ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року (о 16 год. 00 хв.)

Справа № 280/276/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Запорізький Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Запорізький Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Запорізький Облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - ГУ Держпраці у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №ЗП2231,2232,2233/578/АВ/П/ТД-1ФС від 13.12.2018, якою було накладено на позивача штраф у розмірі 1 116 900,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що оплата працівникам наданих послуг сторожа здійснюється на підставі належним чином оформлених Актів прийому наданих послуг кожного відпрацьованого місяця, а посилання відповідача на те, що «оплата здійснюється періодично, за місяць виконаної роботи, що зазвичай буває під час роботи по трудовому договору і регулюється ст. 115 КЗпП України, є надуманим, неправомірним та незаконним. Крім того, вказує, що будь-який процес праці або іншої людської діяльності передбачає досягнення конкретного результату, як і наявність певних обсягів робіт, в даному випадку - збереження виконавцем в певний час певного обсягу майна певного замовника, в даному випадку позивача, і є предметом певних правовідносин в суспільстві. На думку позивача, відповідач робить помилковий висновок при складанні оскаржуваної постанови, що в порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України трудові договори не (оформлені наказом) з робітниками в філіях «Гуляйпільський райавтодор», «Пологівський райавтодор» та «Оріхівський райавтодор» ДП «Запорізький Облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не укладались і повідомлення до органів фіскальної служби не подавались та помилково вбачає в цивільно-правових договорах з робітниками ознаки трудових договорів. На осіб, з якими були укладені вказані договори, не розповсюджували дію положення Колективного договору щодо гарантій і пільг працівників підприємства, розмір винагороди для вказаних осіб залежав від факту виконання обумовленої в договорі роботи і не був гарантований, фізичні особи при виконанні роботи діяли на власний ризик, з використанням власних засобів та методів. Зауважує, що предметом укладених позивачем з фізичними особами договорів про виконання роботи є надання певного результату праці, а не сам процес праці, результати роботи визначалися після її закінчення та оформлювались актами виконаних робіт, у зв`язку із чим, укладені філіями з фізичними особами договори про виконання роботи є цивільно-правовими угодами (надання послуг). Посилається на приписи ст. 6, 627 Цивільного кодексу України та наголошує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Обмеження такого права чинним законодавством не допускається. Змушування інспекцією з питань праці через припис або через винесення незаконних постанов про накладення штрафів привести договори у відповідність до трудового законодавства, на думку позивача, є втручанням у внутрішню діяльність підприємства, визначений спосіб не відповідає правовому порядку, а тому не може вважатись правомірним. Також вважає, що з боку відповідача є пряме порушення ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки 07.06.2018 ухвалою господарського суду Запорізької області по справі №908/671/18 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП «Запорізький Облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». На підставі викладеного, просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову ГУ Держпраці у Запорізькій області про накладення на позивача штрафу у розмірі 1 116 900,00 грн.

