КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року м. Кропивницький Справа №340/1109/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними дій.

ОСОБА _1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправною відмову Головного управління ДФС у Кіровоградській області у списанні ФОП ОСОБА_1 безнадійного податкового боргу з податків, зборів, платежів у сумі 205 402,19 грн., у тому числі: ЄСВ (код платежу 71040000) в сумі 205 397,77 грн. та ЄСВ (код платежу 71010000) в сумі 4,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.01.1015 р. припинив свою підприємницьку діяльність, а в липні 2018 року звернувся до Олександрійського управління ГУ ДФС у Кіровоградській області щодо надання довідки про наявність/відсутність заборгованості за ФОП ОСОБА_1 зі сплати податків, зборів, платежів. Позивач вказує, що з отриманої довідки дізнався про заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 205 402,19 грн.. яка рахується за ФОП ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що 22.10.2018 р. звернувся до ГУ ДФС у Кіровоградській області із заявою про списання безнадійного податкового боргу, однак листом від 26.11.2018 р. відповідачем відмовлено у списанні такого боргу з посиланням на норми п.7 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відповідно до якої заборгованість зі сплати ЄСВ списанню не підлягає. Позивач вважає відмову ГУ ДФС у Кіровоградській області неправомірною, тому що поняття «фізичної особи» та «фізичної особи-підприємця» не є тотожними, а відповідно до ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб. Також позивач посилається на Порядок списання непогашених грошових зобов`язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов`язаної з банкрутством, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1231.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив щодо задоволення позову. На думку представника відповідача, той факт, що ОСОБА_1 30.01.2015 р. припинив свою підприємницьку діяльність жодним чином не вплинув на заборгованість зі сплати ЄСВ, яка виникла до припинення його діяльності. Також представником відповідача зазначено, що відповідно до п.7 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» заборгованість зі сплати єдиного внеску списанню не підлягає (а.с.23-24).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.1).

07.06.2019 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.63).

Заяв, клопотань від учасників процесу до суду не надходило. Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 у період з 25.12.2000 р. по 30.01.2015 р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в органі доходів і зборів (а.с.8-12).

30.01.2015 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №24450060006003700 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.7, 12).

Відповідно до довідки Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 13.07.2018 р. №191/1011-28-53-03-12 за ФОП ОСОБА_1 рахується заборгованість, зокрема, із єдиного соціального внеску в сумі 205 397,77 грн. (а.с.13).

ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС у Кіровоградській області із заявою від 22.10.2018 р. про списання безнадійного податкового боргу, в якій посилаючись на приписи пунктів 1, 2 Порядок списання непогашених грошових зобов`язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов`язаної з банкрутством, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1231, просив списати безнадійний податковий борг з податків, зборів, платежів у сумі 205 402,19 грн., у тому числі: ЄСВ (код платежу 71040000) в сумі 205 397,77 грн. та ЄСВ (код платежу 71010000) в сумі 4,42 грн. (а.с.14).

Листом від 26.11.2018 р. Головне управління ДФС у Кіровоградській області повідомило ОСОБА_1 , що заборгованість зі сплати єдиного внеску списанню не підлягає відповідно до п.7 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

При цьому, з огляду на преамбулу Закону України «Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI, цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, порядок погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску врегульовується Законом України «Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч.7 ст.25 Закону України «Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов`язання із сплати єдиного внеску.

З аналізу зазначеної норми судом встановлено, що підставою для списання недоїмки з єдиного соціального внеску є ліквідація юридичної особи, смерть фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутність осіб, які відповідно до Закону України «Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» несуть зобов`язання із сплати єдиного внеску.

Натомість державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця не є законодавчо встановленою підставою для списання недоїмки з єдиного соціального внеску та припинення такого зобов`язання.

У позовній заяві позивач зазначає, що із врахуванням ст.51 Цивільного кодексу України поняття «припинення підприємницької діяльності» та «ліквідація юридичної особи» є тотожними поняттями.

Згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Суд враховує, що Законом України «Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» розмежовуються поняття «фізична особа», «фізична особа-підприємець» та «юридична особа» для визначення платників єдиного соціального внеску, бази нарахування та його розміру, тощо.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Частиною 8 статті 25 Закону України «Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи – платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є: ліквідаційна комісія – щодо юридичної особи – платника єдиного внеску, що ліквідується; юридична особа – щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу – платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є: засновники або учасники юридичної особи – платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов`язаннями; юридична особа – щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу – платника єдиного внеску, що ліквідується; правонаступники юридичної особи – платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов`язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов`язки.

Тобто джерелом погашення заборгованості фізичної особи-підприємця є майно належне відповідній фізичній особі, яке може набуватися і після припинення підприємницької діяльності такою особою. Разом з тим, заборгованість юридичної особи погашається за рахунок належного їй майна, при цьому після ліквідації юридичної особи набуття нею іншого майна не можливо.

Зважаючи на викладене та враховуючи суть правовідносин пов`язаних з нарахуванням і сплатою єдиного соціального внеску, зважаючи на особливості пов`язані з адмініструванням такого внеску, суд вважає помилковим ототожнення позивачем понять «ліквідації юридичної особи» та «припинення підприємницької діяльності» для цілей застосування припису ч.7 ст.25 Закону України «Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Також суд вважає безпідставним застосування до даних правовідносин Порядку списання непогашених грошових зобов`язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов`язаної з банкрутством, оскільки він затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1231 відповідно до статті 97 Податкового кодексу України норми якого не врегульовують питань погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з огляду на пункт 1.3 статті 1 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що дії Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо відмови у списанні ОСОБА_1 недоїмки з єдиного соціального внеску в сумі 205 402,19 грн., у тому числі: ЄСВ (код платежу 71040000) в сумі 205 397,77 грн. та ЄСВ (код платежу 71010000) в сумі 4,42 грн. вчинені обґрунтовано та на підставі чинного законодавства, а також з дотриманням інших засад визначених ч.2 ст.2 КАС України, тому позовна вимога ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат понесених позивачем. Натомість відповідачем не надано доказів понесення судових витрат у даній справі.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправними дій – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду – 20 червня 2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт