Справа № 359/3596/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/652/19 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_10 та апеляційну скаргу прокурора Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2018 року, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Харків, громадянку України, одружену, з вищою освітою, має на утриманні неповнолітню дитину, тимчасово не працює, раніше не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ;

визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України та виправдано у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу злочину.

Вирішено питання стосовно речових доказів.

Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про стягнення 1000000 грн. 00 коп., завданої моральної шкоди, - залишено без розгляду,-

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, а саме: незаконне переправляння через державний кордону України неповнолітнього сина.

Так, у невстановлений день та час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел спрямований на незаконне переправлення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через державний кордон України.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, придбала для себе та свого малолітнього сина ОСОБА_7 квитки на літак сполученням "Київ-Ріміні", рейс № 5691, з датою відправлення 30.07.2016 р.

Після чого, 30.07.2016 р. ОСОБА_7 разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_7 приїхала до пункту пропуску повітряного сполучення, що класифікується за категорією "міжнародний", а саме до Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль", розташованого у м. Бориспіль-7 Київської області.

При цьому, ОСОБА_7 було достовірно відомо, що відповідно до Правил перетину державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 р. № 57 виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на постійний консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном; у разі пред`явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Також, ОСОБА_7 було достовірно відомо про відсутність дозволу на перетин державного кодону від батька малолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_10 , а також, що станом на 30.07.2016 р. ОСОБА_10 не позбавлений батьківських прав відносно сина ОСОБА_7 .

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне переправлення малолітнього ОСОБА_7 через державний кордон України, ОСОБА_7 взяла із собою витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданий 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в якому містилась інформація про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. про позбавлення батьківських прав ОСОБА_10 відносно малолітнього сина ОСОБА_7 .

ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом 30.07.2016 р., продовжуючи свої злочинні дії, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, разом зі своїм малолітнім сином: ОСОБА_7 , під час проведення паспортного контролю на рейс № 5691, авіасполученням "Київ-Ріміні", з метою усунення перешкод, тобто ліквідації перепон, що можуть завадити (ускладнити або унеможливити) реалізації плану по незаконному переправленню через державний кордон України малолітнього ОСОБА_7 , для відволікання уваги прикордонних нарядів, надала, як підставу для перетинання Державного кордону України витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданому 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в якому містилась інформація про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. про позбавлення батьківських прав ОСОБА_10 відносно малолітнього сина ОСОБА_7 .

Після чого ОСОБА_7 безперешкодно перетнула державний кордон України та покинула територію України разом з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином незаконно переправила малолітню дитину через державний кордон України.

Зазначені дії ОСОБА_7 орган досудовогорозслідування кваліфікувавза ч.1ст.332КК України,як умиснідії,які виразилисьу незаконному переправленні особи через державний кордон України.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської обалсті від 04 червня 2018 року ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України та виправдано у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу злочину, вирішено питання стосовно речових доказів, цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про стягнення 1000000 грн. 00 коп., завданої моральної шкоди, - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу з доповненнямив якій просить скасувати вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2018 року та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України. Задовольнити цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 1000000 грн. 00 коп.

В обґрунтування апеляційної скарги представник потерпілого зазначає, що вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2018 року є необґрунтованим, незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання), неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність (незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту).

Апелянт зазначає, що ОСОБА_12 ознайомлена з Правилами перетину державного кордону громадянами України, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України № 57 від 27.01.1995 в редакції, яка діяла на той час, тим не менше здійснила незаконний перетин кордону з малолітнім сином, для цього вона пред`явила витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, який був виданий 29.04.2016 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління територіального управління юстиції в Харківській області. Це витяг містив інформацію про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_10 стосовно малолітнього сина ОСОБА_7 . За допомогою цього документа, ОСОБА_12 вдалося безперешкодно перетнути державний кордон України разом з ОСОБА_7 , а отже, незаконно переправити малолітню дитину до Італії без дозволу та згоди не це батька дитини. У судовому засіданні ОСОБА_7 зазначила, що якби вона порушила вимог законодавства щодо проходження паспортного контролю, то працівники митниці не пропустили б її та її дитину через кордон України. Дане судження є звичайною маніпуляцією, перекручуванням фактів. Воно не відповідає дійсності та має на меті ввести в оману суд.

Суд першої інстанції, надав тлумачення ст. 332 КК України занадто буквально, не проаналізував при цьому специфічні обставини справи. Суд зазначає, що з об`єктивної сторони цей злочин може проявлятися у різних альтернативних формах, зокрема: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, його організація, керівництво, сприяння переправленню, тощо.

Під об`єктивною стороною даного злочину варто розуміти незаконне переправлення осіб через державний кордон України переправлення або спроба переправлення особи будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. При його вчиненні суспільно небезпечне діяння виражається в порушенні винним встановленого законом порядку перетинання державного кордону України. Таким порушенням є перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України без відповідних документів чи дозволу тощо.

Оскільки ст. 332 КК України є бланкетною нормою, представник потерпілого звертає увагу на ч.1 ст. 12 Закону України « Про державний кордон України» № 1777-ХІІ від 04.11.1991 ( зі змінами та доповненнями, згідно з якою пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Дійсний є документ, який на даний момент має юридичну силу. Представник потерпілого наголошує, що сторона потерпілого ОСОБА_10 не піддає сумніву справжність витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №16606263, який був виданий ОСОБА_7 29.04.2016. Беззаперечним є і те, що лише 09.07.2016 до даного актового запису було внесено відмітку про поновлення ОСОБА_10 батьківських прав, на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 28.04.2016. Тобто, станом на 29.04.2016 у державному реєстрі містилися відомості про те, що ОСОБА_10 позбавлено батьківських прав, а тому, як справедливо зазначає суд, документ, з яким ОСОБА_7 перетнула кордон, є справжнім.

Представник потерпілого наполягає на тому, що при перетині Державного кордону, ОСОБА_12 було достовірно відомо, що документ, який вона пред`явила для перетину кордону свого малолітнього сина витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728 від 29.04.2016,- є таким, що містить відомості про особу, які повністю не відповідають реальній дійсності. Оскільки ОСОБА_7 було відомо про рішення судів апеляційної та касаційної інстанції, які відновили батьківські права ОСОБА_10 , вона усвідомлювала, що інформація у витягу не відповідає дійсності, а отже законних підстав для перетину Державного кордону разом з дитиною у неї не було.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції зазначив, що у судовому засіданні не були спростовані покази ОСОБА_7 про те, що вона не знала, що для перетину державного кордону необхідна нотаріально посвідчена згода батька. Відповідно до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Тим не менше, вважає за потрібне спростувати показання ОСОБА_7 . ОСОБА_9 наголошує, що ОСОБА_7 безсумнівно знала про необхідність такого дозволу, оскільки, як зазначив у судовому засіданні ОСОБА_10 , він неодноразово як надавав ОСОБА_7 дозволи на виїзд свого сина з України, так і відмовляв у наданні дозволу ОСОБА_7 на виїзд свого сина, оскільки непокоївся, що він більше не повернеться на територію України. Таким чином можна простежити неправдивість показань ОСОБА_7 , яка декілька разів зверталася до свого колишнього чоловіка за отриманням дозволу для перетину кордону їхнього малолітнього сина, а, будучи звинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України, вирішила збрехати, пояснюючи свої незаконні дії банальним незнанням норм права.

По-друге, суд зазначає, що стороною обвинувачення не було надано жодного доказу, який би підтверджував, що ОСОБА_7 отримала і взяла з собою повний витяг саме для того, щоб використати даний документ 30.07.2017 під час паспортного контролю на рейс № 5691 сполученням «Київ-Ріміні», як підставу для перетинання державного кордону України її малолітнім сином ОСОБА_7 . Для того, щоб довести обізнаність ОСОБА_7 у даній ситуації та на наявність у її діях прямого умислу, достатньо відтворити хронологію подій:

- 10.12.2015 ухвалено рішення Київського районного суду м. Харкова, яким ОСОБА_10 було позбавлено батьківських прав;

- 28.04.2016 ухвалено рішення Апеляційного суду Харківської області, яким було скасовано рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 про позбавлення ОСОБА_10 батьківських прав;

- 29.04.2016 ОСОБА_7 отримала витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728;

- 07.07.2016 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив рішення Апеляційного суду Харківської області від 28.04.2016 без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_7 без задоволення;

- 30.07.2016 посадка ОСОБА_7 з малолітнім сином на літак сполученням «Київ-Ріміні», рейс № 5691, та перетинання ними державного кордону.

Таким чином, з аналізу суб`єктивної сторони цього злочину стає зрозумілим, що вона

характеризується прямим умислом ОСОБА_7 , яка усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння та знала про відсутність дозволу на перетин її малолітнім сином Державного кордону від ОСОБА_10 , а також про те, що станом на 30.07.2016, ОСОБА_10 не був позбавлений батьківських прав стосовно свого сина ОСОБА_7 .

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції прокурор Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2018 щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст. 332 КК України скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.1 ст. 332 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 (три) роки, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням терміном 2 роки, покласти обов`язки у вигляді повідомлення про зміну місця роботи, проживання.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2018 року щодо ОСОБА_7 є незаконним та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та неповноти судового розгляду. При винесенні вироку щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст. 332 КК України суд за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Прокурор зазначає, що будучи допитаною під час судового розгляду ОСОБА_7 повідомила, що неодноразово перетинала державний кордон України з сином та дочкою та була обізнана про необхідність дотримання дозволу від батька ОСОБА_10 . Проте, через вкрай конфліктні відносини з ОСОБА_10 була впевнена у його відмові в наданні дозволу на виїзд сину за кордон.

Крім того, викликає сумніви твердження суду першої інстанції щодо необізнаності ОСОБА_7 про обов`язок надання документів підтверджуючих згоду батька дитини на переміщення через державний кордон України, оскільки останньою надано, як на підставу перетину витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728 виданий 29.04.2016 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області в якому містилась інформація про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_10 відносно малолітнього сина ОСОБА_7 , що підтверджується показами свідка ОСОБА_13 , витягом з бази даних «Гарт-1/П». Проте, намагаючись ухилитись від кримінальної відповідальності та ввести в оману органи досудового розслідування та суд ОСОБА_7 під час надання показів неодноразово повідомляла про те, що не надавала жодних документів, для безперешкодного перетину державного кордону України її малолітнім сином.

Також, прокурор зазначає, що потерпілий ОСОБА_14 будучи допитаним під час судового розгляду показав, що 07.07.2016 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду від 28.04.2016 було залишено без змін. Також додав, що після того як його колишня дружина позбавила його батьківських прав, він зрозумів, що ОСОБА_7 це зробила навмисно, в подальшому вивести дитину за межі України. Маючи підозру, щодо його колишня дружина, має намір вивезти сина за кордон, а саме в Італію, без його згоди, він звернувся до Державної прикордонної служби, з метою попередити його незаконний виїзд з України. Так, після того, як йому поновили батьківські права він не давав ОСОБА_7 дозволу на виїзд їхнього сина за кордон, оскільки боявся, що дитина більше не повернеться на Україні, оскільки у останньої є нерухомість на території Італії. Однак, незважаючи на це, він дізнався, що ОСОБА_7 вивезла їх сина за кордон, без його згоди. У зв`язку з чим він звернувся із заявою до працівників поліції про вчинення злочину його колишньою дружиною, оскільки дитину вона вивезла за межі України незаконно. Разом з тим, ОСОБА_7 раніше отримувала у нього нотаріально завірені дозволи на вивезення сина за кордон.

Окрім того, на думку прокурора, судом не надано оцінки показам свідка ОСОБА_13 , яка будучи допитаною під час судового розгляду показала, що 30.07.2016 вона перебувала на своїй робочій зміні в аеропорту «Бориспіль», термінал «D», в залі «Відліт». На паспортний контроль підійшла ОСОБА_7 разом зі своїм неповнолітнім сином, яка пред`явила їй закордонні паспорти та посадочні квитки. Потім на її запитання щодо підтверджуючих документів, які надають право на виїзд неповнолітньої дитини за кордон, остання надала їй витяг з актового запису про народження дитини в якому містилися відомості про відсутність батька у дитини. Даний витяг, на своєму професійному сленгу, працівники прикордонної служби називають «довідка одинокої матері», скорочено «ДОМ». Взявши дану довідку, вона перевірила прізвище, ім`я, по батькові матері та дитини, серію та її номер, інформацію про відсутність даних про батька. В подальшому в базу даних «Гарт-1/П» вона внесла скан-копію закордонного паспорту пасажирки, її прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, громадянство, номер рейсу, стать, та у графу «додаткові відомості» дані щодо наданої пасажирки довідки, що стала підставою для переміщення дитини через кордон без дозволу батька. Чи надавалося рішення суду вона в зв`язку з значним перебігом часу не пам`ятає.

Крім того, прокурор звертає увагу на те, що судове провадження в суді першої інстанції проводилось за відсутності потерпілого ОСОБА_10 та його представників незважаючи на їх клопотання про участь в судових дебатах та клопотання про надання додаткових доказів вини ОСОБА_7 .

На противагу доводам зазначених в апеляційних скаргах, захисник ОСОБА_15 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 подала заперечення, в яких зазначає, що вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2018 року щодо ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим, таким, що відповідає обставинам кримінального провадження та ґрунтується на належних та допустимих доказах, що містяться в матеріалах справи. Вважає, що в діях ОСОБА_7 відсутні ознаки складу злочину, як суспільно небезпечні дії та суспільно небезпечні наслідки, а отже відсутній і склад злочину, передбачений ст. 332 КК України. За відсутності складу злочину в діях ОСОБА_7 , за відсутності шкоди об`єкту злочину, передбаченого ст. 332 КК України та відсутності шкідливих наслідків від дій ОСОБА_7 , з врахуванням грубого порушення органом досудового розслідування кримінально-процесуального законодавства, яке не можливо усунути, просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Так, в апеляційних скаргах вказується про порушення прав потерпілого по справі ОСОБА_10 вироком суду першої інстанції. Які саме права ОСОБА_10 порушені виром суду, представник потерпілого не вказує.

Захисник зазначає, що заявник по справі ОСОБА_10 батько неповнолітнього ОСОБА_16 взагалі не є учасником кримінального провадження потерпілим по справі, оскільки безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 332 КК України є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканості її кодонів. Тобто кримінальний закон охороняє територіальну цілісність Держави, а не власні амбіції та бажання біологічного батька неповнолітньої дитини, який фактично діє на шкоду дитині, порушує права дитини на оздоровлення, відпочинок та свободу переміщення.

Потерпілим ОСОБА_10 помилково визнав та допитав слідчий СВ Бориспільського ВП Хамбір, а позов до ОСОБА_7 про відшкодування завданої ОСОБА_10 маральної шкоди в розмірі 1000000 грн., який подано до суду представником ОСОБА_10 ста лише формальною підставою відповідно до ст. 55 КПК України для визнання його потерпілим. Під час допиту в суді потерпілий-цивільний позивач ОСОБА_10 пояснив, що ОСОБА_7 порушує його прав тим, що принижує його своєю незалежністю від нього. Про інтереси власної дитини під час допиту потерпілого навіть не йшлося. Батько, вважає, що саме він, а не його 12-ти річний син ОСОБА_17 , повинен вирішувати де йому потрібно оздоровлюватися та відпочивати. Таким чином, батько діє не в інтересах власної дитини.

В судовому засіданні потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_10 так і не зміг пояснити, яка саме шкода завдана йому кримінальним правопорушенням по дійсній справі.

Під час судових засідань в суді першої інстанції прокурор ОСОБА_11 неодноразово наголошувала на тому, що вона не вважає ОСОБА_10 потерпілим по даній справі, а він є свідком подій. Але в апеляційній скарзі прокурор вказує про слухання справи судом першої інстанції за відсутності потерпілого, що не відповідає дійсності.

Статус потерпілого надав можливість ОСОБА_10 та його представнику, зловживаючи правами учасника кримінального провадження, протягом року затягувати розумний строк судового розгляду справи, в якій існує лише 2 свідки, які допитані в одне судове засідання.

Окрім того, захисник зазначає, що з приводу вивезення ОСОБА_7 на відпочинок дитини до Італії строком на 1 місяць не існує складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України.

Статтю 332 КК України було змінено саме для посилення протидії організації незаконної міграції, складовою частиною якої є незаконне переправлення осіб через державний кордон України. Незаконною міграцією, складовою частиною якої є незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шкода завдається саме державі, а не власним інтересам фізичної особи. Прокурором в суді першої інстанції не було заявлено про наявність шкоди Державі від дій ОСОБА_7 .

З 30 липня по 01 вересня 2016 року ОСОБА_7 не зверталася до відповідних державних органів України для оформлення для залишення на постійне проживання за кордоном її начебто незаконно вивезеного сина ОСОБА_18 . Навпаки, її дії свідчать про те, що вона вивозила дитину саме тимчасово до Італії на літній відпочинок та оздоровлення, документи, подані нею працівнику прикордонної служби під час проходження із сином кордону 30 липня 2016 року, свідчать про її намір на тимчасову поїздку до Італії.

На підставі викладеного є надуманими та не підтверджені жодним доказом висновки представника потерпілого ОСОБА_9 в апеляційній скарзі про те, що якби батько не звернувся до правоохоронних органів із заявою про притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, то вона б залишила сина на постійне місце проживання в Італії.

Отже, дії ОСОБА_7 не підпадають під незаконне переправлення осіб через державний кордон України, як складову частину незаконної міграції, а отже під дії, за які передбачена кримінальна відповідальність.

Також захисник зазначає, що факт вивезення своєї дитини ОСОБА_16 за кордон для оздоровлення та лікування на 1 місяць в літній період часу під час шкільних канікул, коли його батько ОСОБА_10 є також громадянином Росії, до серпня 2017 року постійно мешкав на тимчасово окупованій території в Автономній республіці Крим з листопада 2015 року, спеціально не складав та не надавав ОСОБА_7 відповідну свою заяву, яка має декларативний характер, не є суспільно небезпечним діянням ОСОБА_7 , як матері цієї дитини.

Під час перетинання кордону не існувало жодних підстав для тимчасового обмеження права громадян України ОСОБА_7 та неповнолітнього ОСОБА_7 на виїзд з України, передбачених ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

На думку захисника, в діях ОСОБА_7 відсутні такі ознаки складу злочину, як суспільно небезпечні дії та суспільно небезпечні наслідки, а отже, відсутній і склад злочину, передбачений ст. 332 КК України.

Також захисник зазначає, що вручення ОСОБА_7 27 квітня 2017 року повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 02.03.2017 не підтверджує набуття нею статусу підозрюваної, оскільки вказаним рішенням слідчого змінюється раніше вручене ним з порушенням закону повідомлення про підозру.

В свою чергу захисником ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 подав заперечення на апеляційні скарги, в яких зазначає, що ані прокурор, ані представник потерпілого подаючи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції не враховують, що відповідно ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, а в діях ОСОБА_7 відсутні такі ознаками складу злочину, як суспільно небезпечні дії та суспільно небезпечні наслідки, а отже, відсутній склад злочину, передбачений ст. 332 КК України. За відсутності складу злочину в діях ОСОБА_7 , за відсутності шкоди об`єкту злочину, передбаченого ст. 332 КК України та відсутності шкідливих наслідків від дій ОСОБА_7 , з врахуванням грубого порушення органом досудового розслідування кримінально-процесуального законодавства, яке не можливо усунути, просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Окрім того, на противагу доводам зазначених в апеляційних скаргах ОСОБА_7 подала заперечення, в яких зазначає, що в апеляційних скаргах не наведено підстав для скасування виправдувального вироку, визначених ст. 409 КПК України, а є лише посилання на такі підстави. Під час судових засідань в суді першої інстанції прокурор неодноразово наголошувала на тому, що вона також не вважає ОСОБА_10 учасником кримінального провадження потерпілим по даній справі, а він є свідком подій, але в апеляційній скарзі прокурор вказує про слухання справи судом першої інстанції за відсутності потерпілого, якого сам прокурор не вважає стороною кримінального провадження. Також вража, що в її діях які виразились у супроводі її 12-річного сина ОСОБА_19 під час поїздки на оздоровлення до Італії з 30 липня 2016 року строком на 1 місяць не існує складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України. Під час перетинання кордону не існувало жодних підстав для тимчасового обмеження права громадян України ОСОБА_7 та неповнолітнього ОСОБА_7 на виїзд з України, передбачених ст. 6 Закону України « Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді,

пояснення прокурора, який підтримав частково подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.332 КК України, призначити ОСОБА_7 покарання у виді 3 років позбавлення волі, звільнивши останню від відбування покарання на підставі ст.48 КК України, проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілого не заперечував,

пояснення адвоката ОСОБА_9 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити та не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст.48 КК України,

потерпілого ОСОБА_10 , який підтримав апеляційну скаргу подану його представником та просив її задовольнити та не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора,

пояснення обвинуваченої ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого та просила залишити вирок суду першої інстанції без змін,

пояснення захисника ОСОБА_15 , яка також заперечувала проти задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого та просила залишити вирок суду першої інстанції без змін,

пояснення захисника ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг представника потерпілого та прокурора та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін,

дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Ухвалюючи вирок, суд, у відповідності зі ст.368 КПК України, повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

При цьому, положеннямист.94 КПК Українивстановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів ? з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При вирішенні питання про вину обвинуваченої особи, згідно правилст.62 Конституції України, не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів та допустимих доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.

Згідно з ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

- вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

- кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

- в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно з п.1 ч.3ст.374 КПК Українимотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

Цих вимог закону, як вважає колегія суддів, суд першої інстанції дотримався.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що підозра, зміна підозри та вручення обвинувального акту мало місце, і, відповідно статус ОСОБА_7 в даному кримінальному провадженні відповідає обвинуваченій, тобто особі, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Як вбачається з вироку, в ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_7 яке визнане судом недоведеним, а також підстави виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Зокрема, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону,забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч.2ст.22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом,ретельно перевірив представленісторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено ОСОБА_7 обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них в їх сукупності і взаємозв`язку.

На підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч.1 ст.332 КК України сторона обвинувачення послалася на наступні докази, які в судовому засіданні суду першої інстанції були безпосередньо досліджені, а саме:

- витяг з кримінального провадження № 12016110100001694 від 20.08.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України (т.1 а.с.1-2);

- супровідний лист заступника начальника СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_20 № 24/36-Т-1128 від 19.08.2016 р. (т.1 а.с.9), згідно якого на адресу СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області для розгляду в порядку, передбаченому ст. 214 КПК України, направлено заяву ОСОБА_10 щодо незаконного, на його думку, вивезення колишньою дружиною ОСОБА_7 за кордон України малолітнього сина ОСОБА_21 з додатками;

- заява ОСОБА_10 про вчинення його колишньою дружиною ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 КК України, яке у виразилось в незаконному переправленні через державний кордон України їхнього малолітнього сина ОСОБА_21 , яка була зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ГУ НП в Київській області за № 628 від 19.08.2016 р., та в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Бориспільський ВП ГУ НП в Київській області за № 9861 від 04.05.2017 р. з додатками (т.1 а.с.10-13, 14-27);

- лист заступника начальника СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_20 № 24/1694 від 22.08.2016 р. (т.1 а.с.7-8), щодо надання вказівок у кримінальному провадженні № 12016110100001694, в порядку ст. 39 КПК України, заступнику начальника ВП начальнику СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області майору поліції ОСОБА_22 ;

- клопотання слідчого СВ ВП в а/п "Бориспіль" Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 , погоджене з прокурором Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_11 про надання тимчасового доступу до документів та їх вилучення від 12.09.2016 р. (т.1 а.с.35-37);

- ухвала слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_24 від 14.09.2016 р. № 1-кс/359/1221/2016, 359/7154/16-к (т.1 а.с.38-39), згідної якої слідчому СВ ВП в а/п "Бориспіль" Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 надано дозвіл на тимчасовий доступ до матеріалів цивільної справи № 640/18239/15-ц (№ провадження 2/640/4098/15) за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_10 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики ХМР, прокурор Київського району м. Харкова, про позбавлення батьківських прав, з можливістю тимчасового вилучення всіх матеріалів справи, які знаходяться в Київському районному суду міста Харкова;

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 04.10.2016 р. з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (т.1 а.с.43-45, 46). В ході цієї слідчої дії слідчий СВ ВП в а/п "Бориспіль" Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 , в приміщенні Київського районного суду міста Харкова, розташованого по вул. Валентинівська, 7-Б в м. Харків, ознайомився із зазначеними в ухвалі слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області № 1-кс/359/1221/2016, 359/7154/16-к від 14.09.2016 р., документами, а саме з матеріалами цивільної справи № 640/18239/15-ц, № провадження 2/640/4098/15. Вилучено: фотокопії матеріалів даної цивільної справи;

- фотокопії матеріалів цивільної справи № 640/18239/15-ц, № провадження 2/640/4098/15 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_10 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики ХМР, прокурор Київського району м. Харкова, про позбавлення батьківських прав (т.1 а.с.47-345), з якої вбачається, що рішенням Київського районного суду міста Харкова від 10.12.2015 р. позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено, та позбавлено ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.55-58). 15.01.2016 р. копія даного рішення суду була направлена на адресу Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а.с.108). Рішенням апеляційного суду Харківської області від 28.04.2016 р. апеляційну скаргу ОСОБА_10 , в особі представника ОСОБА_25 , задоволено. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 10.12.2015 р. скасовано, та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_7 до ОСОБА_10 , треті особи: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, прокурор Київського району м. Харкова, про позбавлення батьківських прав відмовити (а.с.291, 292-295). Відомості з приводу направлення даного рішення апеляційного суду Харківської області для виконання відсутні. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.07.2016 р. касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилено. Рішення апеляційного суду Харківської області від 28.04.2016 р. залишено без змін (а.с.333-335);

- запит старшого слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_26 № 16102/1002/109/03 від 23.08.2016 р. до апеляційного суду Харківської області про направлення належним чином завіреного рішення суду № справи 640/18239/15ц, № провадження 22-ц/790/2529 від 28.04.2016 р. (т.2 а.с.1);

- копія рішення апеляційного суду Харківської області від 28.04.2016 р. (т.2 а.с.2, 3-6), яким рішення Київського районного суду міста Харкова від 10.12.2015 р. скасовано, та ухвалено нове рішення: в задоволені позову ОСОБА_7 до ОСОБА_10 , треті особи: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, прокурор Київського району м. Харкова, про позбавлення батьківських прав відмовити;

- доручення про проведення слідчих (розшукових) дій, в порядку ст. 40 КПК України, старшого слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_26 № 16104/109/1002/03 від 23.08.2016 р. (т.2 а.с.7-8), яким оперативним співробітникам окремого оперативно-розшукового відділу за місцем дислокації ОКПП "Київ" доручено провести певні слідчі дії у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р.;

- лист начальника оперативно-розшукового відділу з м.д. ОКПП "Київ" ОСОБА_27 № 5/6-13 від 26.08.2016 р. про виконання доручення, в частині перетину державного кордону України громадянкою України ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянином України ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період часу із 01.12.2015 р. по 20.08.2016 р. з додатком (т.2 а.с.9);

- витягом з бази даних "Гарт-1/П" підсистеми "Оцінка ризиків", а саме "Відомості по осіб, які перетнули державний кордон України" (т.2 а.с.10), з якого вбачається, що 30.07.2016 р. громадянин України ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в аеропорту "Бориспіль" термінал "D" відлетів з території України, авіалітаком, рейс № 5691, сполученням "Київ-Ріміні";

- пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого, яка була вручена під час досудового розслідування слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_31 як потерпілому по даному кримінальному провадженню 02.09.2016 р., що підтверджується його особистим підписом (т.2 а.с.45);

- запит слідчого СВ ВП в а/п "Бориспіль" Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 № 3908/109/1002/1/02-2016 від 07.09.2016 р. до в.о. генерального директора ДП МА "Бориспіль" ОСОБА_32 про надання інформації та копій документів (т.2 а.с.50);

- лист за підписом начальника юридичної служби ДП МА "Бориспіль" ОСОБА_33 № 35-22-430 від 21.09.2016 р. на запит № 3908/109/1002/1/02-2016 від 07.09.2016 р. (т.2 а.с.51), з якого вбачається, що у системі електронного документообігу ДП МА "Бориспіль" відсутні зареєстровані звернення від громадянина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з приводу вжиття заходів щодо недопущення незаконного вивезення з території України його малолітнього сина ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- доручення про проведення слідчих (розшукових) дій, в порядку ст. 40 КПК України, слідчого СВ ВП в а/п "Бориспіль" Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 № 3909/109/1002/1/02-2016 від 07.09.2016 р. (т.2 а.с.52-53), яким працівникам підпорядкованого підрозділу окремого оперативно-розшукового відділу доручено провести певні слідчі дії у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р.;

- лист начальника оперативно-розшукового відділу з м.д. ОКПП "Київ" ОСОБА_27 № 5/6-69 від 16.09.2016 р. про виконання доручення, щодо перетину державного кордону України громадянкою України ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянином України ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період часу із 01.01.2016 р. по 15.09.2016 р. (т.2 а.с.54) з додатком, з якого вбачається, що надати завірені копії документів, на підставі яких ОСОБА_7 здійснила перетин ДКУ 30.07.2016 р. не є можливим, оскільки прикордонний наряд по перевірці документів не здійснює ксерокопіювання документів під час внесення в базу даних та оформлення осіб;

- витягом з бази даних "Гарт-1/П" підсистеми "Оцінка ризиків", а саме "Відомості по осіб, які перетнули державний кордон України" (т.2 а.с.55, 56, 57), з якого вбачається, що 30.07.2016 р. громадянка України ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своїм сином ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в аеропорту "Бориспіль" термінал "D" відлетіла з території України, авіалітаком, рейс № 5691, сполученням "Київ-Ріміні";

- копію актового запису № 4500 від 16.12.2005 р. про народження дитини ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с.60), в якому містяться дані: про підставу запису відомостей про батька, а саме спільна заява батьків про визнання батьківства від 16.12.2005 р.; про його батьків: батько ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України; мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України; про всі зміни, які вносилися до даного актового запису з приводу позбавлення батька батьківських прав та поновлення у батьківських правах, із зазначенням відповідних підстав, а також з приводу прізвища дитини;

-запитами у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р. начальника відділу розслідування злочинів учинених дітьми СУ ГУ НП у Київській області ОСОБА_35 № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. до в.о. керівника ВДРАЦС Управління державної реєстрації ГТУЮ у Харківській області, керівника Київського районного у місті Харкові ВДРАЦС ГУ ТУЮ у Харківській області, головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України, Управління інформаційної підтримки та координації поліції "102" ГУ НП в Київській області (т.2 а.с.64, 65, 70, 72);

- лист за підписом в.о. начальника Харківського міського ВДРАЦС Управління державної реєстрації ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_36 № 11392/15.10-04-06 від 06.12.2016 р. на запит № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. щодо підтвердження відомостей (т.2 а.с.67), з якого вбачається, що проведеною перевіркою по державному реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що 29.04.2016 р., на заяву № 749/15-06-15 від 29.04.2016 р. гр. ОСОБА_7 , було видано повний витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, щодо актового запису про народження гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- лист за підписом в.о. начальника ВДРАЦС ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_37 № 32054/08.01-04-06 від 08.12.2016 р. на запит № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. щодо наявності актового запису (т.2 а.с.68), з якого вбачається, що проведеною перевіркою по розширеному пошуку системи Державний реєстр актів цивільного стану громадян актових записів про народження дитини відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено, зокрема, актовий запис про народження № 4500 від 16.12.2005 р., складений Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Харківській області, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначеної дитини проведена на підставі ст. 126 СК України, тобто за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства від 16.12.2005 р. 10.02.2016 р. до актового запису було внесено відмітку про позбавлення батька батьківських прав, на підставі рішення Київського районного суду міста Харкова від 10.12.2015 р., справа № 640/18239/15-ц. 29.04.2016 р. матері дитини було видано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 16606263 від 29.04.2016 р., бланк Витягу АМВ 175728, 175729, 175730, у якому зазначені відомості щодо внесення змін до актового запису та позбавлення батька батьківських прав. 09.07.2016 р. до актового запису внесено відмітку про поновлення батька у батьківських правах, на підставі рішення апеляційного суду Харківської області від 28.04.2016 р., справа № 22-ц/790/2529/16. Відповідно до вищезазначеного встановлено, що громадянка ОСОБА_7 не є одинокою матір`ю;

- лист за підписом начальника Головного центру обробки спеціальної інформації ОСОБА_38 . Вих. № 0.64-29073/0/15-16 від 29.12.2016 р. на запит № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. (т.2 а.с.71), з якого вбачається, що відповідно до витягу з наявної у базі даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" 30.07.2016 р. громадянка України ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в аеропорту "Бориспіль" термінал "D" відлетіла з території України, авіалітаком, рейс № 5691, сполученням "Київ-Ріміні";

- лист за підписом начальника Управління інформаційної підтримки та координації поліції "102" ГУ НП в Київській області ОСОБА_39 № 2962/109/27/02-2016 р. від 08.12.2016 р. на запит № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. з додатком: дані міжвідомчої підсистеми "Аркан" (т.2 а.с.73, 74-82), в яких містяться відомості щодо перетину державного кордону України у період з 01.01.2014 р. по 16.11.2016 р. громадянкою України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- лист за підписом т.в.о. директора Департаменту охорони державного кордону Адміністрація Державної прикордонної служби України ОСОБА_40 . Вих.№ 0.23-1201/0/6-17 від 10.02.2017 р. (т.2 а.с.89-90), згідно якого, з відомостей, що містяться у витягу з бази даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" 30.07.2016 р. громадянка України ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своїм сином ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в аеропорту "Бориспіль" термінал "D" відлетіла з території України, авіалітаком, рейс № 5691, сполученням "Київ-Ріміні", пред`явивши як підставу для перетну державного кордону України документ: "АМВ175728 ДОМ";

-запит слідчого СВ ВП в а/п "Бориспіль" Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 № 3062/109/1002/02 від 27.02.2017 р. до начальника Бориспільського МВ ДРАЦС ГТУЮ в Київській області ОСОБА_41 про надання інформації та копій документів (т.2 а.с.111);

- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження АКК № 711519, 711520, 711524 від 02.03.2017 р. на ОСОБА_7 , наданий Бориспільським МВ ДРАЦС ГТУЮ в Київській області (т.2 а.с.112, 113-115), з якого вбачається, що підстава запису відомостей про батька це спільна заява батьків про визнання батьківства від 16.12.2005 р. Державна реєстрація народження дитини проведена відповідно до ст. 126 СК України.10.02.2016 р. до актового запису було внесено відмітку про позбавлення батька батьківських прав, на підставі рішення Київського районного суду міста Харкова від 10.12.2015 р., справа № 640/18239/15-ц. 09.07.2016 р. до актового запису внесено відмітку про поновлення батька у батьківських правах, на підставі рішення апеляційного суду Харківської області від 28.04.2016 р., справа № 22-ц/790/2529/16;

- протокол огляду диску для лазерних систем зчитування інв. № 221 від 13.09.2016 р. (CD-R, 700 MB, № A3115SL18174212LH) від 14.03.2017 р., з додатком до даного протоколу, переглянутий в судовому засіданні (т.2 а.с.165-169, 171). В ході цієї слідчої дії ст. слідчим Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_42 встановлено, що на диску міститься файл File20160730130418 - відеозапис з приміщення пункту контролю ОКПП "Київ", зони відліт, який розташований в терміналі "D" ДП МА "Бориспіль" тривалістю 02 хв. 21 с. Також в ході зазначеної слідчої дії слідчим було переглянуто даний відеозапис та детально описано події зображені на вказаному відеофайлі. Зокрема, в даному протоколі зазначено, що на відеофайлі зафіксовано, що до пункту контролю ОКПП "Київ", зони відліт, який розташований в терміналі "D" ДП МА "Бориспіль" підходить жінка невеликого зросту, волосся темне, довге, одягнена в світлу сорочку, під лівою пахвою тримає пса, на правому плечі тримає сумку білого кольору. Праворуч від вказаної жінки знаходиться малолітній хлопчик, одягнений в червону футболку та білий капелюх. На 00:15 сек. відеозапису вказана жінка, після того як поклала на стійку паспортного контролю два закордонних паспорта, починає діставати із своєї сумки папку з документами, а на 00:20 сек. відеозапису відкриває її, та діставши з неї пакет документів, передає інспектору ДПС ОКПП "Київ", який знаходиться за стійкою паспортного контролю. З 00:40 сек. по 02:24 сек. відеозапису інспектор оглядає надані їй документи та вносить відповідні відомості до комп`ютера, після чого на 02:25 сек. відеозапису повертає даній жінці документи та два паспорти, які вона забирає та направляється до зони "Відліт" разом із малолітнім хлопчиком;

- постанова ст. слідчого Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_43 про визнання речових доказів як документ від 14.03.2017 р. (т.2 а.с.170), згідно якої диск для лазерних систем зчитування інв. № 221 від 13.09.2016 р. (CD-R, 700 MB, № A3115SL18174212LH) визнано як документ у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р.;

- копія постанови копія постанови першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_44 від 20.08.2016 року про призначення прокурора (групи прокурорів), які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., яка міститься в матеріалах наглядового провадження № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КПК України, та скріншот витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження за № 12016110100001694, зробленого із комп`ютера, які були надані прокурором ОСОБА_11 в судовому засіданні 01.06.2018 р. Даними документами підтверджуються повноваження прокурора Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні.

Також, в судовому засіданні судом першої інстанції були дослідженні докази, які свідчать про особу обвинуваченої та письмові докази, приєднані до матеріалів кримінального провадження стороною захисту.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що долучені прокурором протоколи слідчих дій, а саме: протоколи допиту потерпілого, свідків, підозрюваної, протокол одночасного допиту підозрюваної та свідка, а також письмові пояснення ОСОБА_10 , на обґрунтування висунутого обвинувачення, та з огляду на те, що в цих протоколах містяться показання підозрюваної, свідків та потерпілого, які суд безпосередньо не сприймав під час судового засідання, ці показання та письмові пояснення були надані слідчому під час досудового розслідування, враховуючи положення ч. 4ст. 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них, томусудом дані докази оцінюються критично та не приймаються до уваги.

Окрім того, є законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що приєднані прокурором як докази рапорти поліцейських та оперативних працівників, в силу положеньст. 86 КПК України, суд не приймає як належний доказ обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, оскільки ці документи мають для працівників правоохоронних органів лише внутрішній інформативний характер щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, проведення будь-якої слідчої або негласної (розшукової) дії фіксуються протоколом, а не рапортом. Ця обставина свідчить про те, що дані рапорт оформлений з порушенням вимог КПК України, та є недопустимим доказом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наведені докази не доводять вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України.

Окрім того, судом першої інстанції було допитано свідків обвинувачення, а саме:

- допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що станом на липень 2016 р. вона працювала на посаді інспектора 2-ої категорії прикордонної служби України ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", в терміналі "D". У її функціональні обов`язки входить здійснення перевірки документів у осіб, які перетинають державний кордон України та внесення відомостей про них до відповідної бази даних. Обставини даної події вона не пам`ятає, та всі показання, вона надавала лише після ознайомлення з відеозаписом цієї події. Так, під час перегляду даного відеозапису у присутності старшого зміни прикордонних нарядів та працівника служби ОРВ, на даному відеозаписі вона впізнала себе. 30.07.2016 р. вона перебувала на своїй робочій зміні в аеропорту "Бориспіль", термінал "D", в залі "Відліт". На паспортний контроль підійшла ОСОБА_7 разом із своїм неповнолітнім сином, яка пред`явила їй закордонні паспорти та посадочні квитки. Потім на її запитання щодо підтверджуючих документів, які надають право на виїзд неповнолітньої дитини за кордон, остання надала їй довідку одинокої матері, а саме витяг з актового записи, виданийвідділом реєстрації актів цивільного стан про народження дитини. Даний витяг,на своєму професійному сленгу, вони називають довідка одинокою матері, скорочено "ДОМ". Взявши дану довідку, вона перевірила прізвище, ім`я, по батькові матері та дитини, серію та її номер. В подальшому в їхню базу даних вона, у відповідності до своїх посадових обов`язків, внесла скан-копію закордонного паспорту пасажирки, її прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, громадянство, номер рейсу, стать, та у графу "додаткові відомості" дані щодо, наданої пасажирки довідки, а саме: її серію та номер з відповідною абревіатурою "ДОМ". Під час проведення паспортного контролю даної пасажирки із дитиною вона керувалася підп. 9 ч. 2 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ № 57,відповідно до якогопід час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері, у разі пред`явлення останньою довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Тому, отримавши від ОСОБА_7 таку довідку, перевіривши її, будь-яких підстав сумніватися у достовірності цієї довідки в неї не було. Копія такої довідки до бази не вноситься, лише у випадках, коли виникають підозри щодо її справжності, про що вона обов`язково доповідає старшому прикордонних нарядів. Враховуючи, що пасажирка ОСОБА_7 пред`явила їй на паспортний контроль всі необхідні документи для перетину нею та її дитиною державного кордону України, то після проведення їх ретельної перевірки, встановивши, що всі документи є дійсними, останніх було пропущено. ОСОБА_7 перетинала кордон України разом зі своїм сином у статусі одинокою матері. В даному випадку вона діяла відповідно до своїх посадових обов`язків, здійснивши перевірку документів, що стали підставою для виїзду за кордон ОСОБА_7 разом із її неповнолітнім сином, а тому останні перетнули кордон відповідно до вимог чинного законодавства. З приводу того, що батько її сина являється іноземцем, ОСОБА_7 їй жодних документів не пред`являла. Та взагалі у тих випадках, коли хтось із батьків є іноземцем, під час перетину державного кордону України дитиною у його відсутності, вона завжди повідомляє старшого зміни прикордонних нарядів про це, і вже він приймає рішення про пропуск таких пасажирів. Факту затримання ОСОБА_7 в аеропорту "Бориспіль" вона не пам`ятає. Також зазначила, що під час виконання своїх посадових обов`язків, вона заходить в спеціальну програму під особистим логіком та паролем, який відомий тільки їй, де відразу фіксується час та дата. В подальшому по даній програмі видно всіх пасажирів, які оформлювала саме вона. Так, коли в їх спеціальній програмі ввели прізвище пасажирки ОСОБА_7 , відразу висвітило, що оформлення даної пасажирки під час паспортного контролю здійснювала вона. Після чого підняли дані по її програмі відносно пасажирки ОСОБА_7 , де чітко було зафіксовано дату і час, коли саме вона проходила паспортний контроль. На підставі саме цих даних, вже за офіційним запитом слідчого, було вилучено відеозапис з камер відеоспостереження під проходження паспортного контролю пасажиркою ОСОБА_7 разом з її неповнолітнім сином. ОСОБА_7 вона не пам`ятає, оскільки за день вона здійснює оформлення близько 300-400 пасажирів. Однак, оформлення даної пасажирки ОСОБА_7 точно здійснювала вона, оскільки це підтверджується даними, які містяться в програмі, і будь-яких збоїв у програмі щодо вказаних відомостей бути не могло.

Під час апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції було допитано свідка ОСОБА_13 , яка повністю підтвердила надані нею в суді першої інстанції покази.

- свідок ОСОБА_45 показала, що вона працює на посаді завідувача міськоїамбулаторія загальної практики-сімейної медициним. Бориспіль № 1, та до неї зверталися працівники поліції як до спеціаліста в своїй галузі за медичною консультацією з приводу лікування діагнозу "алергічний реніт". Так, лікуванням даного діагнозу в основному займаються такі лікарі як лор та алерголог. Лікування даного діагнозу проводиться як в Україні на належному рівні, так і в Європі, де значно більше різних препаратів, а тому там трохи краще. При лікування необхідно: обов`язково уникати контакту з алергенами; проводиться сонація слизової оболонки носа; здійснюється лікування за допомогою інтраназальних та антигістамінних лікарських засобів, іноді, у складних випадках, за допомогою гормональних препаратів. Медичної документації ОСОБА_21 вона не пам`ятає, оскільки вона його лікуванням не займалася. Під час її допиту слідчий ніякої медичної документації не надавав, а в загальному запитував про лікування зазначеного діагнозу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що показання свідка ОСОБА_46 несуть в собі лише інформаційний зміст щодолікування діагнозу, який наявний у неповнолітнього ОСОБА_7 , й відповідно не є доказом, які б свідчив про те, що ОСОБА_7 незаконно переправляла особу через державний кордон України,й відповідно вказані покази свідка ОСОБА_46 ніяким чином не доводять причетність обвинуваченої ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, а тому не можуть бути взяті судом до уваги, як доказ вини ОСОБА_7 у його вчиненні.

Стаття 332 КК України є бланкетною нормою, тобто такою, яка безпосередньо не визначає ознаки злочинного діяння, а відсилає до нормативних актів інших галузей права, тобто йдеться про порушення лише формально визначених правил. Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, що дають право на виїзд з України, в`їзд в Україну та посвідчують особу громадянина під час перебування за її межами, перелік яких затверджено нормами чинного законодавства. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни України, крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

При цьому слід мати на увазі, що не будь-яке порушення порядку перетинання державного кордону України є кримінально караним за ст. 332 КК України. Ним є тільки переправлення осіб через державний кордон України з недотриманням встановлених правил, як зазначалося вище.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

В п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 № 57(у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. № 534) закріплено, що перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до п. 4 даних Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою,здійснюється: 1)за нотаріальнопосвідченоюзгодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2)без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:

- якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску;

- якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державнийкордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на постійний консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном;

- у разі пред`явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого збатьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії актового запису № 4500 від 16.12.2005 р. про народження дитини ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с.60), повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження АКК № 711519, 711520, 711524 від 02.03.2017 р. на ОСОБА_7 , наданий Бориспільським МВ ДРАЦС ГТУЮ в Київській області (т.2 а.с.112, 113-115), та даних, які містяться в листі за підписом в.о. начальника ВДРАЦС ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_37 № 32054/08.01-04-06 від 08.12.2016 р. на запит № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. щодо наявності актового запису (т.2 а.с.68), державна реєстрація народження зазначеної дитини проведена на підставі ст. 126 СК України, тобто за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства від 16.12.2005 р. При цьому копія актового запису № 4500 від 16.12.2005 р. та повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження АКК № 711519, 711520, 711524 від 02.03.2017 р. містить повні відомості про батьків ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: батько - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 № 57, факт позбавлення одного із батьків батьківських прав підтверджується лише єдиним документом рішенням суду про позбавлення батьківських прав.

Так, під час судового розгляду встановлено та підтверджено дослідженими судом доказами, що 30.07.2016 р. громадянка ОСОБА_7 виїжджала разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_7 за кордон, а саме до Італії, для оздоровлення та відпочинку її дитини,з метоюполіпшення тазміцнення йогофізичного іпсихічного стануздоров`я, в період літніх шкільних канікул, на не тривалий період часу, оскільки 27.08.2016 р. останні повернулися на територію України, що не заперечувалося сторонами та не спростовувалось під час розгляду справи.

Згідно ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., яка набрала чинності для України 27.09.1991 р., передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Доводи представника потерпілого про те, що суд першої інстанції надав тлумачення ст. 332 КК України занадто буквально, не проаналізував при цьому специфічні обставини справи є безпідставними, які не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судового провадження як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді.

Доводи представника потерпілого про те, що при перетині Державного кордону, ОСОБА_12 було достовірно відомо, що документ, який вона пред`явила для перетину кордону свого малолітнього сина витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263,- є таким, що містить відомості про особу, які повністю не відповідають реальній дійсності, оскільки ОСОБА_7 було відомо про рішення судів апеляційної та касаційної інстанції, які відновили батьківські права ОСОБА_10 , обвинувачена усвідомлювала, що інформація у витягу не відповідає дійсності, а отже законних підстав для перетину Державного кордону разом з дитиною у неї не було , не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки як в суд першої інстанції так і в суд апеляційної інстанції витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263 не був наданий для оцінки його достовірності, тому посилання представника на даний витяг є безпідставні.

Доводи представника потерпілого про те, що судом першої інстанції не були спростовані покази ОСОБА_7 , про те що вона не знала, що для перетину державного кордону необхідна нотаріально посвідчена згода батька, однак, на думку апелянта, спростовується тим, що ОСОБА_12 безсумнівно знала про необхідність такого дозволу, оскільки, як зазначив у судовому засіданні ОСОБА_10 , він неодноразово як надавав ОСОБА_7 дозволи на виїзд свого сина з України, так і відмовляв у наданні дозволу, тому остання вирішила збрехати та надати неправдиві показання, пояснюючи свої незаконні дії незнанням норм права самі по собі не указують на неправильність висновків суду першої інстанції.

Доводи представника потерпілого та прокурора про наявність у ОСОБА_7 прямого умислу, яка усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння та знала про відсутність дозволу на перетин її малолітнім сином Державного кордону від ОСОБА_10 , а також про те, що станом на 30.07.2016, ОСОБА_10 не був позбавлений батьківських прав стосовно свого сина ОСОБА_7 , що стверджується хронологією подій є не обґрунтованими, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів, які би указували на доведеність у діях ОСОБА_7 суб`єктивної сторони інкримінованого їй злочину.

Доводи прокурора в частині висновку суду першої інстанції щодо необізнаності ОСОБА_7 про обов`язок надання документів підтверджуючих згоду батька дитини на переміщення через державний кордон України, оскільки останньою надано, як на підставу перетину витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, вказує на те, що ОСОБА_7 намагалася ухилитись від кримінальної відповідальності та ввести в оману органи досудового розслідування та суд, ОСОБА_7 під час надання показів неодноразово повідомляла про те, що не надавала жодних документів, для безперешкодного перетину державного кордону України її малолітнім сином не указують на наявність у її діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України.

Доводи апеляційних скарг представника потерпілого та прокурора, в частині того, що судове провадження в суді першої інстанції проводилось за відсутності потерпілого ОСОБА_10 та його представників незважаючи на їх клопотання про участь в судових дебатах та клопотання про надання додаткових доказів вини ОСОБА_7 , є необґрунтованими. Суд першої інстанції у своєму рішенні належним чином мотивував вирішення питання щодо можливості продовження розгляду справи за відсутність не з`явившихся осіб.

У зв`язку з тим, що вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2019 року щодо ОСОБА_47 є законним та обґрунтованим, висновок суду щодо залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про стягнення 1000000 грн. 00 коп. завданої моральної шкоди є правильним.

Інших переконливих аргументів на спростування вказаних висновків суду першої інстанції щодо оцінки доказів, у апеляційних скаргах представника потерпілого та прокурора не наведено.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, за результатами судового розгляду, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов правильного висновку, що жодних доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.332 КК України, стороною обвинувачення здобуто не було, а жодний з доводів апеляційних скарг представника потерпілого та прокурора не спростовує висновків суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для виправдання ОСОБА_7 .

За приписами ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Це положення також передбачено і п.2 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якому зазначено, що кожен обвинувачений у скоєнні кримінального злочину вважається невинуватим до тих пір, поки його винність не буде встановлена в законному порядку.

Таким чином, виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 є законним, обґрунтованим та вмотивованим, оскільки ухвалений згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, з наведенням належних і достатніх мотивів для його ухвалення, а тому підстав для його скасування, про що ставиться питання в апеляційних скаргах представника потерпілого ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_9 та прокурора, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу з доповненнями адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_10 та апеляційну скаргу прокурора Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2018 року, яким ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України та виправдано у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу злочину залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І

__________________ __________________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4