Справа № 521/17607/16-ц

Номер провадження 2/521/1445/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Лічмана Л.Г.

при секретарі - Тимофієнко Н.М.,

за участю представника позивача - адвоката Шейк-Сейкіна О.М.,

представника відповідача - адвоката Бочевої Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (м. Одеса, вул. Басейна, 5) про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (далі - ТОВ «Інфокс») в особі філії «Інфоксводоканал» про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона є споживачем послуг ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» з постачання холодної води та водовідведення, що підтверджується договором про надання послуг № 36204 від 26 травня 2009 року, укладеним між нею та відповідачем.

Квартира позивача АДРЕСА_1 обладнана приладами обліку споживання води (далі - водолічильниками) № 0340057306 та № 0344569106, за якими здійснювалося нарахування та оплата послуг водопостачання та водовідведення до березня 2016 року.

З березня 2016 року відповідач у порушення умов укладеного договору почав проводити нарахування оплати послуг відповідно до норм споживання на одну зареєстровану особу, при цьому з системи ГЕРЦ були видалені дані про наявність водолічильників. Станом на 30 червня 2016 року відповідач нарахував до сплати 669,53 грн, з яких 319,52 грн погашено за рахунок наданої позивачу субсидії, у зв`язку з чим сума боргу становить 350,01 грн.

Причиною нарахування та оплати послуг водопостачання та водовідведення відповідно до нормативів споживання зазначено відсутність чергової повірки водолічильників. Однак, відповідач, на якого відповідно до статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі - ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність») покладено обов`язок повірки засобів обліку, здійснити повірку за власний рахунок відмовляється, що призвело до неправильного нарахування плати за послуги водопостачання холодної води та її водовідведення, водовідведення гарячої води.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача протягом трьох днів здійснити за власний рахунок повірку приладів обліку споживання води, установлених у квартирі АДРЕСА_1 та провести перерахунок суми, що підлягає сплаті за обсяг споживання води, згідно показів приладів обліку у зазначеній квартирі, внести зміни до особового рахунку позивача № НОМЕР_1 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» провести за власний рахунок повірку (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) водолічильника, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , протягом трьох днів з дати набрання законної сили даним рішенням суду, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року апеляційні скарги ТОВ «Інфокс» та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року змінено, викладено резолютивну частину щодо задоволених вимог у новій редакції, зобов`язано ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» провести за власний рахунок повірку (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) водолічильників № 0340057306 та № 0344569106, що знаходяться у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від

29 червня 2017 року у частині відмови у задоволенні позовних, та ухвалити нове рішення про їх задоволення.

У липні 2017 року ТОВ «Інфокс» також звернулося із касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року у частині задоволених позовних вимог, та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Інфокс» задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2018 р. дану справу призначено судді Малиновського районного суду м. Одеси Лічману Л.Г. та ухвалою від 14.12.2018 р. прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

15.01.2019 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що обов`язок проведення повірки має здійснюватись за рахунок позивача. Щодо здійснення перерахунку відповідачем вказано, що прилад обліку позивача не пройшов повірки, а тому нарахування здійснювалися за нормативами водоспоживання.

12.03.2019 р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну предмету позову. Підставою для звернення з вказаною заявою вказане те, що 07.07.2017 р. відповідачем здійснено повірку приладів обліку споживання води № 0340057306 та № 0344569106 та встановлено нові водолічильники. Відповідно до розрахунку фактичного обсягу отриманих послуг з водопостачання згідно приладів обліку споживання води (водолічильників) за період з 16.03.2016 р. по 07.07.2017 р., фактичної оплати за холодну воду та нарахування відповідачем за нормами споживання, переплата складає 2044, 14 грн. На підставі зазначеного, ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача Філію «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» протягом трьох днів провести перерахунок суми, що підлягала сплаті за обсяг спожитої води згідно показань приладів обліку споживання води (водолічильників), встановлених в квартирі АДРЕСА_1 , та внести зміни по особовому рахунку НОМЕР_1 за період з 01.03.2016 р. по 07.07.2017 р.

25.03.2019 р. до суду надійшов відзив представника відповідача на заяву про зміну предмету позову. У задоволенні цих позовних вимог представник відповідача просив відмовити, вказуючи, що підстави перерахунку відсутні, оскільки послуги надавалися та надаються у повному обсязі згідно встановлених якісних та кількісних показників. Оскільки прилад обліку позивача не пройшов повірку його показання не можна вважати істинними та приймати такі показання при обліку спожитих послуг. Така позиція підтверджується рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 521/6670/18 від 05.09.2018 р., дане рішення підтримано постановою Апеляційного суду Одеської області від 12.12.2018 р. Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015 р. по справі № 6-9248/св15 підтримано аналогічну позицію.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказала, що спірні правовідносини між сторонами виникли у березні 2016 року, але до цього часу позивач сплачував за споживання води згідно показань лічильників. Повірка приладів обліку має здійснюватись суб`єктом господарювання. Крім того, згідно постанови Верховного Суду від 28.03.2018 р. по справі № 815/5331/16 положення типового договору про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води, які покладають обов`язок на споживачів щодо проведення повірки засобів обліку є нікчемними.

У запереченні на відповідь на відзив представником відповідача наголошується на наявність договору між сторонами, відповідно до якого обов`язок повірки покладено на позивача, а типовий договір з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення чинним законодавством не затверджений та може бути застосований у правовідносинах підприємства, що надає усіх житлово-комунальних послуг. Філія надає лише послуги з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води. Таким чином Типовий договір не може застосовуватись до діяльності Філії.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

26.05.2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфокс» в особі начальника служби «Водозбут» Василиогло Д.П. був укладений Договір №36204 про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води в квартирі АДРЕСА_1 (далі - Договір). (т. 1 а.с. 4)

Пунктом 3.4.5. Договору передбачено, що споживач зобов`язується проводити періодичну повірку квартирних приладів обліку.

З акту №131243 від 05.05.2009 року, складеного представниками підрядної організації КП «Сервісний центр» вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 здійснено заміну приладу обліку води, наступний строк повірки водолічильників - ІІ квартал 2012 року. (т. 1 а.с. 39)

Однак повірка приладів обліку ОСОБА_1 здійснена не була.

З березня 2016 року нарахування ОСОБА_1 вартості послуг водопостачання та водовідведення ТОВ «Інфокс» почало здійснювати відповідно до нормативів споживання, без урахування показань приладів обліку.

04.07.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» з претензією, з вимогою здійснити повірку приладів обліку води в її квартирі та проведення перерахунку суми, яка підлягає оплаті за постачання холодної води та водовідведення, згідно показань лічильника. (т. 1 а.с. 7)

З Листа ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» № К-734 від 25.07.2016 року, вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у здійсненній повірки її лічильника та перерахуванні сум, відповідно до його показань, з підстав того, що повірці за рахунок філії «Інфоксводоканал» підлягають квартирні водолічильники, термін чергової повірки яких настане з 01.02.2016 року, та зазначено, що обов`язок повірки лічильника у позивача ОСОБА_1 настав у третьому кварталі 2012 року. У зв`язку з зазначеним, з 01.03.2016 року їй здійснюються нарахування за нормативами водоспоживання на двох зареєстрованих осіб. (т. 1 а.с. 8-9)

Згідно акту заміни водолічильника від 07.07.2017 р., складеного представником служби ЦРМ в квартирі АДРЕСА_1 здійснено заміну двох приладів обліку води ОСОБА_1 з зазначенням наступного строку повірки водолічильників - ІІІ квартал 2021 року. (т. 1 а.с. 189)

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Законом України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пунктом 4 статті 4 Закону встановлено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Відповідно до пункту 5 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» до порушених прав споживача, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо - будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Згідно ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 № 113/98-ВР (в редакції, чинній на момент спливу строку повірки засобів обліку споживача ОСОБА_1 ) порядок подання фізичними особами, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов`язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Положеннями ч. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (в редакції, чинній з 01.01.2016) врегульовано, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі - Правила), справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

У п. 16 Правил вказано, що у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.

Згідно з п. 17 Правил послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.

Згідно п. 15 Правил у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Відтак, правомірність застосування відповідачем нормативів (норм) при нарахуванні плати за комунальні послуги залежить від того, чи мала місце несправність засобів обліку води, та чи була така несправність такою, що не підлягала усуненню. Крім того, застосування вказаних нормативів (норм) може мати місце з моменту виявлення таких несправностей.

Водночас, у зв`язку з тим, що строк повірки засобів обліку сплив у ІІ кв. 2012 року та повірені вони не були, відповідачем було прийнято рішення за період з 01.03.2016р. не враховувати показання засобів обліку та нарахування за послуги водопостачання та водовідведення ОСОБА_1 та розраховувати за нормами водоспоживання

Відповідачем не було встановлено фактів несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягають усуненню. Окрім того, застосування нормативів (норм) мало місце не з моменту виявлення таких несправностей, адже відповідачу було відомо про прострочення строку проведення повірки.

Згідно пп. 6 п. 29 Правил, споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.

Відповідно до пп. 4 п. 32 Правил, виконавець зобов`язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

Отже, ані Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 № 113/98-ВР, ані Правилами, не був передбачений механізм відшкодування понесених витрат.

З метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 1 червня 2011 року затверджено Порядок формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - Порядок).

Відповідно до положень пункту 16 Порядку (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до складу витрат на збут послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення включаються витрати, безпосередньо пов`язані із збутом послуг споживачам, зокрема витрати на проведення планових періодичних повірок, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку холодної води, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, розпломбування та опломбування, а також витрати на формування обмінного фонду квартирних засобів обліку холодної води.

Таким чином Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у новій редакції та чинним на момент виникнення спірних правовідносин Порядком формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) встановлено процедуру здійснення повірки засобів вимірювальної техніки та відшкодування витрат, понесених у зв`язку з її здійсненням.

Статтями 19, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та пунктом 8 Правил, передбачено договірне регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг та визначено, що послуги, які надаються споживачеві згідно із договором, оформлюються на основі типового договору про надання таких послуг, перелік яких та тарифи (ціни), на які затверджуються уповноваженими органами.

Як зазначалось вище, Порядком та типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до складу таких послуг, з яких розраховуються тарифи для споживачів, входять і послуги з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Надаючи оцінку твердженням відповідача щодо необхідності застосування положень п. 3.4.5. Договору, суд зазначає про таке.

На відміну від положення п. 3.4.5 вказаного Договору, у пп. 10 п. 16 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630, встановлено, що споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж. Таким чином, має місце конкуренція положень Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та конкретного договору, укладеного відповідачем із споживачами.

Суд доходить висновку, що обов`язок споживача самостійно здійснювати повірку засобів обліку, закріплений у п. 3.4.5 спірного договору, не вважається конкретизацією умов типового договору, адже це положення безпосередньо суперечить нормам чинного законодавства, у тому числі відповідним положенням типового договору.

Суд вважає, що положення п. 3.4.5 вищезазначеного договору, всупереч чинному законодавству України, покладає додатковий тягар на споживача у вигляді обов`язку щодо самостійного здійснення повірки засобів обліку. Зокрема, це слідує з того, що витрати на проведення планових періодичних повірок, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку гарячої та холодної води, відповідно до п.п. 79 розділу «Визначення обсягу і групування планованих витрат, що включаються до повної собівартості послуг з централізованого постачання гарячої води» і 16 розділу «Визначення обсягу і групування планових витрат, що включаються до повної собівартості послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення» постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01.06.2011 № 869, включені до складу витрат на збут, які в свою чергу, враховуються при формуванні тарифу.

З огляду на зазначені приписи, суд констатує, що положення договорів про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води, укладених між відповідачем та споживачем, які покладають на споживача обов`язок щодо проведення повірки засобів обліку і взагалі не покладають на зобов`язану сторону певних обов`язків, а саме обов`язку проводити повірку засобів обліку, суперечать положенням зазначених актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства щодо проведення повірки засобів обліку випливає з змісту названих актів законодавства.

Таким чином посилання на наявність договірних відносин щодо проведення повірки позивачем не заслуговує на увагу.

Відповідно до п. 3 і 4 ч. 1 Закону України «Про комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на принципах : забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.

Відповідно до ч 1 ст. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках: встановлення тарифів на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках .

Судом встановлено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято дві постанови, що регулюють питання встановленя тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення, а саме: Постанова «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) суб`єктам господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 26.11.2015 р. № 2868, яка набрала законної сили 29.01.2016 р. (далі - Постанова № 2868) та Постанова «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал»)» № 2754 від 12.11.2015 р. (далі - Постанова № 2754), яка набрала законної сили 01.01.2016 р. та втратила чинність 11.08.2016 р.

Згідно п. 15 Постанови № 2868 у редакції на 01.03.2016 р. ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФОКС» (ФІЛІЯ «ІНФОКСВОДОКАНАЛ») зі структурою, наведеною в додатку 15 до цієї постанови, у якому у п. 3.5. визначено витрати на збут, в тому числі матеріальні витрати на обслуговування квартирних засобів обліку (в т.ч. на періодичну повірку).

Разом з тим, додаток 1 і 2 до Постанови № 2754 не містить відомостей про витрати на збут, в тому числі матеріальні витрати на обслуговування квартирних засобів обліку (в т.ч. на періодичну повірку).

Таким чином на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на 01.03.2016 р., були чинними дві постанови НКРЕКП, які регулюють питання включення витрат на періодичну повірку, які суперечать одна одній.

Вказана колізія правових норм підтверджена представником відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 150 Конституції України рішення та висновки Конституційного Суду України є остаточними і обов`язковими до виконання. Обов`язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (пункти 3, 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 3 жовтня 1997 року № 4-зп/1997 встановлено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Таким чином, на переконання суду, дійсною є наступна у часі постанова «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) суб`єктам господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 26.11.2015 р. № 2868, яка набрала законної сили 29.01.2016 р., як така, що автоматично скасовує Постанову «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал»)» № 2754 від 12.11.2015 р., яка набрала законної сили 01.01.2016 р.

Таким чином, встановлено включення послуг з періодичної повірки квартирних приладів обліку води до складу тарифів на постачання холодної води і водовідведення, водовідведення гарячої води.

Несвоєчасне проведення повірки квартирних приладів обліку води споживача відбулося лише з вини відповідача.

Згідно приписів частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування та обставин, що не підлягають доказуванню, встановлено статтею 82 ЦПК України.

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підставі зазначеного, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 в частині зобов`язання ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» провести перерахунок суми, що підлягає сплаті за обсяг спожитої води згідно показань приладів обліку споживання води (водолічильників), встановлених в квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 березня 2016 року по 07 липня 2017 року підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне встановити строк виконання рішення суду у задоволеній його частині щодо проведення перерахунку суми, а саме протягом трьох робочих днів з дня набрання ним законної сили.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про внесення змін до особового рахунку варто вказати про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Позовна вимога про внесення зміни по особовому рахунку НОМЕР_1 за період з 01.03.2016 р. по 07.07.2017 р., є зайвою та похідною від вимоги про зобов`язання ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» провести перерахунок суми, що підлягає сплаті за обсяг спожитої води згідно показань приладів обліку споживання води (водолічильників), встановлених в квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 березня 2016 року по 07 липня 2017 року. Відповідачем не оспорюється внесення зміни по особовому рахунку НОМЕР_1 у разі зобов`язання провести перерахунок вказаної суми.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст. 17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст. 1 Протоколу № 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Керуючись ст. 76, 260-263 ЦПК України, -

С У Д

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (м. Одеса, вул. Басейна, 5, ЄДРПОУ 26472133) про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (м. Одеса, вул. Басейна, 5, ЄДРПОУ 26472133) провести перерахунок суми, що підлягає сплаті за обсяг спожитої води згідно показань приладів обліку споживання води (водолічильників), встановлених в квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 березня 2016 року по 07 липня 2017 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Встановити строк виконання рішення суду з дня набрання ним законної сили - протягом трьох робочих днів.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 21 червня 2019 року.

С У Д Д Я: