ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року м. Кропивницький

справа № 398/389/18

провадження № 22-ц/4809/52/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Кіселика С. А., Мурашка С. І.

секретар судового засідання: Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деметра Л»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 червня 2018 року в складі головуючого судді Авраменка О. В. за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Л» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

УСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Л» (далі ТОВ «Деметра Л»), з урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути заборгованість по заробітній платі, в тому числу компенсацію за невикористану додаткову відпустку при звільненні, та середній заробіток за час затримки розрахунку в загальній сумі 126714,11 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що з 16 березня 2007 року по 26 червня 2017 року працював у ТОВ «Деметра Л» на посадах механізатора та тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. На момент звільнення відповідач мав перед ним заборгованість з виплати заробітної плати та компенсації за невикористану додаткову відпустку за особливий характер роботи. Заборгованість по заробітній платі на день звільнення існувала в сумі 7887,92 грн., що після вирахування податків становить 7213,85 грн., заборгованість з виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку за особливий характер роботи в розмірі 50554,90 грн., що після вирахування податків становить 40 696,70 грн., вказані суми йому не були виплачені, тому відповідно до ст. 117 КЗпП України на його користь також підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 червня 2017 року по день вирішення спору, що на день подання заяви про зміну позовних вимог - 02 травня 2018 року складає 97892,67 грн., і після вирахування податків становить 78803,56 грн.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 червня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Деметра Л» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 3168,16 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27 червня 2017 року по 02 травня 2018 року включно в розмірі 4 238,17 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що в день звільнення позивачеві не в повному обсязі були виплачені належні йому суми, зокрема внаслідок неправильного нарахування заробітної плати за роботу у вихідні та неробочі дні, неправильного розрахунку середнього заробітку для оплати по середньому за час відсторонення від роботи, не нараховано і не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 3168 грн. 16 коп., які підлягають стягненню разом із середнім заробітком за час затримки виплати належних працівникові сум, розрахованої в межах заявленого позивачем строку із застосуванням принципу пропорційності і співмірності, в сумі 4238 грн 17 коп.

Вимоги щодо стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку за особливий характер роботи суд першої інстанції вважав безпідставними і недоведеними, оскільки за відсутності документального підтвердження зайнятості працівника на роботах, пов`язаних із шкідливими і важкими умовами праці, даних про атестацію його робочого місця, неможливо встановити, чи мав позивач право на таку відпустку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористану відпустку у сумі 126714,11 грн (а.с.168 т.1).

Вказує, що суд першої інстанції вірно встановив, що дійсно робота виконувалась у святкові та вихідні та робота при цьому повинна бути оплачена у подвійному розмірі, але при обчисленні заборгованості суд не врахував, що 06 травня 2017 року (вихідний день) відповідно до шляхового листа № 00367 від 06.05.2017 року позивач виконав роботу з посіву соняшника по гербіцидах з мінеральним добривами 27 ГА та інші погодинні роботи - годину. Розмір виплати при цьому повинен складати відповідно до наданих відповідачем норм виробітку (пункт 27) посів після внесення гербіцидів з внесенням мінеральних добрив 1 га - 31 грн. плюс 10% за пунктом 51 при роботі з гербіцидами та зі шкідливими для здоров`я препаратами, 27 га помножити на 31 грн. та помножити на 10 відсотків = 920 грн. 70 коп. 1 година інших робіт 21 грн. Вважає, що суму 920,70 необхідно помножити 2 = 1841 грн.

07 травня 2017 року відповідно до шляхового листа № 00393 від 07.05.2017 року позивач по справі виконав роботу а саме: посів соняшника по гербіцидах з мінеральним добривами 5 ГА та інші почасові роботи 1 година. Суд першої інстанції нарахував лише 21 гривню. На думку позивача необхідно 5 га помножити на 31 грн. та 10 відсотків = 170,50 грн. В зв`язку з вихідним днем помножити на 2 дорівнює 341 грн.

09 травня 2017 року відповідно до шляхового листа № 00404 від 09.05.2017 року позивач по справі виконав роботу а саме: посів соняшника по гербіцидах з мінеральним добривами 20 га та інші почасові роботи 1 година. Необхідно було сплатити 682 за посів та 21 грн. за інші роботи. Помножити на 2 за роботу у світовий день дорівнює 1406грн. Суд нарахував лише 582 грн.

Крім того, щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи наданому підприємстві.

Колективним договором передбачено надання вказаної відпусток працівникам.

Зазначає, що атестацію проходив, відповідно йому нараховувалась та виплачувалась доплата 10 % за роботу у шкідливих умовах.

Вказує, що незалежно від атестації постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290 затверджено Списки виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (додатки 1 і 2 до постанови). Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, тракторист, машиніст бульдозера передбачена відпустка не менш ніж 4 дні.

Працівники зазначених професій і посад мають право також на одержання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці з конкретного виду робіт за Списком згідно з додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р. N 679.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 16 від 30.01.1998 року затверджено Порядки застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці.

Вважає, що загальний термін додаткової відпустки складає 11 календарних днів, які ним не використані і підлягають грошовій компенсації.

Оскільки з дня звільнення відповідач не сплатив позивачу заборгованість по заробітній платі, відповідно до ст.117 КЗпП України, підприємство повинне виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 26.06.2017 року по день фактичного звернення до суду.

Підчас перегляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 подав уточнений розрахунок середньогого заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і просив стягнути на його користь 212013,63 грн (а.с.47 т.2).

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Представник ТОВ «Деметра Л» адвокат Гусєв О. М. подав письмові пояснення щодо доводів апеляційної скарги, в яких частково погодився з тим, що при нарахуванні і виплаті заробітної плати не були дотримані вимоги трудового законодавства щодо оплати роботи у вихідні і неробочі дні (а.с. 32-33, 42-44 т. 2).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача та його представника ОСОБА_2 , які підтримали доводи апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_3 , який частково погодився із неправильним нарахуванням і виплатою заробітної плати, проте заперечував проти задоволення скарги в повному обсязі, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення зміні з таких підстав.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

З 16 березня 2007 року по 26 червня 2017 року ОСОБА_1 працював у ТОВ «Деметра Л» на посадах механізатора та тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва (а.с.7 т.1).

В день звільнення відповідач виплатив позивачу аванс та заробітну плату за травень 2017 року, а також здійснив оплату середнього заробітку за час відсторонення від роботи за червень 2017 року та компенсації за невикористану відпустку (а. с. 40 - 42 т.1).

Згідно копій відомостей нарахування зарплати та грошей ОСОБА_1 отримував заробітну плату у ТОВ «Деметра Л» (а.с.32-39 т.1).

Судом також встановлено, що позивач у березні та квітні 2017 року працював у вихідні та святкові дні, що підтверджується копіями табелів обліку робочого часу (а.с.138-139 т.1).

Відповідно до копій шляхових листів ОСОБА_1 в період з березня по травень 2017 року працював трактористом, та займався сільськогосподарськими роботами у ТОВ «Деметра Л» (а.с. 56-112 т.1).

Протягом 21 дня у травні-червні 2017 року ОСОБА_1 був відсторонений від роботи, оплата проводилась по середньому заробітку за попередні два місяці.

Мотиви , з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК).

Відповідно до ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

З метою повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, належної перевірки доводів позивача та заперечень відповідача щодо правильності нарахування заробітної плати за березень, квітень, травень 2017 року, за клопотанням позивача ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07 грудня 2018 року призначено у справі судову економічну експертизу, за результатами проведення якої експертом зроблено висновки від 26.04.2019 року (а.с.2-14 т.2) : - не представляється можливим надати категоричну відповідь на питання чи вірно нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за березень та квітень 2017 року з урахуванням роботи у вихідні дні внаслідок того, що документи ТОВ «Деметра Л» містять неоднозначні та неспівставні дані і не можуть слугувати документальним підтвердженням обліку робочого часу, в зв`язку з чим розрахунок оплати за роботу у вихідні дні березня та квітня 2017 року проведено за умови п`ятиденного робочого тижня: вихідні субота та неділя, без урахування надання ОСОБА_1 інших днів відгулу, які відображені в табелях обліку робочого часу. Враховуючи вказані умови, ОСОБА_1 не донараховано за березень 2017 року 987,0 грн., за квітень 2017 року - 2674,2 грн.

Надати відповідь на питання в частині, що стосується оплати ОСОБА_1 за надурочні години, можливо лише виходячи з даних табелів обліку робочого часу, де за квітень 2017 року відображено відпрацювання понад нормою 8 годин. За розцінками вартості ремонтних робіт не донараховано 168,0 грн.

Заробітна плата за травень 2017 року з урахуванням оплати за святкові та вихідні дні нарахована не вірно. Згідно вимог ст.107 КЗпП за роботу у вихідні дні ОСОБА_1 не донараховано 2605,0 грн.

- За умови не надання ОСОБА_1 інших днів відпочинку за роботу у вихідні дні у березні та квітні 2017 року, середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці роботи (березень, квітень 2017 року) відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, складає 504,88 грн.

- За умови не надання ОСОБА_1 інших днів відпочинку за роботу у вихідні дні в березні та квітні 2017 року, нарахування та виплата середнього заробітку з часу тимчасового відсторонення від посади: з 25 травня 2017 по 26 червня 2017 проведено не вірно. Середній заробіток за цей період складає 10602,48 грн., до виплати - 8535,0 грн. (обчислено без урахування результатів дослідження по четвертому питанню).

- За умови не надання ОСОБА_1 інших днів відпочинку за роботу у вихідні дні у березні та квітні 2017 року, недоплата заробітної плати в день звільнення складає 2282,68 грн. (за мінусом ПДФО та військ, збору).

- Середній заробіток за весь час затримки з часу звільнення 26 червня 2017 року по 07 грудня 2018 року (дата призначення експертизи) складає 184786,08 грн. За мінусом ПДФО та військового збору сума до виплати складає 148752,80 грн. Разом з недоплатою на дату звільнення сума до виплати ОСОБА_1 складає 151035,48 грн., але при умові доведення, що ОСОБА_1 не надавалися інші дні відпочинку за роботу у вихідні дні в березні та квітні 2017 року, які відображені в табелях обліку робочого часу.

У своїх письмових поясненнях відповідач частково погодився із висновками судової експертизи і зазначив, що за роботи у вихідні дні у квітні 2017 року позивачу недонараховано 1170,00 грн. та не виплачено 968,00 грн.: за 29.04.2017 року - недонараховано 600,00 грн. (20 га х 30,00 грн.) не виплачено 483,00 грн. (600,00 - 19,5%); за 30.04.2017 року недонараховано 570,00 грн. (19 га х 30,00 грн.) не виплачено 458,85 грн. (570,00 - 19,5%);

- за роботи у вихідні дні у травні 2017 року позивачу недонараховано 2605,00 грн. та не виплачено 2285,32 грн.: за 01.05.2017 року недонараховано 363,00 грн. (11 га х 30,00 грн. х 10%) не виплачено 292,22 грн. (363,00 - 19,5%); за 02.05.2017 року недонараховано 660,00 грн. (20 га х 30,00 грн. х 10%) не виплачено 531,30 грн. (660,00 - 19,5%); за 06.05.2017 року недонараховано 941,70 грн. (27 га х 31,00 грн. х 10% + 21,00 грн.) не виплачено 758,07 грн. (941,70 - 19,5%); 02.10 за 07.05.2017 року недонараховано 170,50 грн. (5 га х 31,00 грн. х 10% + 21,00 грн.) не виплачено 137,25 грн. (170,50 - 19,5%); 02.11 за 09.05.2017 року недонараховано 703,70 грн. (20 га х 31,00 грн. х 10% + 21,00 грн.) не виплачено 566,48 грн. (703,70 - 19,5%).

Крім цього, у квітні 2017 року понад нормою встановленого робочого часу позивачем відпрацьовано 8 годин, які обчислені виходячи з 21,00 грн. (розцінка за 1 год. ремонтних робіт), 8x21 = 168,00 грн.

Тобто, відповідач погодився, що позивачу недонараховано за роботу у святкові та неробочі дні та надурочний час: за березень 2017 року - 0,00 грн.; за квітень 2017 року - 1338,00 грн. (1170,00 (600,00 + 570,00) + 168,00 (8 годин понад нормою)), що вплинуло на розрахунок середнього заробітку при обрахуванні виплат по середньому за час відсторонення позивача від роботи у травні-червні 2017 року (21 робочий день).

Суд першої інстанції встановив і це підтверджується наявними у матеріалах справи табелями обліку робочого часу (а.с. 138, 139 т. 1), що роботу у вихідні та святкові дні позивачу компенсовано наданням іншого дня відпочинку, а саме: за роботу 18 березня 2017 року надано день відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 25 березня 2017 року - 17 квітня 2017 року, за 26 березня 2017 року - 18 квітня 2017 року, за 01 квітня 2017 року - 19 квітня 2017 року, за 02 квітня 2017 року - 20 квітня 2017 року, за 08 квітня 2017 року - 21 квітня 2017 року, за 09 квітня 2017 року - 24 квітня 2017 року, за 15 квітня 2017 року - 25 квітня 2017 року, що підтверджується табелями обліку за березень та квітень 2017 року, що не спростовано сторонами.

В той же час позивачу не було компенсовано відповідно до ст. 72 КЗпП України роботу у наступні вихідні та святкові дні: 29 та 30 квітня 2017 року, 01, 02, 06, 07 та 09 травня 2017 року.

За роботу у вищезазначені вихідні та святкові дні, необхідно здійснити компенсацію у грошовій формі у подвійному розмірі. З урахуванням відомостей нарахування заробітної плати за березень, травень та квітень 2017 року, шляхових листів, табелів обліку робочого часу та норм виробітку і витрат палива на польових роботах (а. с. 32 - 34, 56 - 112, 138, 139, 10 т.1) відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу за роботу у вихідні та святкові дні:

29 квітня 2017 року - 600,00 грн.,

30 квітня 2017 року - 570,00 грн.,

01 травня 2017 року - 363,00 грн.,

02 травня 2017 року - 660,00 грн.,

06 травня 2017 року - 941,70 грн.,

07 травня 2017 року - 191,50 грн.,

09 травня 2017 року - 703,00 грн.

При цьому оплата за зазначені дні в одноразову розмірі була здійснена.

Так: - за роботи у вихідні дні у квітні 2017 року позивачу недонараховано 1170,00 грн. , за 29.04.2017 року - недонараховано 600,00 грн. (20 га х 30,00 грн.) , за 30.04.2017 року недонараховано 570,00 грн. (19 га х 30,00 грн.) ;

- за роботи у вихідні дні у травні 2017 року позивачу недонараховано 2605,00 грн. ; за 01.05.2017 року недонараховано 363,00 грн. (11 га х 30,00 грн. х 10%) ; за 02.05.2017 року недонараховано 660,00 грн. (20 га х 30,00 грн. х 10%) ; за 06.05.2017 року недонараховано 941,70 грн. (27 га х 31,00 грн. х 10% + 21,00 грн.) ; за 07.05.2017 року недонараховано 170,50 грн. (5 га х 31,00 грн. х 10% + 21,00 грн.) ); за 09.05.2017 року недонараховано 703,70 грн. (20 га х 31,00 грн. х 10% + 21,00 грн.).

Крім цього, у квітні 2017 року понад нормою встановленого робочого часу позивачем відпрацьовано 8 годин, які обчислені виходячи з 21,00 грн. (розцінка за 1 год. ремонтних робіт), 8x21 = 168,00 грн.

Вказані суми підлягають стягненню на користь позивача як заборгованість по заробітній платі з перерахуванням на час виплати податків та обов`язкових платежів.

В той же час, не підлягає компенсації в подвійному розмірі робота, виконана позивачем 13 травня 2017 року, оскільки, ця субота відповідно до Розпорядження Кабінету міністрів України від 16 листопада 2016 року №850-р «Про перенесення робочих днів у 2017 році» була робочим днем, у порядку і на умовах, визначених законодавством, у 2017 році для працівників, яким установлено п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочий день з понеділка 8 травня перенесено на суботу 13 травня.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Позивачу за березень та квітень 2017 року нарахована і виплачена заробітна плата в розмірі 15 356,15 грн. (а. с. 32, 34 т.1). З урахуванням ненарахованої і не виплаченої суми коштів за період березень-квітень 2017 року (повні два місяці роботи, що передували відстороненню від роботи та звільненню) середній заробіток для обчислення подальших виплат, що залежать від його розміру, визначено судом, враховуючи суму, що підлягала сплаті за два місяці 16694 грн. (15 356,15 грн. + 660,00 грн. + 570,00 грн. +168) за 38 робочих днів і складала 439,32 грн.

Оскільки, при розрахунку в день звільнення, ТОВ «Деметра Л» невірно розраховано середньоденний заробіток ОСОБА_1 , та неправильно здійснено оплату по середньому за час відсторонення від роботи, то за 21 робочий день періоду відсторонення позивача від роботи підлягає стягненню середній заробіток, обрахований із вказаного розміру, відповідачем було недораховано і підлягає сплаті, - 2278,70 грн. ( 439,32 грн х 21 день=9225,72 грн - 6947,02 (сума виплачених по середньому, зазначена у видаткових ордерах (а.с. 40, 41, 42 т. 1) з урахуванням податків та обов`язкових платежів 19,5%).

Різниця між фактично виплаченою заробітною платою при звільненні та заробітною платою, що підлягала обов`язковій виплаті при звільненні, складає 6221,70 грн (сума всіх належних відповідачеві виплат, що виникла внаслідок неправильного нарахування заробітної плати), і підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці надається працівникам, зайнятим на роботах, пов`язаних з негативним впливом на здоров`я шкідливих виробничих факторів, за Списком (Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 №1290).

Конкретну тривалість такої відпустки встановлюють колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. Дане положення міститься і в п. 3.9 Колективного договору, який укладений між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ «Деметра Л» на 2013-2018 року (а. с. 43 - 48 т.1).

Так , атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства.

Відповідно до п. 3.9 колективного договору, який укладений між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ «Деметра Л» на 2013-2018 року передбачено, що додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону України «Про відпустки») необхідно надавати працівникам, зайнятим на роботах, пов`язаних із негативним впливом на здоров`я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затвердженими постановою КМУ від 17.11.1997 року №1290 у відповідності з результатами атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівників в цих умовах (а. с. 43 - 48 т.1).

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Необхідне документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження відповідного переліку робочих місць, виробництв, професій; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Обставини щодо виконання позивачем робіт із недотриманням чи перевищенням гігієнічних нормативів за шкідливих та важких умов праці не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Також не доведено факту атестації робочого місця позивача.

Таким чином, у позивача відсутнє право на вищезазначену додаткову відпустку і відповідачем правомірно не здійснювалось нарахування та компенсація за таку відпустку відповідачу при звільненні, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку за особливий характер роботи не підлягають задоволенню, що правильно зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При звільненні відповідачем не виконано вищезазначені вимоги чинного законодавства України, а тому з нього підлягає стягненню на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 6221,70 грн.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зазначене свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Разом з тим ч. 2 ст. 117 КЗпП України передбачає, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Тому відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України, оскільки спір щодо виплати належних позивачеві сум (заробітної плати) вирішено на його користь частково, розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки вирішує суд, який виносить рішення по суті спору, за період з наступного дня після звільнення по день ухвалення судового рішення по суті спору.

При визначенні розміру сум, які підлягають до стягнення з роботодавця необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16, постанова Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №396/100/17, провадження №61-484св17).

З урахуванням викладеного, колегія суддів визначила середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні позивачеві сум, який підлягає до стягнення 22224,10 грн. , що пропорційно частині задоволених вимог - 10,65 % суми від заявленої суми заборгованості по заробітній платі і компенсації за невикористану відпустку (439,32 грн. (середньоденний заробіток) х 475 (кількість робочих днів за період з 27 червня 2017 року по 18 червня 2019 року) = 208677 грн. х 10,65 %)

Всього до стягнення на користь позивача з ТОВ «Деметра Л» підлягає сума 28445,80 грн. без вирахування податків і обов`язкових платежів, які нараховуються і стягуються при виплаті (6221,70 грн. (заборгованість по заробітній платі) + 22224,10 грн. (середній заробіток за час затримки виплати належних працівникові сум при звільненні).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, відповідно до норм ст. 141 ЦПК України, суд враховує принцип пропорційності до задоволених позовних вимог, що впливає на розмір компенсації понесених сторонами судових витрат ( 22,45 % від суми позову).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати в усіх судових інстанціях , проте не звільняється відповідач.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 705,00 грн (а. с. 2 т.1), та при поданні заяви про уточнення позовних вимог - 565,00 грн (а. с. 129 т. 1), а всього - 1 270,00 грн, крім того сплачено 10725,00 грн за послуги з проведення експертизи (а.с.15 т.2), з ТОВ «Деметра Л» на його користь підлягає стягненню 285,11 грн сплаченого судового збору, та 2407,76 грн витрат за проведення експертизи.

Також з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 1905,00 грн судового збору за подання позивачем апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, рішення суду в частині визначення розміру заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає зміні.

З ТОВ«Деметра Л» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 6221,70 грн, що виникла внаслідок неправильного її нарахування, та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 22224,10 грн (за принципом співмірності і пропорційності до задоволеної частини вимог), а всього 28445,80 грн без врахування податків і обов`язкових платежів, а також судові витрати: 2407,76 грн витрат за проведення експертизи та 285,11 грн - сплаченого судового збору.

В іншій частині рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 червня 2018 року підлягає залишенню без змін, оскільки висновки суду щодо надання ОСОБА_1 інших днів відпочинку за роботу у вихідні та святкові дні і безпідставності вимог позивача щодо компенсації за невикористані дні додаткової відпустки відповідають встановленим обставинам і наявним у матеріалах справи доказам, яким суд дав належну оцінку, не спростовані сторонами.

За результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції в порядку розподілу судових витрат з ТОВ «Деметра Л» підлягає стягненню в дохід держави 1905,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, від сплати якого був звільнений позивач.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 червня 2018 року в частині суми заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Л», ЄДРПОУ: 31008240, місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. Мурманська, 31 а, на користь ОСОБА_1 , ІНПП: НОМЕР_1 , місця проживання: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі в розмірі 6221,70 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 22224,10 грн, а всього 28445,80 грн без врахування податків і обов`язкових платежів.

У відшкодування понесених судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Л», ЄДРПОУ: 31008240, місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. Мурманська, 31 а, на користь ОСОБА_1 , ІНПП: НОМЕР_1 , місця проживання: АДРЕСА_1 , - 2407,76 грн витрат за проведення експертизи та 285,11 грн сплаченого судового збору.

В іншій частині рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 червня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Л», ЄДРПОУ: 31008240, місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. Мурманська, 31 а, в дохід держави 1905,00 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. А. Кіселик

С. І. Мурашко