ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/2545/19

категорія 104020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Житомирської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА _1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Ради адвокатів Житомирської області у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати:

Пункт 7 Рішення Ради адвокатів Житомирської області №17/2 від 11 грудня 2018 в частині застереження можливості видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката за умови усунення протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення обставин несумісності, передбачених ст.7 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

Рішення Ради адвокатів Житомирської області №20/7 від 20.02.2019р. про скасування Рішення Ради адвокатів Житомирської області №17/2 від 11 грудня 2018р. про видачу мені свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

- зобов`язати Раду адвокатів Житомирської області видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, прийняти присягу адвоката та відповідні відомості внести до Єдиного реєстру адвокатів України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що п.7 рішення від 11.12.2018 № 17/2 передбачено можливість видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняття присяги адвоката України лише при умові, якщо на протязі 30 днів ним будуть усунуті обставини несумісності, передбачені ст.7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Рішенням Ради адвокатів Житомирської області №20/7 від 20.02.2019, скасоване рішення Ради адвокатів Житомирської області від 11.12.2018 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з підстави невідповідності його вимогам, визначеним в п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме робота на посаді, зазначеній в п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про запобігання корупції", яка є несумісною з діяльністю адвоката.

Позивач подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву зі змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що скасовуючи своє рішення від 11.12.2018 про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Рада адвокатів Житомирської області враховувала невідповідності Поліщука В. ОСОБА_2 вимогам, визначеним в п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме його робота на посаді, зазначеній в п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про запобігання корупції", яка є несумісною з діяльністю адвоката.

Також відповідачем було подано заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26.07.2006 і по даний час ОСОБА_1 працює в Богунському районному суді м.Житомира та 20.10.2010 призначений на посаду заступника керівника апарату цього ж суду, на якій перебуває на даний час.

30.10.2015 ОСОБА_1 склав кваліфікаційний іспит та рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області №29 від 27.11.2015 отримав свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, строк якого становить три роки.

У період з 06.02.2018 по 17.11.2018 відповідно до індивідуального плану, затвердженого Радою адвокатів Житомирської області ОСОБА_1 проходив стажування у адвоката Слівінського О.В. За період проходження стажування у повному обсязі виконано план стажування, що підтверджується відповідними звітами, які подавались до Ради адвокатів Житомирської області.

Пунктом 7 рішення від 11.12.2018 № 17/2 передбачено можливість видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняття у нього присяги адвоката України лише при умові, якщо на протязі 30 днів ним будуть усунуті обставини несумісності, передбачені ст.7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Рішенням Ради адвокатів Житомирської області №20/7 від 20.02.2019, скасовано рішення Ради адвокатів Житомирської області від 11.12.2018 про видачу ОСОБА_1 . свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з підстави невідповідності його вимогам, визначеним в п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме робота на посаді, зазначеній в п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про запобігання корупції", яка є несумісною з діяльністю адвоката.

Не погоджуючись з таким рішенням Ради адвокатів Житомирської області та вважаючи його протиправним та таким, що порушує права на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, позивач звернувся з позовною заявою до суду.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулює Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Як вказано у п. 1 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VI, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п.2 ч.1 ст. 1 цього Закону).

Тобто, адвокатська діяльність - це вчинення адвокатом дій, спрямованих на здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, вказаний Закон, інші законодавчі акти України, що вказано у ст. 3 Закону № 5076-VI.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону № 5076-VI, адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Положеннями ч. 2 цієї статті визначено, що не може бути адвокатом особа, яка:

1) має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;

2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;

3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.

Перелік осіб, які не можуть бути адвокатом, є виключним і розширенню не підлягає.

Крім того, з аналізу вказаної норми закону вбачається, що обов`язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Судовим розглядом встановлено, що позивач з метою набуття статусу адвоката та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виконав усі необхідні передумови, а саме склав кваліфікаційний іспит та успішно пройшов стажування, що не заперечується відповідачем та підтверджується рішенням Ради адвокатів Житомирської області від 11.12.2018 № 17/2. Проте, вказане рішення містить умову щодо усунення позивачем існуючих на день прийняття рішення визначених ст. 7 Закону №5076-VI обставин несумісності, та встановлено позивачу 30-денний строк для їх усунення.

Вимоги щодо несумісності визначає ст. 7 Закону № 5076-VI.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 цієї статті, несумісною з діяльністю адвоката є, серед іншого робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Нормами ч.6 ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст. 32 Закону України "Про державну службу" на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України "Про запобігання корупції".

З огляду на наведені норми, суд погоджується з твердженням представника відповідача, що суб`єктами, на яких поширюється дія даної норми Закону є, зокрема, державні службовці до яких відноситься і позивач.

Проте, з системного аналізу наведених положень законодавства слідує, що законодавство встановлює відповідні обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги. Проте, жодний нормативний акт не обмежує осіб, які перебувають на публічній або державній службі, у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

На спростування позиції відповідача щодо недотримання позивачем вимог несумісності, суд зазначає, що отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є свідченням порушення вимог щодо несумісності, поки особа, яка отримала таке свідоцтво, не почне вчиняти дій, які можуть бути визначені як адвокатська діяльність відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону № 5076-VI. Обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статусу адвоката, отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та безпосередньо здійснює таку діяльність.

Таким чином суд вважає, що відповідач передчасно та безпідставно констатує в оскарженому рішенні наявність існуючих обставин несумісності, а відповідно необхідності усунути їх до складення присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, - позивач обов`язку не має.

Більше того, нормою ч.2 ст. 7 Закону № 5076-VI передбачено, що у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 31 Закону № 5076-VI передбачено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з підстави, передбаченої п. 1 ч.1 цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 2. ст. 31 Закону № 5076-VI ).

Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України (ч. 5 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Факт отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, права здійснювати таку діяльність.

Законодавчі обмеження, чи заборони отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю державним службовцям відсутні, оскільки таку діяльність можливо зупинити після отримання відповідного свідоцтва.

При прийнятті рішення суд також враховує правову позицію Вищої Ради Правосуддя у рішеннях від 30.05.2017 за № 1328/0/15-17 та від 24.10.2017 за № 3419/0/15-19 про те, що отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є свідченням порушення вимог про сумісність.

Також, судом не приймаються до уваги твердження відповідача щодо посилання при прийняті оскаржуваного рішення на норми Положення "Про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю" затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 01.06.2018 року № 80. Так, суд зазначає, що вказаний документ є по своїй суті підзаконним нормативно-правовим актом, що приймається на основі і на виконання законів та не повинен застосовуватися переважно щодо норм закону і суперечити їм.

Відповідно до приписів ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином суд дійшов висновку, що п. 7 Рішення Ради адвокатів Житомирської області №17/2 від 11 грудня 2018 в частині застереження можливості видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката за умови усунення протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення обставин несумісності, передбачених ст.7 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також рішення Ради адвокатів Житомирської області №20/7 від 20.02.2019 про скасування Рішення Ради адвокатів Житомирської області №17/2 від 11 грудня 2018 про видачу позивачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, прийняті не у спосіб, що визначенні законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що обумовлює протиправність такого застереження.

Що стосується позовних вимог щодо зобов`язання Ради адвокатів Житомирської області видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, прийняти присягу адвоката та відповідні відомості внести до Єдиного реєстру адвокатів України, то суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", обов`язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що особа, стосовно якої Радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

З системного аналізу наведених положень слідує, що чинне законодавство чітко визначає процедуру набуття статусу адвоката, яка завершується складенням присяги адвоката України та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Тобто, законодавством встановлено певний та послідовний алгоритм дій, які необхідно вчинити перед отриманням свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18.07.18 у справі №826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Таким чином, суди не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що видача свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю відноситься до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його видавати позивачу свідоцтво поза межами процедури.

Водночас, слід вказати, що після набрання судовим рішенням законної сили у відповідача виникне обов`язок щодо необхідності складення позивачем присяги адвоката та видачі свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю на підставі чинного рішення від 11.12.2018 про видачу ОСОБА_3 . ОСОБА_4 . свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

У суду відсутні підстави вважати, що після набрання рішенням законної сили відповідач буде ухилятися від дотримання алгоритму дій, визначених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", необхідних для отримання позивачем свідоцтва на права зайняття адвокатською діяльністю. Крім того, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України суд не наділений повноваженнями зобов`язувати відповідача до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє, оскільки порушення ще не відбулося.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Що стосується позиції позивача щодо необхідності визначення відповідачу місячного строку для виконання рішення суду після набрання ним законної сили, то суд з цього приводу зазначає наступне.

Нормами ч.1 ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Водночас, дана норма встановлює право, а не обов`язок суду щодо визначення у рішенні строку його виконання. Крім того, обов`язковою умовою визначення строку виконання є наявність необхідності у цьому.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини справи, підстави визначати у рішенні суду строк його виконання відсутні.

За наслідками судового розгляду, відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття оскаржуваних рішень в частині зазначення умов несумісності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ради адвокатів Житомирської області (вул. Велика Бердичівська, 28, м.Житомир,10008, код ЄДРПОУ 38708386) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Житомирської області №20/7 від 20.02.2019 про скасування Рішення Ради адвокатів Житомирської області №17/2 від 11 грудня 2018р. про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Визнати протиправними та скасувати пункт 7 Рішення Ради адвокатів Житомирської області №17/2 від 11 грудня 2018 в частині застереження можливості видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката за умови усунення протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення обставин несумісності, передбачених ст.7 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

У задоволенні позову в частині позовних вимог щодо зобов`язання Ради адвокатів Житомирської області видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, прийняти присягу адвоката та відповідні відомості внести до Єдиного реєстру адвокатів України відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева