прилуцьке та с. Дачне Ківерцівського району, допустив зіткнення з маршрутним таксі № 107 Еталон (Баз), н.з. НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_6 Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, тілесних ушкоджень ніхто не отримав. ОСОБА_2 перебував поза службою, без однострою та вогнепальної зброї.
В діях останнього передбачались ознаки адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів), 126 (керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування), 122-4 (залишення місця ДТП), 130 керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння) Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП).
Для реагування на повідомлення про вказане ДТП було направлено екіпаж СРПП у складі: поліцейського СРПП №1 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції Чвирука О.В., поліцейського СРПП №3 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції ОСОБА_4 . Жодних матеріалів за фактом ДТП ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не зібрано, дій для встановлення винуватця ДТП не вчинено. Наведені обставини свідчать про порушення останніми посадової інструкції та Інструкції про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України.
Також, на місце ДТП прибув інспектор СРПП №1 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області капітан поліції Соколюк О.Ф. Всупереч вимогам працівників ВІОС УКЗ ГУНП, посадив ОСОБА_2 у свій власний автомобіль та залишив місце ДТП; крім того, не виконав законної вимоги старшого керівника – начальника Ківерцівського ВП майора поліції ОСОБА_7 . негайно повернутися разом з ОСОБА_2 на місце ДТП (повернувся через тривалий проміжок часу без ОСОБА_2 ). Таким чином, в діях ОСОБА_1 формально вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого статтею 185 (злісна непокора законній вимозі поліцейського) КУпАП.
Опитаний ОСОБА_3 повідомив, що прибувши на місце події він з ОСОБА_4 забезпечили безпеку дорожнього руху, встановили учасників ДТП, з`ясували, що потерпілих не було та почали фіксацію автопригоди. Попередньо встановили, що ДТП сталась з вини водія автомобіля Мерседес, н.з. НОМЕР_2 , який, здійснюючи маневр, не надав перевагу в русі зустрічному транспортному засобу – маршрутному таксі № НОМЕР_3 автобусу БАЗ, н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку з чим відбулось зіткнення автомобілів. За кермом автомобіля Мерседес перебував ОСОБА_8 , а на пасажирському сидінні - ОСОБА_2 . Власник автобуса БАЗ ОСОБА_9 та ОСОБА_8 дійшли згоди про добровільне відшкодування збитків останнім. Після цього ОСОБА_2 сів в автомобіль Ауді, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , та поїхав в невідомому напрямку. Згодом ОСОБА_8 відшкодував усі збитки ОСОБА_9 про що вона написала письмову розписку про відсутність претензій до ОСОБА_8 . Оскільки сторони автопригоди досягли добровільної згоди, протокол про вчинення ДТП не складався, обстеження водіїв на предмет алкогольного сп`яніння не проводилось, автомобіль Мерседес було повернуто ОСОБА_8
Наказом № 393/в від 03.04.2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області» за грубе порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 23, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у вчиненні дій, направлених на уникнення ОСОБА_2 адміністративної відповідальності за статтями 124, 126, 122-4, 130 КУпАП, активному перешкоджанні встановленню обставин дорожньо-транспортної пригоди, невиконанні наказів безпосереднього керівництва, нещирість під час проведення службового розслідування, що набуло значного резонансу в засобах масової інформації та як наслідок негативного впливу на високе звання працівника поліції та Національної поліції в цілому, інспектора СРПП № 1 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. (а.с.78-80)
Позивач, вважаючи прийнятий наказ протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.
Проходження служби в органах внутрішніх справ регламентується спеціальним законодавством - Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через МВС України згідно із законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.
Згідно ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до п.1, 2, 3 ч.1 ст.18 цього Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону.
Відповідно до ст.60 цього ж Закону проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, встановлені Дисциплінарним статутом.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність.
Згідно зі ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту на ocіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ
Стаття 14 Дисциплінарного статуту передбачає, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. у разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
З метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань визначений Інструкцією про Порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом МВС України № 230 від 12.03.2013. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073.
Відповідно до пункту 2.1. Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Разом з тим, пунктом 5.4. Інструкції № 230 передбачено, якщо вину особи повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ.
Отже, з огляду на викладене вище, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого і є саме з`ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.
Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (ст.14 Дисциплінарного статуту).
У постановах Верховного Суду України від 29.09.2015 (справа № 21-1288а15) та від 20.10.2015 (справа № 21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ пов`язані, насамперед, із низкою моральних вимог, які ставляться до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Ці вимоги відображені у ст. 5 Закону України «Про державну службу», Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ, Етичному кодексі працівника органів внутрішніх справ та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність органів системи МВС України та їх особового складу.
Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ та органи внутрішніх справ, необхідно розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та безпосередньо органи внутрішніх справ.
До таких вчинків, необхідно віднести: вчинення злочину, встановленого вироком суду, що набрав законної сили; скоєння корупційного діяння як різновиду адміністративного правопорушення; систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби в ОВС; систематичне поширення компрометуючої ОВС України інформації за допомогою засобів мас-медіа. Разом з тим, зазначений перелік не є вичерпним і в кожному окремому випадку необхідно враховувати чи є вчинок дискредитуючим у сукупності з конкретними обставинами, під час яких такий вчинок був зроблений працівником ОВС.
Позивача притягнуто до за грубе порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 1 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 23, ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у вчиненні дій, направлених на уникнення ОСОБА_2 адміністративної відповідальності за статтями 124, 126, 122-4, 130 КУпАП, активному перешкоджанні встановленню обставин дорожньо-транспортної пригоди, невиконанні наказів безпосереднього керівництва, нещирість під час проведення службового розслідування, що набуло значного резонансу в засобах масової інформації та як наслідок негативного впливу на високе звання працівника поліції та Національної поліції в цілому.
Проте колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що проведеним службовим розслідування жодним чином не обґрунтовано, в чому саме проявилося порушення позивачем службової дисципліни та вимог зазначених статей Законів України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та «Про Національну поліцію», в чому проявилося порушення Правил етичної поведінки поліцейських та чим це підтверджується.
Так у висновку службового розслідування відсутні будь-які посилання на докази, якими підтверджуються неправомірні дії позивача, та на підставі яких встановлено дисциплінарний проступок. Крім цього, як встановлено результатами службового розслідування та зафіксовано у висновку від 03.04.2018 ні відносно ОСОБА_2 , ні відносно ОСОБА_1 будь-яких протоколів про вчинення адміністративних правопорушень не складалось.
В свою чергу, відповідач ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи не надав належних доказів на підтвердження не виконання позивачем посадових обов`язків, порушення службової дисципліни, що спричинило притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Крім цього судом першої інстанції доречно вказано, що відсутні будь - які рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, що в свою чергу спростовує висновки відповідача про вчинення ОСОБА_1 дій, направлених на уникнення ОСОБА_2 адміністративної відповідальності за статтями 124, 126 122-4, 130 КУпАП, активному перешкоджанні встановленню обставин дорожньо-транспортної пригоди, невиконанні наказів безпосереднього керівництва, нещирість під час проведення службового розслідування та що призвело до значного резонансу в засобах масової інформації та, як наслідок, негативного впливу на високе звання працівника поліції та Національної поліції України в цілому.
Відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області № 393/в від 03.04.2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ківерцівського ВП ГУ НП у Волинській області», в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 803/1162/18 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя
С. М. Кузьмич
судді
В. З. Улицький
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 26 червня 2019 року
