ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2019 року № 640/7540/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до третя особа:

Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк»

про

визнання протиправною та скасування постанови,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (далі- відповідач/ приватний виконавець), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2019 ВП№58693967.

Позивач мотивує позовні вимоги протиправністю постанови про відкриття виконавчого провадження, прийнятої з порушеннями чинного законодавства, оскільки, позивач, як боржник отримує доходи та проживає у м. Львів.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності спірної постанови, зазначає, що виконавче провадження відкрито на підставі заяви стягувача за місцем знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

На підставі заяви Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» про примусове виконання рішення, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною від 22.03.2019 відкрито виконавче провадження №58693967 примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 11.02.2019 №3414 про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість в розмірі 26933,01 грн.

Вважаючи вказану постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частин 1, 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно частини першої статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

За правилами частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятись ним на всій території України.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, серед іншого, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (ч. 2 ст. 24 Закону).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Натомість, виконавче провадження щодо позивача відкрито не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, а в іншому виконавчому окрузі - міста Києва.

На обґрунтування правомірності спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець посилається на майно позивача, а саме: картковий рахунок, відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», місцем реєстрації якого є місто Київ, а тому, на думку відповідача, під час прийняття виконавчого документа до виконання про стягнення з ОСОБА_1 коштів, ним не було порушено вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Слід зазначити, що за вищевказаною вказаний банк і є стягувачем у виконавчому провадженні ВП №58693967 - АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Відповідно до пункту 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно статті 3 наведеного Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Картковий рахунок - це банківський поточний картковий рахунок Клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів Клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.

Суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень ст. 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст.179 цього ж Кодексу).

Пунктами 3.1, 3.2 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-ІІІ (зі змінами) встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.

Поняття «картковий рахунок» було передбачено Постановою НБУ від 19.10.2005 «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» №137, яке втратило чинність на підставі Постанови НБУ від 30.04.2010 №223.

При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що «картковий рахунок» є майном в розумінні ст. 190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження «карткового рахунку» за місцем знаходження будь-якого банку.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, що на картковому рахунку позивача, відкритому в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», знаходяться грошові кошти, що давало б підстави вважати їх майном боржника, відповідно, визначати за допомогою цього місцезнаходження майна боржника.

Отже, відповідачем не додержано вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі.

Суд дійшов висновку, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства, прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2019 ВП№58693967.

Згідно з частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 271, 287, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2019 ВП№58693967.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян