ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/3885/18 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/807/2129/19 Холод Р.С.

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого : Бєлки В.Ю.

Суддів: Крилової О.В.

Полякова О.З.

За участю секретаря: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Запорізька міська рада, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському районі, як орган опіки та піклування, про визнання особи такою, що втратила право на житло та визнання особи такою, що не набула право на проживання та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Запорізька міська рада, про вселення, зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Запорізька міська рада, про визнання особи такою, що втратила право на житло та визнання особи такою, що не набула право на проживання, посилаючись на те, що на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 06.01.1989 року їй та членам її родини, яка складалась з: неї (основного наймача), чоловіка ОСОБА_4 , дочки ОСОБА_1 , та її матері ОСОБА_6 , була надана трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 в порядку обміну жилих приміщень.

На підставі вказаного рішення їй був виданий ордер № 55 від 06.01.1989 року, який і був підставою для вселення у вказану квартиру.

З моменту вселення і по теперішній час вона проживає у квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - помер чоловік позивача ОСОБА_4

Квартира до теперішнього часу не приватизована і є власністю територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

26.08.2000 року донька - ОСОБА_1 вийшла заміж і переїхала мешкати до свого чоловіка за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_5 у доньки народилась дитина - ОСОБА_3 .

З моменту укладення шлюбу ОСОБА_1 забрала усі свої речі і переїхала на постійне місце проживання до чоловіка, де мешкає і по теперішній час.

Зі спірної квартири ОСОБА_1 не знімалась з реєстрації.

Онука - ОСОБА_3 з народження по та даний момент мешкає разом із матір`ю та батьком за адресою: АДРЕСА_2 . Саме за цією ж адресою вона і була зареєстрована.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 повідомила її про те, що зареєструвала доньку за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що вона є пенсіонеркою, розмір пенсії не дає можливості сплачувати усі комунальні платежі у повному обсязі, тому в серпні 2015 року звернулась у відділ субсидій Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району для призначення субсидії.

Інспекторами зазначеної установи був складений акт про не проживання ОСОБА_1 , і тому у період з серпня 2015 року по квітень 2018 року субсидію було надано.

13.04.2018 року їй зателефонувала донька і попросилась переночувати, так як посварилась з чоловіком і, звісно, ОСОБА_2 дозволила, але ОСОБА_1 не приїхала. Через десять днів ОСОБА_1 знов попросилась переночувати, на що вона погодилась.

У травні 2018 року ОСОБА_1 періодично ночувала у її квартирі, а в інші дні за місцем свого постійного мешкання: АДРЕСА_2 .

За цей період ОСОБА_1 перенесла до квартири позивача деякі речі особистої гігієни, одяг, взуття. Впродовж другої половини травня і першу декаду червня 2018 року ОСОБА_1 постійно мешкала разом із своїм чоловіком, і в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 навіть не приходила.

З травня 2018 року набув чинності новий Порядок призначенні субсидій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року № 848 в редакції від 27.04.2018 року. У зв`язку з цими змінами при зверненні до відповідного органу із заявою про призначення житлової субсидії необхідно долучати Декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, в якій необхідно відобразити дані про всіх зареєстрованих осіб, і інші їх дані. Тобто, необхідно було надати дані (анкетні та паспортні дані, відомості про їх доходи) про доньку, онуку і зятя.

Так як, зазначені дані вона надати не змогла у зв`язку із відмовою їх повідомити донькою, зятем і онукою, то у надання субсидії було відмовлено.

Внаслідок цього виникли непорозуміння між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання 09.06.2018 року забрала з квартири АДРЕСА_1 усі свої речі, які принесла у квітні 2018 року. Інші речі як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 у квартирі відсутні, а онука взагалі не мешкала у спірній квартирі.

Вказує, що відповідачі не беруть участі в утриманні квартири, але зніматися добровільно з реєстрації не бажають. Через наявність вказаної реєстрації вона не може оформити субсидію, а сплата комунальних платежів в повному обсязі ставить її у тяжке матеріальне становище. Вважає, що ОСОБА_1 після одруження 26.08.2000 року залишила місце свого проживання і реєстрації і переїхала на постійне місце проживання в квартиру чоловіка - АДРЕСА_2 , тобто втратила право на проживання у спірній квартирі з дня вибуття, оскільки відповідно до вимог ст. 107 ЖК України, наймач або член його сім`ї, який вибув на постійне місце проживання, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. При цьому, якщо ОСОБА_1 є такою, що втратила право користування з моменту переїзду, тобто з 26.08.2000 року, то ОСОБА_3 не могла бути вселена в квартиру в порядку ст. 65 ЖК України, тобто не могла набути те право, яке було відсутнє у ОСОБА_1 .

Посилаючись на зазначені обставини просила суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 такою, що не набула право на користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 ; а також стягнути з ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - районну адміністрацію Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування.

16 жовтня 2018 року ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Запорізька міська рада, про вселення, зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 не приватизована, в ній зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

У квітні 2018 року ОСОБА_1 зателефонувала матері, повідомила про чергову сварку з чоловіком і попросилась переїхати до неї. 20.04.2018 року вони дійшли згоди і вона переїхала до матері та перевезла усі свої речі.

Протягом місяця вона проживала разом з ОСОБА_2 , тобто мешкала у своїй квартирі, так як вважала, що має на неї права і крім того, сплачує комунальні послуги. Кожного дня звідти ходила на роботу, по справам, постійно ночувала.

23.05.2018 року ОСОБА_2 вигнала її з квартири, а перед цим створила такі умови, що знаходитись у квартирі фізично було неможливо.

01.06.2018 року ОСОБА_1 вийняла квартиру і переїхала від матері, вивезла свої речі. Протягом всього часу, починаючи з червня 2018 року ОСОБА_1 намагається вселитись до квартири, але через негативне відношення матері не має можливості.

В даний час ОСОБА_1 зареєстрована у спірній квартирі, оплачує комунальні послуги, іншого житла не має.

Вважає, що має право на користування спірною квартирою.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд вселити її та її неповнолітню доньку ОСОБА_3 у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а також зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні зазначеною квартирою.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2018 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Запорізька міська рада, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування про визнання особи такою, що втратила право на житла та визнання особи такою, що не набула право на проживання - задоволено.

Визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Визнано ОСОБА_3 такою, що не набула право на користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Запорізька міська рада про вселення, зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням - відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд встановлюючи обставини справи однобічно підійшов до розгляду справи. Не надана належна оцінка наданим доказам та показам свідків, не досліджені дійсні обставини справи. Просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 та задовольнити її зустрічний позов в повному обсязі.

На зазначену апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив у якому зазначає, що суд першої інстанції постановив обґрунтоване рішення та встановив правильно всі обставини справи. Просить апеляційну скаргу зашити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Запорізька міська рада та орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району подали заяву та додаткове пояснення у яких посилаються на те, що рішення суду порушує права ОСОБА_3 на збереження житлових прав, тому вважають рішення суду першої інстанції неправильним та просять відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення і ухвалити нове.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове рішення у випадку неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт обрання відповідачем іншого постійного місця проживання та, як наслідок, втрати нею згідно ст. 107 ЖК України права користування житловим приміщенням та відсутності права на реєстрацію своєї малолітньої дитини у спірній квартирі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а саме вибіркове врахування судом першої інстанції доказів, наданих сторонами.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника виходячи з наступного.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 06 січня 1989 року на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів, в порядку обміну жилих приміщень ОСОБА_2 та членам її родини: матері, чоловіку і доньці - ОСОБА_1 (після одруження ОСОБА_1 ) була надана трикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 31 серпня 2019 року у зазначеній квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 26 серпня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_5 від зазначеного шлюбу народилась дитина - ОСОБА_3 . З березня 2001 року по листопад 2016 року ОСОБА_3 була зареєстрована у спірній квартирі, з 29 листопада 2016 року по 28 травня 2018 року - за місцем проживання батька: АДРЕСА_2 , а 29 травня 2018 року ОСОБА_3 знову була зареєстрована у спірній квартирі.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше, як з підстав і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Задовольняючи вимоги первісного позову, суд першої інстанції вважав доведеним факт вибуття ОСОБА_1 на постійне проживання до квартири чоловіка. Однак колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду, оскільки вважає, що докази, надані позивачем за первісним позовом не є належними та беззаперечними. Посилання ОСОБА_2 на акт про непроживання відповідачів у спірній квартирі з 2001 року, складений 06 серпня 2015 року комісією Центру обслуговування абонентів № 11, колегія не бере до уваги оскільки із змісту зазначеного акту вбачається, що він складений на підставі показів сусідів, а не встановлений комісією на підставі об`єктивних прикмет та доказів.

Колегія суддів вважає, що вимога ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 такою що не набула право користування жилим приміщенням, яку було задоволено судом першої інстанції, є незаконною, оскільки умови та підстави визнання особи такою, що не набула право користування жилим приміщенням не передбачено жодним нормативно-правовим актом України. Окрім того, через свій вік ОСОБА_3 не могла самостійно обрати місце проживання, тому колегія суддів приходить до висновку, що факт непроживання у спірній квартирі обумовлений поважними причинами і не є підставою для позбавлення дитини права користування спірним житлом.

Також суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , посилається на те, що факт реєстрації відповідачів у спірній квартирі унеможливлює отримання позивачем за первісним позовом житлової субсидії. Проте колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду, оскільки позивачем не доведено даного факту належними та допустимими доказами. Так, колегія суддів вважає, що порожня форма заяви про призначення житлової субсидії та декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії не є належним доказом звернення позивача за отриманням субсидії та отримання нею відмови у призначенні субсидії.

Разом з тим, факт часткової сплати ОСОБА_1 вартості комунальних послуг не спростовується сторонами, а тому є свідченням, що відповідач не втратила інтерес до спірної квартири.

У випадку якщо позивач вважає, що ОСОБА_1 сплачує комунальні послуги у недостатньому розмірі, а також не бере участь в утриманні спірної квартири, ОСОБА_2 має право звернутися до суду з позовом про стягнення цих витрат.

В той самий час, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення зустрічного позову ОСОБА_1

Враховуючи факт наявності неприязних стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який визнається обома сторонами та не спростовується належними доказами, а також той факт, що у позивача за зустрічним позовом відсутнє право власності на будь-яке інше житло, а також право особи не бути обмеженою у праві користування жилим приміщенням, яке вона отримала, як член сім`ї наймача. Всі заперечення ОСОБА_2 проти вселення доньки зводяться до вимоги задовольнити її власні позовні вимоги та не спростовують доводів ОСОБА_1 .

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на житло та визнання особи такою, що не набула право на проживання та про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення, зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням, з відмовою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задоволенням зустрічного позову ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 .

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2019 року по цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту: «У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Запорізька міська рада, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському районі, як орган опіки та піклування, про визнання особи такою, що втратила право на житло та визнання особи такою, що не набула право на проживання відмовити.

Позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Запорізька міська рада, про вселення, зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 та її неповнолітню доньку ОСОБА_3 у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 та її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ».

Дата складання повної постанови 24 червня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий : В.Ю. Бєлка

Судді: О.В. Крилова

О.З. Поляков