ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2019 року
Справа № 916/2553/18
м.Одеса, проспект Шевченка, 29
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді М.А. Мишкіної,
суддів Л.О. Будішевської, С.В. Таран
секретар судового засідання Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури – Вергін Д.С. – прокурор відділу прокуратури Одеської області;
від Одеської міської ради – Асташенкова О.І. – за довіреністю;
від Державної архітектурно-будівельної інспекції України – не з`явився;
від Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради – не з`явився;
від ПрАТ «Одеса-Авто» - Піроженко О.І. – за наказом
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області
на рішення господарського суду Одеської області від 21 березня 2019 року
у справі №916/2553/18
за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до:
- Державної архітектурно-будівельної інспекції України;
- Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради;
- Приватного акціонерного товариства «Одеса-Авто»
про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності, зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт
суддя суду першої інстанції: І.А. Малярчук
час і місце ухвалення рішення: 21.03.2019р. о 12.49год., м.Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №4
повне рішення складено 29.03.2019р.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 18.06.2019р. згідно ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
15.11.2018р. заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та Приватного акціонерного товариства «Одеса-Авто», в якому просив суд:
- скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, проведену Інспекцією ДАБК в Одеській області 22.11.2012р. №ОД14212226835 щодо будівництва демонстраційно-виставкового салону, розташованого за адресою: м. Одеса, Олександрівський проспект ріг вул. В. Арнаутська, замовником у якій зазначено ТОВ «Автомобільний дім Одеса»;
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності №18346786 щодо реєстрації за ТОВ «Автомобільний дім Одеса» права власності на нежитлові приміщення, розташовані у м. Одесі по вул. Велика Арнаутська, 85/1;
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності, серія та номер №51236365 від 30.12.2015р., щодо реєстрації за ПрАТ «Одеса-Авто» права власності на нежитлові приміщення, розташовані у м. Одесі по вул. Велика Арнаутська,85/1;
- зобов`язати ПрАТ «Одеса-Авто» знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, площею 294кв.м., який розташований у м. Одесі по вул.Велика Арнаутська, 85/1, та привести земельну ділянку, на якій він збудований, до попереднього стану.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 22.11.2012р. Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 14212226835 щодо об`єкта будівництва, розташованого у м. Одесі по проспекту Олександрівському ріг АДРЕСА_1 . В. Арнаутська, загальною площею 294кв.м., замовником у якій зазначено ТОВ «Автомобільний дім Одеса» (правонаступником якого є ПрАТ «Одеса-Авто»). У декларацію внесені завідомо недостовірні дані: у п.10 декларації в якості підстави для проведення будівельних робіт зазначено дозвіл на виконання будівельних робіт від 12.09.2006р. №187/06, однак цей дозвіл за зазначеною адресою не видавався, а видавався на реконструкцію квартири №181, розташованої в АДРЕСА_2 по вул АДРЕСА_3 Ак. Глушко, 16. Відповідно до листа ТОВ «Еко Містобудівельник» від 27.01.2017р., який у п.7 оспорюваної декларації визначений, як проектувальник, вказаною організацію роботи з проектування об`єктів будівництва за даною адресою та на замовлення ТОВ “Автомобільний дім Одеса” не виконувались. У пункті 11.1. декларації, в якому зазначається інформація про підстави використання замовником земельної ділянки, останнім зазначено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №466, якою визначений порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, однак, порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №461, а отже посилання замовником на постанову Кабінету Міністрів України №466 є безпідставним, за умови ще й того, що відповідно до інформації управління Держгеокадастру у м. Одесі та управління комунальної власності Одеської міської ради земельна ділянка за вказаною адресою ТОВ «Автомобільний дім Одеса» у власність чи користування не передавалась. Факт внесення недостовірних даних у спірну декларацію зафіксований 09.02.2017р. Управлінням ДАБК Одеської міської ради за результатами перевірки, в ході якої складені відповідні акт, припис та протокол.
Викладене у відповідності до ст.376 ЦК України дає підстави вважати збудований об`єкт самочинним будівництвом.
На підставі спірної декларації про готовність об`єкта до експлуатації 27.02.2014р. державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Приваловою Є.Є. видано свідоцтво про право власності, серія і номер НОМЕР_1 щодо реєстрації за ТОВ «Автомобільний дім Одеса» права власності на нежитлові приміщення, розташовані в м. Одесі по вул. Велика Арнаутська, 85/1/, а в подальшому, у зв`язку із припиненням ТОВ «Автомобільний дім Одеса», як юридичної особи, вказане право з видачею нового свідоцтва перереєстроване за його правонаступником ПрАТ «Одеса-Авто».
З огляду на відсутність на момент видачі вищевказаного свідоцтва про право власності на нерухоме майно у ТОВ “Автомобільний дім Одеса” будь - яких документів, які б підтверджували право власності чи користування земельною ділянкою, на якій вказаним підприємством збудовано спірний об`єкт самочинного будівництва, видачу свідоцтва про право власності, серія і номер НОМЕР_1 щодо реєстрації за ТОВ “Автомобільний дім Одеса” права власності на нежитлові приміщення, розташовані в м. Одесі по вул. Велика Арнаутська, 85/1, прокурор вважає незаконною, та, як наслідок, вищевказані свідоцтва – незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Реєстраційні дії проведені державним реєстратором з порушенням положень Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» оскільки надані для реєстрації документи взагалі не є підставою для проведення державної реєстрації прав, та такими, що передбачені ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Стосовно наявності порушених прав держави в особі Одеської міськради прокурор, навівши норми ст.ст.13, 14 Конституції України, ст.ст. 78, 82, 83, 116, 152, 153 ЗК України, п.12 розділу Х Перехідних положень ЗК України, ст.321 ЦК України, п.34 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вказує, що Одеською міськрадою з 2012 року не вжито ніяких заходів на захист інтересів територіальної громади м.Одеси у відношенні до земельної ділянки, розташованої за адресою м. Одеса АДРЕСА_4 Арнаутська АДРЕСА_5 , в тому числі щодо оскарження реєстрації спірної декларації, реєстрації права власності на спірний об`єкт та повернення земельної ділянки територіальній громаді, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.
Разом з позовною заявою прокурором було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення демонстративно- виставкового салону загальною площею 294кв.м, які розташовані в АДРЕСА_6 .Одесі АДРЕСА_7 вул АДРЕСА_4 / АДРЕСА_8 ; у задоволенні заяви відмовлено ухвалою суду від 19.12.2018р.
17.12.2018р. відповідач подав місцевому господарському суду клопотання про застосування позовної давності.
08.01.2019р. ПрАТ «Одеса-Авто» подало суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначило наступне. Проведення дій для отримання дозволу на затвердження проекту будівництва демонстраційно-виставкового салону за адресою: Олександрівський проспект ріг вул. В. Арнаутська розпочало ще ТОВ “Автомобільний дім Одеса” у 2006 році, про що свідчать відповідні акти перевірки, висновки, дозволи, оформлені у відповідності до вимог Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затв. наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №273 від 05.12.2000р. ТОВ «Еко Містобудівельник» за договором №703/845/1 від 20.03.2006р., укладеним із ТОВ «Автомобільний дім Одеса», виконував паспорт некапітального пункту виставкового салону, за адресою: м. Одеса, Олександрівський проспект ріг вул. В.Арнаутська. Крім того, ТОВ «Автомобільний дім Одеса» було укладено договір з ТОВ «Одеський міський проектний інститут» від 02.04.2007р. №02/04/07/929/2 про виконання проектних робіт по електропостачанню за адресою: м. Одеса, Олександрівський проспект ріг вул. В. Арнаутська. ТОВ «Автомобільний дім Одеса» вживались дії щодо отримання в тимчасове користування земельну ділянку, на якій розташовано салон, на підтвердження чого подані відповідні докази. Декларація №ОД14212226835 про готовність об`єкта до експлуатації була зареєстрована саме Інспекцією ДАБК в Одеській області 22.11.2012р. та протягом 2012-2017р.р. у контролюючих органів не виникало питання щодо повноти даних викладених у декларації. ТОВ «Автомобільний дім Одеса» отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення демонстраційно-виставкового салону за адресою: м. Одеса, вул.В.Арнаутська, 85/1, та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.02.2014р., тобто, Товариство набуло право власності на даний об`єкт нерухомості та зареєструвало дане право в законному порядку, отже відповідач має законодавчо визначене право користування земельною ділянкою, на якій розташована його будівля.
16.01.2019р. Одеська міська рада подала суду відповідь на відзив ПрАТ «Одеса-Авто», в якій зазначила, що відповідачем не подано суду документів щодо отримання дозволу на початок будівництва демонстраційно-виставкового центру, що передбачені Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №273 від 05.12.2000р., натомість, відповідачем подані документи, які надавались ТОВ “Автомобільний дім Одеса” для розміщення некапітальної одноповерхової споруди. Подана відповідачем довідка про резервування адреси об`єкта нерухомого майна від 10.12.2011р. №346825/1 у відповідності до рішення виконкому Одеської міськради від 28.07.2009р. №809 “Про затвердження Положення про Адресний реєстр міста Одеси” не є доказом присвоєння об`єкту нерухомого майна відповідної адреси. Крім того, договори оренди окремого індивідуально визначеного майна від 01.08.2010р. №6490 та від 18.09.2013р. № 5/10 не є договорами оренди земельної ділянки, з огляду на те, що Одеська міська рада не приймала рішень щодо передачі ТОВ “Автомобільний дім Одеса” або ПрАТ “Одеса-авто” у користування земельну ділянку, ані за адресою м. Одеса, вул.Велика Арнаутська 85/1, ані за адресою м. Одеса, Олександрівський проспект кут вул.Велика Арнаутська. Отже користування позивачем земельною ділянкою під спірною будівлею відбувається без правовстановлювальних документів.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.03.2019р. (суддя Малярчук І.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду обґрунтоване посиланням на норми ст. 19, п.3 ч.1 ст.1311Конституції України, ч.ч.3, 4 абз.5 ч.5 ст.53 ГПК України, п.2 ч.1 ст.2, ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" , пункт 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятій Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.12р.,п.п.1, 2 резолютивної частини рішення КСУ №3-рп/99 від 08.04.1999р., та вмотивоване наступним:
- посилання прокурора в позовній заяві щодо невчинення ОМР заходів на захист інтересів держави, в тому числі щодо оскарження рішень державного реєстратора, направлення позивачу повідомлень в порядку ст.23 ЗУ „Про прокуратуру” від 19.07.2017р. за №05/1-1825 вих11, від 03.10.2018р. за №05/1-3071вих18, якими прокурор повідомив ОМР про підготовку позовної заяви до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі ОМР до ДАБІ України, УДАБК ОМР, ПрАТ “Одеса-Авто” про скасування реєстрації декларації, визнання незаконним та скасування свідоцтв про право власності, зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт та привести земельну ділянку до первинного стану, не є належним обґрунтуванням прокурором обставин, доведення допустимими доказами неналежного здійснення позивачем, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а відповідно до чого і правомірності звернення до суду із даним позовом. У суду наявні підстави для відмови в задоволенні заявлених Заступником прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОМР позовних вимог.
- суд відмовив у задоволенні позову заступника прокурора Одеської області з врахуванням висновків, викладених ВС у постанові від 24.07.2018р. у справі №916/3255/17, в якій відзначено про те, що, якщо суд першої інстанції, встановивши вже на стадії розгляду справи по суті, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.162, 164, 172 цього Кодексу, суд має здійснити розгляд справи по суті.
- стосовно позиції прокурора щодо наявності порушення спірними правовідносинами інтересів позивача, з врахуванням встановлення судом звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави за умови недоведеності та необґрунтованості не здійснення або неналежним чином здійснення захисту ОМР таких інтересів, судом не надається правова оцінка наявності порушених прав позивача та проведених державним реєстратором спірних реєстрацій, видачі свідоцтв;
Також суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що клопотання ПрАТ «Одеса-Авто» від 17.12.2018р. про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності задоволенню судом не підлягає, оскільки судом у задоволенні позову прокурора відмовлено за недоведеністю необхідності прокурорського представництва позивача у даній справі.
Не погодившись з рішенням суду від 21.03.2019р., заступник прокурора Одеської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти постанову, якою скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення суду прийнято з порушенням приписів ст. 131 Конституції України, ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з чим підлягає скасуванню.
Прокурор зазначає,що прокуратурою області встановлено, що 22.11.2012 Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 14212226835 щодо об`єкта будівництва розташованого в м. Одесі по проспекту Олександрійському ріг вул. В. Арнаутська, замовником у якій зазначено ТОВ «Автомобільний дім Одеса». Замовником у вказану декларацію внесені завідомо недостовірні данні щодо підстав проведення будівельних робіт та забудови земельної ділянки за вищевказаною адресою, що свідчить про факт самочинної забудови спірної земельної ділянки останнім, а в подальшому на підставі вказаної декларації за ТОВ «Автомобільний дім Одеса» зареєстровано право власності на самочинно збудовану будівлю салону площею 294 кв.м., право на яке у подальшому перейшло до правонаступника останнього в особі ПрАТ «Одеса - Авто».
В результаті зазначених протиправних дій з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради вибула земельна ділянка під вищевказаною самочинно збудованою будівлею. 13.04.2017р. прокуратурою на адресу Одеської міської ради направлявся лист щодо інформування прокуратури області про вжиті заходи реагування за вказаними у позові фактами. Листом від 14.04.2017 за №33-пр/вих юридичним департаментом Одеської міської ради повідомлено прокуратуру Одеської області, що Одеською міською радою не готувались та не подавались позовні заяви щодо спірної декларації.
Починаючи з 2012 року Одеською міською радою не вжито жодних заходів на захист інтересів територіальної громади м. Одеси щодо зазначеної земельної ділянки, в тому числі щодо оскарження реєстрації спірної декларації, свідоцтв та знесення самочинно збудованого об`єкта будівництва, у зв`язку з чим з метою поновлення державних інтересів та скасування права власності на майно, яке набуто усупереч нормам чинного законодавства та поновлення інтересів територіальної громади м. Одеси на спірну земельну ділянку вбачається необхідність звернення прокуратури області до суду в інтересах Одеської міської ради.
Прокурор стверджує, що звернення прокуратури до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме: законності набуття права власності на самочинно збудовані об`єкти будівництва та землі територіальної громади та поновлення порушених прав останньої.
Доводи суду щодо недоведення прокурором бездіяльності Одеської міської ради на думку скаржника є надуманими та спростовуються матеріалами справи.
Скаржник звертає увагу, що відповідно до положень статті 53 ГПК України та ч.4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор у позовній заяві має обґрунтувати, в чому полягає порушення інтересів держави, та необхідність їх захисту , а не надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону. У позовній заяві зазначено, що починаючи з 2012 року, Одеською міською радою не вжито жодних заходів щодо поновлення порушених спірними рішеннями інтересів територіальної громади міста Одеси, чим фактично і обґрунтовано бездіяльність органу в інтересах якого звертається до суду. Саме поняття не здійснення або неналежного здійснення органом місцевого самоврядування наданих державою повноважень може підтверджуватись невжиттям жодних заходів направлених на усунення порушень його інтересів, що і мало місце в даному випадку. Натомість, прокурор має обґрунтувати факт неналежного здійснення чи не здійснення владних повноважень щодо конкретного порушення інтересів держави, що і було відображено у позовній заяві.
З огляду на викладене, скаржник вважає, що у прокуратури області наявні достатні підстави для звернення до суду із вказаним позовом в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Скаржник вказує, що усвідомлена, пасивна поведінка Одеської міської ради, яка має повноваження для захисту інтересів держави і, яка ухилялись від їх захисту, є підставою представництва інтересів держави в суді відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з метою захисту інтересів держави. Представництво інтересів держави в суді, у даному випадку, є виправданим та здійснено прокурором у межах дискреційних повноважень, наданих прокурору статтею 53 ГПК України.
Висновок суду стосовного того, що позовну заяву подано заступником прокурора області з порушенням вимог ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України є необґрунтованим, оскільки позовна заява заступника прокурора області містить вимоги щодо предмету спору та їх обґрунтування, позовна заява подана до суду в письмові формі і підписана особою, якій законом надано право звертатися до суду, як передбачено ч. 2 ст. 162 ГПК України, до позовної заяви додано всі документи, які передбачені ст. 164 ГПК України. Наведене на думку скаржника свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального, що відповідно до п.п.3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Також, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вимог ст.ст. 86 ГПК, 236 України, оскільки судом при розгляді зазначеної справи взагалі не надано оцінки ні доводам прокурора, ні наданим разом із позовною заявою доказам, судом не надано правову оцінку наявності порушених прав позивача та законності проведених реєстрації декларації про готовність об`єктів до експлуатації та видачі спірних свідоцтв.
Таким чином, судом порушено норми процесуального права, а саме: ст.ст. 86, 236 ГПК України, що відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною заступника прокурора Одеської області.
30.05.2019р. від ПРАТ «ОДЕСА-АВТО» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокуратури Одеської області, вважаючи її необґрунтованою, та залишити оскаржуване рішення господарського суду без змін .
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що ПРАТ «ОДЕСА- АВТО» належним чином набуло право власності на об`єкт нерухомого майна. Спірна декларація №ОД 14212226835, замовником якої був ТОВ «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ ОДЕСА», про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області 22.11.2012р. Протягом 2012-2015р.р. у контролюючих органах не виникало питання щодо повноти даних викладених ТОВ «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ ОДЕСА» у Декларації, спірна декларація не скасована у судовому порядку, що свідчить про те, що нежитлові приміщення демонстраційно- виставкового салону, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 85/1 є закінченим будівництвом та об`єктом готовим для експлуатації. Замовник будівництва - ТОВ «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ ОДЕСА» зареєстрував право власності на нерухоме майно.
ПРАТ «ОДЕСА-АВТО», ні будучи - ані замовником, ані виконавцем будівельних робіт набуло право власності на об`єкт нерухомості - а саме: нежитлові приміщення демонстраційно-виставкового салону в законний спосіб, у зв`язку проведенням процедури приєднання ТОВ «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ ОДЕСА». Дане нерухоме майно увійшло у статутний фонд підприємства уже як закінчене будівництво та як об`єкт готовий до експлуатації. ПРАТ «ОДЕСА-АВТО» провело реєстрацію речових прав у встановлений Законом прядок, у зв`язку з чим отримало офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття речових прав на нерухоме майно.
Відповідач також вказує, що згідно документів, наданих ПРАТ «ОДЕСА-АВТО» до матеріалів справи вбачається, що підприємство зверталось на адресу Одеської міської ради в особі міського голови щодо укладання договору оренди на земельну ділянку, на якій розташовано спірний об`єкт нерухомого майна (лист № 14 від 25.01.2016р.). Позитивної відповіді не отримано. Відповідач сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний об`єкт. Наведене, на думку відповідача, свідчить про реалізацію власником нерухомого майна свого права на одержання земельної ділянки в користування, необхідну для його обслуговування, а також, що ПРАТ «ОДЕСА-АВТО» не вчиняло дії щодо самовільного зайняття спірної земельної ділянки, оскільки виходячи із приписів статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, ставши власником нерухомого майна підприємство набуло право на отримання земельної ділянки під нерухомістю у користування та правомірно ініціювало одержання спірної земельної ділянки у користування.
Також ПРАТ «ОДЕСА-АВТО» вважає, що прокурор не обґрунтував належним чином наявність порушень "інтересів держави" зі сторони ПРАТ «ОДЕСА-АВТО» у зв`язку із використанням об`єктом нерухомості - нежитлові приміщення демонстраційно- виставкового салону за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 85/1, які належать підприємству на праві власності та оплатне користування земельною ділянкою (сплата земельного податку) на якій розташовано об`єкт нерухомості.
На думку відповідача, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави. Повноважним органом щодо здійснення архітектурно-будівельного контролю на території м. Одеси є відповідне Управління Одеської міської ради. Управлінням, на підставі клопотанні позивача, у лютому 2017р. проводилась позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил нерухомого майна - нежитлових приміщень демонстраційно-виставкового салону за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 85/1, яке належить ПРАТ «ОДЕСА-АВТО» на праві власності. За висновками даної перевірки було прийнята постанова № 011/17/85-вих. про закриття даної справи у зв`язку із спливом строку встановленого правопорушення. Тобто, орган архітектурно-будівельного контролю на території м. Одеси, який повинен захищати інтереси держави, визнав, що для оскарження та скасування спірних декларацій та притягнення винної особи до відповідальності відповідно до чинного законодавства сплив строк давності.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2019р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.06.2019р..
14.06.2019р. від прокуратури Одеської області надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор зазначає, що доводи, викладені у відзиві, є надуманими та такими, що не відповідають обставинам справи.
За твердженнями прокурора, доводи відповідача, що право власності на спірний об`єкт набуто ним правомірно не підтверджуються, а навпаки спростовуються матеріалами справи та доводами прокурора, викладеними у позовній заяві та інших процесуальних документах. Роботи з будівництва спірного об`єкта проводились незаконно без відповідного дозволу. Крім того, зазначені роботи проводились без належним чином розробленої та затвердженої проектної документації, що підтверджується матеріалами справи.
Хибними є доводи відповідача щодо законності використання останнім земельної ділянки, на якій збудований спірний об`єкт будівництва, оскільки документи, які б підтверджували володіння чи користування на законних підставах ТОВ «АВТОМОБІЛЬНИМ ДІМ ОДЕСА» спірною земельною ділянкою відсутні, а декларації, на які посилається відповідач, не є правовстановлюючими документами.
В засіданні суду апеляційної інстанції прокурор та представник Одеської міської ради підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник ПрАТ «Одеса-Авто» в судовому засіданні заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, які з`явились у судове засідання, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Насамперед, враховуючи висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про відмову у позові через недоведеність необхідності прокурорського представництва у даній справі та наявність заперечень проти цього в апеляційній скарзі прокурора, колегія суд вважає необхідним звернути увагу на таке.
Згідно із з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із ст.53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.24 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Звертаючись до суду з позовом прокурор (з посиланням на норми ч.3 ст.131-1 Конституції України, ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», ст.53 ГПК України, рішення Конституційного суду України від 04.04.1999р. за №3-рп/99), обґрунтовуючи підстави звернення з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради зазначив, що з моменту реєстрації декларації №ОД 14212226835 від 22.11.2012р., проведення державної реєстрації на самочинно збудований об`єкт нерухомості, проведення Управлінням перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства у вересні 2017 року, Одеською міською радою не вжито жодних заходів щодо захисту законних прав та інтересів держави в особі територіальної громади м.Одеси для відновлення прав на земельну ділянку під об`єктом нерухомості шляхом скасування спірного запису про проведену державну реєстрацію права власності та знесення самочинно побудованого об`єкта.
При цьому, прокурор наполягає, що така бездіяльність Одеської міської ради триває саме з 2012 року, має усвідомлений характер, та виражається у пасивній поведінці в питанні захисту прав територіальної громади на землю комунальної власності.
Відповідно до пунктів 1, 4, 5 статті 14 Статуту територіальної громади міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради №1240-VI від 25.08.2011р. міська рада є постійно діючим представницьким органом міського самоврядування, який здійснює від імені та в інтересах міської громади функції та повноваження місцевого самоврядування. Міська рада представляє міську громаду у відносинах з іншими органами місцевого самоврядування, органами державної влади, органами самоорганізації населення, об`єднаннями громадян. Повноваження міської ради визначаються Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законами України.
З матеріалів справи вбачається, що 13.04.2017р. прокуратура Одеської області надіслала Одеській міській раді лист, в якому зазначила, що в результаті реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 14212226835 за замовником будівництва в особі ТОВ «Автомобільний дім Одеса» зареєстровано право власності на нежитлові приміщення, розташовані в АДРЕСА_6 .Одесі по вул АДРЕСА_4 / АДРЕСА_8 . В результаті реєстрації декларації з комунальної власності територіальної громади м.Одеси незаконно вибула земельна ділянка загальною площею більше 250кв.м. за вищезазначеною адресою. З посиланням на норми ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» у листі містилась вимога у найкоротший термін повідомити прокуратуру області про вжиті міською радою заходи реагування на захист інтересів територіальної громади та усунення вищевказаних порушень (т.1, а.с.41).
14.04.2017р. Юридичний департамент Одеської міської ради на виконання доручення Одеської міськради про вжиті міською радою заходи щодо скасування реєстрації декларації №ОД 14212226835 повідомив Прокуратуру Одеської області, що Одеською міською радою не готувались та не подавались позовні заяви щодо скасування вищезазначеної декларації (т.1, а.с.43).
Отже на думку колегії суддів прокурором обґрунтовано із наданням підтверджуючих доказів невчинення Одеською міською радою, до компетенції якої віднесені відповідні повноваження, дій, спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади міста Одеси у земельних відносинах.
З матеріалів справи вбачається, позовна заява заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради у даній справі не залишалась судом без руху з підстав не обґрунтування прокурором порушення інтересів держави, необхідності їх захисту, незазначення визначених законом підстав для звернення до суду прокурора; ухвалою від 20.11.2018р. провадження у справі було відкрите та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ч.ч.11-13 ст.176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Після відкриття провадження у справі позовна заява прокурора також не залишалась судом без руху в порядку, передбаченому ч.11 ст.176 ГПК України.
Відповідно до ст.185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2019р. було закрите підготовче провадження по справі №916/2553/18 та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
Верховний суд у своїй постанові від 24.07.2018р. у справі №916/3255/17 зазначив, що суд першої інстанції, встановивши вже на стадії розгляду справи по суті, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, мав здійснити розгляд справи по суті, а судові витрати, пов`язані з розглядом справи, розподілити за результатами такого розгляду відповідно до статті 129 ГПК України. Відповідно до п.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Отже місцевий господарський суд припустився порушень норм процесуального права відмовивши у задоволенні позову з підстав недоведеності прокурором підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави, не розглянувши при цьому справу по суті, без зазначення у рішенні суду мотивів відхилення аргументів прокурора щодо самочинності будівництва та самовільного зайняття земельної ділянки, безпідставно сприйнявши висновки Верховного Суду щодо наслідків необґрунтованого подання позову прокурора як необхідність відмови у позові у зв`язку із цим.
Розглядаючи спір по суті, колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що ПрАТ «Одеса-Авто» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ ОДЕСА», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.49-70).
Також встановлено, що 10.12.2012р. Юридичний департамент Одеської міськради на підставі замовлення №2348 від 05.12.2012р., положення про Адресний реєстр міста Одеси, декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 22.11.2012р. №ОД14212226835 видало ТОВу «Автомобільний дім Одеса» довідку з Адресного реєстру міста Одеси про резервування адреси нерухомого майна, відповідно до якої для об`єкту нерухомого майна демонстраційно-виставковий салон зарезервовано наступну адресу: м.Одеса, вул. В.Арнаутська,85/1 (т.2, а.с.48).
22.11.2012р. Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 14212226835 «Будівництво демонстраційно- виставкового салону», подану замовником будівництва - Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 20942721, м. Одеса, вул. Ленінградське шосе, 27-а, директор - ОСОБА_1 » (т.1, а.с.45-48)
Відповідно до декларації:
1. замовник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 20942721, м. Одеса, вул. Ленінградське шосе, 27-а, директор - ОСОБА_2 А ОСОБА_3 ).
2. інформація про особу відповідальну за здійснення технічного нагляду за будівництвом відсутня;
3. інформація про генерального підрядника відсутня;
4. загальна площа приміщень 294,0 м.кв.;
5. проектну документацію розроблено TOB «ЕКО Містобудівельник» (код ЄДРПОУ 06958833, ліцензія АА 783672);
6. інформація про особу відповідальну за здійснення авторського нагляду за будівництвом відсутня;
7. проектну документацію затверджено замовником від 05.09.2006 року;
8. будівельні роботи виконувалися на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією ДАБК м. Одеса від 12.09.2006 року за № 187/06;
9. дата початку будівництва - 09.2006 року;
10. дата закінчення будівництва - 09.2007 року;
11 строк введення в експлуатацію - листопад 2012 року;
12.інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відсутня.
13. категорія складності ІІ.
27.02.2014р. ТОВу «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ ОДЕСА» реєстраційною службою Одеського міського управління було видане свідоцтво про право власності (індексний номер 18346786) на об`єкт нерухомого майна – нежитлові приміщення демонстративно-виставкового салону за адресою: АДРЕСА_2 . АДРЕСА_4 , будинок АДРЕСА_5 , загальна площа – 294кв.м. (т.2, а.с.77). 26.02.2014р. проведено державну реєстрацію права власності (т.1 а.с.197).
30.12.2015р. ПрАТ «Одеса-Авто» Одеським міським управлінням юстиції було видане свідоцтво про право власності (індексний номер 18346786) на об`єкт нерухомого майна – нежитлові приміщення демонстративно-виставкового салону за адресою:м АДРЕСА_2 . АДРЕСА_4 Арнаутська, будинок АДРЕСА_5 , загальна площа – 294кв.м. (т.2, а.с.79).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №79237086 від 31.01.2017р., право власності на об`єкт, який розташований за адресою:м.Одеса, вул.В.Арнаутська, 85/ АДРЕСА_8 зареєстроване за ПрАТ «Одеса-Авто», підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, видане 30.12.2015р. Одеським міським управлінням юстиції.
У листі Департаменту ДАБІ в Одеській області від 24.01.2017р. (т.1, а.с.33) зазначено, що 22.11.2012р. за №ОД 14212226835 Інспекцією ДАБК в Одеській області було зареєстровано декларацію про готовність об`єкту до експлуатації на «Будівництво демонстраційно-виставкового салону; м.Одеса, пр-т Олександрівський ріг вул.В.Арнаутська», замовник будівництва – ТОВ «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ ОДЕСА» (т.1, а.с.33).
Згідно листа Управління архітектури та містобудування від 23.01.2017р. на адресу прокуратури Одеської області (т.1, а.с.42) дозвіл на виконання будівельних робіт №187/06 було видано Інспекцією ДАБК м.Одеси 21.04.2006р. на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_9 181 АДРЕСА_10 , 16 під магазин-офіс.
Відповідно до листа ТОВ «ЕКО МІСТОБУДІВЕЛЬНИК» (вхідний номер прокуратури Одеської області 4084вх17 від 27.01.2017р.), Товариство не розробляло проектної документації на замовлення ТОВ «Автомобільний дім «Одеса» щодо будівництва демонстраційно-виставкового салону в м.Одесі за адресою Олександрійський проспект ріг Великої Арнаутської (Велика Арнаутська, 85/1) (т.1, а.с.32).
Відповідно до листа Департаменту комунальної власності Одеської міськради від 02.02.2017р. в Департаменті відсутня інформація щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: м.Одеса, вул.В.Арнаутська, 85 (т.1, а.с.38).
Відповідно до листа Управління ДАБК в Одеської міськради від 06.02.2017р. в реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання будівельних підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів наявна реєстрація наступних декларацій: за адресою Олександрівський проспект ріг вул. Великої Арнаутської – №ОД 142122268358 від 11.2012 року, за замовником будівництва ТОВ «Автомобільний дім Одеса» (код ЄДРПОУ 20942721) - №ОД 14311028789 від 08.2011 року. Управлінню не передано декларацій про початок виконання будівельних робіт та декларацій про готовність об`єкту до експлуатації (т.1, а.с.29-30).
09.02.2017р. Управлінням ДАБК Одеської міськради була проведена позапланова перевірка дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відносно замовника будівництва ПрАТ «Одеса-Авто»; назва та місцезнаходження об`єкта будівництва: Будівництво демонстраційно-виставкового салону за адресою: м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, 85/1. За результатами перевірки складений Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних стандартів і правил від 09.02.2017р., в якому зазначено, що замовником будівництва ТОВом «Автомобільний дім Одеса», правонаступником якого є ПрАТ «Одеса-Авто», наведено недостовірні дані в зареєстрованій Інспекцією ДАБК в Одеській області декларації про готовність об`єкту до експлуатації з «Будівництва демонстраційно-виставкового салону за адресою: м.Одеса, Олександрівський проспект, ріг вул. Великої Арнаутської» за №ОД14212226835 від 22.11.2012р. в частині права власності чи користування земельною ділянкою, отримання дозвільних документів на виконання будівельних робіт та розроблення проектної документації на будівництво (т.1, а.с.78-82).
09.02.2017р. Управлінням ДАБК Одеської міськради був складений відносно ПрАТ «Одеса-Авто» протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (т.1, а.с.83-87) та складений припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою усунути вищезазначені порушення у строку до 12.03.2017р. (т.1, а.с.89-92).
13.04.2017р. Прокуратура Одеської області надіслала Одеській міській раді лист, в якому зазначила, що в результаті реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 14212226835 за замовником будівництва в особі ТОВ «Автомобільний дім Одеса» зареєстровано право власності на нежитлові приміщення, розташовані в АДРЕСА_6 . АДРЕСА_2 . АДРЕСА_4 , АДРЕСА_11 / АДРЕСА_8 . В результаті реєстрації декларації з комунальної власності територіальної громади м.Одеси незаконно вибула земельна ділянка загальною площею більше 250кв.м. за вищезазначеною адресою. З посиланням на норми ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» у листі містилась вимога у найкоротший термін повідомити прокуратуру області про вжиті міською радою заходи реагування на захист інтересів територіальної громади та усунення вищевказаних порушень (т.1, а.с.41).
14.04.2017р. Юридичний департамент Одеської міської ради на виконання доручення Одеської міськради про вжиті міською радою заходи щодо скасування реєстрації декларації №ОД 14212226835 повідомив Прокуратуру Одеської області, що Одеською міською радою не готувались та не подавались позовні заяви щодо скасування вищезазначеної декларації (т.1, а.с.43).
19.07.2017р. Прокуратура Одеської області надіслала Одеській міській раді повідомлення в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» про те, що прокуратурою області до Одеського окружного адміністративного суду підготовлено позовну заяву в інтересах Одеської міськради до Департаменту ДАБІ України, третя особа ПрАТ «Одеса-Авто» про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації щодо будівництва демонстраційно-виставкового салону в м.Одесі по Олександрівському проспекту АДРЕСА_12 . АДРЕСА_4 . АДРЕСА_10 (т.1, а.с.40).
03.10.2018р. Прокуратура Одеської області надіслала Одеській міській раді повідомлення в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» про те, що заступником прокурора Одеської області підготовлено позовну заяву до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міськради до ДАБІ України, Управління ДАБК Одеської міської ради, ПрАТ «Одеса-Авто» про скасування реєстрації декларації, визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності, зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт та привести земельну ділянку до первинного стану (т.1, а.с.44).
Відповідно до ст.39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній станом на 22.11.2012р.) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об`єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований). Орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі необхідності під час розгляду питань, пов`язаних з видачею сертифіката, може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків. Неподання таких висновків у визначений органом державного архітектурно-будівельного контролю строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі. Прийняття рішення про реєстрацію (відмову у реєстрації) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, якщо така декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог. Орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; 2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 3) невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил. Відмова у реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та видачі сертифіката надається замовнику в письмовому вигляді у строк, передбачений для реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього. Підключення закінченого будівництвом об`єкта, прийнятого в експлуатацію, до інженерних мереж здійснюється протягом десяти днів з дня відповідного звернення замовника до осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката. Замовник зобов`язаний протягом семи календарних днів з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта письмово поінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об`єкта будівництва. Замовник зобов`язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об`єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом трьох місяців з дня його прийняття в експлуатацію.
Процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначена Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету міністрів України №461 від 13.04.2011р. (надалі –Порядок №461).
Відповідно до п.2 Порядку №461 (в редакції, чинній станом на 22.11.2012р.) прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I - III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).
Згідно із пунктами 17-19 Порядку №461 реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об`єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об`єкта на безоплатній основі. Реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об`єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об`єкта на безоплатній основі.
Відповідно до пунктів 20-21 Порядку №461 Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію. У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.
Відповідно до ч.2 ст.39-1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (в чинній редакції) у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Учасниками справи не оспорюється, що ТОВу «Автомобільний дім Одеса» земельна ділянка для будівництва виставкового центру за адресою: м.Одеса, вул. В.Арнаутська, будинок 85/1 не відводилася, правовстановлюючі документи на земельну ділянку не видавалися ані ТОВ «Автомобільний дім Одеса», ані його правонаступнику ПрАТ «Одеса-Авто».
Враховуючи, що спірний об`єкт збудований без розроблення проектної документації та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, на земельній ділянці, яка не відводилась замовнику будівництва у власність чи користування, - збудоване майно за адресою: м.Одеса, вул.В.Арнаутська, 85/1 є самочинним будівництвом, а проведена реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 14212226835 є незаконною та підлягає скасуванню за рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 325 ЦК України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.
Згідно статті 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна була врегульована Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабміну України №868 від 17.10.2013р. (який був чинним станом на 27.02.2014р.).
Відповідно до п.49 Порядку №868 у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.75-77) вбачається, що 26.02.2014р. за ТОВ «Автомобільний дім Одеса» було зареєстроване право власності на об`єкт, що розташований за адресою: м.Одеса, вул.В.Арнаутська, 85/1 на підставі: довідки з Адресного реєстру міста Одеси про резервування адреси об`єкта нерухомого майна, серія та номер 346825/1, виданий 10.12.2012р., видавник: Юридичний департамент Одеської міської ради; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер 14212226835, виданий 22.11.2012р., видавник Інспекція ДАБК в Одеській області; технічний паспорт, серія та номер: б/н виданий 10.02.2014р, видавник ПП «ІВК та Партнери».
За обставини ненадання ТОВ «Автомобільний дім Одеса» документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, у державного реєстратора Одеського міського управління юстиції були відсутні законні підстави для видачі свідоцтва про право власності №18346786 та це свідоцтво підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку.
У частині першій статті 21 ЦК України закріплено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності. Свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (п.3 ч.1 ст.19 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”), а тому, як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 911/3396/14.
Дійсно, саме свідоцтво про право власності не є правочином, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин. Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється (підтверджується) право власності. Поряд з цим, питання правомірності видачі та дії свідоцтва про право власності на нерухоме майно безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого таке свідоцтво видане.
У зв`язку із визнанням незаконним та скасуванням свідоцтва про право власності №18346786 від 27.02.2014р., визнанню незаконним та скасуванню підлягає також і свідоцтво №51236365 від 30.12.2015р. ПрАТ «Одеса-Авто», оскільки воно було видано відповідачу як правонаступнику ТОВ «Автомобільний дім Одеса» на заміну правовстановлюючого документа , виданого раніше останньому.
Щодо позовних вимог про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу; від імені українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно із ч.ч.2,3 ст.78Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч.1 ст.153, ч.2 ст.152 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Земельна ділянка, на якій перебуває спірний об`єкт нерухомого майна належить територіальній громаді міста Одеси, Одеська міська рада не приймала рішення щодо передачі у власність або користування цієї земельної ділянки ані ТОВу «Автомобільний дім Одеса», ані ПрАТ «Одеса-Авто»; об`єкт є самочинно збудованим, та наявність цього об`єкту на земельній ділянці порушує інтереси держави в особі територіальної громади м.Одеси на розпорядження та користування цією ділянкою.
Відповідно до ч.ч.1,4 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до ч.7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже самочинно збудований об`єкт за адресою:м.Одеса, вул.В.Арнаутська, 85/1 може бути знесений особою, яка здійснила таке будівництво за рішенням суду за наявності умов, визначених ст. 376 ЦК України.
За встановлених судом апеляційної інстанції обставин позов прокурора підлягав задоволенню.
До ухвалення місцевим господарським судом рішення ПрАТ «Одеса-Авто» подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 ст.4 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що “позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу” (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”).
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності – за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні – це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Таким чином, для застосування строку позовної давності суд повинен встановити обґрунтованість звернення до суду з відповідними позовними вимогами, що і вмотивовано вище у постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 №3-23гс14, від 27.05.2014 №5011-32/13806-2012).
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону, передбачені частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 у справі №6-3089цс15, а також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц та у справі №469/1203/15-ц.
Відповідно до Положення про Юридичний департамент Одеської міської ради, Юридичний департамент Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради. Департамент у своїй роботі керується Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими нормативно-правовими актами України, рішеннями Одеської міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови (далі - Положення). Департамент підпорядкований міському голові, підконтрольний міській раді та взаємодіє з постійною комісією міської ради з питань законності, депутатської етики та реалізації державної регуляторної політики.
Відповідно до ст.29 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Такими повноваженнями наділений Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2012р. Юридичний департамент Одеської міськради на підставі замовлення №2348 від 05.12.2012р., положення про Адресний реєстр міста Одеси, декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 22.11.2012р. №ОД14212226835 видало ТОВу «Автомобільний дім Одеса» довідку з Адресного реєстру міста Одеси про резервування адреси нерухомого майна, відповідно до якої для об`єкту нерухомого майна демонстраційно-виставковий салон зарезервовано наступну адресу: м.Одеса, вул. АДРЕСА_4 .Арнаутська,85/1.
Отже про існування декларації №ОД14212226835, на підставі якої в подальшому було визначене право власності на спірний об`єкт за адресою: АДРЕСА_11 /1, Юридичному департаменту Одеської міської ради (виконавчому органу Одеської міської ради) було відомо з 10.12.2012р.
З матеріалів справи вбачається направлення ТОВ «Автомобільний дім Одеса» в березні 2014 року на адресу в.о. Одеського міського голови клопотання про надання у користування земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська 85/1, площею 300 кв. м. для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі з наданням свідоцтва про право власності на зазначене нерухоме майно, витягу про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно, з яких вбачається реєстрація за ТОВ «Автомобільний дім Одеса» права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення демонстраційно-виставкового салону за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_4 Арнаутська АДРЕСА_5 , площею 294 кв. м. (лист від 27.03.2014р. №67).
До клопотання додавалися правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомого майна (копія Свідоцтва про право власності) та інші документи, на підставі яких порушувалося питання надання у користування ТОВу «Автомобільний дім Одеса» земельної ділянки під нежитловими приміщеннями демонстраційно-виставкового салону за вказаною адресою, на підставі ст.ст.123, 124, 134 ЗК України із посиланням на те, що ТОВ «Автомобільний дім Одеса» є фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розміщено цей об`єкт.
На зазначене клопотання Департаментом комунальної власності Одеської міської ради 27.03.2014р. надана відповідь ТОВ «Автомобільний дім Одеса» про необхідність надання додаткових документів, в якій також було зазначено про необхідність направлення запиту до управління архітектури та містобудування Одеської міської ради для розгляду на відповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Отже, оскільки Одеською міськрадою при вивченні та наданні відповіді на клопотання (вх. №02.2-10 від 07.03.2014р.) досліджувались разом з клопотанням подані документи, у тому числі Витяг про реєстрацію за ТОВ «Автомобільний дім Одеса» права власності на демонстраційно-виставковий салон, з якого чітко убачається проведення державної реєстрації на цей об`єкт як на новозбудований ОНМ на підставі Свідоцтва про право власності від 27.02.2014р. (т.1, а.с.197), саме у березні 2014 року, після отримання клопотання та надання на нього відповіді виконавчим органом Одеської міськради позивач довідався про порушення прав територіальної громади м.Одеса на землі комунальної власності у зв`язку із оформленням права власності на об`єкт нерухомого майна без виділення ТОВ «Автомобільний дім Одеса» земельної ділянки у користування з метою будівництва цього об`єкту.
Отже у березні 2014 року Одеська міська рада довідалася про порушення прав на земельну ділянку безпосередньо у зв`язку із поданням ТОВ «Автомобільний дім Одеса» клопотання про надання у користування земельної ділянки та саме з березня 2014 року (07.03.2014р. – дата реєстрації клопотання) розпочався перебіг позовної давності щодо подання позову про скасування правовстановлюючих документів та зобов`язання власника знести самочинно збудований об`єкт нерухомості.
Позовну заяву в даній справі подано 15.11.2018р., отже встановлений ст.257 ЦК строк позовної давності у 3 роки на цей момент є таким, що сплив.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що з даним позовом прокурор звернувся до суду 15.11.2018р., у задоволенні позову заступника прокурора Одеської області слід відмовити на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України.
Колегія суддів відхиляє посилання прокурора та позивача на те, що перебіг строку позовної давності розпочався з 13.04.2017р., коли Одеська міськрада отримала лист заступника прокурора Одеської області №05/1-667вих17 (т.1, а.с.41), оскільки вони спростовуються матеріалами справи, якими підтверджується, що про вибуття земельної ділянки із власності територіальної громади міста Одеси Одеська міська рада дізналася у березні 2014 року із клопотання ТОВ «Автомобільний дім Одеса» про оформлення користування земельною ділянкою, якою ТОВ «Автомобільний дім Одеса» фактично користується під об`єктом нерухомого майна.
Крім того, в цій частині позиція прокурора є нелогічною та непослідовною, оскільки в позовній заяві та в апеляційній скарзі наголошується про усвідомлену пасивну поведінку Одеської міськради з 2012 року (бездіяльність) щодо реагування на факт проведення самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної власності як на підставу представництва прокурора в інтересах держави при зверненні до суду з позовом.
Такі підстави представництва прокурора самі по собі вже спростовують необізнаність позивача щодо порушення його прав власника земельної ділянки до квітня 2017 року, входячи у протиріччя із позицією прокурора щодо спливу позовної давності на момент подання позову.
З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд залишає без змін рішення суду першої інстанції про відмову у позові, змінюючи мотивувальну частину рішення стосовно мотивів відмови у позові на підставі ч. ч.1, 4 ст. 277 ГПК України.
Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 235, 236, 240, 269, 270, 276, 277, 281-284 ГПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 21.03.2019р. у справі №916/2553/18 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2019р.
Резолютивну частину рішення від 21.03.2019р. у справі №916/2553/18 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на прокуратуру Одеської області.
Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.
Повна постанова складена 24 червня 2019 року.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя Л.О.Будішевська
Суддя С.В. Таран
