П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 року м. Київ

Справа №761/11326/18

Резолютивна частина постанови оголошена 19 червня 2019 року

Повний текст постанови складено 20 червня 2019 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Горак Ю.М.

учасники справи позивач ОСОБА_1

відповідач Територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє на підставі ордеру в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого суддею Піхур О.В. 26 грудня 2018 року, повний текст рішення виготовлено 25 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Справа №761/11326/18

№ апеляційного провадження:22-ц-824/7432/2019

Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.

У березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Територіальної громади м,

Києва в особі Київської міської ради, про визнання права користування жилим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона з листопада 2003 року разом з членами родини - чоловіком ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 , 1990 р.н., проживає в кімнаті площею 25,5 кв.м. трикімнатної комунальної квартири АДРЕСА_1 . 02.01.2003 року її було прийнято на посаду робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями Шевченківського району м. Києва Житлово-експлуатаційна контора № 1004 і було надано вищевказане житло для тимчасового проживання, що підтверджується довідкою від 20.12.2003 р. вих. № 117 та копією трудової книжки. З 01 квітня 2007 року і по 31.12.2012 року позивач працював на посаді робітника з комплексного прибирання в КП «ЖЕК «Ярославська», що підтверджується довідкою від 04.05.2007 р. вих. № 123 та записом в трудовій книжці. З 01.01.2013 року і по 28.02.2015 року позивач працював на посаді робітника Дільниці по санітарно-технічному обслуговуванню «Софіївська» КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями, що підтверджується довідкою, виданою КП «Керуюча дирекція» Шевченківського району Дільниця по санітарно - технічному обслуговуванню «Софіївська» та записом в трудовій книжці. Відповідно довідки, наданої «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна», починаючи з 03 січня 2017 року позивач працює в ПП «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна» на посаді робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями. Відповідно до довідки від 17.11.2014 р. вих. № 423, виданої КП «Керуюча дирекція» Шевченківського району Дільниця по санітарно- технічному обслуговуванню «Софіївська» зазначено, що позивача в 2001 році, разом з сім`єю було заселено в кімнату комунальної квартири АДРЕСА_1 на правовій підставі згідно закону України про житловий кодекс та мешкає до цього часу і сплачує комунальні послуги. Відповідно до акту обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет проживання, від 05.03.2018 р., у кімнаті жилою площею 25,5 кв.м. проживає робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями ОСОБА_1 , з родиною із 3-х осіб: наймач - ОСОБА_1 , чоловік - ОСОБА_3 , дочка - ОСОБА_5 Згідно довідки від 01.11.2017 р. вих. № 499, наданої «Науково-технічним підприємством «Український центр нерухомого майна», за адресою АДРЕСА_1 на позивача відкрито особові рахунки на сплату електроенергії, газопостачання, опалення, прибудинкової території. Також, факт оплати позивачем комунальних послуг підтверджується довідками, договорами та квитанціями про оплату комунальних послуг.

Починаючи з листопада 2003 року позивач отримав в користування та користується спірною квартирою, однак в порушення ст. 58 та 61 ЖК України відповідач не видав позивачу ордер, що в свою чергу позбавило позивача можливості укласти відповідний договір найму жилого приміщення.

Тому позивач просив суд визнати право користування жилим приміщенням: кімнатою, загальною площею 25,5 кв.м. трикімнатної комунальної квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та є необґрунтованим, в судовому рішенні неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради проти в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02.01.2003 року позивача було прийнято на посаду робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями Шевченківського району м. Києва Житлово-експлуатаційна контора № 1004, що підтверджується довідкою від 20.12.2003 р. вих. № 117 та копією трудової книжки.

З 01 квітня 2007 року і по 31.12.2012 року позивач працювала на посаді робітника з комплексного прибирання в КП «ЖЕК «Ярославська», що підтверджується довідкою від 04.05.2007 р. вих. № 123 та записом в трудовій книжці.

З 01.01.2013 року по 28.02.2015 року позивач працював на посаді робітника Дільниці по санітарно-технічному обслуговуванню «Софіївська» КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями, що підтверджується довідкою №131 від 04.06.2013 року, виданою КП «Керуюча дирекція» Шевченківського району Дільниця по санітарно-технічному обслуговуванню «Софіївська» та записом в трудовій книжці.

Відповідно до довідки від 17.11.2014 р. вих. № 423, виданої КП «Керуюча дирекція» Шевченківського району Дільниця по санітарно- технічному обслуговуванню «Софіївська» зазначено, що позивача в 2001 році, разом з сім`єю було заселено в кімнату комунальної квартири АДРЕСА_1 на правовій підставі згідно закону України про житловий кодекс та мешкає до цього часу, сплачуючи комунальні послуги (а.с.14).

Відповідно до акту обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет проживання, від 05.03.2018 р., у кімнаті жилою площею 25,5 кв.м. проживає робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями ОСОБА_1 , з родиною із 3-х осіб: наймач - ОСОБА_1 , чоловік - ОСОБА_3 , дочка - ОСОБА_6 с.15).

Відповідно до інформаційного листа КП «Керуюча дирекція» Шевченківського району Дільниця по санітарно-технічному обслуговуванню «Софіївська» №43 від 04.02.2015 року, в комунальній квартирі АДРЕСА_1 проживають без реєстрації дві сім`ї робітників з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями, в одній з кімнат, площею 25,5 кв. м. проживає ОСОБА_1 з родиною із трьох осіб з 02.01.2003 року (а.с.17).

Відповідно до довідки, наданої «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна», починаючи з 03 січня 2017 року позивач працює в ПП «Науково-технічне підприємство «Український центр нерухомого майна» на посаді робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями.

будинку АДРЕСА_1 на предмет проживання, від 05.03.2018 р., у кімнаті жилою площею 25,5 кв.м. проживає робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями ОСОБА_1 , з родиною із 3-х осіб: наймач - ОСОБА_1 , чоловік - ОСОБА_3 , дочка - ОСОБА_5

Згідно довідки від 01.11.2017 р. вих. № 499, наданої «Науково-технічним підприємством «Український центр нерухомого майна», за адресою АДРЕСА_1 на позивача відкрито особові рахунки на сплату електроенергії, газопостачання, опалення, прибудинкової території. Також, факт оплати позивачем комунальних послуг підтверджується довідками, договорами та квитанціями про оплату комунальних послуг. Відповідно до листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» №2798/3 від 16.06.2015 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Києва від імені якої виступає Київська міська рада (а.с.48).

Позивач зазначає, що починаючи з листопада 2003 року вона отримала в користування та користується квартирою АДРЕСА_1 , однак в порушення ст. 58 та 61 ЖК України відповідач не видав позивачу ордер, що в свою чергу позбавило її можливості укласти відповідний договір найму жилого приміщення, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Статтею 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 12 квітня 1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з`ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач. Для цього, зокрема, необхідно витребувати дані про те, чи перебуває будинок, в якому розміщено таке приміщення, у віданні позивача; чи побудований він як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санепідстанції на його заселення як гуртожитку; чи зареєстрований він як гуртожиток у виконкомі районної, міської, районної в місті Ради; чи видавався відповідно до Положення про гуртожиток ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно - побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян,чи є штати для обслуговування гуртожитку, як оплачується проживання і т.п. Судам слід враховувати, що гуртожитками є також спеціально побудовані підприємствами, установами, організаціями жилі будинки для малосімейних, щодо яких адміністрацією, органом громадської організації і профспілковим комітетом до початку будівництва прийнято рішення про їх використання як сімейних гуртожитків і вони зареєстровані у виконкомі як гуртожитки.

Відповідно до ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Жилі приміщення, що надаються народним депутатам України на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України, включаються до числа службових і виключаються з їх числа за рішенням Верховної Ради України за поданням Комісії Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.

Позивачем не надано суду доказів правомірності зайняття спірного житлового приміщення та проживання в ньому.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, акти щодо проживання позивача та її сім`ї свідчать про їх проживання в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.42-46), договір про користування електричною енергією укладено на кв. АДРЕСА_1 (а.с.36,37), договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладено на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.38,39), наведені вище довідки та інформація, надані житловими органами, свідчать про те, що позивач проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Наведене свідчить що надані довідки, акти, договори протирічать одне одному в частині місця проживання позивача з сім`єю.

Статтями 128, 129 ЖК України передбачено, що порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу PCP, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української PCP. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. Жила площа у спеціальних гуртожитках для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, надається в порядку, що визначається відповідними органами місцевого самоврядування. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Житлового кодексу УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово - експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

При цьому положеннями ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі ї створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, відповідно до ст. 58 ЖК України.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільні або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року, розміщеної в Единому державному реєстрі судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54464541, у справі 826/19468/15, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, третя особа: Київська міська рада про зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у кімнаті загальною площею 25,5 кв.м. комунальної квартири АДРЕСА_1 в будинку АДРЕСА_1 , встановлено, що згідно наданих суду доказів (листування позивача з Шевченківською районного у м. Києві державною адміністрацією, Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації щодо житлового питання позивача), у кімнаті загальною площею 25, 5 кв.м. в комунальній квартирі АДРЕСА_1 позивач поселена тимчасово, родина позивача займає житлову площу самовільно, без ордера (листи Шевченківської РДА від 22.10.13 р. №19-Я-877/1д, Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА від 05.11.13 р. №056/Я-83-1640, Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА від 06.12.13 р. №058/4-1-ОП/Я-10289/1-11069). Тобто, даним рішенням встановлено обставини щодо відсутності правових підстав проживання позивача та її сім`ї на спірній житлові площі.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 , яка діє на підставі ордеру в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна