Справа № 761/2253/19

Провадження № 2/761/3687/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Токач М.С.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представників відповідача: Кузіної Л.В., Крилової Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження ОСОБА_2 до Київського університету імені Тараса Шевченка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про скасування наказу про відрахування та стягнення моральної шкоди, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 30000 грн., сплачені за навчання.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 01 вересня 2011 року донька позивача, ОСОБА_3 , навчалася у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса на денній формі навчання, з нормативним терміном навчання, за спеціальністю 6.030401 «Правознавство», за державним замовленням, як така, що пройшла конкурс. Через бажання уникнути наслідків військового конфлікту на сході України, ОСОБА_2 , разом із сім`єю, переїхала до Києва. 24 липня 2014 року донькою до КНУ подано заяву про її переведення у зв`язку з проведенням військових дій на території Донецької області внаслідок збройної агресії терористичних угрупувань, неможливості подалі перебування у зоні підвищеного ризику для життя та бажання отримати освіту в українському ВНЗ. Цією заявою також повідомлялося про її навчання у Донецькому національному університеті за кошти державного бюджету та довідку від 24 липня 2014 року №44464 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи. Тобто, надана заява мала всі ідентифікаційні відомості щодо прав при переведенні на місце державного замовлення. Поряд із тим, 11 листопада 2014 року КНУ видано наказ №4395-33, яким з 01 вересня 2014 року ОСОБА_3 переведено на юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка студенткою 4 курсу денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, навчання на контрактній основі. Позивач вказує, що згоди на навчання на контрактній основі ані він, ані його донька не надавали, про наявність бюджетних місця у КНУ їх повідомлено не було, відтак, ОСОБА_3 була позбавлена пріоритетного права на переведення її на бюджетну основу навчання. У зв`язку із такими діями відповідача, позивач був змушений сплатити 30 000 грн. у якості вартості навчання. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 звернулась із вказаним позовом до суду.

Ухвалою від 18 лютого 2019 року у справі відкрито провадження, справу слухати у порядку загального позовного провадження.

26 березня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позов, згідно якого останній заперечував проти заявлених вимог позивача, з огляду на те, що у заяві від 24 липня 2014 року ОСОБА_3 особисто вказано про готовність навчатись на умовах контракту. Підписуючи договір № 1936 від 12 листопада 2014 року про надання освітньої послуги студентці ОСОБА_3 , позивач визнавала умови навчання та оплати. Посилання на не ознайомлення з Правилами прийому не заслуговують на увагу, оскільки останні стосуються виключно процедури вступу до навчального закладу, а не переведення. З урахуванням відсутності вакантних бюджетних місць та наявності згоди третьої особи, ОСОБА_3 правомірно прийнято на контракту форму навчання.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, що викладені у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 01 вересня 2011 року ОСОБА_3 навчалася у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса на денній формі навчання, з нормативним терміном навчання, за спеціальністю 6.030401 «Правознавство», за державним замовленням, як така, що пройшла конкурс.

У відповідності до Довідки від 21 грудня 2016 року НОМЕР_3, ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , взята на облік, як внутрішньо переміщена особа, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

24 липня 2014 року ОСОБА_3 до Київського університету імені Тараса Шевченка подано заяву про її переведення у зв`язку з проведенням військових дій на території Донецької області внаслідок збройної агресії терористичних угрупувань, неможливості подалі перебування у зоні підвищеного ризику для життя та бажання отримати освіту в українському вищому навчальному закладі. Заявою також повідомлено про навчання у Донецькому національному університеті за кошти державного бюджету.

11 листопада 2014 року, на підставі заяви ОСОБА_3 , рішення Приймальної комісії КНУ ім. Т. Шевченка, копії розпорядження декана про допуск до складання академічної різниці, а також подання заступника декана про ліквідацію академічної різниці, відповідачем видано наказ №4395-33, яким з 01 вересня 2014 року ОСОБА_3 переведено на юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка студенткою 4 курсу денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, навчання на контрактній основі.

12 листопада 2014 року між Київським університетом імені Тараса Шевченка та ОСОБА_2 було укладено Договір № 1936 про надання освітньої послуги студентці ОСОБА_3 , за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання за денною формою навчання, освітньо-кваліфікаційному рівні бакалавр, спеціальність - правознавство,строком навчання з 01 вересня 2014 року по 30 червня 2015 року на юридичному факультеті.

У відповідності до п. 4.2 Договору загальна вартість послуги (навчання) становить 30 000 грн.

ОСОБА_2 , на виконання умов договору, на рахунок відповідача переведено грошові кошти у розмірі 30 000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією та Довідкою бухгалтерії КНУ ім. Т. Шевченка.

Позивач вказує, що згоди на навчання на контрактній основі ані він, ані його донька не надавали, про наявність бюджетних місць у КНУ їх повідомлено не було, відтак, ОСОБА_3 була позбавлена пріоритетного права на переведення її на бюджетну основу навчання.

Разом з тим, із такими висновками позивача суд не може погодитись, з огляду на наступне.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Як було зазначено вище, позивач та його донька є внутрішньо переміщеними особами.

Статтею 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» забезпечено реалізацію права зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб на освіту.

Згідно ч. 9 ст. 7 Закону зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа має право на продовження здобуття певного освітнього рівня на території інших регіонів України за рахунок коштів державного бюджету або інших джерел фінансування.

Відповідно до Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України №245 від 15 липня 1996 року, особи, які вступили до вищих закладів освіти і навчалися за рахунок коштів державного бюджету, користуються пріоритетним правом при переведенні на місця державного замовлення за умови наявності таких вакантних місць. При відсутності вакантних місць, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, вищезгадані особи за їх згодою можуть бути переведені на навчання з оплатою за рахунок коштів фізичних осіб за умови наявності вакантних місць ліцензованого обсягу.

Наказом Міністерства освіти і науки України №556 від 07 травня 2014 року затверджено Тимчасовий порядок переведення на навчання студентів, аспірантів і докторантів з вищих навчальних закладів та наукових установ, розташованих на тимчасово окупованій території.

Тимчасовим порядком переведення визначено, що переведення студентів незалежно від курсу (року навчання), освітньо-кваліфікаційних рівнів і форм навчання здійснюється керівником навчального закладу, до якого переводиться студент. За відсутності вакантних місць на інших напрямах підготовки (спеціальностях) відповідних курсів (років навчання) керівник навчального закладу звертається до МОН України або центрального органу виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває навчальний заклад, із запитом щодо вирішення питання фінансування додаткового обсягу державного замовлення.

З урахуванням наведеного, для того, щоб керівництво Університету звернулося до МОН України з запитом щодо вирішення питання фінансування додаткового обсягу державного замовлення по спеціальності, на яку переводиться особа, ОСОБА_3 повинна була після переведення звернутись з окремою заявою до Університету про виділення додаткового місця державного замовлення, до якої додати довідку внутрішньо переміщеної особи.

Поряд із тим, як вбачається із заяви останньої від 24 липня 2014 року, ОСОБА_3 власноруч зазначила про те, що не заперечує проти навчання на контрактній основі навчання.

Стороною позивача не надано до суду доказів ініціювання питання щодо виділення бюджетного місця навчання для ОСОБА_3 , при цьому, 12 листопада 2014 року між Київським університетом імені Тараса Шевченка та ОСОБА_2 було укладено Договір № 1936 про надання освітньої послуги останній.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За таких обставин, саме підписання договору від 12 листопада 2014 року свідчить про ознайомлення позивача з його умовами та досягнення згоди щодо таких умов.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У період з 01 вересня 2014 року по 30 червня 2015 року, відповідно до умов договору, Університетом виконано свої зобов`язання в повному обсязі, надано освітню послугу ОСОБА_3 та видано диплом бакалавра, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Слід зауважити, що положеннями договору передбачено випадок, у якому відповідач зобов`язаний повернути частину коштів, що були внесені замовником, як попередня оплата за надання освітньої послуги (навчання), а саме лише у разі дострокового припинення Договору у зв`язку із ненаданням освітньої послуги (п. 2.5 Договору).

Оскільки Законом України «Про вищу освіту» та Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не містять положень, на підставі яких заклад вищої освіти зобов`язаний повернути замовнику кошти за фактично надану освітню послугу, вказаний договір достроково не розривався, освітню послугу надано у повному обсязі, а відтак відсутні підстави для повернення грошових коштів позивачу.

Таким чином, з урахуванням відсутності вакантних бюджетних місць у 2014 році у КНУ ім. Т. Шевченка та відповідної згоди ОСОБА_3 , на підставі укладеного Договору № 1936 про надання освітньої послуги студентці ОСОБА_3 від 12 листопада 2014 року, відповідачем правомірно переведено останню на навчання з оплатою за рахунок коштів фізичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні поданого позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 6, 626, 629, 638 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76-81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Київського університету імені Тараса Шевченка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про стягнення коштів - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , іпн - НОМЕР_1 ,

Київський університет імені Тараса Шевченка, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60, код ЄДРПОУ - 02070944,

ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , іпн - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 24 червня 2019 року.

Суддя: