ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

м. Харків

справа № 621/2136/17

провадження № 22-ц/818/1879/19

Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенка І.С.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Комунальне підприємство комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури»,

третя особа: ОСОБА_2 директор Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури»,

третя особа: Комсомольська селищна рада Зміївського району Харківської області,

третя особа: Зміївська районна профспілкова організація працівників культури,

розглянув в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури», третя особа: ОСОБА_2 директор Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури, Комсомольська селищна рада Зміївського району Харківської області, Зміївська районна профспілкова організація працівників культури про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати, доплат та надбавок за апеляційними скаргами директора Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року в складі судді Шахової В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому, з урахуванням уточненого кола учасників та позовних вимог, просила визнати незаконним її звільнення з посади концертмейстера музичного гурту «Естер» КПКЗ «Слобожанський селищний Палац культури» згідно наказу № 96 від 31.08.2017 року, поновити її на вказаній посаді, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня винесення судом рішення з урахуванням середньоденного заробітку у розмірі 107 грн. 93 коп., стягнути з відповідача на її користь належні їй суми, а саме 12 781 грн. 75 коп. ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 01.04.2016 року по 31.08.2017 року, 6 652 грн. 40 коп. ненарахованої та невиплаченої доплати за вислугу років за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 року, 1245 грн. 60 коп. невиплаченої надбавки до заробітної плати за період з 01.06.по 31.08.2017 року.

Позов мотивовано тим, що 31 серпня 2017 року згідно з наказом директора Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури» № 96 від 31 серпня 2017 року вона була звільнена з посади концертмейстера музичного гурту «Естер» у зв`язку із скороченням штатних одиниць за пунктом 1 статті 40 КЗпП. З вказаним звільненням позивачка не згодна посилаючись на те, що статутом КП КЗ «Слобожанський селищний Палац культури» не передбачено жодних повноважень керівника КП КЗ «Слобожанський селищний Палац культури» самостійно вирішувати питання штатного розкладу і чисельності працівників. Це питання належить до компетенції Комсомольської селищної ради, що підтверджується й тим, що саме рішенням ради затверджуються, а не погоджуються штатні розписи КП КЗ «Слобожанський селищний Палац культури». Отже, на думку позивачки, директор КП КЗ «Слобожанський селищний Палац культури» не мав жодних повноважень щодо прийняття рішення про скорочення її посади та подальшому звільненню за ч.1 ст.40 КЗпП України.

Крім того, позивачка вказує на те, що в порушення вимог статті 43 КЗпП України, відповідачем не було отримано згоду профспілкової організації на її звільнення. Вона не запрошувалась на засідання профспілкової організації для розгляду питання про розгляд подання про її звільнення.

Станом на 31.08.2017 року, тобто на день звільнення, посаду концертмейстера у цьому закладі займали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , станом на 27.10.2017 року вказану посаду займають ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Таким чином, позивачка вказує, що після її звільнення у зв`язку із скороченням посади до штатного розпису КП КЗ«Слобожанський селищний Палац культури» на наступний день після її звільнення була введена посада концертмейстера вокального ансамблю «Казка». Отже, звільнення на думку позивачки відбулось не у зв`язку з фактичним скороченням посади концертмейстера та не з недостатньою субвенцією на заробітну плату, а тому що цього забажав директор закладу.

Вказує також, що 24.02.2016 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» безстроковий трудовий договір між нею та відповідачем є припиненим. Відповідач мав до 24.02.2017 року укласти з нею контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу, чого виконано не було. Натомість законодавець визначаючи обов`язок укладання контракту без проведення конкурсу забезпечив гарантію на звільнення з роботи на строк щонайменше 1 рік - до 24.02.2018 року.

Зазначила, що при звільненні з нею не був проведений повний розрахунок належних виплат, що є порушенням статті 47 КЗпП України. Відповідно до наказу від 01.02.2016 року за № 14 «Про скорочення штату працівників» вона з 01.04.2016 року була переведена на посаду - 0,5 та з того моменту отримувала 0,5 тарифної ставки, що є порушенням положень частини 2 статті 29 Закону України «Про культуру». Незаконність скорочення штату працівників, а саме зміна суттєвих умов праці підтверджується тим, що штатним розписом відповідачем була введена нова посада - концертмейстер вокального ансамблю «Казка». Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва та праці. Таким чином, за період з 1 квітня 2016 року по день звільнення нею недоотримано заробітної плати у розмірі 12 781 грн. 75 коп. Також позивачка вказує на те, що нею не було отримано доплат за вислугу років відповідно до Постанови КМУ від 09 грудня 2015 року № 1026. Згідно з вказаною постановою відповідач мав виплачувати їй 20% посадового окладу, щомісячно, яка за період з 01.01.2016 по 31.08.2017 року мала становити 6 652 грн. 40 коп. З 01.03.2017 року по 31.08.2017 штатним розписом передбачена виплата їй надбавки у загальній сумі 2 491,20 грн., але відповідачем виплачена не була за період з 01.06.2017 року по день звільнення, що підтверджується розрахунковими листами за вказаний період. Невиплачена сума надбавки становить 1245 грн. 60 коп. У зв`язку з чим, позивач змушена була звернутись до суду з вказаним позовом.

Відповідач та третя особа ОСОБА_2 не погодившись з позовом надали до суду відзиви, в яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування зазначили, що керуючись нормами законодавства Палац культури самостійно розробляє власний штатний розпис і подає його на затвердження до Комсомольської селищної ради. Права і обов`язки керівника (директора) Палацу культури визначені у Статуті Палацу культури. Відповідно до Контракту, який укладено з ОСОБА_6 , що є переможцем конкурсу на зайняття посади директора Слобожанського палацу культури, керівник має право приймати на роботу та звільняти працівників закладу культури, визначати їх функціональні обов`язки, застосовувати до них заохочення та дисциплінарне стягнення, укладати та розривати з ними трудові договори. Тобто, твердження позивача, щодо відсутності повноважень у керівника Палацу культури самостійно вирішувати питання штатного розкладу і численності працівників є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.

Крім того, вказують, що у 2015 року субвенція на заробітну плату з районного бюджету була виділена на 60% від потреби Палацу культури, у зв`язку з чим була проведена оптимізація і скорочення штатних одиниць. У 2017 році субвенція на заробітну плату була виділена на перше півріччя.

Тому, у зв`язку з недостатньою субвенцією на заробітну плату працівникам Палацу культури на друге півріччя 2017 року при формуванні штатного розкладу на друге півріччя, було проведено скорочення штатних одиниць Слобожанського палацу культури та надано згоду на скорочення таких посад.

Зазначають, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», на який посилається позивач, до клубних закладів культури не застосовується.

Вказують, що твердження позивача про недоотримання заробітної плати з 01.04.2016 року по 01.08.2017 року також не відповідає дійсності, оскільки заробітна плата нараховувалась за відпрацьований час і позивач за цей період отримувала зарплату згідно штатного розпису.

Вимоги позивача про неотримання доплат за вислугу років вважають безпідставними, оскільки позивачу неодноразово повідомлялось, що Палац культури є отримувачем бюджетних коштів і доплата за вислугу років нараховується та виплачується у межах коштів, передбачених на оплату праці. Позивачу також неодноразово повідомлялось, що надбавки працівникам надаються за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи, за складність, напруженість у роботі - і як стимулюючий вид доплати до заробітної плати є не обов`язковим.

Вказують, що при звільненні ОСОБА_1 , згідно чинного законодавства був проведений повний розрахунок належних їй виплат.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити з підстав наведених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві.

У судове засідання треті особи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись. До суду надали письмові пояснення.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади концертмейстера музичного гурту «Естер» Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури» згідно наказу № 96 від 31.08.2017 року.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі до Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури» на посаді концертмейстера музичного гурту «Естер» з 01 вересня 2017 року.

Стягнуто з Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2017 року по 21.01.2019 року включно у розмірі 37 451 грн. 71 коп. з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури» на користь ОСОБА_1 ненараховану та невиплачену їй доплату за вислугу років за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 року у розмірі 5227 грн. 90 коп. з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині: 1.поновлення на роботі ОСОБА_1 ; 2.стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів; 3.стягнення на користь ОСОБА_1 не нарахованої та невиплаченої їй доплати за вислугу років за один місяць з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури» на користь держави судовий збір у сумі 1749 грн. 89 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, директор Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури» звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить про його скасування та про постановлення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в Палаці культури ні станом на 29.06.2017 року (день попередження позивачки про звільнення), ні станом на день звільнення тобто 31.08.2017 року наявних вакантних посад не було, що підтверджується довідкою Палацу культури, яка містися в матеріалах справи. На момент виконання процедури по скороченню посади позивача, посада концертмейстера вокального ансамблю «Казка» не була вакантною і ніхто не міг здогадуватися, що в вересні 2017 року така посада буде вільною.

Отже, Палацом культури виконано належним чином всю процедуру щодо вивільнення працівників у зв`язку із скороченням посади.

Щодо задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача не нарахованої та невиплаченої доплати за вислугу років, вважає даний висновок безпідставним через те, що з 2002 року у кошторисах штатного розпису на заробітну плату у Палаці культури доплата за вислугу років ніколи не передбачалась і не затверджувалась Комсомольською селищною радою.

Кошти спеціального фонду Палацу культури відносяться до місцевого бюджету. Проте, за розрахунками щорічна їх недостатня кількість не дозволяла передбачати і затверджувати у кошторисах штатного розпису на заробітну плату у Палаці культури доплату за вислугу років.

Крім того, вказує, що судом першої інстанції при винесенні рішення порушено та невірно застосовано норми матеріального права. Ці порушення виразилися в ігноруванні статей 15 та 16 ЦК України, невірному застосуванні статей 38, 49-2 КЗпП України, статті 29 Закону України «Про культуру», статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», Закон України «Про державний бюджет на 2016 рік», Закон України «Про державний бюджет на 2017 рік», Постанови Кабінету Міністрів України № 1026 від 09.12.2015 року , статті 6, 10, 12, 263 ЦПК України.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить про його зміну в мотивувальній та резолютивних частинах з урахуванням доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування доводів посилається на те, що висновок суду першої інстанції про наявність у директора Палацу культури повноважень на звільнення працівників є безпідставним, оскільки контракт між директором Палацу культури та засновником в особі Комсомольського селищного Голови не є установчим документом унітарного комунального підприємства, а згідно частини 4 статті 65 ГКУ є документом, в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Вказує, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», безстроковий трудовий договір між позивачкою та відповідачем є припиненим. Відповідач мав до 24 лютого 2017 року укласти з позивачем контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу, чого виконано не було внаслідок винної бездіяльності керівника відповідача.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив це обґрунтування незаконності її звільнення, пославшись на те, що зазначений вище Закон не застосовується до клубних закладів культури, а в додатку до Наказу Міністерства культури України від 01.07.2016 року № 497 відсутні посади працівників клубних закладів.

Що стосується відмови у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення з відповідача не нарахованої та невиплаченої надбавки за складність і напруженість у праці, вважає її безпідставно та такою, що спростовується колективним договором, у якому її посада була визначена, як посада, що передбачає виплату надбавки за складність і напруженість у праці у розмірі до 50% від посадового окладу.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог в цій частині зазначив єдину підставу не нарахування та невиплати вказаної надбавки - відсутність складності і напруженості у роботі позивачки. Натомість жодного доказу невиконання чи несвоєчасного виконання нею завдань, погіршення якості роботи, порушення трудової дисципліни, які є встановленими підставами скасування або зменшення надбавки суду не надав.

Наголошує, що в частині позовних вимог щодо порушення відповідачем при звільненні позивачки положень статті 42 КЗпП України, а саме при вирішенні питання щодо скорочення її посади, не зрівнювалась кваліфікація та продуктивність праці інших працівників Палацу культури, судом взагалі ніякої правової оцінки не надано.

02 квітня 2019 року від ОСОБА_2 - директора Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури» надійшли відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких він просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , відмовивши у задоволенні позову та задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2 , посилаючись на те, що позиція позивача щодо відсутності повноважень у керівника Палацу культури вирішувати питання штатного розкладу, численності працівників та їх звільнення, є необґрунтованою та законно і вірно відхилена судом.

Палацом культури виконано належним чином всю процедуру щодо вивільнення працівників в зв`язку із скороченням посади. Так як одночасно із попередженням про звільнення не було вакантних посад, то такі і не пропонувалися ОСОБА_1

Вимоги позивача щодо стягнення не нарахованої та невиплаченої надбавки за складність і напруженість у роботі з червня 2017 року по день звільнення є безпідставними і не відповідають дійсності, а саме: позивач у липні-серпні була у тарифній відпустці та відгулах, а у червні були відсутні показники для нарахування надбавки за складність і напруженість у роботі (згідно перевірки змісту роботи за червень у Журналі планування і обліку роботи колективу «Естер» за 2017 рік.

Вимога про стягнення не нарахованої та невиплаченої доплати за вислугу років за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 року є безпідставною, оскільки з 2002 року у кошторисах штатного розпису на заробітну плату у Палаці культури доплата за вислугу років ніколи не передбачалась і не затверджувалась Комсомольською селищною радою.

09 квітня 2019 року від представника третьої особи Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області - Діхтяра Д.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому міститься прохання про залишення даної апеляційної скарги без задоволення. В обґрунтування відзиву вказано на те, що аргументи ОСОБА_1 про незаконність її звільнення протягом року з дня укладення контракту, який нібито повинен бути укладений між нею та відповідачем у зв`язку із змінами в законі України «Про культуру» є безпідставними.

Зазначає, що на момент звільнення позивача діяв безстроковий трудовий договір, який і було розірвано за ініціативою роботодавця. Контракт укладений не був. Причини не укладення контракту судом не встановлювалися, позовні вимоги про визнання контракту укладеним «автоматично» позивач не заявляв.

Вказує, що необґрунтованим є твердження позивача про те, що відповідачем не надано жодного доказу про недостатність фінансування Палацу культури. Оскільки у ході судового розгляду відповідач надав до матеріалів справи достатні аргументовані пояснення щодо фінансування закладу, що підкріплені відповідними документами.

Не погоджується третя особа також із вимогою позивача про виплату додатково 0,5 розміру посадового окладу на підставі того, що вона вважає неправильним зміну тривалості роботи з 01.04.2016 року. Така вимога є безпідставною у зв`язку з тим, що перед судом не ставилася вимога про визнання незаконною зміну істотних умов праці позивача. Підтвердженням згоди позивача на зміну істотних умов праці є те, що вона фактично працювала в режимі неповного робочого часу. З 01.04.2016 року позивачка фактично відпрацювала такий обсяг робочого часу, за який і отримала заробітну плату.

Безпідставною вважає також і вимогу позивача про виплату надбавки за складність і напруженість у праці з червня 2017 року по день звільнення.

Наголошує, що незалежно від того, чи належним чином була виконана робота, повинні бути обставини, що підтверджують складність та напруженість виконаної роботи. Проте позивач жодним чином не пояснює, чому виконання належним чином своєї роботи означає складність та напруженість праці.

10 квітня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу директора Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури», в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

В свою чергу, посилається на те, що відвідачем та третьою особою ОСОБА_2 не було надано до суду жодного доказу, який би підтвердження недофінансування Палацу культури, через що її звільнення було б неминучим.

Крім того, вказує, що твердження ОСОБА_2 про відсутність можливості запропонувати позивачу вакантну посаду, яку займав ОСОБА_7 , оскільки на його думку, кваліфікація позивача не дозволяла обіймати посаду концертмейстера вокального ансамблю «Казка», не відповідає дійсності, оскільки кваліфікація позивача - викладач музично-теоретичних дисциплін, дозволяє працювати на посаді концертмейстера, у тому числі вокального ансамблю.

Зазначає також, що ОСОБА_2 не виконав рішення Зміївського районного суду Харківської області по даній справі в частині негайного виконання, а саме до цього часу не поновив ОСОБА_1 на роботі. При цьому, умисно не виконуючи рішення суду, посилається на відсутність у штатному розписі посади, яку остання займала до звільнення.

19 квітня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 - директора Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури», яка містить відомості аналогічні позовній заяві та апеляційній скарзі.

22 квітня 2019 року від представника третьої особи Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області - Діхтяра Д.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому міститься прохання про задоволення апеляційної скарги з посиланням на те, що приймаючи рішення у справі суд першої інстанції допустив неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Так, судом першої інстанції не було досліджено наскільки посада концертмейстера вокального ансамблю «Казка» є аналогічною посаді концертмейстера музичного гурту «Естер», а також зовсім не визначено наскільки позивач має достатній рівень освіти, фах і досвід для того, щоб займати цю посаду.

Крім того, судом першої інстанції допущено порушення під час встановлення розміру суми для стягнення на користь позивача середнього заробітку за період з 01.09.2017 року по 21.01.2019 року.

Позивач, направляючи копію заяви про уточнення позовних вимог від 25.10.2018 року, селищній раді не надав копію довідки від 27.09.2018 року у якій вказано розмір заробітної плати, на підставі якого розраховано середньоденний заробіток позивача.

Отже, суд першої інстанції не повинен був брати до уваги довідку № 21 від 27.09.2018 року, оскільки копія доказу не була подана іншим учасникам справи і суду про це було відомо.

Таким чином, вказує, що розмір середнього заробітку за період з 01.09.2017 року по 21.01.2019 року нарахований на підставі доказу, який судом не повинен братися до уваги, оскільки цей доказ поданий до суду з порушенням процесуальних норм, а саме: статті 83 ЦПК України.

03 травня 2019 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив представника третьої особи Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області - Діхтяра Д.М., у якій висловлюючи свою незгоду з даним відзивом, наголошує на тому, що в день її звільнення, 31.08.2017 року, вона працювала та перебувала на робочому місці до 20 години, про що достовірно було відомо директору КП КЗ «Слобожанський селищний Палац культури», який працював до 17-00 години.

Беззаперечно у день її звільнення директор Палацу культури ОСОБА_2 , підписуючи наказ про звільнення ОСОБА_1 , достовірно знав про вакантне місце, оскільки в день її звільнення підписав наказ про звільнення ОСОБА_4 раніше ніж закінчився її останній робочий день.

Крім цього, директор Палацу культури в апеляційній скарзі взагалі заперечував свій обов`язок пропонувати роботу (вакантні посади) протягом всього часу роботи працівника, який підлягає вивільненню, в тому числі і в останній робочий день.

Не погоджується з твердженням Комсомольського селищного голови про те, що судом не визначався рівень освіти, фах та досвід ОСОБА_1 .

Таке твердження є безпідставним та спростовується матеріалами справи, у яких містяться письмові докази щодо її освіти, фаху і досвіду роботи на посаді концертмейстера.

ОСОБА_1 не погоджується також з твердженням Комсомольського селищного голови про порушення судом процесуальних норм, що вбачається у ненаправленні довідки про розмір заробітної плати останньої. Вказує, що доказів не отримання довідки (наприклад у вигляді акту) селищною радою не надано. Крім цього, як зазначає Комсомольський селищний голова, суд направляв на адресу ради копії вказаної довідки, що підтверджує обізнаність третьої особи з вказаним письмовим доказом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 369 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга директора Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури» підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (вивільнення працівників).

Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, а згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Згідно роз`яснень, які містяться у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із наступними змінами та доповненнями) від 6 листопада 1992 року № 9, при розгляді трудових спорів, пов`язаних зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1ст40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Згідно з ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації тощо.

За приписами ч. 2 ст. 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії трудової книжки позивачка працювала на посаді концертмейстера музичного гурту «Естер» КПКЗ «Слобожанський селищний палац культури».

З листа Комсомольського селищного голови від 16.06.2017 року вбачається, що Комсомольська селищна рада пропонує директору КПКЗ «Слобожанський селищний палац культури» оптимізувати видатки Палацу культури у тому числі переглянути штатний розпис та скоротити штатні одиниці.

Згідно штатного розпису станом на 01.07.2017 року в КПКЗ «Слобожанський селищний палац культури» налічувалось 33 штатні одиниці, в тому числі, посада концертмейстера музичного гурту «Естер».

19.06.2017 року Слобожанським селищним палацом культури було направлено лист за № 57 на адресу голови профспілкового комітету щодо узгодження скорочення посад керівника та концертмейстера музичного гурту «Естер» та керівника вокального ансамблю «Райдуга».

З протоколу №4 засідання профспілкового комітету Слобожанського селищного палацу культури від 19.06.2017 року вбачається, що членами профспілки проведено голосування щодо скорочення у зв`язку з недостатньою субвенцією на заробітну плату посад керівника музичного гурту «Естер» ОСОБА_9 , концертмейстера музичного гурту «Естер» ОСОБА_1 та керівника вокального ансамблю «Райдуга» ОСОБА_10 .

Відповідно до рішення Комсомольської селищної ради від 20 червня 2017 року за №171 погоджено штатний розпис КПКЗ «Слобожанський селищний палац культури» з 01.09.2017 року у кількості 31,5 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 116563, 28 грн. При цьому посада концертмейстера музичного гурту «Естер» в новому штатному розписі відсутня.

Відповідно до наказу КПКЗ «Слобожанський селищний палац культури» від 29.06.2017 року за №71, у зв`язку із недостатньою субвенцією на заробітну плату на друге півріччя 2017 року на виконання рішення виконавчого комітету Комсомольської селищної ради з 1 вересня 2017 року директором наказано провести скорочення штатних одиниць у тому числі й концертмейстера музичного гурту «Естер» ОСОБА_1 З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її підпис.

31 серпня 2017 року згідно з наказом директора Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури» № 96 від 31 серпня 2017 року вона була звільнена з посади концертмейстера музичного гурту «Естер» у зв`язку із скороченням штатних одиниць за пунктом 1 статті 40 КЗпП.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників. Позивач була у встановлений законом строк попереджена про майбутнє звільнення.

Доводи позивачки стосовно того, що станом на 31.08.2017 року, тобто на день звільнення, посаду концертмейстера у цьому закладі займали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , станом на 27.10.2017 року вказану посаду займають ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , таким чином, вказує, що після її звільнення у зв`язку із скороченням посади до штатного розпису КП КЗ «Слобожанський селищний Палац культури» на наступний день після її звільнення була введена посада концертмейстера вокального ансамблю «Казка», а отже, її звільнення відбулось не у зв`язку з фактичним скороченням посади концертмейстера та не з недостатньою субвенцією на заробітну плату, а тому що цього забажав директор закладу, колегією суддів не приймаються.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України не є обов`язком роботодавця.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 Кзпп України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Одночасно, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови від 06.11.1992 «Про практику розгляду трудових спорів», судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Підприємство є самостійним суб`єктом господарювання, створеним компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Цивільне та трудове законодавство не передбачає право суду перевіряти доцільності скорочення, оскільки власник підприємства або уповноважений ним орган самостійно вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників.

Отже, працівнику роботодовець зобов`язаний запропонувати посади наявні у нього на день попередження про майбутнє звільнення.

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідача ні станом на 29.06.2017 року (день попередження про звільнення), ні станом на день звільнення тобто на 31.08.2017 року наявних вакантних посад не було.

На момент виконання процедури по скороченню посади позивача посада концертмейстера вокального ансамблю «Казка» не була вакантною, оскільки ОСОБА_4 був звільнений в цей же день, але пізніше.

Крім того, представник відповідача зазначав, що концертмейстер - термін на означення професії музиканта, що вживається у трьох значеннях: керівник групи інструментів в симфонічному оркестрі чи іншому оркестрі аналогічного складу, перший скрипаль оркестру, піаніст, що акомпанує вокалістам або інструменталістам на концертах та при підготовці до виступів.

До обов`язків концертмейстера відноситься: проведення репетицій; перевірка правильності настройки всіх музичних інструментів, підготовка колективу та публіки до виступу, робота в якості диригента або ведущого музиканта колективу, допомога музикантам у розучуванні їх партії, акомпонимент солістам та колективу.

Іншими словами, концертмейстер непомітно підтримує гру музикантів колективу, а вразі коли музикант починає «путати», забувати текст «підхоплює» його та направляє гру у вірне русло. Професія концертмейстера вимагає наявності відмінного музичного слуху та якісної освіти, концертмейстер зобов`язаний також бути висококласним педагогом та психологом.

В музичному колективі концертмейстерами називають музикантів, що очолюють ту чи іншу групу. Концертмейстер в тій чи іншій мірі, відповідно до правил і звичаїв даного колективу, керує роботою музикантів своєї групи на репетиціях, а в ході концертів виконує сольну партію, якщо така є у творі. Концертмейстер першим виходить на сцену, ведучи за собою весь колектив.

Тобто, посада позивача ОСОБА_1 не є аналогічною посаді концертмейстера вокального ансамблю «Казка». Позивач працювала концертмейстером музичного гурту (навчання учасників гурту на фольклорних і народних музичних інструментах), а концертмейстер вокального ансамблю навчає співу (вокальний жанр).

Відповідач зазначав, що якщо допустити, що посада концертмейстера вокального ансамблю «Казка» дійсно була б вакантна, то запропонувати її позивачу ОСОБА_1 не було законних підстав, оскільки ОСОБА_1 має диплом молодшого спеціаліста Харківського музичного училища за спеціальністю - теорія музики, а за кваліфікацією - викладач музично-теоретичних дисциплін, а концертмейстер вокального ансамблю повинен мати освіту відповідного напряму підготовки, а саме - хормейстера. Такої освіти у позивача ОСОБА_1 немає. З її кваліфікацією вона не має права працювати в жодному колективі - а ні в танцювальному, а ні в інструментальному (духових і народних інструментів), а ні в вокальному.

На спростування цих обставин позивачкою не надано будь-яких доказів.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів не приймає доводи позивача стосовно того, що їй не було запропоновано вакантні посади, оскільки у відповідача не було вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу, посада, з якої звільнився ОСОБА_4 , не є аналогічною посаді позивача, а позивач не має відповідної кваліфікації для того щоб бути прийнятою на посаду концертмейстера вокального ансамблю.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади концертмейстера музичного гурту «Естер» Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури» згідно наказу № 96 від 31.08.2017 року та поновлення її на роботі на цій самій посаді.

Оскільки позовні вимоги з приводу стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, вони також задоволенню не підлягають.

Щодо задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача 6652 грн.40 коп. ненарахованної та невиплаченої доплати за вислугу років за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 р., то колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Із матеріалів справи вбачається, що з 2002 року у кошторисах штатного розпису на заробітну плату у Палаці культури доплата за вислугу років ніколи не передбачалась і не затверджувалась Комсомольською селищною радою.

Відповідно до п.п.2,3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1026 від 09.12.2015 «Питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості,центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань», зазначено, що керівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів зазначені види допомоги надаються за погодженням із органом, до сфери управління якого належить відповідний заклад. Доплата за вислугу років працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів виплачується за рахунок коштів спеціального фонду, коштів, отриманих від господарської діяльності, та інших не заборонених законодавством джерел.

Ця постанова набирала чинності з 1 січня 2016року.

Відповідно до статті 29 згідно Закону України «Про культуру» заробітна плата працівника у сфері культури, педагогічного працівника закладу освіти сфери культури складається з посадового окладу (тарифної ставки), надбавки за почесне звання, доплат за науковий ступінь, вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури, інших надбавок та доплат, премій, винагород за творчу діяльність, передбачених законодавством. Умови оплати праці працівників у сфері культури державних і комунальних закладів культури, закладів освіти сфери культури визначаються Кабінетом Міністрів України у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів.

Законом України «Про державний бюджет на 2016 рік» встановлено, що у 2016 році норми і положення частини третьої статті 22, абзацу другого частини першої, частини третьої статті 29 Закону України «Про культуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів.

Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік» встановлено, що у 2017 році норми і положення абзацу другого частини першої статті 29 цього Закону України «Про культуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів .

Кошти спеціального фонду Палацу культури відносяться до місцевого бюджету і щорічна їх недостатня кількість не дозволяла передбачати і затверджувати у кошторисах штатного розпису на заробітну плату у Палаці культури доплату за вислугу років.

Отже, враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд дійшов невірного висновку, що відповідачем в порушення п.п. 2,3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1026 від 09.12.2015 не нараховувалась та не виплачувалась доплата за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 р. ОСОБА_1 , а тому в задоволені цих вимог необхідно відмовити.

Обгрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів доводи позивача стосовно того, що судом першої інстанції не вірно застосовані положення Закону України «Про культуру» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», оскільки позивач ОСОБА_1 була працівником закладу культури і працювала в аматорському колективі з непрофесійною творчою діяльністю.

Також обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів посилання позивача на те, що при звільнені з нею не був проведений повний розрахунок, оскільки заробітна плата позивачу була нарахована за відпрацьований час і позивач за цей період отримав зарплату згідно штатного розпису; переведення позивача на 0,5 ставки з квітня 2016 року нею не оспорювалось.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача 1245 грн. 60 коп. невиплаченої надбавки до заробітної плати за період з 01.06.2017 по 31.08.2017 року, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні цих вимог.

Так, згідно ч.1 ст. 29 Закону України «Про культуру», заробітна плата працівника у сфері культури, педагогічного працівника закладу освіти сфери культури складається з посадового окладу (тарифної ставки), надбавки за почесне звання, доплат за науковий ступінь, вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури, інших надбавок та доплат, премій, винагород за творчу діяльність, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 5.6. розділу 5 Колективного договору трудового колективу Комунальної установи «Комсомольський селищний Палац культури» та додатку 3 до Колективного договору (а.с. 205-212 т.1), встановлені розміри доплат, за складність і напруженість у роботі, розширення зони обслуговування, збільшення обсягу виконуваних робіт концертмейстерам у розмірі до 50 % посадового окладу.

Наведена надбавка у розмірі до 50 відсотків посадового окладу надається концертмейстерам за складність і напруженість у роботі, розширення зони обслуговування, збільшення обсягу виконуваних робіт ,тобто як стимулюючий вид доплати до зарплати і не є обов`язковим.

Згідно наказів № 37 від 24.03.2017, № 49 від 24.04.2017, № 62 від 23.05.2017 за складність і напруженість у роботі в березні-травні 2017 позивачу виплачувалась надбавка до зарплати у розмірі 30 %, натомість у наказах № 70 від 27.06.2017, № 83 від 24.07.2017 та № 92 від 22.08.2017 позивач серед осіб, яким встановлювалась ця надбавка, - відсутня.

Як зазначив відповідач зазначений показник (складність і напруженість) в роботі позивача з червня місяця по день звільнення в 2017 році були відсутні, тому ця надбавка позивачу не виплачувалась.

Позивач не надала належних та допустимих доказів, що в період з червня місяця по день звільнення в 2017 р. вона виконувала роботу, пов`язану з такими показниками.

Також обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів посилання позивача на те, що позицію позивача про те, що директор КП КЗ «Слобожанський селищний палац культури» не мав жодних повноважень щодо прийняття рішення про скорочення її посади та подальшому звільненню за ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Судом встановлено, що згідно Статуту Палацу культури Комунальне підприємство Комунальний заклад Слобожанський селищний палац культури заснований на комунальній власності територіальної громади Комсомольської селищної ради та знаходиться у сфері управління Комсомольської селищної ради, яка є засновником цього закладу.

Відповідно доч.ч.1-5ст.65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (уразі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. Уразі найму керівника підприємства з ним укладається договір(контракт),в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Палац культури самостійно розробляє власний штатний розпис і подає його на затвердження до Комсомольської селищної ради, що повністю відповідає п. 6.1.9 Статуту Палацу культури.

Відповідно до п. 2.8 Контракту , який укладено 28.02.2017 року з ОСОБА_6 , що є переможцем конкурсу на зайняття посади директора палацу культури, керівник має право приймати на роботу та звільняти працівників закладу культури, визначати їх функціональні обов`язки, застосовувати до них заходи заохочення та дисциплінарного стягнення, укладати та розривати з ними трудові договори.

Будь-яких доказів того, що у директора палацу культури були відсутні повноваження на вчинення певних дій, позивачкою не надано.

Також обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції посилання позивачки на те, що після її звільнення, у зв`язку зі скороченням її посади, до штатного розпису на наступний день після її звільнення була введена посада концертмейстера вокального ансамблю «Казка» не відповідає дійсності, оскільки у штатному розписі відповідача станом на 01.07.2017 посада концертмейстера вокального ансамблю «Казка» також присутня.

Крім того, вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» до клубних закладів культури не застосовується. В Додатку «Перелік посад художнього та артистичного персоналу державних та комунальних закладів культури, заміщення яких здійснюється на конкурсній основі» до Наказу Міністерства культури України від 01 липня 2016 року № 497 «Порядок формування на конкурсній основі кадрового складу художнього та артистичного персоналу державних та комунальних закладів культури» - відсутні посади працівників клубних закладів. У відповідача відсутні професійні колективи і посади професійних творчих працівників- художнього та артистичного персоналу. Кадровий склад професійних творчих працівників - художнього та артистичного персоналу відноситься до професійних закладів культури, а саме - кіноконцертних організацій, філармоній, театрів (опери та балету), цирків та інших. У клубних закладах культури працюють творчі працівники, діяльність яких пов`язана з роботою аматорського мистецтва (з колективами художньої самодіяльності).

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні.

Відповідно до ч.ч.7, 13 статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судовий витрат.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу директора Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури» ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання звільнення з посади концертмейстера музичного гурту «Естер» Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний палац культури» згідно наказу № 96 від 31.08.2017 незаконним, поновлення на роботі на посаді концертмейстера музичного гурту «Естер» з 01 вересня 2017 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та ненараховану та невиплачену їй доплату за вислугу років за період з 01.01.2016 по 31.08.2017 року у розмірі 5227 грн.90коп. з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів - залишити без задоволення..

Рішення суду в частині стягнення з Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний палац культури » на користь держави судовий збір в сумі 1749 грн. 89 коп. скасувати.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Компенсувати Комунальному підприємству комунальний заклад «Слобожанський селищний палац культури » (місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, буд.12, смт. Слобожанське, Зміївський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 31994671) за рахунок держави в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1920 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять гривень 00 коп.).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 25 червня 2019 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко