06.06.2019

Провадження № 2/331/324/2019

ЄУН 331/6054/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІменемУкраїни

06 червня 2019 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді: Антоненко М.В.

при секретарі: Андрієнко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду міста Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Четверта Запорізька державна нотаріальна контора про про визнання договору купівлі-продажунедійсним, визнання права власності наквартиру в порядку спадкування зазаповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Четверта Запорізька державна нотаріальна конторапро про визнання договору купівлі-продажунедійсним, визнання права власності наквартиру в порядку спадкування зазаповітом., посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва НОМЕР_4 про право власності на житло, виданого 15.04.1999 року Жовтневою районною адміністрацією в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 . Їх частки у праві спільної сумісної власності на квартиру в свідоцтві не визначені.

16.09.2014 помер ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 18.09.2014 року Виконавчим комітетом Успенівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області (актовий запис №18). Після смерті ОСОБА_4 спадщина відкрилася на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .Спадкоємцем першої черги за законом після померлого ОСОБА_4 , відповідно до ст.1261 ЦК України, є його мати ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , виданого 29.11.1954 року Успенівською сільрадою Гуляйпільського району Запорізької області, яке містить відомості про матір - ОСОБА_3 .Відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї. Мати спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту відкриття спадщини після смерті сина ОСОБА_4 згідно ч. 3, 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України набула права співвласника у спільній сумісній власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки проживала на момент смерті спадкодавця спільно з ним.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 05.05.2017 Запорізьким міським відділом відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.До складу спадкового майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 входить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка їй належала на підставі свідоцтва № НОМЕР_4 про право власності на житло, виданого 15.04.1999 року Жовтневою районною адміністрацією Запорізької міської ради, а також 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , успадкована ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , а всього - квартира АДРЕСА_1 в цілому. Згідно заповіту, посвідченого 24.02.2015 року приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Горовою Я.О., р№391, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 , 1958 року народження. Заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі 24.02.2015 року під номером 57145193. 06.06.2017 року після померлої ОСОБА_3 , за заявою спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 Четвертою Запорізькою державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа №161/2017. Однак, 30.10.2017 рокудержавним нотаріусом Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори Бережко С.М. відмовлено ОСОБА_1 в оформленні свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки під час перевірки нотаріусом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що з 20.09.2017 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за іншою ніж ОСОБА_3 особою.

Таким чином, отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 та зареєструвати право власності на успадковане нерухоме майно спадкоємець ОСОБА_1 не може, оскільки невстановленими особами шахрайським шляхом за підробленими документами заволоділи квартирою АДРЕСА_1, зокрема22 .09.2017 ОСОБА_5 (державний реєстратор Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.09.2017 внесено запис №22464503 про державну реєстрацію 20.09.2017 права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер Н-1518. виданий 15.03.2000 Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест», за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_5 .Згідно матеріалів реєстраційної справи на кв. АДРЕСА_1 встановлено, що 20.09.2017 державному реєстратору Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_5 в якості правовстановлюючого документу невстановленими особами було надано договір купівлі-продажу зазначеної квартири, серія та номер Н-1518. виданий 15.03.2000 Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест», а також інформацію ТОВ «ЗМБТІ» за підписом головного інженера вказаного підприємства ОСОБА_6 від 08.09.2017 за вихідним номером 7125, згідно змісту якої надавалася копія правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1 , а саме - копія договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Запорізькій товарній біржі «Торг-Інвест» 15.03.2000 за №Н-1518. Водночас, згідно інформації ТОВ «ЗМБТІ» за вих. №558 від 19.01.2018, наданої на запит Запорізької місцевої прокуратури №1, встановлено, що відповідь за вих. №7125 від 08.09.2017 ТОВ «ЗМБТІ» не видавалася. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 28.04.78 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб. Крім цього, відомості про укладення договору купівлі-продажу, серія та номер Н-1518, виданого 15.03.2000 року Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест» у ТОВ «ЗМБТІ» відсутні. У тексті оспорюваного договору договору купівлі-продажу, серія та номер Н-1518, виданого 15.03.2000 року Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест» від імені «продавца» зазначена лише одна особа - ОСОБА_3 , яка володіє квартирою, що відчуджується, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Жовтневою районною адміністрацією міста Запоріжжя 10 січня 1998 і року 328, проте як згідно свідоцтва НОМЕР_4 про право власності на житло, виданого 15.04.1999 року Жовтневою районною адміністрацією Запорізької міської ради і зареєстрованого ОП ЗМБТІ 18.05.1999 року у реєстровій книзі №190 за № 35226, власниками квартири АДРЕСА_1 станом на 15.03.2000 року (дата, зазначена у оспорюваному договорі) є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зважаючи на викладене, 31.10.2017 року за зверненням ОСОБА_1 Олександрівським відділенням поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області відомості про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017081020000130 та розпочато досудове розслідування, яке наразі триває. Процесуальне керівництво у вказаному провадженні здійснюється Запорізькою місцевою прокуратурою №1.Як встановлено досудовим розслідуванням, інформація за вих. №7125 від 08.09.2017 ТОВ «ЗМБТІ» не видавалася та договір купівлі-продажу, зареєстрований на Запорізькій товарній біржі «Торг-Інвест» 15.03.2000 за №Н-1518, в ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» не реєструвався. Згідно висновку почеркознавчої експертизи №4-221 від 27.06.2018 року, проведеної в рамках вказаного кримінального провадження, підпис навпроти друкованого тексту «Головний інженер ТОВ ЗМБТІ» у інформації ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» №7125 від 08.09.2017 на вх.№5918 в адресу приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кириченко К.В. наступного змісту «На Ваш вих. Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації повідомляє, що з 01.01.2013 року ТОВ «ЗМБТІ» припинені відносини зі спеціалістами, що мали освіту та кваліфікацію для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно та підготовки інформації про реєстрацію відповідних прав, що здійснювали аналіз право встановлюваних документів. З огляду на вищевказане, надати запитувану Вами інформацію не виявляється можливим. Натомість направляємо копію право встановлювального документів на квартиру АДРЕСА_1 з матеріалів інвентаризаційної справи на нерухоме майно, а саме: договір купівлі-продажу зареєстрований на Запорізькій товарній біржі «Торг-Інвест» 15.03.2000 р. №Н1518. Рішенням Запорізької міської ради від 19.20.2016р. №15 та розпорядженням Запорізького міського голови від 20.02.2016р. №83р. ІНФОРМАЦІЯ_5 перейменовано в ІНФОРМАЦІЯ_5. За внесенням змін до матеріалів інвентаризаційної справи заявник не звертався. З 01.01.2013 реєстрація речових прав на нерухоме майно згідно приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється реєстраторами Державної реєстраційної служби (Укрдержреєстру) та нотаріусами, як спеціальними суб`єктами. Відповідно БТІ не має актуальної інформації про реєстрацію відповідних прав. Додаток на 2-х аркушах» виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою з наслідуванням підписам ОСОБА_6 .

Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу серія та номер Н-1518, виданий 15.03.2000 року Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест», згідно якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2019 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Справу призначено у підготовче судове засідання на 25.02.2019 року на 14 год. 30 хв.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду на 06.06.2019 року на 09 год. 00 хв.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Беклеміщев О.В. позов підтримали, просили позов задовольнити, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

За клопотанням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилася, про день, місце і час розгляду справи повідомлена належним чином, про причину неявки суд не повідомила. Доказів та заперечень суду не надала.

У судове засідання представник третьої особи Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори не з*явився. Надав суду заяву з проханням розглянути справи за відсутності представника.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином, повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовіднсини, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_4 про право власності на житло, виданого 15.04.1999 року Жовтневою районною адміністрацією в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 . Їх частки у праві спільної сумісної власності на квартиру в свідоцтві не визначені.

16.09.2014 помер ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 18.09.2014 року Виконавчим комітетом Успенівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області (актовий запис №18).

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Пунктом 1.13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 закріплено, що місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою.

На час відкриття спадщини, 16.09.2014 року, ОСОБА_4 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради №04-07/3/18172 від 05.09.2017 року.

До складу спадкового майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 входить частка у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.372 ЦК України вважається, що долі кожного із співвласників в праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Отже, після смерті ОСОБА_4 спадщина відкрилася на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем першої черги за законом після померлого ОСОБА_4 , відповідно до ст.1261 ЦК України, є його мати ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , виданого 29.11.1954 року Успенівською сільрадою Гуляйпільського району Запорізької області, яке містить відомості про матір - ОСОБА_3 .

На момент смерті ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі не перебував, дітей не мав.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем проживання визнається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживала строком понад 6 місяців на рік.

Згідно аб. 1 п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради №04-07/3/18172 від 05.09.2017 року.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Крім того, з урахуванням положень п.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" хоча статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно, проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку увиді втрати права на спадщину.

Аналіз норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що державна реєстрація - це акт офіційного визнання і підтвердження державною відповідного факту. Відсутність державної реєстрації речового права безпосередньо не впливає на юридичну чинність підстави, за якою воно було набуте особою, хоча й позбавляє таку особу можливості використовувати увесь комплекс відповідних правомочностей власності чи його частину.

Право власності на майно у випадку прийняття спадщини виникає з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК).

Тобто, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, виходячи з вимог ч.5 статті 1268 ЦК України законодавець не пов`язує збереження або втрату набутого спадкоємцем права власності на спадкове майно з фактом отримання чи неотримання ним свідоцтва про право на спадщину, у той час як свідоцтво є лише документальним підтвердженням цього права.

Зокрема, правова позиція з цього питання викладена у Правовому висновку Верховного Суду України, викладеного 14 травня 2014 р. у справі №6-42цс14 за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за І півріччя 2014 року, згідно змісту якого «Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК Української РСР прийнята спадщина належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (аналогічні положення містяться в ч. 5 ст. 1268 ЦК України), то факт отримання чи неотримання таким спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не впливає на його право власності. Передачав іпотеку нерухомого майна без згоди спадкоємця, який прийняв спадщину, є незаконною, суперечить вимогам ст. ст. 358, 578 ЦК України, ст. ст. 5, 6 Закону України від 5 червня 2003 р. № 898-IV «Про іпотеку» та порушує право власності спадкоємця на належну йому частку спадкового майна».

Зважаючи на викладене, мати спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту відкриття спадщини після смерті сина ОСОБА_4 згідно ч.3, 5 ст.1268 Цивільного кодексу України набула права співвласника у спільній сумісній власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Слід також зазначити, що оскільки інші особи, окрім матері спадкодавця - ОСОБА_3 , протягом 6 місяців не подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що підтверджується відсутністю спадкової справи після померлого ОСОБА_4 , згідно ч.1 ст.1272 ЦК України вони вважаються такими, що не прийняли спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 05.05.2017 Запорізьким міським відділом відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

На час відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради №04-07/3/18171 від 05.09.2017 року:

До складу спадкового майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 входить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка їй належала на підставі свідоцтва № НОМЕР_4 про право власності на житло, виданого 15.04.1999 року Жовтневою районною адміністрацією Запорізької міської ради, а також 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , успадкована ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , а всього - квартира АДРЕСА_1 в цілому.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень абзацу 42 п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації.

Згідно заповіту, посвідченого 24.02.2015 року приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Горовою Я.О., р№391, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 , 1958 року народження. Заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі 24.02.2015 року під номером 57145193.

06.06.2017 року після померлої ОСОБА_3 , за заявою спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 Четвертою Запорізькою державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа №161/2017.

Однак, 30.10.2017 рокудержавним нотаріусом Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори Бережко С.М. відмовлено ОСОБА_1 в оформленні свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки під час перевірки нотаріусом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що з 20.09.2017 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за іншою ніж ОСОБА_3 особою.

Таким чином, отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 та зареєструвати право власності на успадковане нерухоме майно спадкоємець ОСОБА_1 не може, оскільки невстановленими особами шахрайським шляхом за підробленими документами заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , зокрема:

22.09.2017 ОСОБА_5 (державний реєстратор Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.09.2017 внесено запис №22464503 про державну реєстрацію 20.09.2017 права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер Н-1518. виданий 15.03.2000 Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест», за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_5 .

Згідно матеріалів реєстраційної справи на кв. АДРЕСА_1 встановлено, що 20.09.2017 державному реєстратору Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_5 в якості правовстановлюючого документу невстановленими особами було надано договір купівлі-продажу зазначеної квартири, серія та номер Н-1518. виданий 15.03.2000 Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест», а також інформацію ТОВ «ЗМБТІ» за підписом головного інженера вказаного підприємства ОСОБА_6 від 08.09.2017 за вихідним номером 7125, згідно змісту якої надавалася копія правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1 , а саме - копія договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Запорізькій товарній біржі «Торг-Інвест» 15.03.2000 за №Н-1518.

Водночас, згідно інформації ТОВ «ЗМБТІ» за вих. №558 від 19.01.2018, наданої на запит Запорізької місцевої прокуратури №1, встановлено, що відповідь за вих. №7125 від 08.09.2017 ТОВ «ЗМБТІ» не видавалася.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав та приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Як встановлено п.15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до пп.1 п.37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Згідно ч.3 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення біржового контракту купівлі - продажу нерухомості №Н-1518 від 15.03.2000 року був чинний Цивільний кодекс Української РСР.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003 р. до правовідносин, які виникли до 01.01.2004 р. застосовуються норми ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, а тому оскільки спірна угода укладена до до вступу в дію Цивільного кодексу України, то правовідносини регулюються ЦК УРСР (1963 р.).

Відповідно до ст.227Цивільного кодексу Української РСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Квартира є житлом і частиною житлового будинку, отже і договір купівлі-продажу квартири мав бути посвідчений нотаріусом.

Відповідно до ст. 42 Цивільного кодексу Української РСР, угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Згідно зі ст. 47 Цивільного кодексу Української РСР, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

Згідно ст. 1 Закону України "Про товарну біржу", товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Відповідно до ст. 3 ЦК УРСР та ст. 2 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік, положення Цивільного кодексу УРСР мають пріоритет перед Законом України "Про товарну біржу", у тому числі враховуючи вимоги ч. 2 ст. 74 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік щодо застосування до продажу на біржах загальних правил про купівлю-продаж.

З листа Міністерства юстиції України "Щодо здійснення реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, придбаного на біржових торгах" № 14-7/1390 від 11.12.2002 року вбачається, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, а лише не підлягають подальшому нотаріальному посвідченню. До нотаріально посвідчених документів прирівнюються лише документи, складені згідно з вимогами ст.40 Закону України "Про нотаріат". Також, немає різниці, де фізичні або юридичні особи уклали угоду - на біржі чи поза нею. Тому необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються. Для договорів купівлі-продажу, міни жилого будинку (ст.227, 242 Цивільного кодексу Української РСР) у разі якщо хоча б однією із сторін є громадянин, установлено обов`язкову нотаріальну форму. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Крім того, Пленум ВСУ у своїй постанові "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.07.1978 р. № 3 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму ВСУ від 25.12.1992 р. № 13 та від 25.05.1998 р. № 15) роз`яснив, з яких підстав угода може бути визнана недійсною судом.

Відповідно до п.4 цієї постанови, з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини.

Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах об`єктів нерухомого майна вимагають оформлення в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 лютого 2010 року № 10/14.

Відтак, Закон України "Про товарну біржу"є загальним нормативним актом щодо визначення правових умов створення і діяльності товарних бірж на території України. З останнього питання спеціальними є норми Цивільного кодексу України.

На підставі наведенного, для реєстрації права власності на квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , договір купівлі-продажу нерухомості повинен бути нотаріально посвідчений.

Також, слід зазначити, що як встановлено ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно", будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження) вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстроване згідно вимог зазначеного законукрім випадків якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до п.1.6 та п.2. Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998 року (в редакції чинній на час відповідних правовідносин), державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

Згідно п.2.2, 2.3, 2.5 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998 року (в редакції чинній на час відповідних правовідносин) реєстрація поділяється на первинну та поточну. Первинна реєстрація - це така реєстрація, коли об`єкт нерухомості вперше записується в реєстрову книгу і йому присвоюється черговий реєстровий номер у цій книзі. Разом з об`єктом нерухомості в реєстрову книгу під тим же реєстровим номером записується і суб`єкт права власності - фізична чи юридична особа. Поточна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна - це реєстрація переходу права власності від одних власників до інших. Правовстановлювальний документ, що свідчить про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна, не може бути зареєстрований в бюро технічної інвентаризації, якщо не проведена первинна реєстрація права власності на цей об`єкт.

Згідно п.28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як встановлено в ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Враховуючи вищенаведене у відповідності до ст.24 Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором прав на нерухоме майно Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Ткаліч В.О. повинно було бути прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав за ОСОБА_2 на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, Міністерство юстиції України 10.04.1998 року у листі за №17-12/44 «Щодо діяльності товарних бірж» дало роз`яснення щодо нотаріальної практики посвідчення угод купівлі-продажу нерухомого майна, здійснених через товарні біржі. У цьому листі зокрема, зазначається, що виходячи з вимог статті 227 Цивільного кодексу Української РСР такі договори підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно зі статтею 47 Цивільного кодексу Української РСР тягне недійсність договору.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 28.04.78 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

Крім цього, відомості про укладення договору купівлі-продажу, серія та номер Н-1518, виданого 15.03.2000 року Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест» у ТОВ «ЗМБТІ» відсутні.

У тексті оспорюваного договору договору купівлі-продажу, серія та номер Н-1518, виданого 15.03.2000 року Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест» від імені «продавца» зазначена лише одна особа - ОСОБА_3 , яка володіє квартирою, що відчуджується, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Жовтневою районною адміністрацією міста Запоріжжя 10 січня 1998 і року 328, проте як згідно свідоцтва НОМЕР_4 про право власності на житло, виданого 15.04.1999 року Жовтневою районною адміністрацією Запорізької міської ради і зареєстрованого ОП ЗМБТІ 18.05.1999 року у реєстровій книзі №190 за № 35226, власниками квартири АДРЕСА_1 станом на 15.03.2000 року (дата, зазначена у оспорюваному договорі) є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зважаючи на викладене, 31.10.2017 року за зверненням ОСОБА_1 Олександрівським відділенням поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області відомості про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017081020000130 та розпочато досудове розслідування, яке наразі триває. Процесуальне керівництво у вказаному провадженні здійснюється Запорізькою місцевою прокуратурою №1.

Як встановлено досудовим розслідуванням, інформація за вих. №7125 від 08.09.2017 ТОВ «ЗМБТІ» не видавалася та договір купівлі-продажу, зареєстрований на Запорізькій товарній біржі «Торг-Інвест» 15.03.2000 за №Н-1518, в ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» не реєструвався.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи №4-221 від 27.06.2018 року, проведеної в рамках вказаного кримінального провадження, підпис навпроти друкованого тексту «Головний інженер ТОВ ЗМБТІ» у інформації ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» №7125 від 08.09.2017 на вх.№5918 в адресу приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кириченко К.В. наступного змісту «На Ваш вих. Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації повідомляє, що з 01.01.2013 року ТОВ «ЗМБТІ» припинені відносини зі спеціалістами, що мали освіту та кваліфікацію для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно та підготовки інформації про реєстрацію відповідних прав, що здійснювали аналіз право встановлюваних документів. З огляду на вищевказане, надати запитувану Вами інформацію не виявляється можливим. Натомість направляємо копію право встановлювального документів на квартиру АДРЕСА_1 з матеріалів інвентаризаційної справи на нерухоме майно, а саме: договір купівлі-продажу зареєстрований на Запорізькій товарній біржі «Торг-Інвест» 15.03.2000 р. №Н1518. Рішенням Запорізької міської ради від 19.20.2016р. №15 та розпорядженням Запорізького міського голови від 20.02.2016р. №83р. ІНФОРМАЦІЯ_5 перейменовано в ІНФОРМАЦІЯ_5. За внесенням змін до матеріалів інвентаризаційної справи заявник не звертався. З 01.01.2013 реєстрація речових прав на нерухоме майно згідно приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється реєстраторами Державної реєстраційної служби (Укрдержреєстру) та нотаріусами, як спеціальними суб`єктами. Відповідно БТІ не має актуальної інформації про реєстрацію відповідних прав. Додаток на 2-х аркушах» виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою з наслідуванням підписам ОСОБА_6 .

Крім зазначеного вище, достовірність відомостей оригіналу свідоцтва № НОМЕР_4 про право власності на житло - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , виданого Жовтневою районною адміністрацією Запорізької міської ради 15.04.1999 року, підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», а також технічним паспортом, згідно якого вказана квартира належить 2 особам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Статтею 369 Цивільного кодексу України визначено, що cпіввласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Таким чином, зважаючи на те, що згідно вимог статті 369 Цивільного кодексу України при укладенні угоди про розпорядження перебуваючим у приватній спільній сумісній власності нерухомим майном потрібна письмово викладена та нотаріально посвідчена згода іншого співвласника,а за відсутності такої згоди, договір укладений іншим співвласником має бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 4ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з фактично встановлених обставин справи та наведених норм матеріального права, наявна необхідність визнанні за ОСОБА_1 власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного за результатами розгляду цивільної справи №6-164цс12 від 23 січня 2013 року в спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.16, 215, 216, 392, 1216, 1217, 1218, 1268, 1270ЦК України, ст. ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 280, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Четверта Запорізька державна нотаріальна контора про про визнання договору купівлі-продажунедійсним, визнання права власності наквартиру в порядку спадкування зазаповітом, задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу серія та номер Н-1518, виданий 15.03.2000 року Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест», згідно якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_5 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 сплачений судовий збір в розмірі 2704 (дві тисячі сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його поновлення якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя М.В.Антоненко