УХВАЛА

25 червня 2019 року

Київ

справа №140/2169/18

адміністративне провадження №К/9901/17120/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Білоуса О.В., Блажівської І.Л., Желтобрюх І.Л., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДФС України на рішення Державної фіскальної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі №140/2169/18.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається з ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 7 листопада 2018 року, зазначена справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини другої статі 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. В касаційній скарзі податковий орган повідомляє Верховний Суд про обставини справи та цитує норми законодавства, які регулюють питання реєстрації податкових накладних, однак жодним чином не зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в процесі господарської діяльності позивач ТОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» на підставі актів здачі-приймання товарів виписав податкову накладну від 17 листопада 2017 №224 на суму 1290658,09 грн, податкову накладну від 19 листопада 2017 року №227 на суму 2520682,88грн, податкову накладну від 23 листопада 2017 року №244 на суму 2803092,45 грн.

Проте, реєстрація податкових накладних податковим органом згідно квитанцій зупинена на підставі пункту 201.16 ст.201 ПК України, оскільки податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризику, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), а саме: невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД. У квитанціях запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «а» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік який встановлено наказом МФУ від 13 червня 2017 року № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

На виконання пункту 201.16 статті 201 ПК України позивач направив на адресу ДФС повідомлення щодо надання документів про підтвердження реальності здійснення господарських операцій, письмові пояснення та копії документів щодо здійснення господарських операцій по податкових накладних від 17 листопада 2017 року №224, від 19 листопада 2017 року №227, від 23 листопада 2017 року №244. Зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, договори, картки рахунки, акт приймання-передачі послуг, товарно-транспортні накладні, документи про оплату, посвідчення якості, свідоцтва про якість тощо.

За результатами наданих позивачем документів щодо підтвердження відповідності обсягів постачання обсягів придбання товарів, комісією Державної фіскальної служби України прийнято рішення від 20 липня 2018 року №848141/41048714, №848143/41048714 та від 24 липня 2018 року №851264/41048714, якими позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних від 17 листопада 2017 року №224, від 19 листопада 2017 року №227, від 23 листопада 2017 року №244 в ЄРПН з підстав ненадання платником податку копій документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; ненадання платником податку копій документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларацій про відповідність, паспортів якості, сертифікатів відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України (в редакції чинній на момент подання податкової накладної) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Пунктом 12 Порядку №1246 передбачено здійснення в автоматичному режимі розшифрування та проведення перевірки поданих податкових накладних, серед іншого, на відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 Порядку №1246, податковим органом формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Така квитанція надсилається платнику податку в автоматичному режимі (в електронному вигляді у текстовому форматі) протягом операційного дня і є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Положення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України визначають, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) (далі - Критерії оцінки, Перелік документів).

Пунктом 6 Критеріїв оцінки визначено два критерії для проведення Моніторингу податкової накладної, при цьому за змістом пункту першого Переліку документів для кожного із критеріїв законодавцем визначено специфічний (окремий) перелік документів, які платник податків може подати податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, надіслані позивачем для реєстрації в ЄРПН податкові накладні були доставлена до центрального рівня ДФС України, однак їх реєстрація зупинена на підставі підпункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризику, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), а саме: невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД. У квитанціях запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «а» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік який встановлено наказом МФУ від 13 червня 2017 року № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Фіскальним органом в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України не було вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (з тим визначенням, яке наведене у пункті 6 Критеріїв оцінки), ані конкретного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Визначення фіскальним органом у квитанціях конкретного критерію ризику впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Вживання податковим органом загального посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2018 року (справа №822/1817/18).

Порушення податковим органом законодавства при прийнятті рішення про зупинення реєстрації податкових накладних (необґрунтованість та невмотивованість акта індивідуальної дії) призвело до протиправності рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Отже, Суд приходить до висновку, що правильне застосування судами попередніх інстанцій норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її тлумачення.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, враховуючи, що правильне застосування норм права судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та враховуючи необґрунтованість касаційної скарги у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх