Справа № 289/260/19

Номер провадження 2/289/200/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2019 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Луньова Д.Ю., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Радомишльський професійний ліцей» про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2019 до Радомишльського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Радомишльський професійний ліцей» (далі ДПТНЗ «Радомишльський професійний ліцей») про поновлення на роботі.

03.05.2019 ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву в якій просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ ДПТНЗ «Радомишльський професійний ліцей» від 25.01.2019 № 5-к «Про призначення сумісників» в частині зняття позивача з посади сумісника з 25.01.2019 та призначення інспектором з кадрів ОСОБА_2 з 28.01.2019;

-поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу кадрів ДПТНЗ «Радомишльський професійний ліцей» за сумісництвом на 0,4 ставки;

-стягнути з ДПТНЗ «Радомишльський професійний ліцей» на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку на посаді інспектора відділу кадрів;

-стягнути з ДПТНЗ «Радомишльський професійний ліцей» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня постановлення судового рішення;

-допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за один місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК України.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Позовну заяву подано з порушенням вимог ст. 175, ч. 5 ст. 177, 95 ЦПК України, а саме: в порушення вимог п.п. 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить:

-ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси, адреси електронної пошти;

-зазначення ціни позову, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються;

-зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

-відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

-зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних документів, копії яких додано до справи;

-попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

-підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідно ч.ч. 1-5 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Разом з тим, додатки до позовної заяви - копії документів не містять підпису позивача із зазначенням дати засвідчення.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня постановлення рішення. Вказана вимога не відноситься до вимог про поновлення на роботі чи стягнення заробітної плати, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільнені від сплати судового збору.

Так, структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 провадження № 12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Окрім того, слід зазначити, що в рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).

Отже, у даній справі позивач звільнений від сплати судового збору щодо позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення компенсації за невикористану відпустку.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач від сплати судового збору не звільняється.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом, таким законом є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до пп. 1.2. п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2019 по 30.06.2019 становить 1921,00 грн..

Ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується (п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).

Таким чином, за подання даної позовної заяви позивач має визначити ціну позову та сплатити належну суму судового збору за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: УДКСУ в Радомишльському районі Житомирської області

Код отримувача (ЄДРПОУ): 38015379

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: 31212206006519

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: судовий збір.

До позову не додано ніяких клопотань про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Порядок сплати судового збору визначено ст. 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду документ, що підтверджує його сплату.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин вказана позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для можливості усунення її недоліків.

Керуючись статями 175, 177, 185 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Радомишльський професійний ліцей» про поновлення на роботі - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків - 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя /підпис/ Д. Ю. Луньова

Згідно з оригіналом

Суддя Д. Ю. Луньова

"___" __________ 20 __

(дата засвідчення копії)