ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №620/953/19 Головуючий у І інстанції - Баргаміна Н.М.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив зобов`язати відповідача прийняти від ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області оформлені документи та призначити позивачу пенсію за вислугу років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення суду ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області було підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документи для призначення пенсії за вислугу років, однак відповідачем документи були повернуті без виконання. Вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону України від 04.07.2002 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що таких обов`язкових показників для виникнення права на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «б» статті 12 Закону як наявність страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, позивач досяг лише в 2018 році, а тому при призначенні йому пенсії має братись до уваги чинна в 2018 році редакція вказаної норми, яка передбачає досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з`ясуванні обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги наполягає, що він має право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «б» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону від 04.07.2002 року.

Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 12.10.1996 № 339 о/с «По особовому складу» капітана міліції ОСОБА_1 , дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції Деснянського відділу міліції Чернігівського міського управління УМВС було звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил України за власним бажанням з 15.10.1996 року.

Згідно розрахунку вислуги років для призначення пенсії станом на 26.10.2018 року трудовий стаж, що дає право на призначення пенсії становить 25 років 05 місяців 02 дні, з них вислуга років в органах МВС складає 13 років 01 місяць 27 днів.

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 року у справі № 2540/2857/18 ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області листом від 04.03.2019 року № 30/50 було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років, проте, листом від 19.03.2019 року № 2635/03 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повернуло документи для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв`язку з відсутністю законних підстав для цього.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів перед судом правомірність своїх дій, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону.

Редакція пункту «б» зазначеної статті змінювалась, міняючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби.

У певний час існували положення статті, за якими військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов`язкових показників.

Так, відповідно до пункту «б» зазначеної статті в редакції, що діяла на час звільнення позивача зі служби, 15.10.1996, право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Водночас, даний пункт в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 04.07.2002 № 51-IV, яка діяла з 31.07.2002 по 28.04.2006, передбачав, що право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв`язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 № 3591-IV внесено зміни до Закону , зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями.

Статтю 12 також викладено в іншій редакції, а пункт «б» цієї статті (в редакції на час досягнення позивачем 45-річного віку) передбачав, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Так само, пункт «б» статті 12 Закону (в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) передбачає, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.02.2015 у справі № 21-630а14, від 01.07.2014 у справі № 21-244а14 та Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 539/3872/14-а.

Як установлено судом першої інстанції, позивач не досяг 45-річного віку та не мав загального трудового стажу 25 календарних років і більше ні на час звільнення з органів МВС в 1996 році, ні в період з 31.07.2002 по 28.04.2006, коли пункт «б» статті 12 Закону передбачав, що військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше настання 45-ти річного віку, а при досягненні ним такого віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов`язкових показників.

Також, згідно розрахунку вислугу років для призначення пенсії, позивач не мав трудового стажу 25 календарних років і більше і на момент виповнення йому в 2008 році 45-ти років.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо правомірності відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі направлених ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області документів є правильним.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий -суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова