СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2019 р. Справа № 917/192/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - Бобровський С.С. на підставі довіреності №10-74/6388 від 19.04.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1945 від 09.01.2018,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції з Автозаводським районним судом м. Кременчука, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" (вх.№1387 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.04.2019, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Пушко І.І., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - не зазначено, у справі №917/192/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава,

до Комунального підприємства "Теплоенерго", м. Кременчук, Полтавська обл.,

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплоенерго" про стягнення 171 342, 28грн за договором про постачання електричної енергії № 618 від 31.07.2007, з яких, 70 822, 18грн та 44 494, 00грн пені, 47 609, 86грн інфляційних, 5 920, 37грн 3% річних за несвоєчасну оплату та передоплату активної електроенергії; 1 471, 58грн пені, 901, 33грн інфляційних, 122, 94грн 3% річних за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив договірні зобов’язання перед енергопостачальником в частині термінів оплати, у тому числі, попередньої, за електричну енергію у строки, визначені договором про постачання електричної енергії № 618 від 31.07.2007.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.04.2019 позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства “Теплоенерго” на користь Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго” 35 411, 09грн пені по оплаті активної електроенергії, 21 932, 72грн пені по попередній оплаті електроенергії, 1 471, 58грн пені по оплаті реактивної електроенергії; 5 920, 37грн 3% річних по оплаті активної електроенергії та 122, 94грн 3% річних по оплаті реактивної електроенергії; 47 609, 86грн інфляційних по оплаті активної електроенергії та 901, 33грн інфляційних по оплаті реактивної електроенергії; 1 271, 04грн витрат по сплаті судового збору; в іншій частині вимог у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне внесення платежів за оплату та передоплату активної електроенергії та оплату реактивної електроенергії підлягають частковому задоволенню, оскільки при здійсненні розрахунку пені за зобов’язаннями грудня 2018 року по попередній оплаті активної електроенергії позивачем не вірно визначений період.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних суд першої інстанції не встановив завищення їх розміру, тому дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, а саме 5 920, 37грн 3% річних за зобов’язаннями серпня та листопада 2018 року по оплаті активної електроенергії та 122, 94грн 3% річних за зобов’язаннями серпня та листопада 2018 року по оплаті реактивної електроенергії; позовні вимоги в частині інфляційних втрат за зобов’язаннями жовтня 2018 року є правомірними за період листопад 2018 року, а саме, 47 609, 86грн по оплаті активної електроенергії та 901, 33грн по оплаті реактивної електроенергії.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 99,9%, суд взявши до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, розмір стягуваної пені за несвоєчасну оплату та передоплату активної електроенергії підлягає зменшенню на 50%, отже, стягненню підлягають 35 411, 09грн пені по оплаті активної електроенергії та 21 932, 72грн пені по попередній оплаті електроенергії; розмір пені за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії (1 471, 58грн) є незначним, а тому зменшенню не підлягає.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, змінивши в частині визначених рішенням сум стягнення пені по оплаті активної електроенергії, пені по оплаті реактивної енергії, зменшивши такі суми на 99, 9%, а в частині стягнення пені по попередній оплаті електроенергії - відмовити повністю, в іншій частині залишити без змін.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що він не погоджується з висновками суду в частині задоволення позовних вимог по нарахованій пені по оплаті активної електроенергії, сума якої складає 35 411, 09грн, і 1 471, 58грн пені за зобов’язаннями, нарахованої по оплаті реактивної електроенергії, вважаючи такий розмір пені надмірно великим; а в частині задоволення позовних вимог по нарахованій пені за зобов’язаннями, нарахованої по попередній оплаті активної електроенергії, сума якої складає 21 932, 72грн, - в повному обсязі, вважаючи стягнення пені в даному випадку безпідставним.

Щодо пені, нарахованої по оплаті активної та реактивної електроенергії, апелянт зазначає, що своєчасність проведення розрахунків відповідача на користь позивача напряму залежить від своєчасних розрахунків населення та інших споживачів за надані послуги, у тому числі, і самого позивача, який має значну заборгованість перед апелянтом, у той час, як заборгованість апелянта за постачання електричної енергії перед позивачем відсутня. За таких обставин, вважає, що розмір пені має бути зменшений на 99, 99%.

Щодо пені, нарахованої по попередній оплаті електроенергії, апелянт вказує, що він по правовій формі не відноситься до установ та організацій, а є комунальним підприємством, а також не фінансується з державного чи місцевого бюджету, тому, на думку апелянта, абзац 4 пункту 6.6 Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 (надалі – Правила), до спірних правовідносин не застосовується; розрахунки за спожиту електричну енергію мали проводитися відповідачем на користь позивача одноразово на початку місяця наступного за розрахунковим та протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку, а відтак, нарахована позивачем пеня, що задоволена судом в розмірі 21 932, 72грн (з урахуванням зменшення розміру пені на 50%) вважає безпідставно стягнутою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теплоенерго" на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.04.2019 у справі №917/192/19; встановлено позивачу строк до 27.05.2019 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; призначено справу до розгляду на 13.06.2019 о 10:00год.

11.05.2019 від Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" надійшло клопотання (вх.№4621) про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити Автозаводському районному суду м. Кременчука.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; доручено Автозаводському районному суду м. Кременчука забезпечити проведення судового засідання у справі №917/192/19, розгляд якої відбудеться 13.06.2019 о 10:00год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №105, у режимі відеоконференції.

21.05.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4970), зазначає, що у спірних правовідносинах сторони керуються умовами договору, доводи апелянта щодо невиконання зобов’язань по попередній оплаті є суб’єктивним тлумаченням норм права. На думку позивача, суд першої інстанції справедливо виходив з того, що належність господарюючого суб’єкта до державного (комунального) сектору не є підставою для звільнення його від обов’язку своєчасного виконання зобов’язань за договором. За таких обставин, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 02.04.2019 – без змін.

23.05.2019 від апелянта надійшла відповідь на відзив (вх.№5080), зазначає, що на час спірних відносин, про які йдеться у позові, Правила користування електричною енергією зазнали змін, тому сторони мають керуватися новими вимогами, з урахуванням змін.

10.06.2019 від апелянта надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№5630), зазначає, що із Єдиного державного реєстру судових рішень апелянт дізнався, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 доручено Автозаводському районному суду м. Кременчука забезпечити проведення судового засідання у справі №917/192/19, розгляд якої відбудеться 13.06.2019 о 10:00год., у режимі відеоконференції.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019, у зв'язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. і необхідністю вирішити питання щодо клопотання апелянта, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 забезпечено Комунальному підприємству "Теплоенерго" участь у судовому засіданні, яке відбудеться о 10:00год. 13.06.2019 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №105, у режимі відеоконференції, проведення якої доручено Автозаводському районному суду м. Кременчука.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 13.06.2019, яке відбулось у режимі відеоконференції з Автозаводським районним судом м. Кременчука, представник позивача, який з’явився до Автозаводського районного суду м. Кременчука, проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 02.04.2019 – без змін.

Представник апелянта у судове засідання ані до Східного апеляційного господарського суду, ані до Автозаводського районного суду м. Кременчука не з'явився, хоча згідно матеріалів справи, апелянт був належним чином завчасно повідомлений про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, про що у матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення 14.05.2019 поштового відправлення (а.с.206).

Крім того, сам апелянт у клопотанні про проведення судового засідання у режимі відеоконференції зазначив, що йому відомо, що судове засідання 13.06.2019 за клопотанням позивача буде проводитись у режимі відеоконференції з Автозаводським районним судом м. Кременчука, однак, не з'явився до суду для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Після отримання клопотання апелянта апеляційним господарським судом було невідклано постановлено ухвалу, якою забезпечено Комунальному підприємству "Теплоенерго" участь у судовому засіданні, яке відбудеться о 10:00год. 13.06.2019, у режимі відеоконференції; ухвала була надіслана засобами поштового та електронного зв'язку, але апелянт своїм правом на участь у судовому засіданні, у тому числі, і в режимі відеоконференеції, не скористався і уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Враховуючи, що апеляційним господарським судом були створені належні і всі можливі умови для участі представника апелянта в судовому засіданні, участь сторони у судовому засіданні є його правом, а неявка представника апелянта в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, з огляду на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із апеляційної скарги, КП "Теплоенерго" не погоджується з рішенням суду першої інстанції від 02.04.2019 у даній справі в частині стягнення 35 411, 09грн пені по оплаті активної електроенергії та 1 471, 58грн пені по оплаті реактивної енергії, оскільки суд за клопотанням відповідача зменшив пеню по оплаті активної електроенергії на 50%, а розмір пені по оплаті реактивної енергії в сумі 1 471, 58грн не зменшував з огляду на незначний її розмір, у той час, як апелянт просить зменшити суми пені на 99, 9%; а в частині стягнення пені по попередній оплаті активної електроенергії судом зменшено пеню на 50% до розміру 21 932, 72грн, а апелянт просить в цій частині відмовити повністю, вважаючи нарахування пені безпідставним.

Відтак, рішення місцевого господарського суду переглядається апеляційним господарським судом в частині вимог апеляційної скарги зменшити розмір пені по оплаті активної та реактивної енергії до 99, 9%, і в частині вимог щодо стягнення пені по попередній оплаті активної електроенергії; в іншій частині рішення місцевого господарського суду від 02.04.2019 не переглядається.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, між ВАТ “Полтаваобленерго” в особі його структурного підрозділу Кременчуцької філії (Постачальник) та Комунальним підприємством “Теплоенерго” (Споживач) укладений договір про постачання електричної енергії від 31.07.2007 №618 з додатками, передбаченими пунктом 9.1 цього Договору.

Згідно підпунктів 1.1, 1.3 пункту 1 Статуту ПАТ “Полтаваобленерго”, Публічне акціонерне товариство є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства “Полтаваобленерго”; Товариство по всьому майну, правам та обов’язкам є правонаступником Відкритого акціонерного товариства “Полтаваобленерго”.

За умовами укладеного Договору, Постачальник продає електричну енергію (як різновид товару) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 1681, 2кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Порядок розрахунків сторони узгодили в розділі 7 Договору “Облік електричної енергії та порядок розрахунків”, а також в додатку №2 “Порядок розрахунків” до договору.

Пунктами 2.3.1, 2.3.3 Договору визначено, що Споживач зобов’язується виконувати умови цього Договору, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 “Порядок розрахунків” та №3 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

Згідно пункту 2.3.4 Договору, Споживач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми (пункт 4.2.1 Договору).

Облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами Правил. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електричної енергії визначаються постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами додатка "Порядок розрахунків". На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи: акт про прийняття передавання товарної продукції (про використану електричну енергію); акт результатів замірів електричної потужності (пункти 7.1 та 7.5 Договору).

У додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- розрахунковим вважається період з 8 годин 25 числа попереднього місяця до 8 годин такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії, за регульованим тарифом (пункт 1 Додатку);

- платежі за електричну енергію здійснюються Споживачем платіжними дорученнями на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника у наступних обсягах та строки: 20% від заявленого (договірного) електроспоживання на розрахунковий період до дати початку розрахункового періоду.

Споживач самостійно розраховує суму планового платежу шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг електричної енергії, заявлений на поточний розрахунковий період.

У разі відсутності інформації про рівень тарифів на наступний розрахунковий період до дня здійснення попередньої оплати, споживач розраховує суму платежу за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді.

Починаючи з дня складання “Акту про обсяги спожитої (переданої) Споживачу (субспоживачу) електричної енергії” Енергопостачальна організація надає споживачу рахунок вартості фактично спожитої електроенергії. Остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період здійснюється Споживачем самостійно протягом 5 операційних днів з дня виписки рахунку (пункт 2 Додатку).

Споживач самостійно знімає показники розрахункових лічильників о 8 год. 25 числа, оформлює “Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку електричної енергії” та до 15-00 надає її Постачальнику для здійснення розрахунку та оформлення “Акта про обсяги спожитої (переданої) Споживачу (субспоживачу) електричної енергії”.

У разі неотримання Постачальником даних про показники розрахункових лічильників в зазначений термін (незалежно від причин) визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду (пункт 3 Додатку).

У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла в період, за який нараховується; на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення. Пеня, інфляційні донарахування та три проценти річних сплачуються на поточний рахунок Постачальника електричної від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. На суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення (пункт 9 Додатку);

Розрахунки за перетоки реактивної енергії, перевитрату договірних величин електроенергії та потужності, нарахування по протоколам порушень при користуванні електричною енергією, пеня та інші платежі, оформлені рахунками Енергопостачальної організації, здійснюються Споживачем самостійно протягом 5-ти операційних днів з дня виписки рахунків (пункт 13 Додатку).

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно актів про прийняття-передавання товарної продукції (про використану електричну енергію), постачальник електричної енергії в серпні, листопаді та грудні 2018 року виконав договірні зобов'язання по постачанню споживачу електричної енергії.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати замовлених обсягів електричної енергії виконував не належним чином.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача:

- за несвоєчасну оплату активної електроенергії – 70 822, 18грн пені, 47 609, 86грн інфляційних, 5 920, 37грн 3% річних ;

- за несвоєчасну передоплату активної електроенергії – 44 494, 00грн пені;

- за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії – 1 471, 58грн пені, 901, 33грн інфляційних, 122, 94грн 3% річних.

Апеляційним господарським судом встановлено, що умовами пункту 2 додатку №2 “Порядок розрахунків” до договору №618 сторони дійшли згоди про сплату споживачем 20% від заявленого (договірного) електроспоживання на розрахунковий період до дати початку розрахункового періоду, тобто, передбачили попередню оплату електроенергії.

Право позивача на нарахування пені за несвоєчасне внесення платежів, у тому числі і попередньої оплати, обумовлене сторонами у пункті 4.2.1. договору та пункті 9 додатку №2 до договору.

Договір про постачання електричної енергії, згідно з пунктом 5.1. Правил (у редакції, що діяла на дату укладання договору), які регулюють взаємовідносини, що виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами, - є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно з пунктами 6.1., 6.6. Правил (у редакції, що діяла на дату укладання договору), розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору. Оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Постановою Національної комісії з питань регулювання енергетики та комунальних послуг “Про затвердження Змін до Правил користування електричною енергією” від 06.04.2017 №492 (набрала чинності 14.05.2017) було внесено зміни до пункту 6.6. Правил, шляхом доповнення наведеного пункту правил абзацом 3 наступного змісту: “суб'єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії”.

Тобто, на думку апелянта, із урахуванням внесених до пункту 6.6. Правил змін, умови договору щодо здійснення відповідачем 20% передоплати від заявленого електроспоживання на розрахунковий період до дати початку розрахункового періоду (на спірний період) не відповідає чинному законодавству.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до роз’яснень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, викладених, зокрема, у листі від 01.11.2018 №10067/20/7-18, згідно з положеннями пункту 6.6. Правил, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, можуть здійснювати оплату вартості електричної енергії за попередньою оплатою, плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. Положення Правил щодо здійснення розрахунків узгоджуються із частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України, яка передбачає оплату енергії, що відпускається, на умовах здійснення попередньої оплати, планових платежів з наступним перерахунком або оплати, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. Споживачі постачальників за регульованим тарифом повинні виконувати умови договорів про постачання електричної енергії, якими визначено порядок розрахунків за електричну енергію. А умови чинних договорів про постачання електричної енергії, якими передбачено попередню оплату електричної енергії можуть бути змінені за згодою сторін договору, або в судовому порядку.

Матеріали даної справи не містять доказів внесення сторонами змін до пункту 2 додатку №2 “Порядок розрахунків” укладеного між ними договору щодо порядку оплати за поставлену електроенергію.

Тобто, умовами пункту 2 додатку №2 “Порядок розрахунків” чинного договору №618 передбачено порядок сплати вартості електричної енергії з попередньою оплатою - 20%.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором енергопостачання, згідно з яким за приписами статті 275 Господарського кодексу України, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Положеннями частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України врегульовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Як зазначено вище, сторони в пункті 2 додатку №2 “Порядок розрахунків” чинного договору передбачили порядок оплати вартості електричної енергії з попередньою оплатою - 20% від заявленого (договірного) електроспоживання на розрахунковий період до дати початку розрахункового періоду.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Апелянт не спростовує, що сторони не вносили зміни до пункту 2 додатку №2 “Порядок розрахунків” укладеного між ними договору.

Відтак, доводи апелянта, що розрахунки за спожиту електричну енергію мали проводитися відповідачем на користь позивача виключно одноразово на початку місяця наступного за розрахунковим та протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку не узгоджуються з умовами договору, які в силу статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для виконання.

Щодо доводів апелянта, що абзац 4 пункту 6.6 Правил до спірних правовідносин не застосовується, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.1. укладеного сторонами у справі договору, під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Як вказує апелянт, пункт 2 додатку №2 “Порядок розрахунків” до чинного договору №618 щодо попередньої оплати був передбачений на виконання пункту 6.6. Правил, в який у подальшому було внесено відповідні зміни і якими пункт 6.6. Правил було доповнено і передбачено можливість здійснення повної оплати вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим.

Поряд з цим, судова колегія зазначає, що умовами чинного законодавства, у тому числі, статтею 276 Господарського кодексу України, а також Правилами (у редакції, що діяла до втрати їх чинності) не заборонено здійснювати оплату вартості електричної енергії з попередньою оплатою незалежно від організаційно-правової форми споживача; положення Правил щодо здійснення розрахунків узгоджуються із частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України, яка передбачає оплату енергії, що відпускається, на умовах здійснення, у тому числі і попередньої оплати.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що нарахування пені на 20% передоплати за електричну енергію суперечить чинному законодавству, оскільки умови укладеного сторонами у справі договору передбачаються здійснення споживачем попередньої оплати за спожиту електричну енергію; такі положення не суперечать законодавству України та Правилами (у редакції, що діяла до втрати їх чинності).

Укладаючи Договір, сторони дійшли згоди, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач, зокрема, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (пункт 4.2.1 договору).

Пунктом 9 Додатку №2 до Договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За умовами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт несвоєчасного здійснення відповідачем оплати за зобов’язаннями серпня, листопада та грудня 2018 року, у тому числі, і по попередній оплаті активної електроенерії підтверджується матеріалами справи та не спростовується апелянтом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахованої пені за зобов’язаннями по попередній оплаті активної електроенергії, сума якої складає 21 932, 72грн (з урахуванням зменшення судом розміру пені на 50%).

Щодо доводів апелянта про зменшення суми пені по оплаті активної та реактивної електроенергії на 99, 9%, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи складний фінансовий стан підприємства, наявність значної дебіторської заборгованості, яка виникла у зв’язку із несвоєчасним проведенням оплати за надані послуги споживачами, у тому числі і позивачем, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків (про що вказує апелянт), виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, господарський суд правомірно зменшив розмір пені за несвоєчасну оплату та передоплату активної електроенергії на 50%.

Згідно з частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Господарським судом враховано та надано належну оцінку майновим інтересам сторін та, зокрема, зазначено, що розмір пені за оплату реактивної електроенергії (1 471, 58грн) є незначним, а тому зменшенню не підлягає.

При вирішенні спору інтереси позивача також були враховані, зокрема, боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, у даному випадку йдеться лише про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню.

Щодо доводів апелянта, що господарський суд не задовольнив клопотання про зменшення пені у повному обсязі колегія суддів зазначає, що приписи статті 233 Господарського кодексу, статті 3, 551 Цивільного кодексу України не є імперативними, тобто зменшення розміру пені є правом, а не обов’язком суду, та може бути застосовано (що у даному випадку і було здійснено судом) на розсуд суду за наявності певних умов.

За таких підстав, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що суд першої інстанції на підставі повного та об'єктивного розгляду матеріалів справи встановив наявність обставин, за яких визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення 35 411, 09грн пені по оплаті активної електроенергії, 21 932, 72грн пені по попередній оплаті електроенергії, 1 471, 58грн пені по оплаті реактивної електроенергії, відмовивши в іншій частині вимог про стягнення пені.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 02.04.2019 у справі №917/192/19 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 02.04.2019 у справі №917/192/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 24.06.2019

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза