ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 р.

Справа № 480/562/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Донець Л.О.,

Суддів: Бенедик А.П. , Гуцала М.І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року (головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал) по справі № 480/562/19

за позовом Громадського об`єднання "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області"

до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2019 Громадська організація «Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі - відповідач), в якому просить про визнання протиправною відмову відповідача у наданні копій документів за запитом про надання публічної інформації від 24.01.2019 №18 та зобов`язати відповідача надати копії документів, зазначених у цьому запиті, стягнути судові витрати у вигляді правничої допомоги у розмірі 10 571, 60 грн. судового збору у розмірі 1 921 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано відмову відповідача, викладену в листі від 29.01.2019 №836-001.1.1/004.0/17-19 у задоволенні запиту позивача від 24.02.2019 року.

Зобов`язано відповідача надати копії актів перевірок додержання ліцензійних умов по суб`єктам підприємницької діяльності. зазначених у запиті позивача від 24.01.2019.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору в сумі 1 921 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 500 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 24.02.2019 позивачем поданий запит відповідачу про надання копій актів перевірок додержання ліцензійних умов по суб`єктам підприємницької діяльності, а саме: Приватна фірма «Астра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ансві-фарм», Товариство з обмеженою відповідальністю «Арніка-фарм», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будь здоров завжди», Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанська фармацевтична компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна районна аптека №16», фізичних осіб -підприємців - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю «Подорожник Суми», Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека 235», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фарм-Союз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ультраспецмонтаж», Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернигівська Фармацевтична компанія».

29.01.2019 відповідача надана відповідь.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дійшов до висновку про те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що копії актів перевірок, як вид службової інформації, є внутрівідомчою службовою кореспонденцією; або, що інформація включена до переліку відомостей, які становлять службову інформацію: або факту того, що запитуваній інформації присвоєно гриф «для службового користування», або, пояснення, яким чином обмежено доступ до запитуваної інформації у відповіді на запит не зазначено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 4 Положення Держлікслужби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 №647 передбачено, що Держлікслужба відповідно до покладених на неї завдань:

узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові охорони здоров`я;

розробляє проекти державних цільових програм з питань здійснення контролю якості лікарських засобів і медичних виробів та здійснення контролю у сферах обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, бере участь у забезпеченні виконання таких програм;

проводить галузеву атестацію лабораторій із здійснення контролю якості лікарських засобів;

проводить атестацію провізорів і фармацевтів;

формує та веде Реєстр осіб, відповідальних за введення в обіг медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro;

видає суб`єктам господарювання ліцензії на виробництво лікарських засобів, імпорт таких засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами;

формує і веде ліцензійний реєстр видів господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), оптової та роздрібної торгівлі лікарських засобів та забезпечує передачу відомостей до Єдиного ліцензійного реєстру;

відбирає в установленому порядку зразки лікарських засобів і медичних виробів для перевірки їх якості;

здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства щодо забезпечення якості та безпеки лікарських засобів і медичних виробів на всіх етапах обігу, у тому числі правил здійснення належних практик (виробничої, дистриб`юторської, зберігання, аптечної);

здійснює контроль за дотриманням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами;

здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності;

здійснює державний контроль за ввезенням на митну територію України лікарських засобів;

складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення у передбачених законом випадках;

надає обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень стандартів і технічних умов, фармакопейних статей і технологічних регламентів, а також про усунення порушень під час виробництва, зберігання, транспортування та реалізації лікарських засобів;

приймає в установленому порядку рішення про вилучення з обігу та заборону (зупинення) виробництва, реалізації та застосування лікарських засобів і медичних виробів, що не відповідають вимогам, визначеним нормативно-правовими актами, а також тих, що ввозяться на територію України та вивозяться з території України з порушенням установленого законодавством порядку;

видає суб`єктам господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності з культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та з розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку;

здійснює контроль за дотриманням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

приймає в установленому порядку рішення про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та з розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку;

видає суб`єктам господарювання дозволи на право ввезення (вивезення) та на право транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

проводить щорічні розрахунки та попередньо визначає потребу України в наркотичних засобах, психотропних речовинах;

готує пропозиції щодо визначення квот, у межах яких здійснюється обіг наркотичних засобів, психотропних речовин;

здійснює обстеження складських, торговельних та інших приміщень, що перебувають у користуванні юридичної особи та які використовуються у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

вживає відповідних заходів до усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

взаємодіє з правоохоронними органами, громадянами, громадськими та міжнародними організаціями у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

здійснює згідно з міжнародними договорами України взаємодію та обмін інформацією з відповідними міжнародними організаціями з питань здійснення контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а саме:

інформує відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, компетентні органи інших держав про вивезення з території України або транзит через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також повідомляє про виконання таких операцій Міжнародному комітетові з контролю за наркотиками ООН;

забезпечує інформування громадськості з питань здійснення контролю за введенням в обіг медичних виробів та обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

організовує розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Держлікслужби, її територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Частина 2 статті 7 Закону України «Про інформацію» каже, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Стаття 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначає, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пунктом 1 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначає, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень -органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Частини 1, 2 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначає, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Частини 1, 2 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначає, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Частина 4 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначає, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис.

Аналізуючи викладені вище приписи, колегія суддів дійшла до висновки про те, що позивач набув право на одержання публічної інформації, оскільки має статус запитувача інформації у відповідача, тоді як відповідач - є розпорядником інформації, у зв`язку з цим повинен нести обов`язки щодо її надання.

Підставою для відмови у наданні публічної інформації позивачу стало посилання відповідача на те, що згідно частини 7 статті 17 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності » витребування документів з ліцензійних справ здійснюється на підставі судового рішення.

В своїй апеляційній скарзі та відзиві на позовну заяву, відповідач посилається на наявність у інформації, яка запитується статусу - службова інформація, як на підставу для обмеження доступу до неї відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Колегія суддів зауважує на тому, що відповідь-відмова відповідача не містить таких посилань, а відзив на позовну заяву та апеляційна скарга - пояснень з цього приводу.

Крім цього, апеляційна скарга відповідача не вказує на правову позицію про належне виконання відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», під час надання відповіді на запит, тільки посилається на вимоги Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Колегія суддів, вважає правильною надану судом першої інстанції оцінку доказів у справі, та зроблений висновок про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів правомірності відмови відповідачем у наданні публічної інформації позивачу на запит від 24.02.2019.

Так, ч.ч. 1, 2, 7 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначає, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Стаття 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначає, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Апеляційна скарга відповідача не спростовує висновків суду першої інстанції про те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що копії актів перевірок, як вид службової інформації, є внутрівідомчою службовою кореспонденцією; або, що інформація включена до переліку відомостей, які становлять службову інформацію: або факту того, що запитуваній інформації присвоєно гриф «для службового користування», або, пояснення, яким чином обмежено доступ до запитуваної інформації у відповіді на запит не зазначено.

Частина 2 статті 311 КАС України каже, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Відповідач просить суд апеляційної інстанції розглядати справу в присутності його представника.

З огляду достатності матеріалів справи для вирішення справи, колегія суддів. вважає можливим відмовити у задоволенні такого клопотання.

В силу приписів частини 1 статті 308 КАС України, колегія суддів, вважає можливим здійснити апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до ст.п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 по справі № 480/562/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя

Л.О. Донець

Судді

А.П. Бенедик М.І. Гуцал

Повний текст постанови складено 24.06.2019.