Ухвала

Іменем України

24 червня 2019 року

м. Київ

справа № 489/607/18

провадження № 61-44849ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

розглянув касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2018 року у справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі - Департамент ППНП України)звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з відповідача заподіяну майнову шкоду у розмірі 385 684 грн 53 коп.

В обгрунтування позову зазначав, що 17 вересня 2016 року, близько 06:30, капрал поліції роти № 4 батальйону № 4 управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту ПП ОСОБА_1 , керуючи службовим автомобілем марки «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1, при виконанні маневру у м. Миколаєві та здійсненні повороту ліворуч, не переконався у безпеці маневру і здійснив наїзд на бордюрний камінь, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

Вказував, що постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2016 року ОСОБА_1 було визнано винним у правопорушенні, передбаченому статею 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 09/2-113 від 06 лютого 2017 року, проведеного Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, розмір збитку, завданого автомобілю марки «Toyota Prius» в результаті ДТП, складає 385 684 грн 53 коп.

Посилаючись на те, що своїми неправомірними діями ОСОБА_1 завдав механічних пошкоджень службовому автомобілю, який не відремонтований, знаходиться у неробочому стані, просив стягнути із відповідача на свою користь завдану майнову шкоду у розмірі 385 684 грн 53 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Департамент патрульної поліції Національної поліції України просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті провадження, якщо, зокрема, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Згідно із частиною третьою статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статею 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що позивачу про наявність шкоди, заподіяної працівником, стало відомо 28 жовтня 2016 року, що підтверджується наказом № 3749 від 28 жовтня 2016 року, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану, проте до суду з цим позовом позивач звернувся 05 лютого 2018 року, тобто з пропуском річного строку, передбаченого частиною третьою статті 233 КЗпП України.

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги про те, що за змістом статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, не заслуговують на увагу, оскільки підстави відшкодування шкоди, що передбачені вказаною статтею, застосовуються в разі наявності між сторонами спору в деліктних зобов`язаннях. Підстави, умови порядок, межі й розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі організації, встановлені главою ІХ КЗпП України.

Крім того, посилання заявника у касаційній скарзі на те, що на працівників поліції не поширюється положення КЗпП України, оскільки їхня діяльність регулюється Законом України «Про національну поліцію», є безпідставними, так як у вищезазначеному законі відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських та відшкодування ними матеріальної шкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності поліцейських є Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року, не впливає на правильність вирішення спору.

Вказане положення регулює матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі.

У частині п`ятій розділу першого Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, зазначено, що час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством, тобто річного строку пред`явлення вимог до відповідача, відповідно до частини третьої статті 233 КЗпП України.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2018 року у справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов