Провадження № 2/159/914/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого - судді Панасюка С.Л.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Ковелі справу за позовом ОСОБА_1 до директора Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача.

Вимоги обґрунтовані тим, що позивач є інвалідом ІІ групи загального захворювання, перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком. Зазначає, що психічне захворювання їй діагностовано 27.02.1986, однак вона не була визнана недієздатною у встановленому законом порядку. Згідно Закону України «Про безоплатну правову допомогу», позивач, як особа з інвалідністю має право на всі види правових послуг, передбачених ч.2 ст. 13 вказаного Закону. 19.05.2016 позивач звернулась до директора центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 з відповідними заявами в яких вказувала проблемні питання, які підлягають вирішенню та просила призначити адвоката. З часу написання даних заяв минуло майже три роки, однак відповідь до цього часу позивачу не надана. Позивач вказує, що на її скаргу в регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області від 23.02.2018 стосовно бездіяльності директора Ковельського центру було повідомлено, що такі її звернення не містили відомостей про правові підстави для надання безоплатної вторинної правової допомоги. Зазначає, що відповідач грубо порушив вимоги Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та Закону України «Про звернення громадян». ОСОБА_3 зазначає, що в результаті неправомірних дій відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, погіршення стану здоров`я, необхідністю докладати значних зусиль у відшуканні правового захисту. Просила стягнути з відповідача на її користь 4900 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Заперечення відповідача.

Відповідач подав суду відзив на позов. Згідно поданого відповідачем відзиву, останній вказує, що 31.05.2016 в Ковельському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги були зареєстровані заяви ОСОБА_1 щодо квартирного питання матері ОСОБА_4 у 1989 році в м. Горлівка Донецької області, щодо відродження соціально справедливості посмертно стосовно батька ОСОБА_5 , щодо незаконного позбавлення волі ОСОБА_6 28.02.1986 і бездіяльності Ковельської міліції, щодо трьох кримінальних злочинів Ковельського КГБ в 1986 році і бездіяльності начальника Ковельського СБУ ОСОБА_7 у 2011 році, щодо шлюбно-розлучувальної проблеми ОСОБА_6 від 29.02.1984, щодо страйку ОСОБА_6 29.08.1985, щодо малосімейки № 79 і № 74 по АДРЕСА_1 м. Ковелі, щодо лапароскопічної операції ОСОБА_1 08.08.2012 та 50 % оплати, заява про трудові проблеми на Ковельсільмаші до літа 1994 року. Станом на 31.05.2016 Ковельський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, як компетентний орган, в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, був позбавлений можливості у передбачений законом спосіб перевірити фінансові можливості позивача, зокрема належність її до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених ч 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Відповідач вказує, що усі заяви позивача, зареєстровані 31.05.2016 в Ковельському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги були розглянуті у спосіб та строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», про що ОСОБА_1 було письмово повідомлено листами Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 15.06.2016. Також, позивачу було роз`яснено порядок та процедуру реалізації її права на безоплатну правову допомогу. Просив в задоволенні позову відмовити з мотивів його безпідставності.

Мотивувальна частина рішення.

Судом встановлено, що позивач 31.05.2016 звернулась до директора Ковельського місцевого центру безкоштовної вторинної правової допомоги з дев`ятьма заявами про призначення адвокатів по наступних проблемах:

-квартирне питання матері ОСОБА_4 у 1989 році в м. Горлівка Донецької області;

-відродження соціальної справедливості посмертно стосовно батька ОСОБА_5 , УБД;

-про незаконне позбавлення волі ОСОБА_6 28.02.1986 і бездіяльність Ковельської міліції;

-про три кримінальні злочини Ковельського КГБ в 1986 році і бездіяльність начальника Ковельського СБУ ОСОБА_7 . у 2011 році;

-про шлюбно-розлучувальні проблеми ОСОБА_6 від 29.02.1984;

-про страйк ОСОБА_6 29.08.1985;

-малосімейка АДРЕСА_4

-лапароскопічна операція ОСОБА_1 08.08.2012 і 50 % оплати;

-заява про трудові проблеми на Ковельсільмаші до літа 1994 року.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначено, що безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Стаття 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначає категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону.

Підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги передбачені в ст.20 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», в якій зазначено, що особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав: особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону; особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу; вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними; особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання; особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.

ОСОБА_1 15.06.2016 директором Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на всі заяви були надані відповіді про те, що заяви розглянуті на підставі Закону України «Про звернення громадян».

Стосовно призначення адвоката Василівській М.І. була надана відповідь про те, що статтею 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначено категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу. При цьому, для перевірки її статусу, а також документів, які підтверджують відповідний статус ОСОБА_1 на оформлення звернення про надання БВПД, останній рекомендовано звернутись до Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: АДРЕСА_3 , згідно з графіком роботи центру.

Тобто, з наданих відповідачем відповідей слідує, що позивачу ОСОБА_1 не було відмовлено у наданні безоплатної вторинної правової допомоги, а роз`яснено, що для перевірки її статусу та належності до осіб, яким така правова допомога має бути надана, ОСОБА_1 необхідно представити документи що підтверджують належність її до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону.

При підготовці відповідей на звернення позивача дотримано положення ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», якою визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Всі звернення (заяви) ОСОБА_1 були розглянуті Ковельським місцевим центром та про результати розгляду таких звернень позивача письмово було повідомлено, а директором Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 надані вичерпні та детальні відповіді.

Таким чином, з досліджених по справі доказів вбачається, що права позивача порушені не були, а відповідач діяв відповідно до вимог Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та Закону України «Про звернення громадян».

Крім цього, згідно з вимогами ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст.1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинна довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Таким чином, відповідно до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України у співвідношенні з вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України, позивач зобов`язана була довести: наявність моральної шкоди; наявність неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 ; наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою позивачу моральною шкодою, а також наявність вини відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди у визначеному нею розмірі.

Обґрунтованість такої позиції суду підтверджується також і роз`ясненнями Верховного Суду України, викладеними в другому абзаці п.5 постанови Пленуму № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно яких: відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Абзацом 3 п.5 цієї ж постанови роз`яснено, що відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Позивачем не подано до суду жодних доказів наявності факту завдання моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв`язку між рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача і завданою моральною шкодою, а також вини відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди.

Позивач у поданій позовній заяві лише декларує і перераховує ті фактори, в яких, як вона вважає, виражається завдана їй моральна шкода, однак не вказує чим підтверджується факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Слід також зазначити, що позивач зверталась до директора Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 з приводу проблем, про які їй було відомо ще у 1984-1989 роках. Протягом більш ніж двадцяти років позивач не вважала, що ці проблеми варті звернення за правовою допомогою, а отже, вказані проблеми не завдавали їй моральної шкоди, яка б мотивувала її до звернення за правовою допомогою. Оскільки самі проблеми не завдавали позивачу моральної шкоди, то не можуть їй завдати такої шкоди і дії відповідача, який, на думку позивача, відмовив їй у вирішенні цих проблем.

Позов необґрунтований і підстави для його задоволення відсутні.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати у справі слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 141, 247, 258-259, 265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, на підставі ст.ст. 13, 14, 19, 20 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», Закону України «Про звернення громадян», суд,

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до директора Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

С. Л. Панасюк