Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

місто Київ

справа № 577/3405/14-ц

провадження № 61-20555св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собини О. І., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

ОСОБА_1 на обґрунтування позовних вимог зазначав, що він мав намір висунути свою кандидатуру на виборах народних депутатів України у 2012 році за одномандатним округом у межах м. Конотоп та Конотопського району Сумської області. 18 січня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про спільну діяльність. Пунктом 1 договору передбачено, що предметом угоди є сукупність організаційних, технічних, юридичних та будь-яких інших дій, що необхідні для успішного проведення виборчої кампанії на виборах народних депутатів до Верховної Ради України за мажоритарним одномандатним округом, визначеним у територіальних межах м. Конотоп і Конотопського району Сумської області (в подальшому «Округ») в інтересах ОСОБА_1 Постановою Центральної виборчої комісії від 28 квітня 2012 року № 82 утворено одномандатний виборчий округ № 160: Центр - місто Шостка. Межі: міста Конотоп, Шостка, частина Конотопського (виборчі дільниці № № 590179, 590180, 590200, 590207, 590208), частина Кролевецького (виборчі дільниці № № 590275, 590279, 590281, 590285, 590286, 590289, 590290, 590292-590294), частина Шосткинського (виборчі дільниці № № 590675-590678, 590689-590693, 590700-590703) районів.

30 липня 2012 року під № 5028 Центральною виборчою комісією зареєстровано його заяву як кандидата в народні депутати України за одномандатним виборчим округом № 160. 03 серпня 2012 року під № 147 Центральною виборчою комісією прийнято рішення про реєстрацію його кандидатом у народні депутати України за зазначеним округом.

Згідно з пунктом 2.1.2 укладеної між сторонами угоди про спільну діяльність від 18 січня 2012 року відповідач зобов`язався при реалізації проекту, зокрема, забезпечити всебічну та повну допомогу і підтримку позивачу при реалізації положень цієї угоди та проведенні усього комплексу передвиборчої кампанії в цілому; організаційно-технічне супроводження питань позивача, пов`язаних із предметом цієї угоди та передвиборчої кампанії, залучення осіб для роботи у передвиборчому штабі, агітаційних групах та виборчих комісіях як спостерігачів та довірених осіб; здійснювати усі інші необхідні дії для успішного проведення виборчої кампанії позивача в окрузі, що направлені на обрання позивача та прийняття рішення Центральної виборчої комісії про обрання позивача народним депутатом в окрузі відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3.2 договору про спільну діяльність від 18 січня 2012 року ОСОБА_1 сплачує ОСОБА_2 для успішного, ефективного та своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань грошову винагороду в розмірі 12 105 000, 00 грн. Пунктом 3.3 встановлено, що оплата здійснюється у три етапи: перший авансовий платіж до 20 січня 2012 року в розмірі 2 421 000, 00 грн; другий авансовий платіж у розмірі 3 631 500 грн; третій авансовий платіж у розмірі 6 052 500, 00 грн сплачується відповідачу після успішного проведення виборчої кампанії позивача та обрання позивача народним депутатом округу відповідно до чинного законодавства. Згідно з пунктом 3.4 платежі та факт виконаних зобов`язань підтверджується розписками сторін.

ОСОБА_2 зазначені кошти отримав своєчасно, крім того, третій авансовий платіж був отриманий відповідачем до закінчення виконання своїх зобов`язань згідно з угодою, що підтверджується розпискою від 21 травня 2012 року.

Проте, згідно з протоколом від 08 листопада 2012 року Центральної виборчої комісії «Про результати виборів народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі № 160» на виборах 28 жовтня 2012 року народним депутатом України обрано ОСОБА_3 , 1967 року народження, який одержав більшу відносно інших кандидатів у народні депутати України голосів виборців, які балотувалися в одномандатному виборчому окрузі № 160. Наведене свідчить, що ОСОБА_2 не забезпечив успішність виборчої кампанії та перемогу позивача за округом № 160 на виборах народних депутатів 28 жовтня 2012 року.

Пунктом 4.1 угоди про спільну діяльність від 18 січня 2012 року передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань, винна сторона компенсує іншій стороні понесені витрати в повному обсязі та сплачує неустойку в розмірі 1 200 000, 00 грн у тридцятиденний строк. ОСОБА_2 добровільно грошові кошти не повернув. Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 отримані ним кошти в розмірі 1 000 000, 00 дол. США, що станом на 22 вересня 2014 року згідно з курсом НБУ еквівалентно 13 434 133, 00 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач поданий позов не визнав, вважав його необґрунтованим, таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 951 220, 00 грн згідно з угодою про спільну діяльність від 18 січня 2012 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду касаційної інстанції обґрунтовувалось тим, що всупереч статті 204, 629 ЦК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що угода про спільну діяльність від 18 січня 2012 року не відповідає вимогам закону. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, які не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України). Наведені положення законодавчих актів та обставини справи суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 10, 212, 316 ЦПК України не врахував, доводи та заперечення сторін належним чином не перевірив, докази, які б підтверджували факт здійснення відповідачем ОСОБА_2 діяльності та виконання зобов`язань, що є предметом укладеного між сторонами договору. Крім того, судом не з`ясовано, за що виплачені кошти та на що витрачені, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Отже, апеляційний суд не виконав своїх обов`язків, визначених статтями 303, 304, 316 ЦПК України.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 937 500, грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що сума двох авансових платежів за договором, які повинен був отримати відповідач, складає 6 052 500, 00 грн (пункт 3.3.). Таким чином, умовами договору передбачено отримання цих грошових коштів відповідачем тільки у випадку виконання ним визначених зобов`язань. Тобто сплата позивачем двох авансових платежів є підтвердженням виконання відповідачем цих зобов`язань. Іншого умовами укладеного сторонами договору не визначено. Третій платіж у розмірі 6 052 500, 00 грн відповідач повинен був отримати тільки після успішного проведення виборчої кампанії позивача та обрання його народним депутатом відповідно до чинного законодавства. Судом першої інстанції встановлено, що народним депутатом за відповідним мажоритарним одномандатним округом обрано іншу особу, а не позивача, а тому за умовами договору відповідач не має права на отримання третього платежу. Згідно з розпискою, складеною відповідачем, він отримав від позивача згідно з договором про спільну діяльність від 18 січня 2012 року станом на 21 травня 2012 року кошти в розмірі 1 000 000, 00 дол. США, що за курсом НБУ на зазначену дату складає 7 990 000, 00 грн. З огляду на зазначене, грошові кошти в сумі 1 937 500, 00 грн (7 990 000, 00 грн - 6 052 500, 00 грн) відповідач повинен повернути позивачу, оскільки обставина, за якої він повинен був їх отримати згідно з умовами договору, не настала.

Суд апеляційної інстанції не погодився з доводами представника відповідача про те, що грошові кошти у сумі 1 000 000, 00 дол. США позивач надав ОСОБА_2 для фінансування його виборчої кампанії, а не відповідно до пункту 3.3. розділу 3 укладеного договору, оскільки вони спростовуються зазначеними розписками відповідача від 18 січня та 31 січня 2012 року. Розпискою від 21 травня 2012 року ця обставина також не підтверджена.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_2

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_2

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд апеляційної інстанції неналежним чином оцінив наявні у матеріалах справи докази та не врахував, що відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для належного виконання своїх зобов`язань за угодою в межах досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей, а саме: сприяння та підтримка позивача під час проведення передвиборчої кампанії по виборах народних депутатів до Верховної Ради України по мажоритарному округу, визначеному в територіальних межах м. Конотопа та Конотопського району. Відповідач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином у повному обсязі, про що свідчать успішність виборчої кампанії та перемога позивача в межах міста Конотоп та Конотопського району Сумської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_1

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд апеляційної інстанції неналежним чином оцінив наявні у матеріалах справи докази та не врахував, що підставою сплати ОСОБА_2 грошових коштів відповідно до умов договору є досягнення конкретного результату - обрання ОСОБА_1 народним депутатом. Відповідач на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором не надав будь-яких доказів, з огляду на що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав право ОСОБА_2 на отримання 6 052 500, 00 грн. Також зазначив, що судом не враховано правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16, відповідно до якого сума боргу відповідача має бути обрахована за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом, чи іншим нормативно-правовим актом.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року та від 29 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 263 ЦПК України, а касаційні скарги необхідно залишити без задоволення.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 січня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено письмовий договір про спільну діяльність.

Пунктом 1 договору встановлено, що предметом цього договору є сукупність організаційних, технічних, юридичних та будь-яких інших дій, що необхідні для успішного проведення виборчої кампанії на виборах народних депутатів до Верховної Ради України за мажоритарним одномандатним округом, визначеним у територіальних межах міста Конотоп і Конотопського району Сумської області (в подальшому «Округ») в інтересах ОСОБА_1

Підпунктом 2.1.2 договору передбачено, що відповідач зобов`язався при реалізації проекту забезпечити: всебічну та повну допомогу на підтримку позивачу при реалізації положень цього договору та проведенні усього комплексу передвиборчої кампанії в цілому; організаційно-технічне супроводження питань позивача, пов`язаних із предметом цієї угоди та передвиборчої кампанії позивача в окрузі; безпосереднє представництво інтересів позивача та участь у передвиборчій кампанії, залучення осіб до роботи у передвиборчому штабі, агітаційних групах та виборчих комісіях у якості спостерігачів та довірених осіб; проведення необхідних узгоджень, консультацій і співбесід в органах державної влади (Адміністрація Президента, Кабінет Міністрів, Сумська обласна адміністрація), виборчих штабах партій (Партія регіонів), впливовими представниками бізнесу, влади і громадських організацій та об`єднань, з метою висування і підтримки у цьому Окрузі єдиного узгодженого кандидата в депутати в особі позивача. Зазначені дії відповідач здійснює до отримання другого авансового платежу; здійснювати усі інші необхідні дії для успішного проведення виборчої кампанії позивача в Окрузі, направлені на обрання позивача та прийняття рішення Центральної виборчої комісії про обрання позивача народним депутатом в Окрузі відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач за умовами договору (підпункт 2.1.1. розділу 2 «Обов`язки сторін» договору) взяв на себе зобов`язання забезпечити: організацію роботи виборчого штабу як кандидата в депутати, створення ініціативних та робочих агітаційних груп; особисту участь в перевиборчій кампанії; юридичний та консультаційний супровід питань, пов`язаних з предметом цього договору; виробництво необхідної рекламної продукції і агітаційних матеріалів; надання практичної допомоги мешканцям Округу у вирішенні окремих проблемних питань в рамках перевиборчої кампанії; фінансування перевиборчої кампанії в рамках, необхідних і визначених виборчим штабом; фінансування відповідача з метою успішної і повної реалізації предмета договору і мети виборчої кампанії позивача, відповідно до положення розділу 3 цього договору.

Розділом 3 «Фінансування діяльності» (пункти 3.2. - 3.5.) договору передбачено таке: позивач сплачує відповідачу для успішного, ефективного і своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань грошову винагороду у розмірі 12 105 000, 00 грн. Оплата здійснюється у три етапи:

- перший авансовий платіж до 20 січня 2012 року в розмірі 2 421 000, 00 грн;

- другий авансовий платіж в розмірі 3 631 500, 00 грн;

- третій авансовий платіж в розмірі 6 052 500, 00 грн сплачується відповідачу після успішного проведення виборчої кампанії позивача та обрання його народним депутатом в Окрузі відповідно до вимог чинного законодавства.

Платежі та факт виконання зобов`язань підтверджуються розписками сторін.

Відповідно до розписки від 18 січня 2012 року, підписаної відповідачем, він отримав від ОСОБА_1 аванс у сумі 2 424 000, 00 грн (еквівалент 300 000, 00 дол. США) згідно з пунктом 3.3. розділу 3 договору про спільну діяльність від 18 січня 2012 року.

З розписки від 31 січня 2012 року також підписаної відповідачем слідує, що він отримав від ОСОБА_1 аванс у сумі 450 000, 00 дол. США згідно з пунктом 3.3 розділу 3 договору про спільну діяльність від 18 січня 2012 року.

В розписці від 21 травня 2012 року, підписаній відповідачем, зазначено про отримання ним від позивача станом на 21 травня 2012 року грошових коштів у розмірі 1 000 000, 00 дол. США згідно з договором про спільну діяльність від 18 січня 2012 року.

В судовому засіданні апеляційного суду оглянуто оригінали всіх зазначених розписок та відповідач підтвердив, що дійсно він отримав від позивача зазначені в розписках від 18 січня та 31 січня 2012 року грошові кошти, а розпискою від 21 травня 2012 року підтвердив, що загальна сума отриманих ним коштів, разом із тими, що зазначені в попередніх розписках, складає 1 000 000, 00 дол. США.

04 травня 2012 року у газетах «Голос України» у № 81 та «Урядовий кур`єр» № 79 опубліковано інформацію про прийняття Центральною виборчою комісією постанови від 28 квітня 2012 року № 82 «Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя».

Зазначеною постановою відповідно до додатка № 18 до постанови утворено одномандатний виборчий округ № 160: Центр - місто Шостка. Межі: міста Конотоп, Шостка, частина Конотопського (виборчі дільниці № № 590275, 590180, 590200, 590207, 590208), частина Кролевецького (виборчі дільниці № № 590275, 590279, 590285, 590286, 590289, 590290, 590292-590294), частина Шосткинського (виборчі дільниці № № 590675-590578, 590689-590693, 590700-590703) районів.

Відповідну заяву ОСОБА_1 про самовисування кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 160 на виборах народних депутатів України 28 жовтня 2010 року Центральною виборчою комісією зареєстровано 30 липня 2012 року під № 5028.

Постановою Центральної виборчої комісії від 03 серпня 2012 року № 147 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування» ОСОБА_1 внесено до переліку кандидатів у народні депутати України за одномандатним виборчим округом № 160.

Відповідно до протоколу Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі № 160, складеного 08 листопада 2012 року, народним депутатом обрано ОСОБА_3 , який одержав більшу відносно інших кандидатів у народні депутати України, які балотувались в одномандатному виборчому окрузі № 160, кількість голосів виборців - 23 202.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За правилом статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до статті 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

За правилом частини першої статті 1137 ЦК України порядок відшкодування витрат і збитків, пов`язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

Отже, порядок відшкодування витрат і збитків, пов`язаних із спільною діяльністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , встановлений умовами договору, оскільки саме його укладення є результатом домовленостей між сторонами.

Зокрема зазначене питання врегульовано умовами пункту 3.2 договору про спільну діяльність.

З огляду на наведене, вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, встановивши на підставі належним чином досліджених розписок про отримання коштів, апеляційний суд правильно визначив характер спірних правовідносин та належним чином обрав норми матеріального права, які підлягають застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку, що за умовами укладеного сторонами договору виключно підстави отримання відповідачем третього платіжу пов`язувалися із досягненням певної конкретної мети - обранням ОСОБА_1 народним депутатом України. Ця мета договору досягнута не була, а тому відсутні підстави для отримання відповідачем зазначених грошових коштів, які й підлягають ним поверненню. Стосовно перших двох платежів, здійснених позивачем відповідачу, то ці платежі позивача є його витратами на здійснення спільної діяльності, обов`язок з їх повернення відповідачем ані укладеним договором, ані чинним законодавством не передбачений, а отже, відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги позивача й його позову у повному обсязі.

Наведені умови договору про спільну діяльність та встановлені судом апеляційної інстанції обставини спростовують доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що кошти у розмірі 1 000 000, 00 дол. США отримані ним від позивача для фінансування виборчої кампанії у порядку пункту 3.1 договору, а не пункту 3.2 договору.

Так само і доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для повернення усієї суми сплачених грошових коштів, зокрема, і авансових платежів, сплата яких за умовами договору про спільну діяльність не пов`язувалась з досягнення позитивного результати, визначеного договором, - із обранням ОСОБА_1 народним депутатом України, є необґрунтованими та такими, що не відповідають умовам договору та встановленим обставинам справи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо неоднакового застосування норм матеріального права із посиланням на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16, є необґрунтованими, оскільки у зазначеній справі спір розглянутий за інших фактичних обставин.

При цьому відповідно до змісту укладеного між сторонами договору, а саме пунктів 3.2, 3.3 валютою зобов`язання сторони визначили українську гривню.

Серед наведених умов відсутнє посилання на застосування еквівалента долара США для обрахунку або перерахунку зазначених сум. З огляду на зазначене доводи касаційної скарги про необхідність застосування еквівалента долара США для обрахування суми заборгованості відповідача не ґрунтуються на змісті укладеного між сторонами договору.

Пункт 3.5 договору сформульований окремо від пунктів 3.2, 3.3 договору, його тлумачення не дозволяє зробити висновок про поширення його дії на умови договору про необхідність сплати платежів за пунктами 3.2, 3.3 з урахуванням еквівалента іноземної валюти.

Посилання у досліджених судами розписках відповідача про отримання грошових коштів у доларах США не доводять необхідності сплати боргу з урахуванням курсу іноземної валюти, оскільки за своєю правовою природою ці розписки не є документами, які породжують зобов`язання та встановлюють його правила та умови, а лише підтверджують факт виконання окремих умов укладеного договору.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, у пунктах 3.2, 3.3 договору сторони з урахуванням принципу свободи договору вільно, на власний розсуд визначили, що позивач сплачує відповідачу винагороду у гривні без посилання на необхідність враховувати еквівалент іноземної валюти під час обрахунку суми боргу.

На переконання Верховного Суду, у цьому випадку сторони правомірно та без порушень імперативних положень актів цивільного законодавства, самостійно врегулювали свої відносини на власний розсуд, створивши обов`язкове для обох сторін правило поведінки у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів та відповідає вимогам статей 212, 213 - 215, 303, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Доводи касаційних скарг у цілому фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічні положення містяться й у статті 12 ЦПК України, згідно із якою кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на встановлення правильного застосування норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції Верховний Суд зробив висновок про необґрунтованість вимог касаційних скарг.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Сумської області від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик