Постанова від 12.06.2019 по справі № 10/5026/995/2012 Північний апеляційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 12.06.2019 по справі № 10/5026/995/2012 Північний апеляційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 10/5026/995/2012

Картка справи

Справа № 10/5026/995/2012

Картка справи

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2019 р. Справа№ 10/5026/995/2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Верховця А.А.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 12.06.2019

розглянувши апеляційну скаргу

Арбітражного керуючого ДП "Рубін" Смілянця С.М.

на ухвалу

Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019

у справі

№10/5026/995/2012 (суддя Кучеренко О.І.)

за заявою

Державного підприємства "Рубін"

до

Товарної біржі "Універсальна" та ОСОБА_1

про

визнання недійсним аукціону

за участю представників сторін:

від скаржника:

Смілянець С.М.

від заявника:

не з`явились;

від відповідача:

не з`явились;

від «УКРОБОРОНПРОМ»

Гетта Т.М.

від прокуратури:

Шпірук М.В.

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 відмовлено у задоволенні заяви державного підприємства "Рубін" до Товарної біржі "Універсьльна" та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення аукціону від 28.05.2010, оформленого протоколом №029/а про проведення аукціону по лоту № 29/а, а саме: гараж, літера П2, площею 628,2 кв м, що знаходиться за адресою: м . Умань, вул. Леніна, 57, Черкаська область.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Арбітражний керуючий ДП "Рубін" Смілянець С.М. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати її та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву позивача.

Згідно із витягом з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 08.04.2019 апеляційна скарга передана на розгляд суду у складі: головуючий суддя Грек Б.М., судді: Буравльов С.І., Верховець А.А.

Ухвалою Північного пеляційного господарського суду від 11.04.2019 апеляційну скаргу Арбітражного керуючого ДП "Рубін" Смілянця С.М. на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 у справі №10/5026/995/2012 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме судом не було звернуто уваги, що з моменту порушення справи про банкрутство майно перебуває в особливому режимі та відповідні спори регулюються не тільки нормами законодавства про банкрутство, а такого і ЦК України. Суд першої інстанції помилково послався тільки на норми ст. 20 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та не застосував норми ЦК України

Одним із складових елементів права на справедливий розгляд згідно зі статтею 6 конвенції, є право бути присутнім на розгляду своєї справи (рішення суду у справах «Тьерс та інші проти Сан-маріно», «Романов проти Росії», «Бадер та інші проти Швеції». Вказане право може бути дотримано, зокрема, шляхом належного повідомлення сторонам про розгляд справи судом.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.11.2017 в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Рубін" до суду надійшла заява державного підприємства "Рубін" в особі арбітражного керуючого-ліквідатора ДП "Рубін" Смілянця Сергія Миколайовича до відповідачів Товарної біржі "Універсальна" та ОСОБА_1 про визнання недійсним аукціону від 28.05.2010, який був оформлений протоколом №029/а про проведення аукціону по лоту №29/а.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що 28.05.2010 був проведений аукціон з відчуження державного майна за лотом №29/а а саме: гараж, літера П2, площею 628,2 кв м, що знаходиться за адресою: м. Умань, вул. Леніна, 57, Черкаська область, переможцем аукціону був оголошений ОСОБА_1 Заявник вважає, що аукціон проведений без погодження Фонду державного майна України, яке є обов`язковим, відчуження майна з аукціону відноситься до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватись недійсною у судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч.1-3 та 6 ст. 203 ЦК України та ч.1 ст.215 цього Кодексу. До заяви ліквідатор банкрута додав клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із заявою про визнання недійсним аукціону, обґрунтувавши її тим, що лише у 2017 році йому стало відомо про проведення торгів без будь-якого погодження з Фондом державного майна України. Ліквідатором банкрута Смілянця С.М. призначено 12.02.2015, тому строк позовної давності розпочав свій перебіг саме з цієї дати. Заявник просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.

05.03.2018 та 26.02.2019 через канцелярію до суду від другого відповідача ОСОБА_1 надійшли заяви про застосування позовної давності.

Відмовляючи з задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний ліквідатором правочин був вчинений державним підприємством "Рубін" за 2 роки та 2 місяці, що передували порушенню справи про банкрутство цього підприємства. З огляду на наведені правові норми та встановлені судом обставини, суд встановив, що заява Державного підприємства "Рубін" не відповідає вимогам, які визначені у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не може бути розглянута у справі про банкрутство цього підприємства.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду попередньої інстанції та вважає їх неправомірними, з огляду на наступне.

З 11.11.2009 по 11.11.2010 діяв план судової санації. На відкритих торгах, які були проведені 28 травня 2010 року Товарною біржею "Універсальна" було продано майно Державного підприємства "Рубін", зокрема, гараж літера П2, площею 628,2 кв м, що знаходиться за адресою: м . Умань, вул. Леніна, 57, Черкаська область. Згідно з протоколом проведення аукціону від 28.05.2010, переможцем цих торгів став ОСОБА_1 , оскільки ним була запропонована найбільш висока ціна 110 501 грн 16 коп вищезазначене майно продано по лоту №29/а. Вартість майна при його продажу визначалася згідно Звіту про незалежну оцінку, який виконано станом на 01.02.2010 та за участю представника державного підприємства "Рубін" Сидоруку Миколи Івановича за довіреністю від 05.05.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначене майно не було передбачено в плані санації щодо відчуження як об`єкта нерухомості.

Відповідно до ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2000 №515 «Про затвердження порядку проведення досудової санації державних підприємств», заходи пов`язані із відчуженням основних засобів, передачею структурних підрозділів підприємств та нерухомого майна в оренду, погоджується з Фондом державного майна в установленому порядку.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», керуючий санацією зобов`язаний попередньо погоджувати план санації державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п`ятдесят відсотків, з органом, уповноваженим управляти державним майном. Цей орган у десятиденний строк з дня одержання проекту плану санації зобов`язаний його розглянути та надати свій висновок про погодження або відмову у погодженні плану санації.

Дії (бездіяльність) уповноважених державних органів щодо погодження плану санації можуть бути оскаржені керуючим санацією до господарського суду у межах провадження справи про банкрутство.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про управління об`єктами державної власності», Фонд державного майна здійснює визначені законодавством повноваження під час провадження справ про банкрутство державних підприємств, що перебувають у його управлінні, та господарських організацій з корпоративними правами держави, у тому числі веде їх реєстри; дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Отже, з матеріалів справи не вбачається, а відповідачами не доведено наявність погоджень Фонду державного майна України на внесення до проекту санації майна проданого на оскаржуваному аукціоні та взагалі дозвіл на його відчуження.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1. ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, судом першої інстанції було помилково застосовано тільки ст. 20 ЗУ Про банкрутство як єдину норму законодавства, що може бути підставою для відмови у визнанні недійним правочинів і спростування майнових дій боржника у межах провадження справи про банкрутство, адже, коли у справі оскаржуються правовідносини щодо державного майна, то має місце також застосуванні спеціального законодавства щодо вчинення дій по відчуженню державного майна.

Щодо поновлення строку пропуску позовної давності заявника, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Закон не наводить переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, і покладає розв`язання цього питання безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих сторонами доказів.

В силу норм Закону про банкрутство - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб`єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника.

Через арбітражного керуючого здійснюється відносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство.

Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.

Відтак, саме з цього моменту арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право здійснювати свої повноваження, визначені Законом про банкрутство, серед яких, проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута; формування ліквідаційної маси; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; ведення реєстру вимог кредиторів тощо.

При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника.

Зважаючи на викладене, аналізуючи питання поважності причин пропуску строку позовної давності через призму Закону про банкрутство, суд апеляційної інстанції визнає доводи причин пропуску строку позовної давності обґрунтованими.

Крім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при застосуванні строків позовної давності йдеться про задавненість позовів і неповноту доказів, через сплив часу. Натомість, у справі, що розгадається, у правовідносинах між сторонами відсутні події "далекого минулого", що могло б спричинити перешкоду для стягнення боргу і захисту порушеного права кредиторів.

Ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні.

Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) ст. 257 ЦК України встановлено в три роки.

Перебіг позовної давності, відповідно до ст. 261 ЦК України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку.

Згідно зі ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Проте, суд апеляційної інстанції, з огляду на наведене вище приходить до висновку про поновлення строку позовної давності та поважності причин її пропуску, адже, арбітражний керуючий про порушення відчуження майна на аукціоні дізнався з моменту свого призначення.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275 Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого ДП "Рубін" Смілянця С.М. задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 скасувати.

Заяву Арбітражного керуючого ДП "Рубін" Смілянця С.М. про визнання аукціону від 28.05.2010 недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним результати аукціону від 28.05.2010 оформлені протоколом №029/а з відчуження майна за лотом №29/а а саме, гараж, літера П2, площею 628,2 м.кв., що знаходиться за адресою: місто Умань, вулиця Леніна, 57.

Матеріали справи №10/5026/995/2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді А.А. Верховець

С.І. Буравльов

Джерело: ЄДРСР 82603168

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!