Ухвалою суду від 06.02.2019 призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 27 лютого 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. від 27.02.2019 №7990), у яких вказує, що цивільно-правові договори укладені позивачем відповідно до норм чинного законодавства, є дійсними, обов`язковими для виконання їх сторонами та породжують відповідні наслідки. Приймаючи постанову про накладення штрафу від 13.12.2018 №ЗП2231,2232,2233/578/АВ/П/ТД-1ФС, відповідач зазначив, що має місце фактичний допуск до роботи 10 працівників без належного оформлення трудових відносин, що порушує вимогу ст. 24 КЗпП України, проте аналіз ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 23, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України дає підстави для висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. В той же час, укладені позивачем цивільно-правові договори, про які зазначає відповідач у своїй постанові про накладення штрафу, передбачають надання індивідуально-визначених послуг чи виконання індивідуально-визначених робіт. Стверджує, що відповідач необґрунтовано зазначає в оскаржуваній постанові, що в договорах в порушення вимог законодавства в умові договору про предмет зазначається про процес праці, а не його результат. Вважає, що чинне законодавство не забороняє позивачу залучати фізичних осіб для отримання тих чи інших послуг, виконання робіт, укладаючи відповідний договір. При цьому, укладені цивільно-правові договори не передбачають підпорядкування виконавцями правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача, наявність чого згідно з листом Мінсоцполітики від 23.05.2017 №10620/0/2-17/13 «Щодо використання праці фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру» є характерними ознаками саме трудових договорів. Звертає увагу суду, що надання послуг (виконання робіт) за цивільно-правовими договорами не було обумовлено наявністю у зазначених вище осіб професії, спеціальності, кваліфікації чи посади, визначеної відповідним класифікатором професії. Послуги, роботи за цими договорами є юридично самостійними, при цьому, позивач не здійснював та не здійснює ведення табелю обліку робочого часу, не визначає для вказаних осіб режиму роботи та відпочинку. Зазначені особи не мають жодних гарантій, пільг, компенсацій, передбачених трудовим законодавством. Відсутні будь-які інші докази, які б підтвердили доводи відповідача про виконання цими особами трудових функцій. Зауважує, що в постанові про накладення штрафу зазначено, що відповідно до Актів прийому наданих послуг, оплата здійснюється періодично, за місяць виконаної роботи, що зазвичай буває під час роботи по трудовому договору, в той же час відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про працю» заробітна плата виплачується працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, за таких умов, періодичність виплати позивачем винагород виконавцям не відповідає періодичності виплати заробітної плати в рамках трудових відносин згідно з чинним законодавством. Крім того, оплата ставиться в залежність не від часу, протягом якого надаються послуги (виконуються роботи), а від підписання акту, що засвідчує здачу-приймання цих послуг (робіт) між сторонами. Крім того, на думку позивача, чинне законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а у яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. Позивач також звертає увагу суду, що особи, з якими були укладені цивільно-правові договори, не зверталися із скаргами до ГУ Держпраці у Запорізькій області на позивача щодо порушення їх трудових відносин. Враховуючи те, що висновки, викладені в постанові про накладення штрафу, є необґрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства, підстави для застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій, передбачених абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України відсутні, а тому просить позов задовольнити у повному обсязі.

27 лютого 2019 року вирішено відкласти підготовче засідання по справі на 25 березня 2019 року.

Відповідач позов не визнав, про що надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. № 9040 від 06.03.2019), у якому, зокрема, вказує, що головним державним інспектором Гайдук О.П. було проведено інспекційне відвідування філій ДП «Запорізький Облавтодор», зокрема, філій «Гуляйпільський райавтодор», «Пологівський райавтодор» та «Оріхівський райавтодор», під час якого встановлено порушення законодавства про працю в частині порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України - допуск до роботи без укладення трудового договору, а саме встановлено підміну трудових відносин цивільно-правовими. Так, інспекційним відвідуванням філій ДП «Запорізький Облавтодор» встановлено фактичний допуск 10 працівників без належного оформлення трудової діяльності. Зазначає, що як альтернативу трудовим, під час перевірки було надано цивільно-правові договору на виконання робіт, що здійснюються в межах діяльності підприємства. В даному випадку предметом укладених договорів є виконання саме трудових функціональних обов`язків у відповідності до обраного виду господарської діяльності. Праця за цими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах всього підприємства з систематичним виконанням трудових функцій. Пояснює, що зокрема, ОСОБА_1 (філія «Оріхівський райавтодор») та ОСОБА_2 (філія Гуляйпільський райавтодор») здійснювали передрейсовий медичний огляд, зазначені роботи відповідають під посаду «сестра медична» згідно з кодом 3231 класифікатору професій Національного класифікатору професій України ДК 003:2010, сестра медична відноситься до виду професій, що є ознаками саме трудових відносин. Стверджує, що послуги, які надаються Виконавцями за «договорами цивільно-правового характеру» виконуються у чітко визначений час, тобто виконавець виконує визначені роботи не на власний ризик, як характерно саме для цивільно-правових договорів, а в чітко встановлений час та відповідно до розпоряджень керівника з дотриманням вимог і правил. Дотримання внутрішнього трудового розпорядку означає, зокрема, що робочий час встановлюється не собою, яка за угодою має виконувати роботу, а «Замовником», на думку відповідача, є ознаками трудових відносин, тому у відносинах між Замовником та Виконавцем вбачається явна підміна трудових відносин на цивільно-правові. Укладання цивільно-правових договорів для виконання робіт за певною професією можливе лише за умови, що виконавці є приватними підприємцями. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 які здійснювали передрейсові медичні огляди, не займаються підприємницькою діяльністю та не мають відповідної ліценції МОЗ на надання даних послуг. Пояснює, що з метою недопущення порушень трудового законодавства Відповідачу необхідно було забезпечити укладення договору про надання медичного огляду кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів із закладами охорони здоров`я або з фізичними особами- підприємцями, які мають на це відповідну ліцензію або внести до штатного розпису посаду «Сестра медична» для проведення передрейсових оглядів, тому такі послуги не можуть надаватися за цивільно-правовими договорами в даному випадку, це фактичний допуск до роботи без оформлення трудових відносин. Вказує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (філія Оріхівський райавтодор) які за договорами цивільно-правового характеру охороняли дорожньо-будівельні матеріали та техніку, яка знаходилась на територію філії. Виконання певних робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами може здійснюватися тільки суб`єктами господарської діяльності на підставі відповідної ліцензії (відповідно до статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»), на відміну від виконання обов`язків охоронця на підставі трудового договору. Відсутність відповідних ліцензій на здійснення охоронної діяльності у зазначених осіб є підставою встановлення факту наявності між організацією та фізичними особами трудових відносин. Пояснює також, що між філіяєю «Оріхівський райоавтодор» та ОСОБА_7 укладено договір, предметом якого є виконання роботи з підготовки кошторисної документації. Зазначені дії є процесом праці, а не його результатом. Звертає увагу суду на те, що виконання робіт, передбачених укладеним договором, відноситься до функцій інженера з проектно-кошторисної роботи (що передбачені Класифікатором професій ДК 003 2010), окрім цього, в укладеному договорі відсутні обсяг робіт, що мають бути виконані та фактичний перелік складу конкретних документів, які мають бути складені, що свідчить про наявність систематичного виконання таких робіт, а такі ознаки, характерні саме для трудового договору, а не для цивільно- правового, який був укладений. Особи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 виконували роботи, прямо передбачені згідно з обраним видом за КВЕД об`єктів відвідування, тобто їх робота виконувалась в рамках діяльності підприємства, зокрема, ОСОБА_10 виконував ямковий ремонт доріг, ОСОБА_9 - укладання асфальтобетону, ОСОБА_8 . - покіс трави та чагарників на відрізку дороги, тобто, виконання таких робіт не є самостійно юридичної працею цих осіб. Виконувались такі роботи не для підприємства, а в рамках діяльності підприємства згідно з замовленнями, які повинно виконати саме підприємство. Зауважує, що також особи ОСОБА_11 , яка виконувала роботи з нарахування заробітної плати, ведення обліку витрат, автотранспорту, інвентаря та проводила виписку довіреностей, рахунків, закладних, тобто фактично здійснювала функції бухгалтера, та ОСОБА_12 , яка виконувала функції прибиральника філії «Гуляйпільський райводоканал») виконували свої роботи в рамках діяльності підприємства. Крім того, дані договори були укладені не на виконання разових робіт, зони укладались щомісячно з одними й тими ж самими особами та на протязі тривалого часу, що свідчить про необхідність виконання даних функцій в рамках ведення своєю господарської діяльності з усіма встановленими особами під час перевірки. Враховуючи вищевикладене, вважає, що ГУ Держпраці у Запорізькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачений законодавством України, а прийняте рішення є законним, обґрунтованим, а відтак просить у задоволенні позову відмовити повністю.

18 березня 2019 року представником позивача надано до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. №10619), у якій додатково наголошує, що всі договори укладені відповідно до норм цивільного законодавства України, а тому вважає, що змушення відповідачем через приписи або постанови про накладення штрафу привести вищевказані договори у відповідність до трудового законодавства України є втручанням у внутрішню діяльність підприємства і такий визначений спосіб не відповідає правовому порядку, а тому не може вважатись правомірним. З урахуванням викладеного, просить позов задовольнити.

25 березня 2019 року підготовче засідання по справі відкладене на 09 квітня 2019 року.

09 квітня 2019 року вирішено продовжити строк підготовчого провадження по справі та відкласти підготовче засідання на 06 травня 2019 року.

Представники учасників справи у підготовче засідання не з`явились, кожен 06 травня 2019 року звернулись до суду із заявами (вх. №17788 та №17936) про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ухвалою суду від 06.12.2018 вирішено закрити підготовче провадження у справі та подальший розгляд справи по суті здійснювати в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (ідентифікаційний код 32025623) є юридичною особою, яка зареєстрована 22.05.2002 та має відокремлені підрозділи, зокрема, Філію «Гуляйпільський райавтодор» (код ЄДРПОУ 26249748, 70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Донецька, буд. 46), Філію «Пологівський райавтодор» (код ЄДРПОУ 26249665, 70607, Запорізька область, м. Пологи, вул. Мопра, буд. 11) та Філія «Оріхівський райавтодор» (код ЄДРПОУ 26249659, 70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Карла Маркса, буд. 6), про що свідчать дані витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.06.2018 по справі № 908/671/18 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

На підставі інформації, отриманої від Головного управління статистики у Запорізькій області від 31.10.2018 №11-15/2876/06-18 про наявність заборгованості з виплати заробітної плати, 14 листопада 2018 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області винесений наказ №1928 про проведення інспекційного відвідування у філії «Пологівський райавтодор», філії «Гуляйпільський райавтодор», філії «Оріхівський райавтодор» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у термін по 23.11.2018.

У період з 14.11.2018 з 10:00 по 21.11.2018 до 15:30 посадовою особою ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю: філії «Пологівський райавтодор» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», за результатами якого складений відповідний акт № ЗП2233/578/АВ від 21.11.2018.

Відповідно до висновків Акту під час інспекційного відвідування встановлено в порушення позивачем, зокрема, ч. 3 ст. 24 КЗпП України - в цивільно-правових договорах №35 від 01.08.2018, укладених між ОСОБА_15 як Виконавцем та Філією позивача як Замовником вбачаються ознаки трудових договорів. З огляду на недопущення підміни трудових відносин цивільно-правовими договорами встановлено, що керівництвом філії в порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України трудові договори (оформлені наказом) із ОСОБА_15 не укладались і повідомлення до органів фіскальної служби не подавалось. На момент перевірки послуги по договору Цивільно-правового характеру ОСОБА_15 не надавались. Позивачем Акту інспекційного відвідування підписано та його копію отримано, про що свідчать відмітки у відповідній графі Акту.

Так, з 15.11.2018 о 08:00 по 22.11.2018 о 15:00 посадовою особою ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю: філії «Оріхівський райавтодор» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

За результатами проведеної інспекційного відвідування складений відповідний акт № ЗП2231/578/АВ від 23.11.2018, в якому зафіксовано порушення філією позивача, зокрема:

ч. 3 ст. 24 КЗпП України - 5 осіб було допущено до роботи без укладання трудових договорів, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_6. З огляду на недопущення підміни трудових відносин цивільно-правовими встановлено, що керівництвом філії порушено ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме наявні фактично трудові відносини, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 23, ст. 130 КЗпП України в цивільно-правових договорах вбачаються ознаки трудового договору (оформлені наказом). Позивачем Акту інспекційного відвідування підписано та його копію отримано, про що свідчать відмітки у відповідній графі Акту.

Крім того, 23.11.2018 з 10-00 до 15-30 посадовою особою ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю: філії «Гуляйпільський райавтодор» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», за результатами якого складений відповідний акт № ЗП2232/578/АВ від 2.11.2018.

Відповідно до висновків Акту під час інспекційного відвідування встановлено в порушення позивачем, зокрема, ч. 3 ст. 24 КЗпП України - 4 особи, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_10 ., ОСОБА_12, ОСОБА_2, було допущено до роботи без укладання трудових договорів та без повідомлення до органів фіскальної служби. Позивач від підписання та отримання Акту інспекційного відвідування відмовився, у зв`язку із чим дані документи були направлені позивачу рекомендованими листами із повідомленням про вручення поштового відправлення, що саме його представником не заперечене.

13 грудня 2018 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області на підставі актів інспекційного відвідування від 23.11.2018 №ЗП2232/578/АВ, від 22.11.2018 №ЗП2231/578/АВ, від 21.11.2018 №ЗП2233/578/АВ щодо порушень позивачем вимог ст. 24 КЗпП України, керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 Порядку про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, винесено постанову №ЗП 2231,2231,2233/578/АВ/П/ТД-1-ФС про накладення на позивача штрафу в розмірі 1 116 900,00 грн.

Вважаючи прийняту за результатами інспекційного відвідування постанову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду про її скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Частиною третьою статті 6 Закону № 877-V передбачено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно з частиною п`ятою статті 7 Закону № 877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (надалі - Порядок № 295).

У відповідності до приписів пунктів 2, 3 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку № 295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Згідно з підпунктом 54 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, відповідно до частини другої вказаної статті КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Як встановлено судом, підставою для винесення спірної постанови стало те, що Філіями ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» порушено норми частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме зафіксовано факт допущення 10 (десяти) працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 21 КЗпП України зазначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник» зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Так, згідно частиною першою статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, додержання якої є обов`язковою 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з частиною третьою статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання частини третьої статті 24 КЗпП Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17.06.2015 (далі Постанова №413).

За правилом, визначеним Постановою № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Згідно з цією нормою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (стаття 902 ЦК України). Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором(частина перша статті 903 ЦК України). Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 ЦК України).

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд по справі № 820/1432/17 у своїй постанові від 04.07.2018.

Надаючи оцінку наданих позивачем цивільно-правових договорів вбачається, що вони підміняють трудовий договір з огляду на наступне.

Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності ДП «Запорізький Облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту.

При цьому, у відповідності до п. 2.2 Статуту позивача предметом діяльності підприємства , зокрема є: виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, мостів, інших споруд та елементів обстановки доріг.

Так, між філією позивача «Пологівський райавтодор» (Замовник) та ОСОБА_16 (Виконавець) був укладений договір №35 від 01.08.2018 на виконання робіт (послуг), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає до виконання наступні роботи (послуги) Укладання асфальтобетону, укладання основи з щебеню, фарбування стовпчиків та бар`єрних огороджень, постановлення знаків дорожніх, покіс трави на узбіччі та прибирання узбіч, вирубка порослі, а Замовник бере на себе зобов`язання надати Виконавцю нормальні умови праці, робоче місце, необхідні документи. Таким чином, відносини, які склались між виконавцем та Замовником передбачають виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці, а не її результат. Пунктом 3.3 Договору передбачено, що оплата виконується не пізніше 10 днів з дня приймання Замовником наданих послуг та підписання акту виконаних робіт. Перевіркою встановлено, що за серпень 2018 року в відомості нарахування заробітної плати працівникам філії внесена сума 2 616,85 за Договором ЦПХ зі ОСОБА_15, що відповідає Акту надання послуг №35 від 31.08.2018, разом із цим, заборгованість по договорам перед вказаною особою становить 4,4 тис. грн., однак як на момент перевірки, так і до суду інші цивільно-правові угоди зі ОСОБА_15 не укладались, доказів протилежного позивачем суду не надано.

Філією «Гуляйпільський райавтодор» укладені договори №9 про надання послуг з ОСОБА_10, за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець приймає до виконання наступні роботи (послуги): виконувати ямковий ремонт асфальтобетонного покриття на автострадах району, обкос автодорожніх знаків, автопавільйонів, установка дорожніх знаків, покраска стійок, табличок, видалення порослі, розігрів бітумного котла. За умовами Договору Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами виконувати роботу (послуги) та надавати її результати в обсязі, з якістю та у терміни, передбачені цим договором, а Замовник зобов`язується забезпечити можливість доступу на територію підприємства щоденно. За надані послуги Замовник сплачує Виконавцю винагороду згідно з Актом приймання-передачі, який складається Виконавцем і підписується сторонами протягом 10 днів з моменту закінчення терміну дії договору. Розмір винагороди 1 915,00 грн.

Між філією «Оріхівський райавтодор» та ОСОБА_8. укладений договір про надання послуг від 04.06.2018 №46 щодо вирубки чагарників та покіс трави на узбіччі в пгт. Комушуваха. За умовами Договору Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами виконувати роботу (послуги) та надавати її результати в обсязі, з якістю та терміни, передбачені цим договором, а Замовник зобов`язується забезпечити можливість доступу на територію підприємства щоденно (крім вихідних, святкових та неробочих днів) з 07:00 до 19:00. За надані послуги Замовник сплачує Виконавцю винагороду згідно з Актом приймання-передачі, який складається Виконавцем і підписується сторонами протягом 10 днів з моменту закінчення терміну дії договору. Розмір винагороди 1 600,00 грн.

Так, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. В той же час, за цивільно-правовим договором, процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою такого договору є отримання певного матеріального результату.

Слід зазначити, що у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17.

Таким чином, як встановлено судом, ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 виконувалась робота, що збігається з видом діяльності ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Вказане дає суду підстави для висновку, що правовідносини між позивачем та вказаними громадянами у наведеному контексті носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником.

Також між філією позивача та ОСОБА_8 укладені договори від 02.07.2018 №50, від 01.08.2018 № 57, від 03.09.2018 №64, від 02.10.2018 №71 про надання послуг з охорони техніки, дорожньо-будівельних матеріалів, які знаходяться на території дорожньої дільниці смт. Комишуваха. Розмір винагороди та умови договорів є аналогічними попередньому договору від 04.06.2018 №46, укладеного з ОСОБА_8 .

Між філією «Оріхівський райавтодор» та ОСОБА_6 укладені договори №48 від 04.06.2018, №51 від 02.07.2018, №58 від 01.08.2018, №65 від 03.09.2018, №70 від 01.10.2018, предметом яких є надання послуг з охорони техніки, дорожньо-будівельних матеріалів, які знаходяться на території дорожньої дільниці смт. Комишуваха. За умовами Договору Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами виконувати роботу (послуги) та надавати її результати в обсязі, з якістю та терміни, передбачені цим договором, а Замовник зобов`язується забезпечити можливість доступу на територію підприємства щоденно (крім вихідних, святкових та неробочих днів) з 07:00 до 19:00. За надані послуги Замовник сплачує Виконавцю винагороду згідно з Актом приймання-передачі, який складається Виконавцем і підписується сторонами протягом 10 днів з моменту закінчення терміну дії договору. Розмір винагороди 1 600,00 грн.

Аналогічні за змістом Договори про надання послуг з охорони техніки, дорожньо-будівельних матеріалів, які знаходяться на території дорожньої дільниці смт. Комишуваха були укладені філією «Оріхівський райавтодор» також із громадянином ОСОБА_5, а саме: №44 від 04.06.2018, №49 від 03.07.2018, №59 від 01.08.2018, №66 від 03.09.2018, №72 від 02.10.2018. Розмір винагороди 2 120,00 грн.

Також суд зазначає, що відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України «Про охоронну діяльність» суб`єкт охоронної діяльності - суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії.

Охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян.

Охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про охоронну діяльність» суб`єкт охоронної діяльності на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії надає, в тому числі послугу щодо охорони майна юридичних осіб.

Згідно з пунктом 30 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає, в тому числі, такий вид господарської діяльності, як охоронна діяльність.

У відповідності до частини першої статті 8 Закону України «Про охоронну діяльність» суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

До суду не надано доказів наявності ліцензії на здійснення охоронної діяльності у ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

Однак, при укладанні, досліджених судом, цивільно-правових договорів із зазначеними особами наявність ліцензій повинна була бути перевірена позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 не виконували роботи та не могли виконувати роботу з охорони майна позивача згідно з договорами цивільно-правового характеру, а працювали на позивача, без оформлення трудових відносин.

Матеріалами справи також встановлено, що між філією «Оріхівський райавтодор» як Замовником та ОСОБА_7 як Виконавцем підписані договори про надання послуг від 06.06.2018 №47, від 02.07.2018 №52 , від 01.08.2018 №56, від 03.09.2018 №63, від 01.10.2018 №69, за умовами яких замовник доручає, а виконавець приймає до виконання наступні роботи (послуги): ведення журналів виконаних робіт, підготовка кошторисної документації. Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами виконувати роботу (послуги) та надавати її результати в обсязі, з якістю та терміни, передбачені цим договором, а Замовник зобов`язується забезпечити можливість доступу на територію підприємства щоденно (крім вихідних, святкових та неробочих днів) з 07:00 до 19:00. За надані послуги Замовник сплачує Виконавцю винагороду згідно з Актом приймання-передачі, який складається Виконавцем і підписується сторонами протягом 10 днів з моменту закінчення терміну дії договору. Розмір винагороди 3 554,00 грн.

Між філією «Гуляйпільський райавтодор» як Замовником та ОСОБА_11 як Виконавцем укладені договори від 01.01-01.05.2018, 01.09.2018 про надання послуг №1, предметом якого виконання наступних робіт (послуг): розробляти подорожні листи і нараховувати заробітну плату водіям та механізаторам, вести облік витрат ПММ автотранспорту підприємства, вести облік роботи автотранспорту підприємства, вести облік малоцінного інвентаря, проводити виписку довіреностей, рахунків, накладних. За умовами Договору Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами виконувати роботу (послуги) та надавати її результати в обсязі, з якістю та у терміни, передбачені цим договором, а Замовник зобов`язується забезпечити можливість доступу на територію підприємства щоденно. За надані послуги Замовник сплачує Виконавцю винагороду згідно з Актом приймання-передачі, який складається Виконавцем і підписується сторонами протягом 10 днів з моменту закінчення терміну дії договору.

Крім того, між філією «Гуляйпільський райавтодор» як Замовником та ОСОБА_12 як Виконавцем укладені договори від 01.07.-01.10.2018 про надання послуг № 5 з прибирання службових приміщення, туалетів, території біля адмінбудівлі. За умовами Договору Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами виконувати роботу (послуги) та надавати її результати в обсязі, з якістю та у терміни, передбачені цим договором, а Замовник зобов`язується забезпечити можливість доступу на територію підприємства щоденно. За надані послуги Замовник сплачує Виконавцю винагороду згідно з Актом приймання-передачі, який складається Виконавцем і підписується сторонами протягом 10 днів з моменту закінчення терміну дії договору.

Суд зауважує, що посади "Бухгалтери та касири-бухгалтери", "Двірники та подібні до них чорнороби" визначені "Класифікатором професій ДК 003:2010 Найпростіші професії", посада "Прибиральник службових приміщень", "Прибиральник виробничих приміщень" також визначені Класифікатором професій ДК 003:2010, при цьому класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб`єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників.

Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 як Виконавцем та Філією «Гуляйпільський райавтодор» як Замовником були укладені договори про надання послуг №2 від 01 березня -жовтня 2018 року, відповідно до яких Замовник доручає, а Виконавець приймає до виконання наступні роботи (послуги): проводити перед рейсові та після рейсові медичні обстеження водіїв транспортних засобів підприємства. За умовами Договору Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами виконувати роботу (послуги) та надавати її результати в обсязі, з якістю та у терміни, передбачені цим договором, а Замовник зобов`язується забезпечити можливість доступу на територію підприємства щоденно. За надані послуги Замовник сплачує Виконавцю винагороду згідно з Актом приймання-передачі, який складається Виконавцем і підписується сторонами протягом 10 днів з моменту закінчення терміну дії договору.

Між ОСОБА_1 як Виконавцем та філією «Оріхівський райавтодор» як Замовником були укладені договори №45 від 04.06.2018, №55 від 02.07.2018, №62 від 08.08.2018, №68 від 10.09.2018, №42 від 0.10.2018, за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець приймає до виконання наступні роботи (послуги): проводити перед рейсові та після рейсові медичні обстеження водіїв транспортних засобів підприємства.

Суд здійснив аналіз правовідносин філій ДП «Запорізький облавтодор» та медпрацівників та встановив таке: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . здійснювала щоденний передрейсовий огляд водіїв підприємства відповідно до затвердженого підприємством графіку, за що отримували оплату в сумі визначеною на місяць, ця винагорода була незмінною та щомісяця здійснювалась до 10-го числа наступного місяця. Підприємство визначало місце проходження огляду та зобов`язувало водіїв перед виходом на роботу особисто щоденно проходити передрейсовий медичний огляд. Отже, медпрацівники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :

- систематично виконували одну і ту ж роботу, що полягала в передрейсовому медичному огляді водіїв підприємства, тобто щоденно здійснювала фактичний допуск штатних працівників товариства до роботи;

- щомісяця отримувала оплату за надані послуги до 10-го числа наступного місяця в одному і тому ж розмірі;

- надавали послуги у визначені підприємством місці згідно з графіком.

Відповідно до пункту 1.8. розділу І Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства внутрішніх справ України 31.01.2013 № 65/80, щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів здійснюються лікарями лікувального профілю та/або молодшими медичними працівниками з медичною освітою за спеціальністю «сестринська справа», «лікувальна справа» (далі - медичні працівники). Відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженого наказом Держспоживстадарту України 28.07.2010 N 327, до професій належить сестра медична.

Оцінка всіх цих обставин в їх сукупності дозволяє суду зробити висновок, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 систематично виконували одноманітну трудову функцію в інтересах одного роботодавця. Предмет наданих до інспекційного відвідування договорів не визначав кількість медоглядів, що мають бути проведені протягом строку дії договору(місяця) та вартість проведення одного медогляду; предметом договорів фактично був процес праці, а не конкретна послуга. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не організовували свою роботу самостійно, а виконувала її відповідно до затвердженого підприємством графіка. За таких обставин факт оформлення цих відносин у формі цивільно-правових договорів не змінює характеру цих відносин, які фактично є трудовими. Такі дії роботодавця (оформлення трудових відносин у формі цивільно-правових договорів) перешкоджають реалізації працівником права на належну оплату праці та відпочинок, на щорічну оплачувану відпустку, на здорові і безпечні умови праці, матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття тощо та є протиправними.

Суд наголошує, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. В той же час, за цивільно-правовим договором, процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою такого договору є отримання певного матеріального результату.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що договори укладались позивачем з одними та тими самими особами протягом тривалого строку, що вказує на системність виконання трудових обов`язків та притаманно саме для трудових договорів.

Суд також враховує, що жодним пунктом договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Таким чином, зазначені договори, укладені між сторонами вказують на те, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.

Розрахунок оплати за зазначеними договорами здійснювався у розрахунково- платіжних відомостях за відповідні місяці на підставі актів виконаних робіт, які також мають типову форму. При цьому, у актах виконаних робіт не визначено переліку виконаної роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, тобто конкретного результату роботи.

Таким чином, характер умов наданих цивільно-правових договорів тотожний кваліфікаційним характеристикам професій зазначених в договорах, що вказує саме на процес виконання трудової функції не підрядником, а працівником.

На обґрунтування позовних вимог, позивач також посилається на те, що угоди, укладені із громадянами є дійсними і в судовому порядку протилежне не доведено.

З цього приводу суд зазначає, що звернення до суду з приводу оспорювання зазначених угод не є обов`язковим, оскільки контролюючий орган - відповідач по справі, їх не оспорює, а лише за їх змістом та характером відносить до трудових угод, що на думку суду, є обґрунтованим та правомірним.

Таким чином, суд погоджується з висновками ГУ Держпраці у Запорізькій області, що договори, укладені позивачем з фізичними особами, мають ознаки трудового характеру.

Стосовно посилань позивача на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21.06.2018 у справі №310/4237/18 провадження №3/310/1294/18 суд наголошує, що вказане судове рішення, на переконання суду, не доводить протиправності спірного рішення відповідача та не є обов`язковим для суду в розумінні частини четвертої статті 78 КАС України.

Щодо посилання позивача про порушення відповідачем вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд зазначає наступне.

07.06.2018 Ухвалою господарського суду Запорізької області по справі № 908/671/18 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доказам, які містяться в матеріалах справи, суд виходив з наступного.

Так, згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною другою цієї статті Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Відповідно до частини третьої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

В силу частини п`ятої статті 19 цього дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор). Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію. Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Суд зазначає, що мораторій не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Відтак, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Враховуючи зазначене, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а що стосується зобов`язань боржника перед поточними кредиторами, то за цими зобов`язаннями згідно із загальним правилом, нараховується неустойка (штраф, пеня ), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів ( обов`язкових платежів ).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючому органу як поточному кредиторові нараховувати зобов`язання та штрафні (фінансові) санкції за порушення трудового законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 77, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Запорізький Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 32025623) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак